Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/21113/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/21113/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Приватного акціонерного товариства "У Валентини"

про стягнення 13 086,73 грн

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Герасименко І.В. (дов. № 527 від 02.10.2017)

від відповідача: не прибув

В судовому засіданні 13.12.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "У Валентини" про стягнення заборгованості у розмірі 13 086,73 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на належне виконання відповідачем умов договору №03596/5-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 23.12.2003 в частині порушення відповідачем норм вмісту забруднюючих речовин при скиді стічних вод в систему каналізації м.Києва, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 10 588,80 грн, за наявності якої позивачем нараховано 3 % річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21113/17, розгляд справи призначено на 13.12.2017.

В судове засідання, призначене на 13.12.2017, з'явилася представник позивача та підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене 13.12.2017, представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). Відповідно з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідноі до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2003 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач у справі, постачальник за договором) та Приватним акціонерним товариством "У Валентини" (відповідач у справі, абонент за договором) укладено Договір № 03596/5-06 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується надати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за послуги згідно умов Договору та Правил користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 (далі - Правила користування).

Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п.2.2 Договору Постачальник приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент за Договором зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.2.1 Договору).

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію відповідно до п.21.2 Правил користування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Водоканали розробляють місцеві правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, в яких встановлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в системи каналізації, а також відображають місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію (п.1.5. Правил №37).

Згідно п.п.1.5. 1.6 Правил № 37 з метою запобігання порушення у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2017 №1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 18879 або місцеві Правила).

Правилами №37 встановлено, що місцеві Правила є обов'язковими для всіх підприємств, яким водоканали надають послуги з водовідведення (ч.2 п.1.6).

Пунктом 2.1 Правил №37 та п. 2.1 Правил №1879 позивач вправі здійснювати контроль за якістю стічних вод, що надходять від Абонента в систему каналізації м.Києва, а також режимом та обсягом скидання.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2016 та 26.05.2016 з метою контролю якості стічних вод, що надходять від Абонента у каналізаційні мережі м.Києва, представниками Управління екологічного нагляду позивач (далі - УЕН), в присутності представника відповідача, було здійснено відбір проб стічних вод для вимірювання показників їх складу та властивостей. Присутність представників Абонента 16.03.2016 та від 26.05.2016 підтверджується відповідними записами в Журналах-актах відбору проб стічних вод №5 та №4 відповідно, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пп.6.2.5 Правил №1879 проба для абонента відбирається за його бажанням. Аналіз цієї проби проводиться Абонентом; він може не проводити аналізу проби, погоджуючись з результатами аналізу робочої проби.

За результатом лабораторного дослідження проби стічних вод, відібраної 16.03.2016 та 26.05.2016, працівниками УЕН було складено протоколи, в яких зафіксовано невідповідність стічних вод, які Абонент скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах №37 та Правилах № 1879.

У випадку перевищення встановленого рівня концентрації забруднюючої речовини у стічних водах, які відводяться до міської каналізації - допустимої концентрації (далі - ДК) при визначенні величини сплати за скидання стічних вод використовується коефіцієнт кратності (кК), передбачений Правилами №37 та Правилами №1879.

У випадку, якщо встановлений факт одночасного скиду до міської каналізації кількох забруднень у концентраціях, що перевищують ДК, коефіцієнт кратності визначається відповідно до формули наведеної в п.7.4 місцевих Правил.

Відповідно до п.7.5 місцевих Правил, плата за скид Абонентом стічних вод з перевищенням ДК, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього аналізу, проведеного Водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Зазначена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Абонентом за цей період з даного об'єкта.

Враховуючи, що, за твердженням позивача, попередній відбір проб стічних вод здійснювався понад 3 місяці від відбору проби, у якій зафіксовано перевищення ДК, обсяг скинутих стічних вод відповідачем вираховується за 3 місяці, тобто за період з 15.12.2015 до 16.03.2016.

Відповідач за зазначений період отримав послуг з водовідведення в обсязі 631 куб.м. Таким чином, розмір грошових коштів, з урахуванням Кк, за період з 15.12.2015 до 16.03.2016, що підлягають стягненню з відповідача за скид ним стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, становить 6 544,48 грн.

Як вже було зазначено вище, вміст забружнюючих речовин за результатами проведенного дослідження стічних вод від 26.05.2016 також було перевищено ДК по двом компонентам.

В період з 17.03.2016 по 26.05.2016 відповідачем було отримано послуг з водовідведення в обсязі 475 куб.м. Таким чином, розмір грошових коштів, з урахуванням Кк, за період з 17.03.2016 по 26.05.2016, що підлягають стягненню з відповідача за скид ним стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, становить 4 044,32 грн.

Працівниками УЕН було направлено відповідачу листи-повідомлення № 15/2161-Т від 25.03.2016 та № 15/2299-Т від 02.06.2016 про результати хімічних аналізів стічних вод, які ним скидалися у систему міської каналізації.

На виконання пункту 6.2.18. Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.06.2003 № 1073, після визначення обсягу скинутих відповідачем стічних вод в систему каналізації м. Києва, листами від 11.05.2016 та від 04.07.20161 працівниками УЕН було направлено на адресу відповідача розрахунки № 15/ДК-2016-03-02/098-Ф та 15/ДК-2016-05-02/098-Ф нарахувань плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та рахунки на оплату №3701, № 5594, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 5.1 Правил № 37 допустима концентрація забруднюючих речовин у стічних водах підприємств визначають, виходячи з таких умов: допустима концентрація забруднюючої речовини в каналізаційній мережі (на випуску підприємства); допустима концентрація забруднюючої речовини в спорудах біологічної очистки (на вході в ці споруди); величини лімітів на скид забруднюючих речовин у водойму, які встановлені Водоканалам органами Мінекоресурсів України в дозволах на спеціальне водокористування; допустимого вмісту важких металів в осадах стічних вод, що використовуватимуться як органічні добрива (згідно з пунктом 5.7 цих Правил). З цих чотирьох величин найменша встановлюється як допустима концентрація. Розрахунок допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах підприємств проводять для кожної з очисних споруд каналізації, що є в населеному пункті, чи для кожного з колекторів, які відводять стічні води до цих очисних споруд.

У пункті 7.8 Правил № 37 закріплено, що з метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники водоканалу, так і представник підприємства-абонента.

Відповідно до пункту 7.10, 7.11 Правил № 37 при виявленні перевищення допустимої концентрації забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, водоканал після закінчення аналізу направляє підприємству повідомлення про виявлене перевищення допустимої концентрації забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими правилами приймання, але не більше 15 днів.

Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення допустимої концентрації водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на підприємстві).

У місцевих Правилах приймання конкретизується порядок відбору проб стічних вод на аналіз, порядок їх оформлення, а також порядок проведення аналізу проб.

Згідно з пунктом 1.5 Правил № 37 на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Інструкція) водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що у позивача виникло право на відшкодування плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва із перевищенням допустимої забруднюючих речовин з об'єкта Приватного акціонерного товариства У Валентини , розташованого за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 4, на загальну суму 10 588,80 грн (6 544,48 + 4 044,32), що підтверджується протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод від 16.03.2016 та від 26.05.2016.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Діями щодо скиду стічних вод в систему каналізацій м. Києва з перевищенням вмісту в них забруднюючих речовин відповідач порушив вимоги статті 32 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якої державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища г обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Вміст забруднюючих речовин за результатами проведених досліджень стічних вод відразу по двом компонентам перевищив допустиму концентрацію, визначену місцевими Пправилами, а сааме:

1. За результатом дослідження проб від 16.03.2016:

- завислих речовин за результатами дослідження становить 810,00 мг/дм, ДК становить 300,00;

- окислюваність (ХСК) за результатами дослідження становить 1800,00 мг/дм, ДК становить 500,0;

2. За результатом дослідження проб від 26.05.2016:

- завислих речовин за результатами дослідження становить 1000,00 мг/дм, ДК становить 300,00;

- окислюваність (ХСК) за результатами дослідження становить 1100,00 мг/дм, ДК становить 500,0;

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Згідно з пунктом 3 частиною 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин.

Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (частина 1 статті 70 Водного кодексу України).

Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, яким було затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, втратив чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, яким було затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Відповідач жодних заперечень з приводу заявлених позовних вимог до суду не подав.

Судом встановлено, що здійснений розрахунок плати за скид Публічним акціонерним товариством "Укрпластик" стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 10 588,80 грн відповідає положенням Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, та визнається судом обґрунтованим.

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства рішення постачальника про нарахування абоненту плати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати оперативно-господарської санкції у вигляді плати за скид стічних вод із перевищенням допустимої забруднюючих речовин, вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за скид стічних вод із перевищенням допустимої забруднюючих речовин у розмірі 10 588,80 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за скид стічних вод з перевищенням ДК, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 045,31 грн інфляційних втрат та 452,62 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення за період з 24.05.2016 по 16.11.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 045,31 грн інфляційних втрат та 452,62 грн 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "У Валентини" (01014, м. Київ, вул. Струтинського Сергія, буд. 4, ідентифікаційний код 01029945) на користь Публічного акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) плату за скид стічних вод із перевищенням допустимої забруднюючих речовин у розмірі 10 588 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 294 (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 20.12.2017

Суддя М.О. Лиськов