Рішення

від 20.12.2017 по справі 647/1775/17

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/1775/17

№ провадження 2/647/659/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу № 647/1775/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одрадокам'янської сільської ради Бериславського району Херсонської області, державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковша Максима Володимировича про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради від 21.03.2016 року №54, скасування права власності та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_7,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача за договором ОСОБА_5

представників відповідача ОСОБА_2 за довіреностями ОСОБА_6, ОСОБА_7

представника сільської ради за довіреністю Негрея А.В.

державного реєстратора Ковша М.В.

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 шляхом визнання незаконним та скасування рішення Одрадокам'янської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 21.03.2016 року №54 та скасувати право власності та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_7, загальною площею 0,0067 га, що належить ОСОБА_2, наданої для будівництва гаражів, посилаючись на те, що вказане рішення прийнято без погодження з позивачем, як суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки, за рахунок земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 з 1990 року.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення, відповідно до яких просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не доведено право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, наявність перешкод з боку ОСОБА_2 у праві такого користування.

В судовому засіданні позивач та його представник просили суд позов задовольнити по обставинам, зазначеним у позові. Також, зазначили, що межі земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1, визначені у технічному паспорті на житловий будинок та акті від 26.11.1990 року. У 2015 році відповідач набула право власності на земельну ділянку для обслуговування свого житлового будинку у розмірі 0,0930 га. Проте, оскільки будинок знаходиться на межі із земельною ділянкою ОСОБА_1, вона звернулася до сільської ради та отримала додаткову земельну ділянку для будівництва гаражів. Разом із тим, ця земельна ділянка шириною у 2 м, що унеможливлює таке будівництво. Вважають, що таким чином, ОСОБА_2 розширила межі своєї земельної ділянки за рахунок городу ОСОБА_1 Суміжні домоволодіння розділені доріжкою, без встановлення паркану або інших меж. Межі земельних ділянок ОСОБА_1 погоджено не було. На даний час проектною організацією, що розробляє проект землеустрою позивачу, повідомлено про неможливість виділення у власність останньому земельної ділянки, площею 0,13 га, що порушує його права.

Представники відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю. Зазначили, що у позивача відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, у зв'язку з чим не доведено факту вчинення перешкод у його праві користування землею з боку ОСОБА_2 Відповідачу додатково, до раніше виділеної, було виділено земельну ділянку під будівлю гаражу, що наділяє її правом здійснити перепланування вже існуючих забудов та збудувати гараж. Вважають, що права позивача не порушені.

Представник Одрадокам'янської сільської ради в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, оскільки рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва гаражів винесено законно у передбачених законодавством межах. Межі земельної ділянки були погоджені.

Державний реєстратор Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковш М.В. в останнє судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. В ході судового розгляду заперечував проти задоволення позову у частині скасування державної реєстрації права власності та зазначив, що скасування рішення сільської ради, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 є підставою для припинення її права власності. При прийнятті рішення про здійснення державної реєстрації на підставі вказаного рішення ним було перевірено всі необхідні документи, які відповідали вимогам закону, підстави для скасування державної реєстрації відсутні, оскільки дії державного реєстратора були законними.

Ухвалою суду від 18.08.2017 року було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 07.11.2017 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 про витребування доказів - технічної документації, на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення, та генерального плану забудов і меж земельних ділянок Одрадокам'янської сільської ради.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бериславського району нотаріального округу від 21.11.2001 року, зареєстрований за №2181, власником будинку за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с.9). Зазначене також підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 06.10.2006 року (а.с.10).

Згідно з актом від 26.11.1990 року, було обстежено домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_9, яке знаходиться на присадибній ділянці площею 0,15 га і складається з побудов (а.с.11).

21.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 площею 0,13 га.

Рішенням Одрадокам'янської сільської ради від 18.05.2016 року №69, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,13 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 (а.с.12).

З витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6502665392017 від 19.04.2017 року вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_7) площею 0,0930 га, розташована за адресою АДРЕСА_2, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с.13-15).

20.10.2015 року ОСОБА_2 звернулася до Одрадокам'янської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для будівництва гаражу по АДРЕСА_2 площею 0,1 га (а.с.99).

Рішенням Одрадокам'янської сільської ради № 19 від 10.12.2015 року було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для гаражного будівництва за адресою АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,01 га (а.с.103).

На підставі вказаного рішення ФОП ОСОБА_10 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва індивідуальних гаражів за адресою АДРЕСА_2 площею 0,0067 га (а.с.91-115).

Рішенням Одрадокам'янської сільської ради від 21.03.2016 року за № 54 було затверджено ОСОБА_2 розроблений відповідно до рішення Одрадокам'янської сільської ради № 19 від 10.12.2015 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів за адресою АДРЕСА_2 площею 0,0067 га, кадастровий номер НОМЕР_8, передано у власність ОСОБА_11 вищезазначену земельну ділянку (а.с.89).

01.04.2016 року державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського районну Херсонської області Ковшом М.В. було видане свідоцтво про право приватної власності від 01.04.2016 року, індексний №29060306, яким засвідчено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0067 га (кадастровий номер НОМЕР_8) для будівництва індивідуальних гаражів (а.с.16).

З фотокарток, наданих позивачем, вбачається, що між земельними ділянками по АДРЕСА_2 відсутні межові знаки або паркан, будинок ОСОБА_2 знаходиться на межі. Зазначене також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_7, що є додатком до витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6502665392017 від 19.04.2017 року.

Судом також досліджено план-схему розташування земельних ділянок по АДРЕСА_2 та генеральний план забудов с.Одрадокам'янка (а.с.65, 116-125).

Відповідно змісту ч.2 ст.19 Конституції України , ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи, зокрема, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.

Зі змісту ч.ч.1,3 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України , цим та іншими законами; представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада, в межах своїх повноважень, приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з п. 9 ст. 118 ЗК України , відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 121 ЗК України , громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 14 статті 186 ЗК України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності або власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 та відповідно користувачем земельної ділянки під даним будинком.

Власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2, а також за рішенням Одрадокам'янської сільської ради від 21.03.2016 року за № 54 земельної ділянки по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що земельну ділянку розміром 0,0067 га було передано у власність ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1, із ним не було погоджено меж цієї земельної ділянки, неможливістю побудувати на ній гараж, зважаючи на ширину у 2 метри.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що право землекористування ОСОБА_1 в установленому земельним законодавством порядку не оформлено, правовстановлюючий документ на право користування чи право власності на землю на його ім'я не видавався, оскільки договір купівлі - продажу житлового будинку не містить відомостей про розмір земельної ділянки за вказаною адресою, що перейшла у власність чи користування ОСОБА_1, а акт від 26.11.1990 року не є правовстановлюючим документом та не підтверджує право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, у зазначеному в ньому розмірі (0,15 га).

Крім того, з матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва індивідуальних гаражів за адресою АДРЕСА_2 площею 0,0067 га вбачається наявність акту погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками і землекористувачами від 04.02.2016 року та акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 04.02.2016 року, складених за участі виконавця робіт ОСОБА_10, представника органу місцевого самоврядування Коваленка І.М. та Негрея А.В., суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Згідно із ст.55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), серед іншого, включає: план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); кадастровий план земельної ділянки; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Як слідує із положень ст.ст. 106 , 107 ЗК України , власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

На виконання ст.ст. 106 , 107 ЗК України , ст.ст. 14 , 55 Закону України Про землеустрій та з метою визначення порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за №391/17686 Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до ІV розділу цієї Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст.186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У разі, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Отже, для виключення можливої неузгодженості (спорів) щодо межі земельних ділянок земельне законодавство передбачає при вирішенні питання про визначення і відновлення меж земельних ділянок погодження цих меж із суміжними власниками та землекористувачами.

На виконання наведених вище приписів актів цивільного законодавства України виконавцем проекту землеустрою за участю представника Одрадокам'янської сільської ради, замовника ОСОБА_2 та суміжного землекористувача ОСОБА_1 складено акт погодження меж спірної земельної ділянки з суміжниками власниками та землекористувачами.

Отже, межа між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_2 була узгоджена, при цьому накладки земельної ділянки по АДРЕСА_2 на фактичні розміри земельної ділянки по АДРЕСА_2 виявлено не було.

Зазначене також підтверджується матеріалами геодезичних вишукувань (схемою теодолітних ходів, схемою планової основи та визначення координат кутів повороту меж земельної ділянки), схематичним планом спірної земельної ділянки, кадастровим планом, викопіюванням із генерального плану с.Одрадокам'янки, планом розташування земельних ділянок, висновком сертифікованих інженерів-землевпорядників про те, що відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не вплине на використання суміжних земельних ділянок.

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за нормами ч.7 ст.118 ЗК України, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Чинним земельним законодавством України не передбачено такої підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі для індивідуального будівництва гаражів, як те, що ширина відведеної земельної ділянки складає близько двох метрів. Законодавством визначено загальну площу земельної ділянки, яка може безоплатно передаватися у власність громадян України, в тому числі для індивідуального будівництва гаражів - не більше 0,01 га, а у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку меншою площею (0,0067 га).

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст.ст.12, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Зазначене знайшло своє відображення також у Конвенції про захист прав та основоположних свобод, Першому протоколі до неї та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , є частиною національного законодавства та джерелом права, що підлягають застосуванню (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року).

З матеріалів справи не вбачається та не встановлено в ході судового розгляду, що земельна ділянка розміром 0,0067 га була передана у власність ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки, що перебуває у власності чи користуванні ОСОБА_1

План-схема розташування земельних ділянок по АДРЕСА_2 не є належним доказом на підтвердження цього.

Отже, в порушення ст.ст.12, 81 ЦПК України, позивачем та його представником до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав ОСОБА_1 при винесенні рішення Одрадокам'янської сільської ради від 21.03.2016 року за № 54, в тому числі порушення його права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, як передбачено ч.1 ст.155 ЗК України.

Також, позивачем та його представником не спростовано факту погодження меж між суміжними земельними ділянками ОСОБА_1 при виготовленні проекту землеустрою, не було заявлено клопотань про витребування оригіналу акту погодження меж у відповідача ОСОБА_2 та/або призначення почеркознавчої експертизи.

За таких обставин, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та положень діючого цивільного та земельного законодавства України, зважаючи на те, що на час передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, права ОСОБА_1 порушені не були, у власність відповідача була передана земельна ділянка у визначених законодавством межах, враховуючи, що оскаржуване рішення було прийнято Одрадокам'янською сільською радою у межах повноважень, передбачених ст.ст.12, 122 ЗК України, із дотриманням порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, визначених ст. 118 Земельного кодексу України, а також вимог щодо порядку погодження і затвердження документації із землеустрою, встановлених ст.ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України, приймаючи до уваги похідність вимог ОСОБА_1 про скасування права власності та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_7 від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради від 21.03.2016 року №54, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, в зв'язку з чим вважає, що задоволенню він не підлягає.

В порядку ст.141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 11-13, 81-83, 89, 141, 263-265, 268, п.9 Перехідних положень ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одрадокам'янської сільської ради Бериславського району Херсонської області, державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковша Максима Володимировича про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради від 21.03.2016 року №54, скасування права власності та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_7 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1, 74341 АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Представник позивача ОСОБА_5, 74323 АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач ОСОБА_2, 74341 АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Представник відповідача ОСОБА_6, 74341 АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.

Представник відповідача ОСОБА_7, 74300 Херсонська область АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5.

Відповідач Одрадокам'янська сільська рада Бериславського району Херсонської області, 74360 Херсонська область Бериславський район с.Одрадокам'янка вул.Вишнева, 5, код ЄДРПОУ 04401322.

Представник Одрадокам'янської сільської ради ОСОБА_13, Херсонська область м.Н.Каховка, АДРЕСА_1, НОМЕР_6.

Відповідач Ковш Максим Володимирович, 74300 АДРЕСА_5

Повне рішення складено 21.12.2017 року.

Суддя О.О.Корсаненкова