Ухвала

від 13.12.2017 по справі 757/54534/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/5181/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна, адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги генерального директора ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» ОСОБА_8 та першого заступника Голови Правління ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, шляхом заборони розпоряджатись ним та відчужувати майно, що перебуває у власності:

ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» (33248430):

- паркувальне місце №147 м. Дніпро, вул. В.Вернаського, б. 35-т за реєстраційним номером 1122292212101;

- паркувальне місце №146 м. Дніпро, вул. В.Вернаського, б. 35-т за реєстраційним номером майна: 1122291612101;

- квартира площею 669,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційним номер майна: 1122290612101;

- цілісний майновий комплекс - районна друкарня за адресою: Рівненська область м. Острог, вул. Академічна, б.4, реєстраційний номер майна: 486556109;

ТзОВ «Новофарм» (31040792):

- нежитлові будівлі площею 1181 кв.м за адресою Сумська область м. Ромни, вул. Конотопська, б.119-А, за реєстраційним номером майна: №70213659241;

- земельна ділянка площею 0,3237 га за адресою Сумська область м. Ромни, вул. Конотопська, б.119-А, за реєстраційним номером майна: №70111159241;

- нежитлові будівлі за адресою Полтавська область Новосанжарський район смт. Нові Санжари, вул. Потавська, б.1-А, за реєстраційним номером майна №7925202;

- нежитлові будівлі і споруди за адресою АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером майна №7137017;

- нежиле приміщення Літ-Б площею 253,7 кв.м. за адресою Запорізька область м. Токмак, вул. Шевченка, б.54, реєстраційний номер майна: 13202225.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що майно ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та ТзОВ «Новофарм» є доказами у кримінальному провадженні, відповідають вимогам ст. 98 КПК України, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, генеральний директор ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» ОСОБА_8 та перший заступник Голови Правління ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Так, ОСОБА_8 , в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» не може бути суб`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки не підпадає під юрисдикцію даних норм КК України. Додає, що незалучення представника товариства до розгляду питання про арешт майна унеможливило об`єктивний та неупереджений розгляд.

Також апелянт зазначає, що застосоване судом обмеження права власності у вигляді арешту на нерухоме майно, є незаконним втручанням в господарську діяльність підприємства. Додає, що використання нерухомого майна здійснюється товариством відповідно до вимог чинного законодавства України.

Далі апелянт звертає увагу суду на те, що ані товариство, ані його посадові особи не є підозрюваним, обвинуваченим, особою яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, що могла би бути завдана учасниками товариства, у зв`язку із чим, як зазначає генеральний директор товариства, відсутні підстави для накладення арешту.

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає про відсутність правових підстав для арешту майна, відсутність достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Додає про відсутність підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки відсутні підстави вважати, що майно, на яке суд наклав арешт, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У підсумку, апелянт зазначає, що накладення арешту на майно позбавляє можливості товариство в повній мірі реалізувати надані чинним законодавством України права та обов`язки щодо ведення господарської діяльності.

Вимоги апеляційної скарги першого заступника Голови Правління ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» ОСОБА_9 є ідентичними апеляційній скарзі генерального директора ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» ОСОБА_8 .

Одночасно автори апеляційних скарг ставлять питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Так, ОСОБА_8 в обгрунтування причин пропуску такого строку зазначає, що про винесення ухвали товариству II «НОВОФАРМ» стало відомо 25.09.2017 р. з Єдиного державного реєстру судових рішень, копію ухвали апелянтом отримано не було.

ОСОБА_9 в обгрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без виклику у судове засідання власника майна, копію оскаржуваного судового рішення власником майна не отримано.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подані апеляційні скарги та просив їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власники майна участіу судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвалиапелянтами не отримано, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання власників майна щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні третього слідчого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 12017040000000531, відомості про яке 06.03.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191 КК України.

Прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, що перебуває у власності ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та ТзОВ «Новофарм», яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 12017040000000531 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянтів, як на підставу для скасування ухвали, на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власників цього майна, є необгрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.

Твердження апелянтів про те, що застосоване судом обмеження права власності є втручанням в господарську діяльність підприємств та те, що накладення арешту на майно позбавляє можливості товариства в повній мірі реалізувати надані чинним законодавством України права та обов`язки щодо ведення господарської діяльності, є необгрунтованими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з огляду на ненадання апелянтами, всупереч вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, відомостей про повне блокування роботи товариств.

Посилання апелянтів на законну діяльність товариств та на те, що використання нерухомого майна здійснюється товариствами відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і доводи апелянтів з приводу того, що дані товариства не мають відношення до даного кримінального провадження та не можуть бути суб`єктами кримінальних правопорушень за якими розслідується дане кримінальне провадження.

Твердження авторів апеляційних скарг про те, що жодній посадовій особі товариств не повідомлено про підозру, вони не є обвинуваченими, особами які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, що могла бути завдана учасниками товариства, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення. З цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи апеляційних скарг в частині відсутності достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, з урахуванням мети арешту у даному конкретному випадку, яка не вимагає з`ясування вказаних питань, на відміну від накладення арешту з метою передбаченою пунктами 2, 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, що у цьому випадку не мало місця.

Твердження апелянтів про відсутність правових підстав для накладення арешту є непереконливими, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення та доданими до клопотання прокурора матеріалами на його обгрунтування.

Крім того, посилання апелянтів на відсутність підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів через відсутність підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, слід визнати непереконливими, з урахуванням наявної у матеріалах провадження постанови про визнання речовими доказами від 13.09.2017 року, відповідно до якої майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, з посиланням на те, що дані речі та предмети мають доказове значення для досудового розслідування та фактично виступають предметом злочину (а.с. 99-103).

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянтів з приводу незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити генеральному директору ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» ОСОБА_8 та першому заступнику Голови Правління ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» ОСОБА_9 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, шляхом заборони розпоряджатись ним та відчужувати майно, що перебуває у власності ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» (33248430) та ТзОВ «Новофарм» (31040792), залишити без змін, а апеляційні скарги генерального директора ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» ОСОБА_8 та першого заступника Голови Правління ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4