Рішення

від 12.12.2017 по справі 138/2552/17

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/2552/17

Провадження №:2/138/926/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючої судді Київської Т.Б.,

за участю секретаря Цибульської Т. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП Серебрійське про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянки площею 2,8133 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юрковецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Вказану земельну ділянку позивач, згідно договору оренди землі від 01.01.2011 зареєстрованого 16 грудня 2011 року у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області за № 052260004001816, передала в оренду строком на 10 років ПП Серебрійське .

Згідно п. 39 договору оренди землі, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмова заява.

Зважаючи на викладене, позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою про розірвання договору в односторонньому порядку, однак відповідач факт розірвання договору не визнає.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом, в якому позивач просить розірвати договір оренди землі, який був укладений між нею та ПП Серебрійське та зареєстрований 16 грудня 2011 року відділом Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області за № 052260004001816.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Також позов підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений завчасно та належним чином, за місцезнаходженням юридичної особи.

Враховуючи зміст заяви представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в ній доказів, відповідно до положень ст. 224 ЦПК України.

Розглянувши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази суд, встановив таке.

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею, 2,8133 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юрковецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 125056 (а.с.6).

01.01.2011 між позивачем та ПП Серебрійське було укладено договір оренди землі № б/н (далі договір оренди) за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Юрковецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Відповідно до п. 2, 8 зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8133 га строком на 10 років.

Згідно інформації з реєстраційної справи до договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Серебрійське , кадастровий номер 0522687800:02:000:0087, вказаний вище договір оренди землі зареєстрований 16 грудня 2011 року у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області за № 052260004001816.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 37 зазначеного вище договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі розірвання договору.

Згідно п. 38 договору оренди, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до умов п. 39 договору оренди землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмова заява.

Отже сторони в договорі оренди землі передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку.

11.09.2017 позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою, в якій, посилаючись на п. 39 договору оренди, повідомила відповідача про розірвання укладеного між ними договору оренди (а.с.13).

Листом № 65 від 12.10.2017 відповідачем було повідомлено позивача про відмову у розірванні договору оренди землі від 01.01.2011, зважаючи на те, що у позивача відсутні підстави для розірвання договору оренди, передбачені п. 38 даного договору, а також те, що для ефективного використання та розроблення орендованої земельної ділянки на початковому етапі оренди, а також впродовж всієї дії даного договору оренди, ПП Серебрійським були витрачені кошти на придбання необхідних міндобрив, іншого та проведення робіт, що підтверджується відповідною документацією, яка може бути використана, як доказ при розрахунку завданих збитків.

Згідно зі ст. 3 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 , 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний переліку таких способі захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України . Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки, відповідно до ст.2 Закону України Про судоустрій та статус суддів завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд розірвати договір оренди землі № №б/н укладений 01.01.2011 між нею та ПП Серебрійське щодо оренди земельної ділянки площею 2,8133 га та зареєстрований 16 грудня 2011 року у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області за № 052260004001816 , при цьому посилаючись на те, що умови цього договору передбачають одностороннє його розірвання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України .

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина друга статті 16 ЦК України ).

Ст. 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п.п. 3, 4 ст. 31 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

В частині 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що як Цивільним кодексом України , Законом України Про оренду землі , а так і договором оренди землі, який укладеним між сторонами передбачено, що дія договору припиняється у разі його розірвання.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або не визнаних прав слід дійти висновку про те, що дія договору оренди землі припиняється шляхом його розірвання, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України , тобто шляхом звернення до суду із вимогою про припинення правовідношення.

Як вбачається із тексту позовної заяви, позивач просить розірвати договір оренди землі.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що дана норма права передбачає право на односторонню відмову від договору.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що необхідно розмежовувати випадки, коли у сторони за договором виникає право пред'являти в судовому порядку вимогу про розірвання договору, і випадки, коли сторона може в односторонньому порядку відмовитися від договору у повному обсязі або частково. При цьому стороні не потрібно звертатися до суду для визнання правомірності відмови. Сам факт відмови призводить до повного припинення зобов'язання, але це не позбавляє контрагента можливості оспорювати в суд обґрунтованість такої відмови на підставі загальних положень ЦК України про захист порушених прав (ст.16 ЦК України ).

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або не визнаних прав слід дійти висновку про те, що у разі незгоди орендаря на припинення правовідносин щодо договору оренди землі в односторонньому порядку, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України , тобто шляхом звернення до суду із вимогою про припинення дії, яка порушує право, а саме витребування земельної ділянки.

Як вже зазначалося вище, умовами укладеного між сторонами договору оренди землі допускається саме розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, зокрема, як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, обраний позивачем спосіб судового захисту порушення цивільного права чи цивільного інтересу розірвати договір оренди землі - не є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, оскільки в силу дії п. 39 договору оренди та того, що позивач направила письмову заяву відповідачу про розірвання договору оренди землі, він уже є розірваним, а тому вирішення такого питання ще й судом не потребується.

Отже, у даному випадку має місце з боку позивача невідповідність обраного ним способу захисту його права способом, визначеним законодавством стосовно зазначеної вище вимоги, тому ця обставина є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Така позиція суду відповідає позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.05.2017 у цивільній справі № 420/511/16-ц.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 3, 4 Закону України Про оренду землі , ст. 3, 11, 15, 651, 653 ЦК України, ст.10, 60, ч. 1 ст.88, ч. 4 ст.197, 212-216, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Серебрійське про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти дів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Т.Б.Київська