Рішення

від 23.11.2017 по справі 510/1164/17

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1164/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2017 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - Орлівської сільради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач, її представник ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась із відповідними вимогами та просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя її бабусі ОСОБА_3 належало:

-земельна ділянка загальною площею 3,39 га, (із кадастровими номерами: 5124183600:01:004:0338, 5124183600:01:006:0186, 5124183600:01:006:0256), розташована на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905424 від 10.07.2006 р.

-земельна ділянка загальною площею 1,6974 га, (із кадастровим номером: 5124183600:01:002:0292), розташована на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 192739 від 29.03.2010 р.

-земельна ділянка загальною площею 1,6360 га, (із кадастровим номером: 5124183600:01:002:0291), розташована на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2013 року, реєстр № 1251.

-земельна ділянка загальною площею 0,5195 га, (із кадастровим номером: 5124183600:01:006:0349), розташована на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2013 року, реєстр № 1252.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядилась належним їй майном, 07.10.2013 року залишила заповіт на ім'я позивача ОСОБА_1, 02.07.2016р. - померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивач (як спадкоємець за заповітом) звернулася до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки, про що 29.07.2017р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає, представник Орлівської сільської ради не заперечував проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно після смерті спадкодавця.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1223 ЦК України). Вона у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою, що її прийняла. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях щодо звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки згідно із положеннями ст. 25 ЦК України, правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказані земельні ділянки, з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельну ділянку загальною площею 3,39 га, (із кадастровими номерами: 5124183600:01:004:0338, 5124183600:01:006:0186, 5124183600:01:006:0256), розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905424 від 10.07.2006 р.

-земельну ділянку загальною площею 1,6974 га, (із кадастровим номером: 5124183600:01:002:0292), розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 192739 від 29.03.2010 р.

-земельну ділянку загальною площею 1,6360 га, (із кадастровим номером: 5124183600:01:002:0291), розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2013 року, реєстр № 1251.

-земельну ділянку загальною площею 0,5195 га, (із кадастровим номером: 5124183600:01:006:0349), розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2013 року, реєстр № 1252,

після смерті ОСОБА_3, померлої 02.07.2016 року.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: В.І. Дудник