Рішення

від 19.12.2017 по справі 808/2258/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року (о 13 год. 00 хв.)Справа № 808/2258/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області в особі Гуляйпільського відділення

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області в особі Гуляйпільського відділення (далі - Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2015 №106-17 та від 30.06.2016 №11564-13 для подальшого повернення коштів позивачу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, відзиві на заперечення (вх. №28283 від 18.10.2017) та додаткові усні пояснення. Зокрема, вказує, що податкове повідомлення-рішення, яким йому визначено податкові зобов'язання з транспортного податку, суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України. Також на думку представника позивача, нарахування транспортного податку за 2015 та 2016 роки суперечить приписам ст. 58 Конституції. Вказує, що порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, тому закони України, які приймають після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Враховуючи зазначене, вважає, що оскільки Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , прийнятий 28 грудня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Зазначає, що 24.12.2015 був прийнятий Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , яким змінили вимоги щодо критеріїв нарахування транспортного податку. Додатково вважає, що відповідно до Методики визначення середньо ринкової вартості автомобіля залежить від низки факторів, один із яких - пробіг автомобіля, який органи фіскальної служби та уповноважене на проведення розрахунку Міністерство економічного розвитку апріорі не можуть знати, оскільки в реєстраційних документах автомобіля не зазначаються фактичних пробіг автомобіля, також як і тип коробки передач. На підставі вищевикладеного, просить адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях (вх. №23262), доповненнях до заперечення (вх. №27328) та запереченнях на відзив (вх. №32802 від 27.11.2017). Зокрема, зазначає, що у власності позивача перебуває легковий автомобіль, який є об'єктом оподаткування у визначенні пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України у новій редакції (чинній станом як на 2015 рік, так і 2016 рік). На думку представника відповідача, всі обставини дають підстави для нарахування транспортного податку ОСОБА_3 як власнику автомобіля, який підпадає під дію характеристик щодо визначення виду автомобілів, які підлягають оподаткуванню. Вказує, що рішення Гуляйпільської міської ради від 09.07.2015 року № 43 Про податок на майно на території міста Гуляйполе на 2016 рік відповідає Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , та визначає розмір транспортного податку на території міста Гуляйполе на 2016 рік. Звертає увагу суду, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році визначено, що у 2016 році не застосовуються положення пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, а тому Пологівська об'єднана ДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області у разі якщо рішення міської ради про встановлення транспортного податку на 2016 рік не відповідає вимогам Бюджетного або Податкового кодексу України, повинна застосовувати мінімальну ставку визначену саме у ПК України. Єдина ставка за календарний рік встановлена у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Отже, на думку представника відповідача, якщо рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення транспортного податку (з урахуванням прийнятих змін) прийнято, таке рішення є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно проживають на відповідній території, обов'язок щодо застосування ставок транспортного податку у платника виникає з урахуванням строків, визначених таким рішенням органу місцевого самоврядування. З урахуванням вищенаведеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 є власником автомобіля марки Land Rover модель Range Rover, чорного кольору, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 4 367 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 15.03.2013, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 645717.

18.06.2015 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, винесено податкове повідомлення-рішення форми Ф №106-17, за яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25 000,00 грн.

Крім того, позивачем отримано податкове повідомлення-рішення форми Ф №11564-13 від 30.06.2016, винесене Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області згідно з пунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, за яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік на суму 25 000,00 грн.

На підставі платіжних доручень від 26.07.2016 №1302 та від 09.08.2016 №130 позивачем на розрахунковий рахунок УДК у Запорізькій області було сплачено визначене у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкове зобов'язання у загальній сумі 50 000,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (в редакції від 11.06.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Як передбачено підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Пунктом 267.4 Податкового кодексу України встановлена ставка транспортного податку у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України, з розрахунку на календарний рік.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником автомобіля марки Land Rover модель Range Rover, чорного кольору, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 4 367 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 15.03.2013. Таким чином, позивач підпадає під визначення платника транспортного податку у 2015 році.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році , яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України, зокрема, змінено вимоги до об'єкта оподаткування (як елемента транспортного податку). Тобто зміни до об'єкта оподаткування транспортним податком внесено пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 рік), в якому такі правила застосовуються.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2016) є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Як передбачено підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Пунктом 267.4 Податкового кодексу України встановлена ставка транспортного податку у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України, з розрахунку на календарний рік.

За підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013.

Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Зазначене кореспондує підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку є контролюючий орган; а також нормі пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до якої, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, відповідно до статті 54 Податкового кодексу України .

Підпунктом 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

У відповідності до а) підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У червні 2015-2016 років податковою інспекцією винесено оскаржувані рішення на визначену позивачу суму транспортного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 50 000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до принципів, встановлених пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно із пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку, який у обов'язковому порядку повинен бути встановлений місцевою радою.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році №909-VIII від 24.12.2015 рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписи пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.

Згідно з класифікацією доходів бюджету, встановленою статтею 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються, зокрема, за такими розділами, як податкові надходження. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що зміни до податкового законодавства, зокрема, введення в дію нового податку, вносяться не пізніше, як за шість місяців до бюджетного періоду, яким є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. При цьому, якщо законодавчий акт прийнято до 15 липня, що передує плановому, зміни до законодавства вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Як було зазначено раніше, Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи ухвалений 28.12.2014, тобто після 15 липня поточного року. а транспортний податок установлено в місті Гуляйполі Запорізької області рішенням Гуляйпільської міської ради Шостого скликання від 30.01.2015 №6 "Про затвердження Положення про податок на майно (в частині транспортного податку) на території м. Гуляйполе на 2015 рік", у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Як було зазначено раніше, Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році , згідно з якими змінився критерій відбору легкових автомобілів, які будуть обкладатись транспортним податком, ухвалений 24.12.2015, тобто після 15 липня поточного року.

Крім того, Відповідно до п.1, п.2, п.5 Рішення Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області №43 від 09.07.2015 Про податок на майно (в частині транспортного податку) на території м. Гуляйполе на 2016 рік Гуляйпільська міська рада вирішила: встановити Ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування; положення по відповідному податку застосовувати згідно Податкового кодексу України; визнати таким, що втратило чинність рішення сесії Про затвердження Положення Про податок на майно (в частині транспортного податку) на території м. Гуляйполе на 2015 рік .

Відтак, враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися транспортний податок до об'єктів оподаткування, визначених відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII, є 2017 рік.

Про неможливість у 2016 році застосування підпункту 267.2.1 пункту 267.2, підпункту 267.6.7 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України у редакції з 01.01.2016 свідчить і наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 за №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (набрала чинності 19.02.2016).

Згідно із пунктом 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів , затвердженої 18.02.2016 Постановою Кабінету Міністрів України №66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Тобто, станом на 01.02.2016 норми Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів ще не були чинними.

Щодо посилань представника відповідача на пункт 4 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році №909-VIII від 24.12.2015, згідно із яким установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", суд вважає за необхідне зазначити, що вказана норма стосується порядку застосування вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. В даному ж випадку суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на неможливість зміни елемента податку пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом вищевказаних положень у 2016 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Щодо застосування, підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи положення вказаних законодавчих норм, якими передбачено право на встановлення виду податку, його розміру, порядку адміністрування та сплати, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правового акту, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

При цьому, основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункт 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 та 2016 роки у розмірі 25 000,00 грн. (щороку) не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області в особі Гуляйпільського відділення (місцезнаходження: 70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Спартаківська, 9) від 18.06.2015 №106-17 та від 30.06.2016 №11564-13.

Присудити на користь ОСОБА_3 (місце проживання: 70200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму судового збору у розмірі 1 280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Жовтнева, 9, ідентифікаційний код 38629645).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295 КАС України.

Суддя І.В. Батрак