Постанова

від 30.11.2017 по справі 806/2464/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м.Житомир справа № 806/2464/17

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Ткачук А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Миролюбівське" до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, треті особи: Міськрайонне управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Фермерське господарство "Коднянське", ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та скасування рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Миролюбівське" звернулось до суду з позовом, в якому просило дії державного реєстратора Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_5 визнати протиправними та скасувати її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - за індексним номером 28218097 від 12.02.2016, яким зареєстровано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0177, площею 4,3758 га, укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством "Коднянське". В обґрунтування позову зазначало, що 07 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, який зареєстровано Житомирським районним відділом ДП ЖРФ "Центр ДЗК". Однак у серпні 2017 року ПП Миролюбівське стало відомо, що 12.02.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Житомирского міського управління юстиції ОСОБА_5 прийнято рішення про державну реєстрацію договору оренди спірної земельної ділянки за Фермерським господарством "Коднянське". Позивач вважає, що зазначене рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки державним реєстратором здійснену подвійну реєстрацію права оренди на одну і ту ж земельну ділянку. При проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним власником земельної ділянки з ФГ Коднянське не перевірено належним чином чи право оренди на цю земельну ділянку зареєстровано раніше чи ні. Право оренди позивача на земельну ділянку ще не закінчилося, тому здійснена відповідачем реєстрація права оренди за ФГ "Коднянське" порушує права Приватного підприємства "Миролюбівське" та є протиправною.

У ході судового розгляду справи первинного відповідача - Житомирське міське управління юстиції Житомирської області замінено належним відповідачем - Департаментом реєстрації Житомирської міської ради.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - ОСОБА_4 та його представник у судовому засіданні щодо вирішення заявлених позовних вимог поклався на розсуд суду.

Представники третіх осіб - Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Фермерського господарства "Коднянське" до суду не прибули, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, з таких підстав.

07 грудня 2010 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та Приватним підприємством "Миролюбівське" (орендар) в особі директора ОСОБА_6 укладено типовий договір оренди землі (далі - договір від 07.12.2010). Об'єктом оренди є земельна ділянка площею 4,3758, цільове призначення - сільськогосподарське виробництво. Договір укладено на 10 років (а.с. 9-10).

Згідно зі п. 43 договору від 07.12.2010, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

13 грудня 2010 року договір від 07.12.2010 зареєстровано у Житомирському районному відділі ДП ЖРФ "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041020900080.

31 грудня 2015 року ОСОБА_4 (Орендодавцем) укладено договір оренди землі з ФГ Коднянське (Орендар), за умовами якого в строкове платне користування передано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, площею 4,3758 га, кадастровий номер 1822083500:01:001:0177.

Державним реєстратором на нерухоме майно ОСОБА_5, Житомирське міське управління юстиції Житомирської області, проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0177 за Фермерським господарством "Коднянське" рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 лютого 2016 року №28218097.

Водночас указаним рішенням державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за згаданим кадастровим номером за ОСОБА_4.

Внаслідок прийняття рішення відповідачем також внесено запис про право власності за № 13234164 та запис про інше речове право до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №13234439.

Дані обставини підтверджені матеріалами справ.

Позивач вважаючи, що здійснена реєстрація права оренди за ФГ "Коднянське" порушує права ПП "Миролюбівське" звернувся до суду з даним позовом. При цьому представник позивача наголошував на тому, що державним реєстратором здійснену подвійну реєстрацію права оренди однієї земельної ділянки.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (у редакції, чинній на день прийняття спірного рішення, далі - Закон №1952-IV), - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини першої статті 4 Закону № 1952-IV, державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною четвертою вказаної статті Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно зі ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Приписами частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Подібного висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 29.09.2015 в справі № 21-760а15 (№802/37191).

У свою чергу, Державна реєстраційна служба України в листі від 06.08.2013 N 2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами" роз'яснила, що, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

При цьому суд ураховує, що однією із засад державної реєстрації прав, установлених ст. 3 Закону № 1952-IV, є те, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Із копії договору від 07.12.2010, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, листа Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18.10.2017 видно, що зазначений договір оренди зареєстровано Житомирським районним відділом Житомирської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13 грудня 2010 року за №041020900080.

У контексті наведеного суд ураховує, що відносини із реєстрації договорів оренди землі, на час укладення позивачем договору оренду земельної ділянки з ОСОБА_4, регулювалися, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. №174 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за №641/7962, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. № 43 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за №354/3647.

У відповідності до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями), правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст. 20 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди)).

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди), на час укладення позивачем зазначених договорів оренди, були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073.

Пунктом 3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (у редакції, чинній на час укладення позивачем договорів, надалі - Порядок № 2073) установлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 Порядку № 2073, забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Згідно зі п.п. 11, 12 Порядку № 2073, державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

У відповідності до пп. 2 п "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

За наведених обставин, а також ураховуючи положення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 (у редакції з 05.07.2010), суд констатує, що, як на день укладення між позивачем і ОСОБА_4 типового договору оренди землі від 07.12.2010, так і станом на момент реєстрації такого договору в Житомирському районному відділі ДП Житомирської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру", у структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України повноваження щодо державної реєстрації договорів оренди землі були відсутні.

Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" і його структурні підрозділи станом на 13.12.2010 не були, в розумінні законодавства, яке діяло на той момент, територіальними органами земельних ресурсів наділеними повноваженнями щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2010 в справі № К-8025/09, зокрема, встановлено, що визначення Центру державного земельного кадастру, як виконавчого органу не ґрунтується на вимогах Конституції України, яка визначає систему органів виконавчої влади, порядок їх формування та повноваження.

Доказів реєстрації згаданого вище договору в сільській раді ПП "Миролюбівське" суду надано не було.

Зі змісту листа Коднянської сільської ради Житомирського району від 11 жовтня 2017 року № 907 слідує, що реєстрація договору оренди землі сільською радою не проводилась.

Факт відсутності реєстрації згаданого договору в сільській раді представником позивача не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди землі від 07.12.10, укладений між позивачем та ОСОБА_4 не пройшов державну реєстрацію, відповідно до законодавства, яке діяло на момент його укладення.

Відтак, доводи представника позивача про те, що спірне рішення спричинило подвійну реєстрацію права оренди на одну й ту ж земельну ділянку є хибними.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною 1 статті 24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (ч. 5 ст. 24 вказаного Закону).

Судом установлено, що уповноваженим представником ОСОБА_4 та Фермерського господарства "Коднянське" звертаючись до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1822083500:01:001:0177 за ОСОБА_4 та іншого речового права - права оренди цієї земельної ділянки за ФГ "Коднянське", було подано реєстратору повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом для вчинення відповідної реєстраційної дії.

Представником позивача вказане спростовано не було.

З огляду на викладене, а також ураховуючи, що у державного реєстратора не було правових підстав для відмови Фермерському господарству "Коднянське" в державній реєстрації речових прав, суд вважає, що державний реєстратор під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 лютого 2016 року № 28218097 в частині реєстрації іншого речового права діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов переконання, що правомірність прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у спірній частині доведено. У той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, позов Приватного підприємства "Миролюбівське" про визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.02.2016 № 28218097 в частині реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством "Коднянське", є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також на положення статті 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Миролюбівське" відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко