Рішення

від 27.10.2017 по справі 368/728/17

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/728/17

Провадження № 2/368/406/17

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"27" жовтня 2017 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Широкоступ К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрітівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, - відділ у Кагарлицькому районі ГУ Держгеокадастру в Київській області, про визнання права власності на земельні ділянки, суд, -

В С Т А Н О В И В :

12.06.2017 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Стрітівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, - відділ у Кагарлицькому районі ГУ Держгеокадастру в Київській області, про визнання права власності на земельні ділянки, в якій позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 20,0 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Стрітівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222289000:02:021:0015.

Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовує наступним.

Рішенням дванадцятої сесії XXI скликання Кагарлицької районної ради народних депутатів від 05.06.1992 р. Про надання у постійне користування земельної ділянки із земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства по Стрітівській сільській раді народних депутатів йому, - ОСОБА_1 було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства з послідуючою передачею у приватну власність земельну ділянку загальною площею 20.0 га на території Стрітівської сільської ради.

ОСОБА_2 про перенесення земельної ділянки в натуру (на місцевості) від 13.06.1992 р. було перенесено в натуру (на місцевості) земельну ділянку площею 20,0 га на території Стрітівської сільської ради під організацію селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення йому було видано Державний акт на право довічного успадковуваного користування земельною ділянкою від 05.06.1992 р. № АА001001.

07.04.2017 р. ТОВ ЗемЮрКонсалтинг було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На підставі вказаної документації земельну ділянку було внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 3222287800:02:301:0009, про що видано витяг № НВ- 3208848092017 від 27.04.2017 р.

З вищезазначеними документами він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство для реєстрації свого права власност і на земельну ділянку.

Рішенням № 35048006 від 04.05.2017 р. йому було відмовлено в державній реєстрації права власності, оскільки подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документа, що їх посвідчують в частині суперечностей щодо форми власності, а саме у витязі з ДЗК про земельну ділянку № НВ- 3208848092017 від 27.04.2017 р. зазначається, що дана земельна ділянка належить заявнику на праві приватної власності, згідно державного акту від 05.06.1992 р. № АА001001, проте форма власності вказана, - державна.

ОСОБА_2 п. 8 Постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі від 13.03.1992 р. було встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлёння права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

ОСОБА_2 ст. 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. довічне успадковуване володіння земля надасться громадянам ОСОБА_3 PCP для ведення селянського (фермерського господарства).

ОСОБА_2 ст. 50 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (який діяв на момент виділення земельної ділянки) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку.

ОСОБА_2 ст. 52 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (який діяв на момент виділення земельної ділянки) для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель.

ОСОБА_2 п. 7 Земельного кодексу України від 21.10.2001 р. громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

ОСОБА_2 ст. 7 Закону України Про фермерське господарства надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

ОСОБА_2 ст. 12 Закону України Про фермерське господарства землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Виходячи з вищевказаних норм після запровадження права колективної та приватної власності на землю у 1992 році, в Земельному кодексі України в новій редакції від 13.03. і 992 р. право довічного успадковуваного землеволодіння передбачено не було. ОСОБА_2 зі ст. 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, з 13.03.1992 р. надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване землеволодіння було припинено, проте ті особи, які набули це право, зберігають право довічного успадковуваного землеволодіння до того моменту, доки вони за власним бажанням не переоформлять земельну ділянку на одному із прав, передбачених чинним земельним законодавством. Зокрема, у п. 8 Постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі від 13.03.1992 р. встановлено, що громадяни, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

У чинному Земельному кодексі України від 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року, право довічного успадковуваного землеволодіння також не передбачено. Водночас, це не позбавляє можливості зверну тися до суду із позовом про визнання за ними права власності на земельну ділянку.

Оскільки він відповідно до п. 8 Постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі від 13.03.1992 р. виявив своє бажання переоформити свою земельну ділянку на праві власності, однак через суперечності в документах не може цього зробити, суд може визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 20,0 га на території Стрітівської сільської ради.

ОСОБА_2 ст. 152 Земельного кодексу України від 21.10.2001 р. держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності і громадян і юрислічних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

ОСОБА_2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

12.06.2017 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 11 - 1 ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

05.07.2017 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

07.08.2017 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення від Головного управління Держгеокадастру у Київській області наступного змісту:

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа № 368/728/17 за позовом ОСОБА_1 до Стрітівської сільської ради третя особа відділ у Кагарлицькому районі Головного управління Держгеокадасгру у Київській області про визнання права власності на земельні ділянки.

Ознайомившись із змістом та вимогами цивільного позову, вважаємо, що пред'явлений позов є таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

- приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

- одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Також варто зазначити, частиною 2 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

ОСОБА_2 з частиною 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того частинами 1,3 та 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних ресурсів та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.

Слід зауважити, що суд не має права підміняти орган державної влади, тобто розглядати заяву громадянина по суті і зобов'язувати відповідні органи на місцях виносити рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою або передачу земельної ділянки у власність, чи визнання права власності на земельну ділянку державної власності, яка в свою чергу, була надана в постійне успадковане користування за нормами законодавства., котре діяло на момент прийняття рішення про передачу такої ділянки.

Дана вимога порушує дискреційні права органів встановлених Земельним кодексом України.

Також слід звернути увагу, що посилання позивача на Цивільний кодекс України як єдине джерело вирішення питання про визнання права власності на земельну ділянку державної власності суперечить нормам спеціального законодавства а саме Земельного кодексу України.

В сою чергу позивач має безумовне право на успадкування вказаної земельної ділянки беручи до уваги вимоги чинного законодавства та судову практику.

В судове засідання, яке відбулося 26.10.2017 року, позивач ОСОБА_1 та його представник, - адвокат ОСОБА_4 не з явилися, проте, на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява представника позивача, - адвоката ОСОБА_4, в якій він просив суд слухати справу без його участі та участі позивача, позов підтримує в повному обсязі.

В судове засідання, яке відбулося 26.10.2017 року, представник відповідача, - Стрітівської сільської ради Кагарлицького району Київської області не з явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідача, в якій він позов визнає, просить суд слухати справу без участі його представника.

В судове засідання, яке відбулося 26.10.2017 року, представник третьої особи не з явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та позовні вимоги задовольнити, шляхом винесення заочного рішення, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 8 ЦПК - Заочний розгляд справи .

Так, в ст.. 224 ЦПК України зазначено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його представник не заперечували проти винесення заочного рішення, відповідач повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

ОСОБА_2 ч. 1 ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 225 ЦПК України розгляд справи та ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановлених цією главою.

ОСОБА_2 ст.. 226 ЦПК України за формою та змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим ст. ст. 213, 215 ЦПК України і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Підсудність.

ОСОБА_2 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, предметом спору в даній справі є нерухоме майно у виді земельної ділянки, яка розташована на території Кагарлицького району Київської області, відповідно, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду загальної юрисдикції першої інстанції, так як в даному випадку має місце виключна підсудність.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Рішенням дванадцятої сесії XXI скликання Кагарлицької районної ради народних депутатів від 05.06.1992 р. Про надання у постійне користування земельної ділянки із земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства по Стрітівській сільській раді народних депутатів ОСОБА_1, який є позивачем по даній справі, було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства з послідуючою передачею у приватну власність земельну ділянку загальною площею 20,0 га на території Стрітівської сільської ради.

ОСОБА_2 про перенесення земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 13.06.1992 р. було перенесено в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 20,0 га на території Стрітівської сільської ради під організацію селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення позивачу ОСОБА_1 було видано Державний акт на право довічного успадковуваного користування земельною ділянкою від 05.06.1992 р. № АА001001.

07.04.2017 р. ТОВ ЗемЮрКонсалтинг було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На підставі вказаної документації земельну ділянку було внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 3222287800:02:301:0009, про що видано витяг № НВ- 3208848092017 від 27.04.2017 р.

З вищезазначеними документами позивач ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство для реєстрації свого права власност і на земельну ділянку.

Рішенням №35048006 від 04.05.2017 р. позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в державній реєстрації права власності, оскільки подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документа, що їх посвідчують в частині суперечностей щодо форми власності, а саме у витязі з ДЗК про земельну ділянку №НВ-3208848092017 від 27.04.2017 р. зазначається, що дана земельна ділянка належить заявнику на праві приватної власності, згідно державного акту від 05.06.1992 р. №АА001001, проте форма власності вказана державна.

ОСОБА_2 п. 8 Постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі від 13.03.1992 р. було встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

ОСОБА_2 ст. 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (який діяв на момент виділення земельної ділянки) довічне успадковуване володіння земля надається громадянам ОСОБА_3 PCP для ведення селянського (фермерського господарства).

ОСОБА_2 ст. 50 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (який діяв на момент виділення земельної ділянки) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку.

ОСОБА_2 ст. 52 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (який діяв на момент виділення земельної ділянки) для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель.

ОСОБА_2 п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 21.10.2001 р. громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

ОСОБА_2 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

ОСОБА_2 ст. 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Виходячи з вищевказаних норм після запровадження права колективної та приватної власності на землю у 1992 році, в Земельному кодексі України в новій редакції від 13.03.1992 р. право довічного успадковуваного землеволодіння передбачено не було.

ОСОБА_2 зі ст. 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (який діяв на момент виділення земельної ділянки) громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, з 13.03.1992 р. надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване землеволодіння було припинено, проте ті особи, які набули це право, зберігають право довічного успадковуваного землеволодіння до того моменту, доки вони за власним бажанням не переоформлять земельну ділянку на одному із прав, передбачених чинним земельним законодавством.

Зокрема, у п. 8 Постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі від 13.03.1992 р. встановлено, що громадяни, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

У чинному Земельному кодексі України від 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року, право довічного успадковуваного землеволодіння також не передбачено. Водночас, це не позбавляє можливості звернутися до суду із позовом про визнання за ними права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_2 ст. 152 Земельного кодексу України від 21.10.2001 р. держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

ОСОБА_2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Оскільки позивач відповідно до п. 8 Постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі від 13.03.1992 р. виявив своє згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України бажання переоформити свою земельну ділянку на праві власності, однак через суперечності в документах не може цього зробити, суд приходить до висновку щодо визнання за позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею 20,0 га на території Стрітівської сільської ради.

Що стосується заперечення третьої особи проти позову, то слід зазначити наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, третя особа, - Головне управління Держгеокадастру у Київській області посилається на те, що суд не має права підміняти орган державної влади, тобто розглядати заяву громадянина по суті і зобов'язувати відповідні органи на місцях виносити рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою або передачу земельної ділянки у власність, чи визнання права власності на земельну ділянку державної власності, яка в свою чергу, була надана в постійне успадковане користування за нормами законодавства, котре діяло на момент прийняття рішення про передачу такої ділянки.

Суд не погоджується з такими доводами третьої особи виходячи з наступного.

ОСОБА_2 правової позиції Конституційного суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (рішення ВСУ від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15).

Таких же правових висновків дійшов і Вищий адміністративний суд України, який зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Окрім цього ВАСУ підтвердив, що кожна особа, незалежно від її статусу (громадянин чи фізична особа-підприємець) має право, в разі виконання спеціальних вимог закону, отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, (рішення ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Існує також судова практика Європейського суду з прав людини, яка однозначно свідчить про те, що рішення, ухвалені в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушують Конвенцію. Зокрема, рішення у справі Волохи проти України , Свято-Михайлівська Парафія проти України , Гасан і Чауш проти Болгарії , Броньовський проти Польщі , Ґавенда проти Польщі , Аманн проти Швейцарії , Олссон проти Швеції .

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положенням ППВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, ст.ст. 328, 344, 355, 356, 357 ЦК України, 3, 15, 118, 119, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_5 Федоровича до Стрітівської сільської ради, третя особа, - Відділ у Кагарлицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності на земельні ділянки, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянкою України, паспорт громадянина України серії СК №575954, виданий 25 червня 1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 20,0 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Стрітівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222289000:02:021:0015.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

ССуддя:ОСОБА_6