Рішення

від 30.05.2007 по справі 9/62-07-1387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/62-07-1387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2007 р.Справа  № 9/62-07-1387

За позовом  Одеського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області

до відповідачів: Державного підприємства "Одеська залізниця", Приватного підприємства "Дунайметсервіс"  

про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та їх повернення   

Суддя Бакланова Н.В.

Представники:

Від прокуратури: Яворський С.І. посв. № 847;

Від позивача: Міністерства транспорту та зв'язку України - не з'явився;

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області –Калиновська О.С. дов. №14 від 05.02.2007р.  

Від відповідачів: Одеської залізниці - Узун О.В. дов. №169 від 27.04.2007р.

                    ПП "Дунайметсервіс" - не з"явився;

СУТЬ СПОРУ: Одеський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області звернувся до відповідачів Державного підприємства "Одеська залізниця", Приватного підприємства "Дунайметсервіс"  з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.12.2002р. №ОД/НСМЕР-03-182д-НЮ нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Одеська область смт. Сарата вул. Чкалова, 56, укладеного між Одеською залізницею в особі начальника Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 та ПП „Дунайметсервіс”, зобов'язання ПП „Дунайметсервіс” повернути вказані приміщення Одеській залізниці та виселити відповідача з орендованих, за вказаним договором, приміщень.

          Відповідач ДП „Одеська залізниця” позов визнає.

          Відповідач ПП "Дунайметсервіс" був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, але його представник у судове засідання не з'явився, витребуваний судом відзив не надав. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.   

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У ході проведення перевірки Одеською транспортною прокуратурою з залученням фахівців Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області  додержання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в структурному підрозділі Одеської залізниці Одеському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні №1   ( надалі ОБМЕУ  №1), встановлено, що між Одеською залізницею в особі начальника ОБМЕУ №1 (орендодавець), що діє на підставі довіреності № 200 від 10.04.2002 р.,  та ПП „Дунайметсервіс" в особі директора Афанасьєва Р.Г. (орендар), що діє на підставі Статуту підприємства, укладений договір оренди № ОД/ НСМЕР-03-182д-НЮ від 01.12.2002 р. нежитлового приміщення та зареєстрований юридичною службою залізниці 21.03.2003 р.

За умовами вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення будівель загальною площею 914,4 кв.м., розташованої за адресою: Одеська обл., залізнична станція смт Сарата, вул. Чкалова, 56 , що знаходиться на балансі ОБМЕУ №1 - структурного підрозділу Одеської залізниці. Строк оренди встановлений один рік до 31.12.2003 р.

Однак сторонами не були враховані внесені зміни до діючого законодавства України, а саме, з 1.01.2004 р. набрав чинності Господарський кодекс України, норми якого застосовуються до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу, але продовжують існувати (п. 4 Прикінцевих положень). Відповідно до ст. 287 Господарського кодексу орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення щодо нерухомого майна , яке є державною власністю. Державні ж підприємства можуть бути орендодавцями щодо окремого індивідуально-визначеного майна, а з дозволу орендодавців - щодо нерухомого майна.

В зв'язку з цим, прокурор стверджує, що оскільки договір оренди між Регіональним відділенням Фонду держмайна в Одеській області та ПП „Дунайметсервіс" до теперішнього часу не укладений,  це є грубим порушенням вищезазначених норм діючого законодавства.

Предметом спору по справі є визнання недійсним на майбутнє (невідповідність вимогам закону) договору оренди державного майна № ОД/НСМЕР-03-182д-НЮ від 01.12.2002 р., укладеного Одеською залізницею в особі структурного підрозділу Одеської залізниці ОБМЕУ №1 з Приватним підприємством „Дунайметсервіс" , який спрямований на виникнення та реалізацію правовідносин між сторонами до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р.

Крім того, прокурор наполягає на зобов'язанні ПП „Дунайметсервіс" повернути в натурі орендовані за недійсним правочином нежитлові приміщення. В обґрунтування вказаних вимог прокурор посилається на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України (від 16.01.2003 р.).

На думку прокурора, використання Приватним підприємством „Дунайметсервіс" нежитлових приміщень, розташованих за адресою Одеська обл., залізнична станція смт Сарата, вул. Чкалова, 56 не відповідає вимогам законодавства України, може призвести до порушення майнових інтересів держави в особі Міністерства транспорту України, як органу управління державним майном, Регіонального відділення фонду державного майна України в Одеській області, до основних завдань якого відноситься захист майнових інтересів держави та контроль за додержанням умов договорів оренди, що й зумовило звернення з вказаним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх  з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про  обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до  частини  першої  статті  29  Господарського процесуального кодексу  України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу,  порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина  або держави.

Згідно з  ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною  третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду    України від 08.04.99 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого господарського суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України Положення  абзацу четвертого частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво в суді виключно інтересів держави і громадянина у випадках, передбачених законом.

У відповідності з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого господарського суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного  тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування,  якому законом надано повноваження органу виконавчої влади”.

Міністерство транспорту та зв'язку України згідно з Указом Президента України від 27.08.2004 р. № 1009/2004 "Про положення про Міністерство транспорту та зв'язку України" та ст. 4 Закону України "Про транспорт" є центральним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього повноважень у відповідності з Декретом кабінету Міністрів України №8-92 від 15.12.1992 р. "Про управління майном, що знаходиться у загальнодержавній власності" здійснює контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами транспортної галузі державного майна та згідно з п. 2 ст. 73 ГК України є представником власника і виконує його функції.

Згідно положень статуту структурного підрозділу Одеської залізниці ОБМЕУ №1 , вказане підприємство засновано на державній власності і підпорядковане Міністерства транспорту України, що є органом управління майном. Майно Одеської залізниці є державною власністю та відповідно до ст. 73, 74, 136 ГК України закріплене за вказаним державним підприємством на праві повного господарського відання.

Регіональне відділення Фонду державного майна в Одеській області відповідно до "Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. N 412 є державним органом, який створюється Фондом державного майна України, та відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень з врахуванням ст. 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду.

Таким чином, прокурор вірно визначив органи в інтересах, яких звернувся з даним позовом.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення угоди.

На момент укладення договору оренди діяв Цивільний кодекс України від 18.07.1963р., але оскільки договір оренди продовжує свою дію то згідно прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та Господарського кодексу України від 16.01.2003р., що набрали чинності 01.01.2004р., до правовідносин слід застосувати положення цих кодексів.

          Згідно Роз'яснень ВГСУ від 12.03.99 р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (з подальшими змінами та доповненнями) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

Як норми Закону, так і норми ст.287 ГК України, є спеціальними нормами щодо відносин оренди державного майна, тобто вони мають рівну силу. Однак, враховуючи, що ГК України прийнято (набув чинності) пізніше, ніж Закон, суд вважає, що до спірних відносин необхідно застосовувати норми ГК України, а саме ст.287 вказаного Кодексу.  

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч.1ст.203 ЦК України.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

  Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Але в разі неможливості повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, такий правочин може бути визнаний судом недійсним на майбутнє.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог прокурора про визнання договору недійсним, а відповідач ПП “Дунайметсервіс” займає приміщення, передані йому за цим договором, тобто займає їх без правових підстав, також підлягають задоволенню вимоги прокурора про виселення відповідача з цих приміщень та про повернення цих приміщень згідно акту прийому-передачі.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі..

Судові витрати віднести  на рахунок відповідачів на підставі ст.44.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним  договір оренди від 01.12.2002 р. № ОД/НСМЕР-03-182д-НЮ нежитлових приміщень будівель, розташованих за адресою: Одеська обл., смт Сарата, вул. Чкалова, 56 укладеного між Одеською залізницею в особі начальника Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 та Приватним підприємством „Дунайметсервіс", та припинити його дію на майбутнє.

3.          Зобов'язати Приватне підприємство „Дунайметсервіс" (68600 Одеська область м. Ізмаїл провул Світлий, 7, код 31411732) повернути Одеській залізниці (65023 м. Одеса вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071580, р/р 26003000249 в ОФ АБ „Експрес-Банк” м. Одеси МФО 328801) нежитлові приміщення будівлі, загальною площею 914,4, розташованих за адресою Одеська обл.., смт.Сарата, вул.Чкалова,56 згідно акту прийому-передачі.

4.          Виселити Приватне підприємство „Дунайметсервіс” (68600 Одеська область м. Ізмаїл провул Світлий, 7, код 31411732) з нежитлового приміщення будівлі, загальною площею 914,4 кв.м, розташованих за адресою: Одеська область смт. Сарата вул. Чкалова, 56.

5.          Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023 м. Одеса вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071580, р/р 26003000249 в ОФ АБ „Експрес-Банк” м. Одеси МФО 328801)

-  до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460 -  держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп.

-  до державного бюджету, одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 3121725970008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460 –витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 /п'ятдесят дев'ять/ грн. 00 коп.

6.          Стягнути з Приватного підприємства "Дунайметсервіс" (68600 Одеська область м. Ізмаїл провул Світлий, 7, код 31411732)

-  до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460 -  держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп.

-  до державного бюджету, одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 3121725970008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460 –витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 /п'ятдесят дев'ять/ грн. 00 коп.

Рішення підписано 11 червня 2007р.

Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя