Рішення

від 19.12.2017 по справі 904/9736/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2017м. ДніпроСправа № 904/9736/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор", м. Дніпро

про стягнення 38 695,36 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" заборгованість у розмірі 38 695,36 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 27 500,00 грн.;

- пеня у розмірі 3 572,74 грн.;

- 3 % річних у розмірі 522,12 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 1 600,50 грн.;

- 20% штрафу у розмірі 5 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції №2708 від 18 листопада 2016 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 23.02.2017 по 11.10.2017 у сумі 522,12 грн. та інфляційні збитки за період з березня по серпень 2017 року.

На підставі пункту 5.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 3 572,74 грн. за загальний період з 23.02.2017 по 23.08.2017 та штраф 20% у сумі 5 500,00 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілкстор", у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи був відкладений з 04 грудня 2017 року на 19 грудня 2017 року.

У судовому засіданні 19 грудня 2017 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілкстар" (покупець) укладено договір поставки продукції №2708 (а.с. 20-22), відповідно до умов якого (п.1.1) постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Сторони застосовують до даного договору умови DDР - доставка продавцем товару в пункт, вказаний покупцем (редакція "Інкотермс" 2010 року) (п. 1.2 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 договору).

Відповідно до пункту 9.5 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік.

Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.1 договору).

Ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України (п. 3.1 договору).

Загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору (п. 3.2 договору).

На розсуд сторін, відповідно до п.3.3. договору, покупець має право здійснити оплату поставленого товару наступним чином:

- оплата на поточний рахунок постачальника або готівкою у терміни, встановлені пунктом 8.1 договору, при цьому у разі прострочення покупцем платежу, відстрочка в оплаті наступної партії товару може надаватись постачальником лише за умови проведення повного погашення простроченої заборгованості;

- у випадку, якщо в розділі 8 договору обрана "Оплата під час наступної поставки", покупець зобов'язується здійснити оплату за попередню поставку до моменту або під час наступної поставки товару, а у разі відсутності поставок з будь-яких причин - не пізніше терміну, встановленого розділом 8 договору;

- у випадку, якщо в розділі 8 договору обрана " Оплата під час поставки", покупець зобов'язується здійснити оплату під час поставки партії товару;

- якщо сторони в розділі 8 договору обрали схеми оплати "Передплата", "Оплата під час поставки" або "Оплата під час наступної поставки", поставка наступної партії товару здійснюється тільки за умови виконання покупцем своїх обов'язків по оплаті в повному розмірі.

З метою забезпечення своєчасності розрахунків постачальник має право укладати з банківськими установами договори факторингу, про що покупець має бути повідомлений протягом 5 (п'яти) днів (п. 3.4 договору).

Згідно пункту 4.1 договору поставки товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника. В разі відсутності товару на складі постачальника, постачальник повинен повідомити про це покупця на протязі 2 календарних днів, або відмовити у поставці з інших причин. Товар повинен бути переданий покупцю у строк не більше 2 календарних днів з моменту отримання заявки.

Покупець зобов'язаний сприяти постачальнику у безперешкодному виїзду автотранспорту до пункту розвантаження поставленого постачальником товару (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору поставки продукції №2708 від 18 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Мілкстар" продукцію на загальну суму 28 000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № ЖТМ-005402 від 21 лютого 2017 року (а.с. 25).

Термін оплати за поставлену продукцію становить 1 (один) день з дати поставки товару даного виду (п. 8.1 договору).

Порядок розрахунків: на розрахунковий рахунок згідно пункту 8.1 договору (п. 8.2 договору).

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію у сумі 500,00 грн., залишок несплаченої суми становить 27 500,00 грн.

06 липня 2017 року позивач направив на адресу відповідача претензію про оплату вартості поставленого товару за вих. №9 від 06.07.2017 (а.с. 27), з вимогою сплати протягом 7 (семи) календарних днів грошових коштів у розмірі 27 500,00 грн., яка останнім залишена без відповіді.

Позивач посилається на обставини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати продукції, поставленої позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеною вище накладною, є таким, що настав 22.02.2017, прострочка виконання зобов'язання виникає з 23.02.2017.

Доказів оплати поставленого товару у сумі 27 500,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Отже, вимога позивача про стягнення суми боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена пунктом 5.3 договору. Так, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню за несвоєчасну оплату поставленої продукції у сумі 3 572,74 грн. за загальний період прострочки з 23.02.2017 по 23.08.2017 та штраф 20 % у сумі 5 500,00 грн.

Перевіркою правильності нарахування пені та штрафу судом порушень вимог чинного законодавства не встановлено. У зв'язку з чим вимога про стягнення пені у розмірі 3 572,74 грн. та штрафу 20% у розмірі 5 500,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути три відсотки річних у сумі 552,12 грн. за період прострочки з 23.02.2017 по 11.10.2016 та втрати від інфляції у сумі 1 600,50 грн. за період березень-серпень 2017 року.

Перевіркою правильності розрахунку 3% річних судом порушень вимог чинного законодавства не встановлено. У зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 522,12 грн.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., втрати від інфляції складають 1 600,50 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 600,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" (49054, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, 31, офіс 1, ідентифікаційний код 40364746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, ідентифікаційний код 34795962) основну заборгованість у розмірі 27 500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 572 (три тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн. 74 коп., штраф 20% у розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 522 (п'ятсот двадцять дві) грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 50 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.12.2017

Суддя ОСОБА_1