Рішення

від 21.12.2017 по справі 328/3434/17

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/3434/17

21.12.2017

2-о/328/144/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Новікової Н.В . , за участю секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Токмацький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, якою просить встановити факт народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м. Шахтарськ, Донецька область. Мати - ОСОБА_3, дата народження - 03.01.1992 р., громадянка України, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. Батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі свідоцтва про шлюб І-КИ № 376492, видане Межівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 69 від 08.06.2017року.

В обґрунтування заяви зазначив, що він є дідусем ОСОБА_4, який народився 30 вересня 2017році в місці Шахтарськ, Донецька область, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження №381 від 30.09.2017 року, виданимТорецькою центральною міською лікарнею та свідоцтвом про народження, виданим Шахтарським міськрайонним відділом запису актів цивільного стану Державної ОСОБА_5 Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки серія ДНР № 044776 07.10.2017 року.

Заявник, як дідусь, звернувся до Токмацького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стануГоловного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо реєстрації народження дитини.

Отримати свідоцтво народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до статті 13 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стан .

Батьки дитини зареєстровані та проживають у м. Донецьк.

Встановлення факту народження необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.

У судове засідання заявник не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, заяву підтримує у повному обсязі.

Заінтересовані особи, у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав. Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В судовому засіданні встановлено, що заявник є дідом дитини -ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджуєтьсяпаспортами ОСОБА_1, ОСОБА_2, свідоцтвами про народження ОСОБА_2, ОСОБА_4, свідоцтвом про шлюб, медичним свідоцтвом про народження від 30.09.2017 №381.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заявник є суб'єктом звернення до суду із зазначеною заявою.

08.06.2017 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3, яка залишила собі дошлюбне прізвище, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Подружжя є громадянами України, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та копіями паспортів.

30.09.2017 року народився ОСОБА_4, батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Шахтарським міськрайонним відділом запису актів цивільного стану реєстраційної Палати МЮ, медичним свідоцтвом про народження від 30.09.2017 №381, картою обміну пологового будинку, іншою медичною документацією, наданими до заяви фото.

Заявник звернувся до Токмацького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для державної реєстрації народження дитини, у проведенні якої йому відмовлено у зв'язку з тим, що пред'явлений документ виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що підтверджується відмовою у проведенні державної реєстрації народження від 19.12.2017 №671/17.12-06-105.

Встановлення факту народження дитини позасудовим шляхом неможливе, але є необхідним для реалізації батьківських прав відносно дитини та подальша реалізація дитиною своїх конституційних прав і обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині має належати з його народження право на ім'я та громадянство.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Обов'язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України покладений на батьків.

Відповідно до ст.13 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження (ч.3). Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження (абз.1 ч.4). За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (абз.5 ч.4).

В практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки , згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та ОСОБА_6 проти Республіки Молдови та Росії (ОСОБА_6 v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі ОСОБА_6 проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (ОСОБА_6 v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).

У Рішенні Європейського Суду по справі Кипр проти Турції від 10 травня 2001 року (у п.93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125): Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території .

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Пунктом 7 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачений розгляд судом справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно з абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 №5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Суд встановив, що 30.09.2017 року ОСОБА_3 народила дитину чоловічої статі, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження, свідоцтвом про народження.

Оскільки документи, що підтверджують факт народження дитини заявника, видані медичним закладом та органом реєстрації актів цивільного стану на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, ці документи є недійсними і не створюють правових наслідків.

З огляду на викладене, ту обставину, що для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди, з метою захисту прав і свобод громадян України, якими є батьки дитини та сама дитина, суд вважає що заявлені вимоги належить задовольнити, встановивши факт народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м. Шахтарськ, Донецька область. Мати - ОСОБА_3, дата народження - 03.01.1992 р., громадянка України, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. Батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі свідоцтва про шлюб І-КИ № 376492, видане Межівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 69 від 08.06.2017року.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст.2, 10, 19, 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1,

заінтересовані особи:

-ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2,

-ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_3,

-Токмацький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, місце знаходження: віл ОСОБА_6, буд. 270, ЄДРПОУ 26014653,

про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м. Шахтарськ, Донецька область. Мати - ОСОБА_3, дата народження - 03.01.1992 р., громадянка України, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. Батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі свідоцтва про шлюб І-КИ №376492, видане Межівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 69 від 08.06.2017 року.

Рішення підлягає негайному виконанню відповідно до ч. 4 ст. 317, п.8 ч. 1 ст.430 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.317 ЦПК України копію рішення невідкладно надіслати до Токмацького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: