Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/21131/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/21131/17

За позовом Колективне малого підприємства "Докап"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Партнер ЛТД"

Про стягнення 39 857,11 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Дон Д.М. (директор)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Колективне мале підприємство "Докап" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Партнер ЛТД" про стягнення заборгованості у розмірі 39 857,11 грн, з яких: 31 700,00 грн основний борг, 6 865,03 грн пеня, 494,33 грн інфляційні втрати, 797,75 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 порушено провадження у справі № 910/21131/17 та призначено розгляд справи на 13.12.2017 року.

У судове засідання 13.12.2017 представник позивача з'явився надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.12.2017 не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2017 між Колективним малим підприємство "Докап" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Партнер ЛТД" (далі - відповідач, орендар) був укладений Договір оренди №2 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування кран РДК-25-1.

Згідно п. 1.2 Договору, Орендодавець надає кран в повністю справному технічному стані на об'єкт "1-й пусковий комплекс 1-ї черги будівництва об'єкту " Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул.Привокзальна, 82 у м. Бориспіль"

Відповідно до п. 2.1.4 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провадити оплату за цим договором.

Оплата оренди проводиться протягом трьох робочих днів, згідно рапорту та акту виконаних робіт у безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок орендодавця. ( п.3.2 Договору).

Згідно п.3.6 Договору оплата за оренду крана здійснюється відповідно відпрацьованого часу, але не менше 8 маш./годин в день, по пред'явленому рахунку-фактури протягом 3 ( трьох ) банківських днів.

У випадку порушення термінів розрахунку за цим договором, орендар повинен виплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення ( п.4.1 Договору ).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що ним та відповідачем були підписані акти надання послуг на загальну суму 70 080,00 грн: №2 від 17.01.2017 на суму 15 000,00 грн, №3 від 31.01.2017 на суму 18 720,00 грн, №5 від 16.02.2017 на суму 19 260,00 грн, та №8 від 28.02.2017 на суму 17 100,00 грн, а також змінні рапорти за січень 2017 року, за лютий 2017 року та за березень 2017 року.

Натомість, відповідач здійснив оплату лише за актом №2 від 17.01.2017 та актом №3 від 31.01.2017 , всього на загальну суму 33 720,00 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 36360,00 грн. ( за актом №5 від 16.02.2017 та за актом №8 від 28.02.2017)

Крім того, відповідачу були надані послуги з оренди крана у березні 2017 р. на суму 15 840,00 грн. ( акт №9 від 15.03.2017 р. ), який останній відмовився підписувати.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, але відповідач погасив заборгованість лише частково, внаслідок чого у останнього на день подання позивачем позовної заяви до суду існувала заборгованість в розмірі 31 700,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). ( ст. 610 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основну заборгованість у розмірі 31 700,00 грн підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 865,03 грн пені, 494,33 грн інфляційних втрат, 797,75 грн 3% річних.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 4.1. Договору передбачено, У випадку порушення термінів розрахунку за цим договором, орендар повинен виплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та встановлено, що позивачем вірно визначено розмір вказаного показника, а відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 6 865,03 грн.

Що до заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено власний перерахунок суми 3% та інфляційних втрат, та періоди їх нарахування, та встановлено, що позивачем вірно визначений розмір вказаних показників, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% в розмірі 797,75 грн та інфляційних втрат в розмірі 494,33 грн підлягають задоволенню.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позиції позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за Договором оренди №2 від 11.01.2017 у загальному розмірі 39 857,11 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Партнер ЛТД" (01133, м.Київ, Блульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 40107910) на користь Колективне мале підприємство "Докап" (07300, Київська обл., м.Вишгород, проспект Івана Мазепи, будинок 6, квартира 27; ідентифікаційний код: 19409803) основну заборгованість у розмірі 31 700 (тридцять одна тисяча сімсот) грн 00 коп.,пеню у розмірі 6 865 (шість тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн 03 коп, інфляційні втрати у розмірі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн 33 коп, 3% річних у розмірі 797 (сімсот дев'яносто сім) грн 75 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 20.12.2017

Суддя М.О. Лиськов