Постанова

від 31.07.2017 по справі 826/1753/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 31 липня 2017 року                                            справа №826/1753/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві доПриватного підприємства “Техноізол” простягнення податкового боргу В С Т А Н О В И В: Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – позивач, ДПІ в Оболонському районі) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Техноізол” (далі по тексту – відповідач, ПП “Техноізол”), в якому просить стягнути з  рахунків відповідача податковий борг у розмірі 22  782  888,21 грн. За даними інтегрованої картки платника податків за ПП “Техноізол” обліковується заборгованість (недоїмка) перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 10  968  069,37 грн. та з податку на прибуток у розмірі 11  814  818,84 грн. Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, ДПІ в Оболонському районі вважає цю суму податковим боргом та просить стягнути його у судому порядку. Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що грошові зобов'язання у розмірі 22  782  888,21 грн. є неузгодженими, оскільки справи про скасування податкових повідомлень-рішень за вказаними грошовими зобов'язаннями перебувають на розгляді Вищого адміністративного суду України. Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, звертає увагу на наступне. Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6  пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачає, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, у разі судового оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов'язання вважається узгодженим з дня, наступного за днем набранням законної сили відповідним судовим рішенням. Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Матеріали справи підтверджують, що спірна сума заборгованості з податку на додану вартість та податку на прибуток виникла внаслідок несплати суми грошових зобов'язань, визначеної на підставі податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2016 року №0046221201 та №0046211201, податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2015 року №0000832204, №0000842204 та податкових повідомлень–рішень від 09 червня 2015 року №0003522202, №0003532202, №0003542202, а також у зв'язку із нарахуванням пені за несвоєчасну сплату суми грошових зобов'язань. Так, суд встановив, що згідно податковим повідомленням-рішенням від 18 липня 2016  року №0046221201 ПП “Техноізол” зобов'язано сплатити штраф у сумі 0,60 грн., податковим повідомленням-рішенням від 18 липня 2016  року №0046211201 зобов'язано відповідача сплатити штраф у сумі 258,30 грн.; доказів сплати таких сум грошового зобов'язання або доказів оскарження/скасування відповідних податкових повідомлень-рішень до суду не надано; тому, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом. Податковим повідомленням-рішенням від 03 лютого 2015 року №0000832204 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6  545  685,00 грн., податковим повідомленням-рішенням від 03 лютого 2015 року №0000842204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 202 890,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 09 червня 2015 року №0003522202  відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3  025  817,00грн., податковим повідомленням-рішенням від 09 червня 2015  року №0003542202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 699  677,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 09 червня 2015 року №0003522202, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 9  232  938,00 грн. Відповідач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 року №0000832204, №0000842204 та від 09 червня 2015 року №0003522202, №0003532202, №0003542202 у судовому порядку, проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року у справі №826/19975/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, в задоволенні позову ПП “Техноізол” відмовлено; постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі №826/10347/15 в задоволенні позову ПП “Техноізол” також відмовлено. З урахуванням того, що на вказані судові рішення набрали законної сили, грошові зобов'язання, визначені на підставі податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2015 року №0000832204, №0000842204 та податкових повідомлень–рішень від 09 червня 2015 року №0003522202, №0003532202, №0003542202, є узгодженими. При цьому посилання відповідача на те, що вказані вище судові справи перебувають на розгляді у Вищому адміністративному суді України, відхиляються судом як безпідставні, оскільки зазначене не спростовує того, що рішення у справах №826/19975/15 та №826/10347/15 набрали законної сили, та не є перешкодою для стягнення податкового боргу. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Суд встановив, що позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 23 червня 2016  року №4096-17, яка, згідно з відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, вручена представнику відповідача 18 липня 2016 року. За правилами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Докази, які б підтверджували сплату спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору, у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судового порядку. Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи викладене, що позовні вимоги ДПІ в Оболонському районі є доведеними, підтверджуються необхідними доказами, а тому підлягають задоволенню. Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Частина перша статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 1832  цього Кодексу. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 – 163, 1832, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити повністю. 2.  Стягнути з рахунків Приватного підприємства “Техноізол” (код ЄДРПОУ 31521061; 04211, м.  Київ, вул. Лайоша Гавро) на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 10  968  069,37 грн. (десять мільйонів дев'ятсот шістдесят вісім тисяч шістдесят дев'ять гривень тридцять сім копійок) та з податку на прибуток у розмірі 11  814  818,84 грн. (одинадцять мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень сорок вісім копійок). 3.  Допустити негайне виконання постанови. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Суддя                                                                                           В.А. Кузьменко