Рішення

від 30.11.2017 по справі 615/1121/17

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/1121/17

Провадження № 2/615/485/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Перекіпська сільська рада Валківського району Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

13 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Валківської районної ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою.

08 листопада 2017 року позивач уточнив позов, змінив відповідача на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та після уточнення в позові зазначив, що у 1993 році на підставі розпорядження представника президента України від 28.11.1992 року № 326 Валківською районною радою Валківського району Харківської області йому було видано Державний акт серії Б №045774 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 32,46 га. В 2017 році вказаний державний акт був випадково втрачений, тому для відновлення документу, що посвідчує право позивача користування землею останній звернувся до Валківської районної ради Валківського району Харківської області з письмовим проханням видати йому дублікат Державного акту. 11.07.2017 року з Валківської районної ради ОСОБА_2 надійшла відповідь в якій зазначено, що з 01.01.2013 року Державні акти на земельні ділянки не видаються, районна рада не може надати дублікат Державного акту на право користування землею. Таким чином, ОСОБА_2 не має можливості вільно розпоряджатися наданою йому у постійне користування земельною ділянкою, підтвердити право користування та зареєструвати за собою право її оренди.

ОСОБА_2 вимагає визнати за ним право користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 6321286000:01:000:0573, площею 32,3658 га, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на території Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та посилався на обставини зазначені в позові. Крім того, останній зазначив, що, оскільки, дублікат Державного акту не може бути виданий, єдиним способом захисту прав позивача є визнання за ним права користування земельною ділянкою. Така позиція закріплена в рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 року та правовій позиції Верховного Суду України від 30.05.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні був відсутній, проте надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що в цивільній справі відсутній предмет спору, оскільки жодною особою, яка бере участь в справі не було порушено, не визнано та не оспорено право позивача на користування земельною ділянкою. Крім того, раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року, в разі втрати, пошкодження чи зіпсування відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається копія примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Відомостей про те, що позивачу було відмовлено у здійсненні державної реєстрації речового права на земельну ділянку не надано.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові заперечення відповідача та матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що розпорядженням представника Президента України №326 від 28.12.1992 року, серед інших, позивачу ОСОБА_2 було надано в постійне користування земельну ділянку, загальною площею 36 га, в тому числі рілля - 3 га із земель запасу Перекіпської сільської Ради народних депутатів.(а.с.40)

На підставі вказаного розпорядження в 1993 році ОСОБА_2 було видано Державний акт на право користування землею серії Б № 045774 на право постійного користування земельною ділянкою площею 32,46 га. Державний акт зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право користування за №65.(а.с.10-13)

Відомості про реєстрацію зазначеного Державного акту містяться також і в копії Журналу обліку видачу державних актів.(а.с.14-17)

Позивач посилається на правову позицію вказаною в постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року № 6-31цс12, в якій зазначено, що пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок , який втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України , але був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах .

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, наявний запис у журналі обліку видачі державних актів є належним та допустимим доказом.

З листа Валківської районної ради Харківської області №01-18/221 від 11.07.2017 року витікає, що ОСОБА_2 звертався до ради із заявою про видачу дубліката Державного акта на право користування землею у зв'язку із його втратою, проте позивачу було відмовлено, оскільки з 01.01.2013 року Державні акти на земельні ділянки не видаються, а районна рада не є суб'єктом, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав.(а.с.18)

Відповідно до листа міжрайонного управління Держгеокадастру у Валківському та Коломацькому районах №31-20-0.23,141-921/121-17 від 31.10.2017 року, в Книзі записів державних актів на право користування землею, за №65 на ім'я ОСОБА_2 зареєстрованого Державний акт на право користування землею серії Б №045774 на земельну ділянку, площею 35,46 га, надану у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства за межами населених пунктів на території Перекіпської сільської ради (ФГ Єнот ). Інформація про визнання недійсним чи втрату чинності вказаного державного акта до управління не надходила. При проведенні інвентаризації земель під час здійснення землеустрою, в системі Державного земельного кадастру вказаній ділянці було присвоєно кадастровий номер: 6321286000:01:000:0583 (на ділянку площею 32,3658 га).

Крім того, з листа міжрайонного управління Держгеокадастру у Валківському та Коломацькому районах №14-20-0.23,141-1054/121-17 від 29.11.2017 року витікає, що кадастровий номер 6321286000:01:000:0583 присвоєно земельній ділянці сформованій в результаті проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області. Інформація щодо перебування зазначеної земельної ділянки в постійному користування ОСОБА_2 в базі даних Національної Кадастрової Системи (НКС) відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України (прийнятого 25.10.2001 року), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Питання щодо використання земельних ділянок, що були одержані сільськогосподарськими підприємствами та фермерськими господарствами до набрання чинності діючим Земельним кодексом України (1 січня 2002 року) визначені Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Згідно абзацу 11 п. 5.3 Рішення Конституційного Суду України, використання терміна набувають , що означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь , після набрання чинності статтею 92 Кодексу (2768-14) свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Крім того, вказаним Рішенням визнано неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (2768-14) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб'єкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, право постійного користування земельними ділянками зберігається за користувачами без встановлення кінцевого строку.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що між сторонами відсутній спір, оскільки позивач має можливість зареєструвати за собою право користування на земельну ділянку в поза судовому порядку.

При цьому, останній посилається на положення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року №553), в якому зазначено, що державна реєстрація проводиться навіть в разі втрати державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, при цьому необхідно надати копію примірника такого документа.

Натомість, суд вважає, що така позиція не може бути перепоною для дотримання права фізичної особи - громадянина на справедливий суд.

Так, Конституційним Судом України було прийнято рішення № 15-рп/2002 де зазначено, що: …обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист... Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи .

Визнання прав на землю, як спосіб захисту, виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб'єктивного земельного права, суб'єктивне право оспорюється, заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку. Визнання права як спосіб захисту за своєю природою може бути реалізоване лише в юрисдикційному порядку. Реалізація даного права на захист здійснюється шляхом подання позову про визнання за особою конкретного земельного права.

Наявність в реєстрі Публічна кадастрова карта України земельної ділянки без закріплення її за ОСОБА_2, породжує сумніви, насамперед, у держави, в особі будь-яких органів, а також інших осіб, що за відсутності такої інформації в реєстрі, можуть претендувати на цю саму земельну ділянку, що тягне за собою її невизначеність.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, окрім іншого, здійснюється шляхом визнання прав.

Таким чином, ОСОБА_2 в розумінні статті 3 ЦПК України має право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Крім того, ОСОБА_2 вибрав спосіб захисту своїх прав шляхом звернення до суду із позовом, а тому твердження представника відповідача про те, що позивач зобов'язаний спочатку був звернутись до державного реєстратора перед зверненням до суду, не може бути підставою для відмови в позові.

Разом з тим, позивач вимагає визнати за ним право користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 6321286000:01:000:0573, хоча як вбачається з Публічної Кадастрової карти України та листів Держгеокадастра, вірний кадастровий номер земельної ділянки - 6321286000:01:000:0583, а тому саме на неї необхідно визнати право користування ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 право користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 6321286000:01:000:0583, площею 32,3658 га, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на території Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь в розгляді справи, проте були відсутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційний судом.

Суддя О.В. Товстолужський