Постанова

від 11.07.2006 по справі 11/1425

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0432)

48-3-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" липня 2006 р.                                                         

Справа №  11/1425

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого  

судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                       

Пасічник С.С.

Шкляр Л.Т.

при секретарі                                                            Павловській

Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Октант", м.Хмельницький

на рішення господарського суду

Хмельницької області

від "03" лютого 2006 р. у

справі №  11/1425 (суддя Радченя

Д.І.)

за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_1,

м. Хмельницький

до Закритого акціонерного

товариства "Октант", м. Хмельницький

про стягнення 28165,09 грн.

та зустрічним позовом Закритого

акціонерноготовариства "Октант", м.Хмельницький

до Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м.Хмельницький

про визнання недійсним договору

№НОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_1р. на поставку насіння сої.

з перервою в судовому засіданні з

22.06.2006р. до 11.07.2006р. (ст. 77 ГПК України),

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Хмельницької області від 03.02.2006р. у справі №11/1425

позов Суб'єкта підприємницької діяльності 

ОСОБА_1, заявлений до Закритого акціонерного товариства

"Октант", задоволено частково. З відповідача на користь позивача

стягнуто 18630,00 грн. вартості поставленого товару, 932,59 грн. пені, 194,26

грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції, 140,34 грн. річних та судові

витрати в сумі 316,97 грн.

В задоволенні

зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Октант",           м. Хмельницький до Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1.,                            м. Хмельницький про

визнання недійсним договору №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1р.  відмовлено.

Вважаючи, що

вказане рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального

права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить

скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 03.02.2006р. у

даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір №НОМЕР_1

від ІНФОРМАЦІЯ_1р. із застосуванням 

наслідків недійсності правочину, а в задоволенні первісного позову -

відмовити.

Апеляційна

скарга мотивована наступним:

- в договорі

№НОМЕР_1відІНФОРМАЦІЯ_1р. сторонами не визначена ціна насіння сої;

-з боку

відповідача договір підписано директором ЗАТ "Октант"               Підкоморним Є.С., однак п.п.

8.1, 8.13 Статуту товариства передбачено, що його виконавчим органом є правління,

а керівником - голова правління. Оскільки правочини від імені юридичних осіб

вчиняються їхніми органами, які діють відповідно до установчих документів та

закону (ст. 92 ЦК України), згідно ст. 215 ЦК України, де зазначено, що

підставою недійсності правочину є додержання в момент вчинення правочину

сторонами вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, підписання договору

неуповноваженою особою є підставою для визнання його недійсним;

- суд першої

інстанції помилково вказує, що з письмових пояснень голови правління ЗАТ

"Октант" Сирчина Б.А. вбачається право Підкоморного Є.С. підписувати

всі документи, що не перевищують статутний фонд товариства, оскільки на

підтвердження цього жодних дій з боку голови правління не вчинено;

- безпідставним

є висновок місцевого господарського суду стосовно того, що головою правління не

оспорюється видача довіреності на отримання насіння сої, оскільки головою

правління оспорюється повністю договір та всі дії, які вчиняв Підкоморний Є.С.

Разом з тим,

відповідач в апеляційній скарзі вказує, що у разі визнання недійсним укладеного

сторонами договору та доведенні факту отримання сої, товариство не

відмовляється  від застосування наслідків

недійсності правочину.

Представник

відповідача в судовому засіданні 22.06.2006р. підтримала доводи апеляційної

скарги. Просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким

позивачу в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов

задовольнити.

Представник

позивача за первісним позовом заперечив проти доводів апеляційної скарги,

вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, у

зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу  ЗАТ "Октант" - без задоволення.

Заслухавши

пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши

доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну

оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування місцевим господарським судом матеріального та процесуального права

при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ІНФОМАЦІЯ_1р.

між СПД ОСОБА_1 (постачальник) та ЗАТ "Октант" (покупець) укладено

договір №НОМЕР_1 (а.с. 8), за умовами якого постачальник зобов'язується

поставити насіння сої в кількості 2 тонн у встановленому договором порядку,

а  покупець - прийняти його та провести

розрахунки в установлений договором строк         (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).

В п.п. 1.4

договору визначено ціну товару, а саме: сторони передбачили, що за отриманий

товар покупець на день розрахунку сплачує суму в трьохкратному розмірі вказаної

в накладній, або в трьохкратному розмірі поверне зерно сої. Цим же пунктом

договору передбачено можливість проведення розрахунків іншою продукцією або

надання послуг - по домовленості.

Згідно п.п.

2.1договору СПД ОСОБА_1. зобов'язався передати товар в 15-денний строк з

моменту підписання договору (самовивозом), а ЗАТ "Октант"

зобов'язалось провести розрахунки за товар до 10.11.2004р.

П.п. 4.2 договору

передбачено відповідальність за затримку оплати товару зі сторони покупця у

вигляді пені в розмірі 0,5% від суми боргу, за кожен день затримки.

Згідно

накладної №НОМЕР_2від ІНФОМАЦІЯ_2р. позивач передав відповідачу через його

представника Цугеля Г.В., діючого за дорученням ЯИГ №149503 від 06.05.2004р.,

насіння сої "Чернівецька - 9" в кількості 2550 кг загальною вартістю

6120 грн. 00 коп.

22.02.2005р.

СПД ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про стягнення із ЗАТ

"Октант" 28165 грн. 09 коп., серед яких: 18630,00 грн. - вартість

товару,                 9455,40 грн. -

пеня, нарахована за період з 10.11.2004р. по 20.02.2005р., 194,26 грн. -

інфляційні нарахування за період з листопада 2004 року по січень 2005 року,                 140,34 грн. - річні, нараховані

за 103 дні прострочки (з 10.11.2004р. по 20.02.2005р.).

Обгрунтовуючи

позов, СПД ОСОБА_1. зазначає, що відповідач, в порушення взятих на себе

зобов'язань за договором №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1р., не провів розрахунки за

отримане насіння сої.

22.03.2006р.

ЗАТ "Октант" звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання

недійсним договору №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1р.

Обгрунтовуючи

позов, ЗАТ "Октант" зазначає, що спірний договір слід визнати

недійсним на підставі ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України, оскільки його підписано з

боку           ЗАТ "Октант"

неуповноваженою особою. При цьому, позивач за зустрічним позовом вказує, що

установчими документами ЗАТ "Октант" не передбачено такий орган

управління як дирекція товариства, однак спірний договір підписано директором

ЗАТ "Октант" Підкоморним Є.С. без 

відповідних на те повноважень, передбачених установчими документами або

дорученням.

Як зазначалося

вище, суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Рішення суду

мотивоване тим, що укладений директором ЗАТ "Октант" договір №НОМЕР_1

від ІНФОРМАЦІЯ_1р. в силу ст. 241 ЦК України створює, змінює, припиняє цивільні

права та обов'язки ЗАТ "Октант", оскільки схвалений цією юридичною

особою шляхом прийняття його виконання.

Судова колегія

погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні

зустрічного позову з огляду на таке.

Відповідно до

ч. 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом,

юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх

через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів

юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах

юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У

відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва

юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа

доведе, що третя особа знала чи за всіма ознаками не могла не знати про такі

обставини.

Згідно ст. 241

Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням

повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку

він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він

представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне

схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє

цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Статутом

Закритого акціонерного товариства "Октант" затвердженого зборами

засновників від 01.09.1998 р. (протокол №16 передбачено, що виконавчим органом

товариства є правління, яке очолює голова правління (п.п. 8.11- 8.14 Статуту).

Проте, із

засвідченої нотаріусом 03.07.2006р. копії Статуту ЗАТ "Октант"

вбачається, що в період з 15.01.1999р. по 29.12.2004р. до зазначеного Статуту

вносились зміни та доповнення, однак, вимоги суду про надання Статуту ЗАТ

"Октант" із змінами та доповненнями станом на ІНФОРМАЦІЯ_1р. (дату

укладення спірної угоди) відповідачем не виконані.

На підставі ст.

101 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В матеріалах

перевірки прокуратури міста Хмельницького по факту підробки документів ОСОБА_1

(а.с. 76) міститься протокол №1 засновників ЗАТ "Октант" (засновники

- Сирчин Б.А. та Підкоморний Є.С.) від 01.09.1998р., з якого вбачається, що на

посаду голови правління було призначено Сирчина Б.А., а на посаду директора -

Підкоморного Є.С.

Голова

правління товариства Сирчин Б.А. (матеріали перевірки прокуратури міста

Хмельницького (а.с. 74) пояснив, що Підкоморний Є.С. вправі підписувати

банківські документи та усі документи, що не перевищують статутний фонд

товариства.  Директор ЗАТ "Октант"

Підкоморний Є.С. в своїх поясненнях (а.с. 75) також зазначає, що  він має право підписувати банківські

документи, укладати договори та дійсно укладав договір з ПП ОСОБА_1, одержав

від нього сою на суму 6210,00 грн., й при виконанні цього договору пропонував

ОСОБА_1. розрахуватись іншим товаром, як про це зазначено в договорі.

І голова

правління Сирчин Б.А., і директор Підкоморний Є.С. в згаданих вище поясненнях

зазначають, що ЗАТ "Октант" має певні зобов'язання перед підприємцем

ОСОБА_1 за отриману сою, проте розмір грошового зобов'язання має визначити суд.

Наведене

свідчить, що голова правління ЗАТ "Октант" Сирчин Б.А. схвалив

правочин, вчинений директором Підкоморним Є.С., за яким від СПДОСОБА_1 отримано

насіння сої.

Окремо слід

зазначити, що обгрунтовуючи зустрічний позов ЗАТ "Октант" посилається

на те, що договір від ІНФОРМАЦІЯ_1р. підписаний директором              Підкоморним Є.С. без відповідних

повноважень, однак товариством не доведено, що позивач знав чи за всіма

обставинами не міг не знати про обмеження на укладення договору, й в такому

випадку, з огляду на норми ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, обмеження

повноважень директора Підкоморного Є.С. 

щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили.

Стосовно вимог

СПДОСОБА_1 за первісним позовом судовою колегією враховується наступне.

Відповідно до

ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору.

Обов'язок

доказування та поданих доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того,

хто посилається на юридичні факти, які ґрунтують його вимоги і заперечення.

Згідно з ст. 33

ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено

ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну

норму закріплено в ст.526 Цивільного кодексу України.

Одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного) кодексу України,

ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною

1ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

Стаття 610

Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання

або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Ст. 539

Цивільного кодексу України дає визначення альтернативного зобов'язання, за якою

альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох

або кількох дій. Згідно норм вказаної статті боржник має право вибору предмета

зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного

законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Боржник

вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання

зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

(ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до

ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні

положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або

не випливає з характеру відносин сторін.

Посилаючись на

п. 3.1 договору поставки №НОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_1р., надіслану відповідачу

претензію про проведення розрахунку за отриманий товар грошовими коштами,

позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 18630,00 грн., що становить

вартість поставленого товару, обраховану в порядку, передбаченому п.п. 1.4

договору.

Проте, за

умовами договору №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1р. поставці підлягало 2000 кг сої,

тоді як згідно накладної №ОСОБА_1від НОМЕР_3НОМЕР_3.03.2004р. позивач поставив

відповідачу 2550 кг.

Таким чином, в

порядку, визначеному сторонами в п.п.1.4 договору, підлягає обрахуванню

вартість 2000 кг насіння сої.

Крім того, договором

передбачено проведення розрахунків за отриманий товар як грошовими коштами, так

і насінням сої, іншою продукцією в строк до 10.11.2004р. (п.п. 1.4, 2.2

договору).

Як свідчать

матеріали справи, у визначений договором строк альтернативне зобов'язання

відповідач не виконав, а тому після закінчення цього строку позивач цілком

правомірно ставить вимогу про сплату вартості отриманого насіння сої грошовими

коштами.

Так,

21.12.2004р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою про

сплату в строк до 31.12.2004р.18360,00 грн. вартості отриманого товару,              3763,80 грн. пені, нарахованої

згідно п. 4.2 договору за період з 10.11.2004р. по 20.12.2004р., 186,54 грн.

втрат від інфляції, 61,87 грн. річних, загалом - 22372,21 грн.

Проте, вартість

поставлених позивачем 2000 кг насіння сої обрахована згідно п.п. 1.4 договору

становить 14400,00 грн. (2000 кг х 2,40 грн. = 4800,00 грн. х 3), а вартість

решти 550 кг насіння, поставленого поза договором становить 1320,00 грн.     (550 кг х 2,40 грн.).

Таким чином, в

строк до 31.12.2004р. відповідач мав би сплатити позивачу 15720,00 грн.

(14400,00 грн. + 1320,00 грн.).

Всупереч

вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на

сторони обов'язок доказування і подання доказів в обгрунтування своїх вимог і

заперечень, відповідач доказів на підтвердження факту проведення в установлений

строк розрахунків за отриманий від позивача за накладною №ОСОБА_1 від

ІНФОРМАЦІЯ_2р. товар не надав.

Відтак,

позивач, посилаючись на п. 4.2 договору правомірно ставить вимогу про сплату

відповідачем пені, у  зв'язку із

несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань, та, відповідно до ст. 625

Цивільного кодексу України, вимагає сплати боргу з врахуванням встановленого

індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Проте, термін

прострочки виконання грошового зобов'язання слід рахувати не з 10.11.2004р. (як

вказує позивач), а з 01.01.2005р., оскільки в претензії від 21.12.2004р.

позивач вимагав оплати товару до 31.12.2004р.

З огляду на те,

що договором передбачено поставку 2 тон насіння сої, вартість якої, як

зазначалося вище, становить 14400,00 грн., розмір пені, нарахованої за період з

01.01.2005р. по 20.02.2005р. з врахуванням вимог ст. 3 Закону України від

22.11.1996р. №543/96 ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2921-ІІІ

від 10.01.2002р.), становить 362 грн. 17 коп. (14400,00 грн. х 18% : 365 дн.

х  51 дн. = 362,17 грн.).

Нараховані

відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України заборгованість з урахуванням

встановленого індексу інфляції за січень 2005р. та 3% річних, за період з

01.01.2005р. по 20.02.2005р., відповідно, становлять: 15987,24 грн. (15720,00 х

101,7%), 65,89 грн. (15720,00 х 3% : 365 дн. х 51 дн.).

Отже, з

відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15720,00 грн. боргу

(вартість поставленого насіння сої в кількості 2550 кг), 362,17 грн. пені,

194,26 грн. втрат від інфляції (в заявленому у позові розмірі), 65, 89 грн. 3%

річних, загалом -                16342,32

грн.

Судові витрати,

згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на

відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних

вимог.

Враховуючи

викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 03.02.2006р. у

справі №11/1425 по первісному позові підлягає зміні в частині стягнення боргу

(вартість поставленого товару), пені, річних та судових витрат.

В решті рішення

слід залишити без змін.

Доводи

апеляційної скарги не являються підставою для скасування оскарженого рішення й

спростовуються вищенаведеним.

  Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського

процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення

господарського суду Хмельницької області від 03.02.2006р. у справі №11/1425 по

первісному позову змінити в частині стягнення суми боргу, пені, річних та

судових витрат, а в решті рішення залишити без змін.

Абзац другий

резолютивної частини рішення  викласти в

наступній редакції:

"Стягнути

з Закритого акціонерного товариства "Октант" (м. Хмельницький, вул.

Озерна, 20, код 30145290) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1 (м. Хмельницький, вул. АДРЕСА_1, код

НОМЕР_3) 15720 грн. 00 коп. боргу, 362 грн. 17 коп. пені, 194 грн. 26 коп.

втрат від інфляції, 65 грн. 89 коп. річних, загалом - 16342 грн. 32 коп., 163

грн. 42 коп. витрат з державного мита, 68 грн. 47 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову

відмовити."

2. Видачу

наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Хмельницької

області.

3. Апеляційну

скаргу Закритого акціонерного товариства "Октант",                           м. Хмельницький

залишити без задоволення.

4. Матеріали

справи №11/1425 повернути до господарського суду Хмельницької області

 Головуючий - суддя:                                                             

Гулова А.Г.

 судді:

Пасічник С.С. 

Шкляр Л.Т. 

 Віддрук 4 прим.:1- до справи, 2, 3 - сторонам,

4 - в наряд. друк Гаврилюк Т.