Ухвала

від 20.12.2017 по справі 308/12859/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12859/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42017071030000055 старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу СУ ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42017071030000055, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.06.2017 року.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:24:001:0486, площею 0,22 га, що перебуває у власності ОСОБА_7 , згідно функціонального використання за планом зонування міста Ужгорода, затвердженого рішенням 1 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 10.03.2016 за №119, відносяться до земель індивідуальної житлової забудови. Однак, опрацюванням реєстру дозвільних документів ДАБІ встановлено, що вказана земельна ділянка забудовується багатоквартирним житловим будинком на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЗК 083160891594 виданою 29 березня 2016 року.

Враховуючи вищенаведене, в діях невстановлених осіб, якими внесені неправдиві відомості у дозвільні документи щодо забудови земельної ділянки про відповідність намірів забудови багатоквартирного будинку на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0486 містобудівній документації та цільовому використанню земельної ділянки вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, з метою недопущення продажу чи зміни власника земельної ділянки, проведення судових експертиз, слідчий просить накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0486 площею 0,22 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Власник майна на розгляд клопотання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рапорт слідчого. Згідно ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши доводи слідчого та прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Частиною 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини 6 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідност. 173 КПК України,слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим суддею встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:24:001:0486 площею 0,22 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_8 , копія якої приєднана до матеріалів справи.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Із змісту клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів, як і доводів, висловлених ним та прокурором у судовому засіданні, вбачається, що органом досудового розслідування не доведено, що майно про арешт якого ставиться питання, має значення доказу в даному кримінальному провадженні, підлягає конфіскації чи спеціальній конфіскації, а також, що в кримінальному провадженні заявлений цивільний позов.

Також, органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце.

Крім того, клопотання та додані до нього матеріали не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого останній звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст.170, 171 КПК України в клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності арешту даного конкретного майна, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.

Відповідно до узагальненої судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не є підозрюваними слідчим суддею не може бути прийнято ухвалу про арешт майна, навіть якщо у нього є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене, подане клопотання не містить підстав для арешту майна, що встановленіКПК України, з посиланням на відповідні положення процесуального закону та мету накладення арешту, що свідчить про недоведеність необхідності накладення арешту на майно, а клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42017071030000055 старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1