Рішення

від 18.12.2017 по справі 708/1089/17

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/1089/17

Номер провадження № 2/708/471/17

Р і ш е н н я

Іменем України

18 грудня 2017 року.

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі :

головуючої - судді Ткаченко С.Є.,

при секретарі - Тендітній Л.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти Чигиринської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом зазначивши, що згідно з рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 16.03.2017 року, визнано незаконним її звільнення з посади вчителя хімії Суботівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, скасовано накази № 144 від 10.06.2016 року та № 235-к від 31.08.2016 року, поновлено її на посаді вчителя хімії з 01.09.2016 року з навантаженням не менше 19 годин, визнано незаконними дії відповідача щодо ненадання їй переважного права на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу на підставі ст.42-1 КЗпП України та стягнуто з відділу освіти середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14009,62грн.

Вказане рішення суду вступило в законну силу 05.04.2017 року, а 26.07.2017 року судом видано виконавчий лист щодо поновлення її на посаді вчителя хімії з 01.09.2016 року з навантаженням не менше 19 годин.

Однак зазначене рішення суду в частині поновлення її на посаді вчителя хімії з 01.09.2016 року з навантаженням не менше 19 годин виконано не було навіть після звернення із заявою про примусове виконання рішення суду до відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Натомість на підставі наказів відділу освіти її було призначено на посаду вчителя трудового навчання в Тіньківську ОСОБА_4 ступенів з навантаженням 9 годин, в Рацівський НВК І-ІІІ ступенів - на посаду вчителя хімії з навантаженням 8,5 годин, у Вітівську ЗОШ І-ІІ ступенів - на посаду вчителя хімії з навантаженням 3,5 години.

Незважаючи на негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді, відповідачем до цього часу не прийнято жодного розпорядчого документу про поновлення її на посаді вчителя хімії з 01.09.2016 року

Враховуючи, що рішення суду не виконувалось з 16.03.2017 року по 31.08.2017 року, коли вона фактично приступила до роботи, просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки в сумі 20183,70 грн.

В порядку ст. 31 ЦПК України представником позивачки ОСОБА_1 до початку судового розгляду справи по суті 16.11.2017 року подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду від 16.03.2017 року про поновлення позивачки на посаді, стягнути з відділу освіти Чигиринської РДА середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 20183, 70 грн., а також просить стягнути з відповідача 11900,00 грн. моральної шкоди та 1855,74 грн. витрат на лікування позивачки в КЗ Черкаський обласний психоневрологічний диспансер .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 спочатку підтримав збільшені позовні вимоги, а після наданого представником відповідача розрахунку заборгованості по заробітній платі зменшив їх в частині стягнення середнього заробітку до 18527,12грн., пояснивши суду, що відповідачем не було виконано рішення суду, оскільки позивачка повинна була почати працювати з 16 березня цього року, але відповідач не поновив її на роботі.

Заробітна плата вчителя обчислюється по єдиній тарифній сітці і позивачці повинен бути виплачений середній заробіток, згідно до ст.236 КЗпП України, за весь час невиконання рішення суду, оскільки є підтвердження, що вона була поновлена на роботі лише з 01.09.2017 року.

Крім того просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 11900 гривень, так як позивачка змушена була докладати зусиль для виконання рішення суду, що потягло за собою погіршення стану її здоров'я, у зв'язку з чим вона змушена була лікуватися та витратила на лікування кошти в сумі 1855, 74 грн., які теж просять стягнути з відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2А позов не визнала та пояснила суду, що відділ освіти неодноразово направляв позивачці листи щодо її працевлаштування, але позивачка на наявні вакансії не погоджувалася.

З 01.09.2017 року її було призначено на роботу в трьох школах, але згодом вона написала заяву на звільнення.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди повинні заявлятися в тримісячний термін, а тому вони просять застосувати строк позовної давності.

Крім того не відбулося приниження честі, гідності і ділової репутації позивачки.

Також вона отримувала кошти в центрі зайнятості.

У зв`язку з цим вони вважають, що не заподіяли шкоди позивачці, при цьому за її лікування теж не згідні платити і просять в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних встановлених обставин.

Відповідно до статей 81,82,89 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до положень ч.1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

А у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з рішення Чигиринського районного суду від 16.03.2017 року, судом визнано незаконним звільнення позивачки з посади вчителя хімії Суботівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, визнано протиправними та скасовано накази № 144 від 10.06.2016 року та № 235-к від 31.08.2016 року в частині ОСОБА_3, поновлено її на посаді вчителя хімії з 01.09.2016 року з навантаженням не менше 19 годин, визнано незаконними дії відповідача щодо ненадання їй переважного права на укладення трудового договору та стягнуто з відділу освіти середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку допущено до негайного виконання (а.с.8-12).

Вказане рішення суду набрало чинності 05.04.2017 року, а 26.07.2017 року судом видано виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді вчителя хімії з 01.09.2016 року із навантаженням не менше 19 годин (а.с.13).

А відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Абзацом 2 ч. 1 цієї статті визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому суд враховує, що працівник є слабшою стороною трудового договору, який обмежений у поданні доказів, а право на працю захищається Конституцією України.

Судячи з листа відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області № 6280 від 03.08.2017 року, на адресу відділу освіти Чигиринської РДА для виконання направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2017 року.

З наведеного випливає, що відповідачем в добровільному порядку рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді своєчасно виконано не було, а листи відділу освіти № 394/08 від 05.04.2017 року, № 811/08 від 11.05.2017 року, № 1078/08 від 12.07.2017 року та № 1173/08 від 18.08.2017 року, що надходили на адресу ОСОБА_3 (а.с.27-30), суд розцінює як такі, що носять інформативний характер і не тягнуть за собою настання правових наслідків для позивачки.

Таким чином, в даному випадку вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2017 року по 31.08.2017 року ґрунтуються на вимогах закону, враховуючи, що до роботи її фактично допущено 01.09.2017 року.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судячи з наданого відповідачем розрахунку заборгованості по заробітній платі № 1743/09 від 15.12.2017 року, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі за період з 16 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року, що складає 114 робочих днів, становить 18527,12 грн., з чим погодився в судовому засіданні і представник позивачки ОСОБА_1

Таким чином, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, приходить до висновку про можливість задоволення даних позовних вимог у зв'язку з порушенням трудових прав позивачки, викликаних незаконним звільненням та затримкою виконання рішення суду щодо поновлення її на посаді.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, то судом встановлено наступне.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що внаслідок незаконного звільнення та затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді позивачка зазнала душевних та моральних страждань у зв'язку із втратою роботи, тобто порушився звичайний, нормальний спосіб життя позивачки та її сім'ї в цілому, що, на думку суду, не може не відобразитись на характері та обсязі душевних страждань, яких зазнала позивачка.

Отже, незважаючи на невизнання відповідачем даної частини позову, очевидним є те, що позивачці завдано моральної шкоди.

З огляду на це, враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань позивачки, їх тривалість, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 5000грн., оскільки заявлена представником позивача сума моральної шкоди в розмірі 11900грн. є явно завищеною і належними доказами не обґрунтованою.

Посилання представника відповідача на застосування тримісячного строку позовної давності щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, як такої, що виникла з трудових правовідносин, суд також вважає необґрунтованими, оскільки враховує, що до роботи позивачка була допущена лише 01.09.2017 року, а протягом всього часу з дня прийняття рішення суду та звернення його до негайного виконання, остання зверталася до відповідача та органу примусового виконання рішень з вимогою виконати рішення суду, а також зверталася до правоохоронних органів з цього приводу, у зв'язку з чим вирішувалося питання про порушення кримінального провадження, і приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності розпочався після 01.09.2017 року.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на лікування в розмірі 1855,74грн., то представником позивачки не підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами, що ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в КЗ Черкаський обласний психоневрологічний диспансер в період з 15.05.2017 року по 09.06.2017 року саме внаслідок неправомірних дій відділу освіти.

А надані в судове засідання копія довідки КЗ Черкаський обласний психоневрологічний диспансер від 09.06.2017 року про те, що ОСОБА_3 у вищезазначений період проходила в даному медичному закладі обстеження і лікування та копії квитанцій про придбання медичних препаратів не можуть бути взяті в основу доказів, оскільки представником позивачки не надано листка непрацездатності на підтвердження її амбулаторного чи стаціонарного перебування на лікуванні в цьому закладі, як і не надано виписки з історії хвороби з лікарськими призначеннями на підтвердження придбання саме тих медичних препаратів, що наявні в наданих позивачкою квитанціях з аптечних пунктів.

Також представником позивачки документально не підтверджено причинного зв'язку між лікуванням ОСОБА_3 та вирішенням її спору в суді, оскільки зазначений у довідці від 09.06.2017 року період обстеження та лікування не співпадає по часу ні з часом розгляду справи судом (березень 2017 року), ні з часом, коли остання звернулася до відділу примусового виконання рішень з виконавчим листом (липень 2017 року).

А тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Враховуючи викладені обставини та оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки представником позивачки доведено факт порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_3 та заподіяння їй моральної шкоди, то позов підлягає частковому задоволенню.

В силу положень ст. 141 ЦПК України з відділу освіти Чигиринської РДА підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 40, 42, 49-2, 116, 117, 235 КЗпП України, ст., ст. 4, 80, 81, 264-268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність відділу освіти Чигиринської районної державної адміністрації щодо невиконання рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 березня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі незаконною.

Стягнути з відділу освіти Чигиринської районної державної адміністрації (м.Чирин, вул.Б.Хмельницького, 13-А Черкаської області, код ЄДРПОУ 02146966) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, прож. С.Худоліївка, вул.Чигиринська, 2 Черкаської області) середній заробіток за час затримки виконання рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 березня 2017 року за період з 16 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року включно в сумі вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 12 копійок та моральну шкоду в розмірі п`яти тисяч гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відділу освіти Чигиринської районної державної адміністрації (м.Чирин, вул.Б.Хмельницького, 13-А Черкаської області, код ЄДРПОУ 02146966) на користь держави судовий збір в розмірі шестисот сорока гривень.

Повне рішення буде складено 21 грудня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча