Рішення

від 12.12.2017 по справі 757/30866/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30866/17-ц

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 грудня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.,

при секретарі - Вишневській О.Р.,

розглянувши у засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом громадської організації Інститут відкритої політики до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація Інститут відкритої політики (надалі по тексту - Позивач) звернулась до суду з позовом визнання права власності, в якому просить визнати право власності на житлову квартиру площею 70,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за Громадською організацією Інститут відкритої політики код ЄДРПОУ 25728961, яка зареєстрована за адресою: 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 107, посилаючись на те, що 27.08.2001 року між позивачем та громадянином Ізраїлю, ОСОБА_1 (надалі по тексту - Відповідач) було укладено Договір оренди приміщення. У відповідності до п.1 Договору оренди Відповідач передав, а Позивач отримав у користування приміщення - житлову квартиру площею 70,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.07.2001 року за номером 5217 та зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації 30.07.2003 року за номером 5164. Відповідно до п. 5.а Договору оренди Позивач зобов`язався використовувати приміщення під офіс.

За весь час володіння майном Відповідач жодного разу не звернувся до Позивача із вимогою про передання Майна, не з`являвся за адресою майна, не надсилав листів про врегулювання правовідносин, що склались, на телефонні дзвінки працівників Позивача не відповідав. Позивач володіє та користується майном, а також несе тягар утримання майна протягом 10 років, в тому числі проводить поточні ремонти, сплачує вартість комунальних послуг, квартирну плату, податки на нерухомість та фактично виконує функції власника майна.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву з проханням розглядати позов без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час, місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився.

Встановлено, що 27.08.2001 року між позивачем та громадянином Ізраїлю, ОСОБА_1 (надалі по тексту - Відповідач) було укладено Договір оренди приміщення (а.с.а.с. 7-8). У відповідності до п.1 Договору оренди Відповідач передав, а Позивач отримав у користування приміщення - житлову квартиру площею 70,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.07.2001 року за номером 5217 та зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації 30.07.2003 року за номером 5164. Відповідно до п. 5.а Договору оренди Позивач зобов`язався використовувати приміщення під офіс. За весь час володіння майном Відповідач жодного разу не звернувся до Позивача із вимогою про передання Майна, не з`являвся за адресою майна, не надсилав листів про врегулювання правовідносин, що склались, на телефонні дзвінки працівників Позивача не відповідав. Позивач володіє та користується майном, а також несе тягар утримання майна протягом 10 років, в тому числі проводить поточні ремонти, сплачує вартість комунальних послуг, квартирну плату, податки на нерухомість та фактично виконує функції власника майна Позивач вважає, що безперервно володіє майном, що доводиться наступним: Позивач володіє майном з 27.08.2001 року, з моменту передачі майна у власність Позивача із Квартирою -2, що підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг (а.с.а.с. 47-177).

Разом з тим, відповідно до ст. 3 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України зазначено, що власність зобов'язує.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 346 ЦК України передбачено право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Ст. 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

Частиною 1 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України передбачено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав щодо застосування положень ст. 344 ЦК України, Позивач має довести сукупність обставин, зокрема: володіння є добросовісним, якщо особа при задоволенні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Позивачу майно було передано у володіння за усною домовленістю, добровільно, однак без дотримання законодавчо встановленої письмової форми. Позивач звертався до Відповідача з пропозицією прийняти майно та провести розрахунок витрат, понесених Позивачем на утримання майна, проте Відповідач жодного разу не з`являвся та не виявив бажання прийняти майно, передати ключі від замків у приміщенні та провести остаточний розрахунок.

Відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації Вих. № 062/14-14287 (И-2017) від 20.11.2017 року згідно за даними реєстрових книг Бюро АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09.07.2011 року.

Позивач відкрито володіє Майном, оскільки починаючи з 27.08.2001 року в квартирі, що є предметом спору розташовано офіс громадської організації "Інститут відкритої політики", де постійно працюють співробітники, що підтверджується Актом про місцезнаходження Позивача, підписаного його співробітниками. (а.с.178).

Тому, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що при таких обставинах позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 15, 16 , 88, 316, 317, 319, 322, 328, 344, 346, 347 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-216 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов громадської організації Інститут відкритої політики до ОСОБА_1 про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати право власності на житлову квартиру площею 70,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за Громадською організацією Інститут відкритої політики код ЄДРПОУ 25728961, яка зареєстрована за адресою: 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 107.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Підпалий