Рішення

від 14.12.2017 по справі 904/10172/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 904/10172/17

За позовом Приватного підприємства приватної фірми "Мастер Плюс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Трейдер", м. Дніпро

про стягнення 1 000 000,00 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, накз №3-К від 18.02.2013 року, директор

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б\н від 13.12.2017 року

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство приватна фірма "Мастер Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Трейдер" 1 000 000,00 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів.

Також позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках, в межах суми позову з метою забезпечення подальшого виконання рішення господарського суду, в разі його ухвалення на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 08/09 від 08.09.2014 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

У судовому засіданні 14.12.2017 представником відповідача позовні вимоги визнані у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.12.2017 порушено провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2017.

У судовому засіданні 14.12.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством приватною фірмою "Мастер Плюс" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп-Трейдер" (далі - відповідач, покупець) 08.09.2014 укладено договір поставки нафтопродуктів № 08/09 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати в узгоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, паливо дизельне автомобільне, яке відповідає стандартам EN590 (далі - товар), найменування, кількість, ціна, які вказуються у накладних документах на товар, які складаються на кожну окрему партію товару, яка поставляється в рамках договору, а також є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п.2.1 договору товар поставляється узгодженим партіями, у відповідності до заявок покупця на поставку тієї чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними), які підписані представниками обох сторін.

Покупець зобов'язався оплатити повну вартість (у розмірі 100%) партії товару (в тому числі ПДВ), яка відображена у накладних документах на товар (видаткових накладних) протягом 1 банківського дня з моменту перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп-Трейдер" грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця за виконані роботи згідно з договором № 01/04-14 від 01.04.2014 (п.3.1 договору).

Право власності на товар та ризик випадкового знищення товару переходить до покупця з дати поставки товару, вказаної у накладних документах на товар (видаткових накладних) (п.3.2 договору).

Згідно з п.3.5 договору підсумкові взаєморозрахунки сторін у відповідності з Актом звірки повинні бути проведені сторонами не пізніше 5 банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до їх повного закінчення (п.6.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 168 498,06 грн., що підтверджується, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін, накладними:

- № 229 від 10.09.2014 на суму 480 928,13 грн.;

- № 256 від 22.09.2014 на суму 382 398,00 грн.;

- № 274 від 26.09.2014 на суму 513 531,37 грн.;

- № 293 від 02.10.2014 на суму 519 528,80 грн.;

- № 300 від 06.10.2014 на суму 515 106,76 грн.;

- № 312 від 13.10.2014 на суму 757 005,00 грн.

Також станом на 30.10.2014 між сторонами складено Акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого заборгованість за договором № 08/09 від 08.09.2014 складає 3 168 498,06 грн. Порушення відповідачем умови договору щодо своєчасного та у повному обсязі оплати вартість отриманого товару є причиною виникнення спору.

Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості у сумі 1 000 000,00 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено невиконання відповідачем своїх обов`язків з оплати товару за договором поставки нафтопродуктів №08/09 від 08.09.2014р. на загальну суму 3 168 498, 06 грн. та відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі 1 000 000,00 грн., чим порушено приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, з огляду на що суд вбачає підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 000 000,00 грн.

Відносно заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках в межах суми суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі, за заявою сторони, яка подала позов.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не надано доказів наявності фактичних обставин, що можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 "Про судове рішення" результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній частині, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67,68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (ст.121 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Трейдер" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, будинок 2, офіс 5, ідентифікаційний код 33808472) на користь Приватного підприємства приватної фірми "Мастер Плюс" (49024, АДРЕСА_1; 49000, м. Дніпро, вул. Ливарна, 11, ідентифікаційний код 30375496) заборгованість за договором поставки нафтопродуктів у сумі 1 000 000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору у сумі 15 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 19.12.2017.

Суддя ОСОБА_3