Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/18158/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/18158/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХОЛДИНГ"

про стягнення 2 651 686,31 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Діденко Т.В. (дов. від 25.07.2017)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХОЛДИНГ" (далі - відповідач) про стягнення 2 651 686,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18158/17 та призначено розгляд справи на 08.11.2017 року.

В судове засідання, призначене 08.11.2017, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене 08.11.2017, представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 розгляд справи було відкладено до 29.11.2017.

16.11.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання ухвали суду.

В судове засідання призначене 29.11.2017 з'явився представник позивача.

В судове засідання, призначене 29.11.2017, представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 розгляд справи було відкладено до 13.12.2017.

05.12.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представник позивача у судове засідання 13.12.2017 з'явився, надав пояснення по суті спору та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХОЛДИНГ" (далі - відповідач, замовник) був укладений Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів №СВР3-05-(П-37/03)-16-19/ю (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника надає послуги з організації перевезень вантажів шляхом вагонів хопер - цементовози модернізовані (модель 11-715-01, 19-758-01) (далі - вагони) та напіввагонів, балансоотримувачем, яких є Виконавець.

Пунктами 3.1 та 3.3. Договору визначено, що розмір ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання Послуг визначається протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 1). Замовник проводить 100% попередню оплату вартості послуг Виконавця за поточний період (календарний місяць) протягом 5-ти календарних діб з моменту отримання рахунку Виконавця, згідно з бланк-заявки (Додаток 4).

Період надання послуг починається з дати відправлення вагонів на станцію призначення вказану в заявці Замовника що відображається в Акті подачі/повернення вагонів (Додаток 2). Період надання послуг закінчується датою підписання Акту повернення вагонів на ст. Стрий Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", або іншу станцію в межах України, узгоджену між Замовником та Виконавцем. (п.3.5. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору за несвоєчасну оплату платежів належних Виконавцю за використання вагонів Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Додатком №1 до Договору сторонами викладено протокол погодження договірної ціни, відповідно до якого, сторони дійшли згоди:

- встановити ставку за кожен вагон хопер-цементовоз модернізований (модель 11-715-01, 19-758-01) за кожну добу періоду надання послуг в розмірі 137,50 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 27,50 грн. Усього разом з ПДВ - 165,00 грн;

- встановити ставку за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг, в розмірі 300,00 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 60,00 грн. Усього разом з ПДВ - 360,00 грн.

Договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє строком на один рік, в частині проведення розрахунків за наданні послуги - до повного здійснення розрахунків. (п.10.1. Договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, надав замовнику послуги з перевезення, що підтверджується актами приймання подачі, актами виконаних робіт, однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати послуг, в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 448 439,56 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Одночасно, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами, станом на 18.07.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 2 651 686,00 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не заперечується факт невиконання ним грошового зобов'язання за Договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом, між позивачем як перевізником та відповідачем як замовником було укладено договір перевезення вантажу.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 307 Господарського кодексу К України.

Відповідно до частин 3, 4 та 5 ст. 307 Господарського кодексу України вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що замовнику надано послуги з перевезення на загальну суму 3 018 300,00 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт (послуг), наявних у матеріалах справи, відповідач, у свою чергу частково оплатив заборгованість у розмірі 569 860,45 грн, що підтверджується випискою з банку, наявною у матеріалах справи.

Враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень або претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, та підписи на усіх актах виконаних робіт (послуг) суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25 грудня 1996 р. N 1548 затверджено повноваження Мінтрансзв'язку, за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном на встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року N 317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 310/16356, погоджений Міністром економіки України, В. о. Міністра фінансів України та Головою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Також, наказом Міністерства інфраструктури України № 161 від 26.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за N 665/28795, затверджено коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги

В свою чергу, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми вартості перевезення, з урахуванням Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених коефіцієнтів, на час здійснення позивачем перевезень, суд дійшов висновку, що вона розрахована вірно.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач за надані позивачем послуги з перевезення в повному обсязі не розрахувався та здійснив лише часткову проплату.

Таким чином, розмір заборгованості за надані послуги складає 2 448 439,56 грн. Відповідачем доказів оплати заборгованості у розмірі 2 448 439,56 грн. на час вирішення спору не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання в частині оплати послуг, наданих позивачем, заборгованість у розмірі 2 448 439,56 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 448 439,56 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 203 246,75 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.4.3 Договору за несвоєчасну оплату платежів належних Виконавцю за використання вагонів Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок заявленого розміру пені, судом встановлено, що позивачем вірно розраховано пеню, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 203 246,75 грн.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявленні позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХОЛДИНГ" (03055, м. Київ, провулок Тбіліський, будинок 4/10, ідентифікаційний код 40799357) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" (82400, м.Стрий, Львівська область, вул.Зубенка, будинок 2, ідентифікаційний код 40123439) основну заборгованість у розмірі 2 448 439 грн. 56 коп. пеню у розмірі 203 246 грн. 75 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 39 775,30 грн.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2017

Суддя М.О. Лиськов