Рішення

від 14.12.2017 по справі 909/1138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 р. Справа № 909/1138/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Бабенецька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства Приватно-орендна агрофірма "Спас",

вул.Січових Стрільців,79, с. Спас, Рожнятівський район,

Івано-Франківська область, 77624;

адреса для листування: вул.Кисілевської, 49б, м.Івано-Франківськ,

до відповідача: Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства,

містобудування та архітектури

Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення заборгованості в сумі 778 864,47грн., з яких 323 000,00грн.-основний борг, 51 583,00грн.-3%річних та 404 281,47грн.-інфляційних втрат,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1-юрисконсульт, (довіреність б/н від 21.11.17);

від відповідача: ОСОБА_2- юрисконсульт, (довіреність б/н від 12.05.17);

встановив: Приватне підприємство Приватно-орендна агрофірма "Спас" звернулось до господарського суду Івано - Франківської області з позовною заявою до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 778 864,47грн., з яких 323 000,00грн.- основний борг, 51 583,00грн. - 3%річних та 404 281,47грн.-інфляційних втрат. Ухвалою суду від 07.12.17 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 14.12.17.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві (вх.№19811/17 від 12.12.17).

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Протягом 2000-2003 років приватно-орендна агрофірма Спас проводила фінансування робіт по будівництву підвідного газопроводу до п'яти гірських сіл Рожнятівського району Івано-Франківської області. Газопровід введений в експлуатацію у 2003 році. Даний факт підтверджується актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 17.12.2003 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви. Розпорядженням Рожнятівської районної адміністрації від 19.12.2003 року №644 затверджено вказаний акт державної технічної комісії по введенню в експлуатацію закінченого будівництвом газопроводу високого тиску довжиною 4930м в с. Спас та передано зазначений газопровід на баланс Рожнятівському управлінню по експлуатації газового господарства (копія акту міститься в матеріалах справи).

Загальна вартість затрат на будівництво склала 470000,00грн., що підтверджується актом приймання-передачі основних і обігових фондів від 20.11.2003року. Протягом 2003-2011 років ПОАФ Спас за рахунок бюджетних коштів було частково відшкодовано витрати на будівництво підвідного газопроводу в сумі 147000,00грн.

Позивач в засіданні суду зазначив, що ПОАФ Спас неодноразово звертався із вимогами про виділення коштів для погашення заборгованості за виконані роботи із районного, обласного та державного бюджету. Однак, заборгованість не погашено. Даний факт підтвердив в засіданні суду представник відповідача. Листом від 16.04.2004 року №37-17-1-13/7015 Міністерство аграрної політики України повідомило, що розрахунками обсягів витрат, поданими міністерству Головним управлінням сільського господарства і продовольства Івано-Франківської облдержадміністрації ПОАФ Спас передбачена компенсація за будівництво газопроводу у 2001- 2003 роках в обсязі 323 000,00грн., проте у зв'язку з відсутністю в бюджеті видатків для компенсації таких витрат, погашення заборгованості суб'єктам господарювання за будівництво об'єктів соціальної сфери на селі не проводилось. Листом від 05.04.2006 року №37-17-1-13/5208 Міністерство аграрної політики України повідомило, що розвиток інфраструктури регіонів, у тому числі і газифікація сільських населених пунктів, здійснюється через ОСОБА_2 міністрів АР Крим та відповідні облдержадміністрації. Тому погашення витрат ПОАФ Спас за будівництво зазначеного газопроводу повинно здійснюватися за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів, у першу чергу сільських. Представник позивача наголошує, що із зазначеного листа вбачається, що кошти на вказані цілі були виділені структурним підрозділам органів місцевої влади, однак не були виплачені ПОАФ Спас . Листом від 09.08.2012року №943/04-01 Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації правонаступником якого, відповідно до положення, є Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (пункт 1.3. Положення) підтвердило наявність заборгованості за виконані у попередні роки роботи з будівництва підвідного газопроводу до с. Спас Рожнятівського району. А також вказало, що облдержадміністрацією вживаються заходи для виділення коштів на погашення вказаної заборгованості.

Позивач 31.10.2017року направив відповідачу претензію з вимогою сплати борг в сумі 323000,00грн., а також три відсотки річних та інфляційні втрати.

У листі №1763/01-07 від 30.11.2017року зазначається, що непогашення Департаментом 323000,00грн. боргу, 3% річних та інфляційних втрат має місце у зв'язку з рефінансуванням з державного бюджету та вказано, що згідно вимог Бюджетного кодексу України погашення витрат ПОАФ Спас за будівництво газопроводу повинно здійснюватися за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів, у першу чергу сільських.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 323000,00грн.

За порушення грошового зобов'язання, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 51 583,00грн. - 3% річних та 404 281,47грн. інфляційних втрат (за період з 09.08.12 по 04.12.17).

Представник відповідача в засіданні суду зазначив, що борг утворився в зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Станом на сьогоднішній день борг відповідача перед позивачем становить 778 864,47грн., із них: 323 000,00грн. основного боргу, 51 583,00грн. - 3% річних та 404 281,47грн. інфляційних втрат.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за доцільне позов задоволити та виходить з наступних підстав. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання.

Судом взято до уваги листи від 09.08.2012року та від 30.10.2017року, з яких вбачається, що відповідач визнав факт наявності заборгованості та зобов'язувався вжити заходів щодо її погашення. Відповідач неналежно виконав свої зобов'язання, вимога позивача про стягнення з відповідача 323 000,00грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

При цьому, в силу ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання. За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку. При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, порушив зобов'язання що стосуються оплати. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив. Позивачем доведено обставини, на які він посилався щодо стягнення з відповідача 323 000,00грн. основного боргу, 51 583,00грн.-3%річних та 404 281,47грн.-інфляційних втрат.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. За таких обставин, вимога позивача обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.509,525,526,599,610-612 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 38163425) на користь Приватного підприємства Приватно-орендна агрофірма "Спас", вул.Січових Стрільців,79, с. Спас, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77624 (код ЄДРПОУ 00853623) 323 000,00грн. основного боргу, 51 583,00грн.-3%річних, 404 281,47грн.-інфляційних втрат, 11 683,00грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.17

Суддя Булка В.І.