Рішення

від 13.12.2017 по справі 347/1895/17

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1895/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді: Сабадаха Б.В.,

з секретарем: Лазорик Л.В.,

з участю: представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачки: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Косові справу за позовом ОСОБА_5 до Косівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення Косівської міської ради та Державного акта на право приватної власності на землю, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Косівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення Косівської міської ради та Державного акта на право приватної власності на землю.

В судовому засідання представники позивачки позовні вимоги підтримали, із підстав зазначених в позовній заяві, а саме: ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Дану квартиру вона отримала у спадщину за законом від своєї матері - ОСОБА_6 Для обслуговування даного будинку міською радою було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0.03 га. Оскільки в їхньому будинку і зокрема у належній їй квартирі відсутні санвузли, то такі туалети були споруджені на їхній земельній ділянці. Згідно договору від 31.01.1987 року ОСОБА_3 купила у ОСОБА_7 старенький житловий будинок № 13-а по вул.Піонерська м.Косів, який знаходився на земельній ділянці площею 1630.85 кв.м. ОСОБА_3 вернулася до Косівської міської ради і за рішенням міської ради від 16.05.2017 року № 2.13-18 приватизувала дві земельні ділянки, зокрема площею 0.0601 га та площею 0.1 га по вул.Стефурака, 13-а. Коли землевпорядник став забивати на місцевості межові знаки, то виявилося, що належні до житлового будинку туалети, вже знаходяться земельній ділянці, що стала приватною власністю ОСОБА_3 Просять позов задоволити та визнати незаконними рішення Косівської міської ради та Державного акта на право приватної власності на землю.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що рішенням Косівської міської ради від 20.05.2016 року, ОСОБА_8 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,1601 га. 16.05.2017 року Косівська міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою та передала у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1601 га., яка знаходиться в м. Косові, по вул. Стефурака, 13, Івано-Франківської області. Оскільки ОСОБА_8 було дотримано всі вимоги закону при виготовленні технічної документації, внаслідок чого, вона була затверджена.

Третя особа - ОСОБА_8, в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову, із підстав, зазначених в запереченні на позовну заяву ОСОБА_5, яку мотивує тим, що 31.01.1987 року нею було придбано в ОСОБА_7 житловий будинок в м. Косові по вулиці Піонерскій, 13-а (нинішня вулиця Стефурака). Вказаний правочин був здійснений у формі купівлі-продажу, в якому зазначено, що будинок розташований на земельній ділянці площею 1630,85 м.кв. В першому кварталі 2016 року вона звернулась до Косівської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтованою площею 0,1601 га. в м. Косові по вул. Стефурака, 13, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства із земель, що знаходились в користуванні. 20.05.2016 року рішенням Косівської міської ради, йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою. В подальшому вона замовила в землевпорядної організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 16 травня 2017 року рішенням Косівської міської ради було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передала у власність земельну ділянку площею 0,1601 га., яка знаходилась у користуванні. Таким чином, при приватизації земельної ділянки в м. Косові по вул. Стефурака, 13, нею було виконано весь алгоритм дій та заходів, які передбачені Цивільним кодексом та Земельним кодексом України, якими регламентовано передачу земель у власність.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з?ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які надані сторонами та були досліджені в судовому засіданні, вважає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на землю (земельну ділянку), відповідно до ст. 373 ЦК України, набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельне законодавство базується на принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю (пункти б, в, г статті 5 Земельного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, за змістом частин першої, другої, шостої - десятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної сільської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Окрім того, згідно ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як встановлено в судовому засіданні, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12.2011 року, що зареєстровано в реєстрі за № 963/2008 (а.с.19), ОСОБА_5 стала власником квартири № 2, що знаходиться в житловому будинку в місті Косові по вул. Стефурака В. (вул. Шкільна, вул. Піонерська), буд. 13, Івано-Франківської області. Даний факт також підтверджується копією технічного паспорта , реєстровий № 2130 (а.с.18).

Також, відповідно до копії витягу про право власності на нерухоме майно від 04.12.2007 року виданого ОКП "Коломийське МБТІ" (а.с.12), квартира АДРЕСА_2 В. (вул.Шкільна, вул.Піонерська), в м.Косові, Івано-Франківської області належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.05.2016 року, номер витягу НВ-2601775892016 (а.с.14-16), ОСОБА_11 належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,865, кадастровий номер: 2623610100:02:005:0922, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та знаходиться по вулиці Стефурака, в місті Косів, Івано-Франківської області.

Окрім того, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 401854 від 08.10.2008 року (а.с.20), ОСОБА_10 належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,0373 га., кадастровий номер: 2623610100020060271, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та знаходиться по вулиці Стефурака, 13, в місті Косові, Івано-Франківської області.

Позивачка, на підставу визнання недійсним рішення Косівської міської ради та Державного акту про право власності на земельну ділянку, що виданий на ім ?я ОСОБА_8 посилається на те, що частина земельної ділянки, що ввійшла до приватизованої ОСОБА_8 земельної ділянки, фактично знаходилась у постійному користуванні власників квартир в будинку № 13 по вулиці Стефурака в м. Косів, надавши копію земельної ділянки станом на 1954 рік (а.с.13) та копію відповіді ОКП "Коломийське МБТІ" від 19.09.2017 року № 239 (а.с.7). Із доданих документів вбачається, що за будинком № 13 по вул.Стефурака (Піонерська,9), в м.Косів, зареєстровано земельну ділянку площею 558,4 м.кв., відповідно до свідоцтва № 466 від 21.02.1952 року виданого комунальним відділом, рішенням народного суду № 823 та № 510 нотаріальної контори. Проте, на даний час, право власності оформлено в цілому не було.

Так, згідно договору купівлі-продажу від 31.01.1987 року (а.с.44-45), ОСОБА_8 купила в ОСОБА_7 житловий будинок, який знаходиться по вулиці Піонерській, 13-а в місті Косові і розташований на земельній ділянці, площею 1630,85 м.кв.

Відповідно до рішення Косівської міської ради від 20.05.2016 року № 2.27-6/2 "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою" (а.с.44), міська рада вирішила надати ОСОБА_8 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,1601 га., по вул. Стефурака 13, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель та ведення особистого селянського господарства, що знаходились в користуванні.

Під час оформлення технічної документації, виконавчим комітетом Косівської міської ради від 16.03.2017 року було видано довідки № 944 та № 943 (а.с.48-49), про те, що земельні ділянки площею 0,10 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в м.Косів, вул. Стефурака, 13, Івано-Франківської області та площею 0,0601 га., для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в м.Косів по вул.Стефурака, Івано-Франківської області, відповідно до поданої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не є такою, що виділена в натурі на місцевості власнику земельної частки (паю) та щодо неї відсутні будь-які сервітути обмеження, обтяження та меліорація.

Внаслідок чого, 11.05.2017 року ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер: 2623610100:02:006:0504, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та знаходиться по вулиці Стефурака, 13, міста Косів, Івано-Франківської області, а також на земельну ділянку площею 0,0601 га., кадастровий номер: 2623610100:02:006:0506, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства та знаходиться по вулиці Стефурака в місті Косів, Івано-Франківської області.

Рішенням Косівської міської ради від 16.05.2017 року № 2.13-18 (а.с.8), ОСОБА_8 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), та надано їй у власність площею 0,1601 га., із земель, які знаходились у користуванні.

В силу вимог ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.60 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. ОСОБА_9 не надано жодного доказу в підтвердження позовних вимог ОСОБА_5 та порушення ОСОБА_8 порядку приватизації земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні першої.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачки є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними в судовому засіданні, а відтак і такі, що не можуть підлягати задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст. 328, 386 ЦК України, ст.ст. 116, 142, 152 ЗК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Косівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення Косівської міської ради та Державного акта на право приватної власності на землю, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Б.В. Сабадах