Рішення

від 18.12.2017 по справі 821/1789/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1789/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Морської Г.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ Комфорт-Сервіс" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податкків, що знаходяться в банку,

встановив:

15 грудня 2017 року набула чинність нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин;

Частиною 2 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 257 КАС України).

Враховуючи незначну складність справи та достатність наданих позивачем доказів для розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги згоду позивача, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі-позивач, ГУ ДФС у Херсонській області) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ Комфорт-Сервіс" (далі-відповідач, ТОВ "ДВВ Комфорт-Сервіс"), що знаходяться в банку, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу по ПДВ у розмірі 26136,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 23.10.2017р. за відповідачем рахується податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 26136,27 грн., який виник через несплату узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 17.10.2014р. №0005041502, від 15.01.2015р. №0000091501. У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачується вказаний борг в добровільному порядку, а дії контролюючого органу не призвели до його погашення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представником позивача подана заява про розгляд справи без його участі у порядку спрощеного позовного провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Судом було направлено на адресу відповідача (згідно даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) копію ухвали про відкриття провадження у справі та закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, яким відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Однак, поштове відправлення повернулось з причин незалежних від суду.

Відповідно до частин 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Провадження у справі відкрите ухвалою від 24.11.2017р., розгляд справи призначений на 18.12.2017р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВВ Комфорт-Сервіс" здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 02.02.2009р. №14991020000010576. Взято на облік ДПІ у м. Херсоні від 03.02.2009р. №33102.

За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності за ТОВ "ДВВ Комфорт-Сервіс" станом на 23.10.2017 обліковується податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 26136,27 грн., який виник починаючи з11.12.2014р. за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, а саме:

-          податкового повідомлення-рішення від 17.10.2014р. №0005041502 на суму 20400,0 грн., який прийнято на підставі акту перевірки від 27.08.2014р. №529/21-03-15-02;

-          податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015р. №0000091501 на суму 6120,00 грн., який прийнято на підставі акту перевірки від 04.12.2014р. №843/21-03-15-02;

-          за рахунок несплати пені в сумі 0,24 грн.

Наявність вказаного податкового боргу підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не надано жодного спростування наявності податкового боргу.

Судом не встановлено факту оскарження відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що акти перевірки від 27.08.2014р. №529/21-03-15-02 та від 04.12.2014р. №843/21-03-15-02, а також податкові повідомлення рішення від 17.10.2014р. №0005041502 та від 15.01.2015р. №0000091501 були направлені на адресу відповідача, відповідно до відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак не були отримані останнім з причин, незалежних від контролюючого органу.

Слід зазначити, що платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усі адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.

Відповідно до п.58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом складено податкову вимогу від 22.01.2015р. №47-25 на суму 20181,00 грн., яка надіслана на адресу відповідача та отримана останнім 05.02.2015р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу по ПДВ, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість застосування такого арешту у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

В силу вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Вищезазначені акти індивідуальної дії не оскаржувалися відповідачем, а відтак грошові зобов'язання набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони є податковим боргом платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №6 від 22.01.2015р.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки Управління Державтоінспекції УМВС України в Херсонській області від 11.02.2015р. №1814/9/21-03-23-01-08, Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 11.05.2015р. №1818/9/21-03-23-01 та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.10.2017р.№101178004. Зі змісту вказаних довідок вбачається, що майнові активи у ТОВ "ДВВ Комфорт-Сервіс" (код ЄДРПОУ36329522) відсутні.

Контролюючим органом складено акт опису майна №157/21-03-23-24 від 10.03.2015 р., відповідно до якого майно у відповідача відсутнє та описано інше майно на яке відповідач може набути право власності у майбутньому до повного погашення боргу.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 26136,27 грн.

Слід звернути увагу, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків в сумі 26136,27 грн., який має несплачений податковий борг в сумі 26136,27 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що доказів сплати податкового боргу в сумі 26136,27 грн. відповідачем не надано, а позивачем надано докази наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна, достатнього для погашення податкового боргу, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки позивачем такі витрати не вчинялись, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 73, 74, 77, 90, 139, 205, 242-246, 257, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ Комфорт-Сервіс" (код ЄДРПОУ36329522), що знаходяться у банках, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 26136 (двадцять шість тисяч сто тридцять шість) грн. 27 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.