Рішення

від 08.12.2017 по справі 910/17544/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.12.2017Справа №910/17544/17 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» простягнення 86517 грн. 68 коп. Суддя Отрош І.М. Представники сторін: від позивача:         не з'явились; від відповідача:    не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 09.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» про стягнення 72450 грн. 00 коп. основного боргу, 2732 грн. 00 коп. 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 11335 грн. 68 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов укладеного між сторонами  Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 не здійснив оплату за надані позивачем послуги за актами № 310 надання послуг від 23.05.2016, № 322 надання послуг від 28.05.2016, № 334 надання послуг від 31.05.2016, № 344 надання послуг від 04.06.2016, № 352 надання послуг від 09.06.2016 та № 365 надання послуг від 10.06.2016, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 72450 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2732 грн. 00 коп. за загальний період з 23.05.2016 по 04.09.2017 та інфляційні втрати у розмірі 11335 грн. 68 коп. за загальний період з травня 2016 року по липеннь 2017 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17544/17, розгляд справи призначено на 27.10.2017. 25.10.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2560 грн. 00 коп., які були понесені позивачем на оплату послуг адвоката. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.11.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.12.2017. Представник позивача у судове засідання 08.12.2017 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103044543358. Представник відповідача у судове засідання 08.12.2017 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 23.11.2017 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та 23.11.2017 не було вручене під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958). Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Крім того, ухвали суду від 12.10.2017 та від 27.10.2017 були надіслані на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та були повернуті відправнику (суду) у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відповідними довідками відділення поштового зв'язку та поштовими конвертами, в яких ухвали суду були надіслані відповідачу. Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами. У судовому засіданні 08.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши надані суду докази, суд ВСТАНОВИВ: Позивачем долучено до позовної заяви проект Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016, який підписаний уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» та скріплений печаткою позивача. Відповідно до п. 1.1 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець (позивач) зобов'язується  за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: послуги будівельної техніки з оператором; послуги автомобільного вантажного транспорту; послуги обладнання та механізмів. Відповідно до п. 2.3 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 замовник зобов'язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання актів про надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах та строки, передбачені цим договором. Відповідно до п. 3.1 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 загальна вартість робіт за цим договором визначається як сумарна сума актів прийому-передачі робіт між замовником т виконавцем за діючий період договору. Оплата проводиться згідно з договірними цінами, вартості послуг будівельної техніки та механізмів. В разі відмови від наданої техніки замовник сплачує виконавцю суму в еквіваленті вартості 2-х машино-годин роботи машин та механізмів, а також вартість подачі та уборки техніки. Згідно з п. 3.2 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 надані послуги приймаються згідно з актами прийому-передачі виконаних робіт у відповідності з талонами замовника. Акти прийому-передачі виконаних робіт виконавець може направити замовнику поштою або кур'єром. Згідно з п. 3.6 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Відповідно до п. 6.1 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Відповідно до п. 6.2 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору, та закінчується 31.12.2016. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Як встановлено судом, вказаний Договір про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 не підписаний уповноваженим представником відповідача та не скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд». У позовній заяві позивач вказав на те, що два примірники вказаного договору були направлені відповідачу для підписання, однак, відповідач не повернув підписаний ним примірник Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016. Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Суд зазначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти. Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. Позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг № 310 від 23.05.2016 на суму 9200 грн. 00 коп. Вказаний акт надання послуг підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд». Також, позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг № 322 від 28.05.2016 на суму 13800 грн. 00 коп. Вказаний акт надання послуг підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд». Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг № 334 від 31.05.2016 на суму 8050 грн. 00 коп. Вказаний акт надання послуг підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд». Також, позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг № 344 від 04.06.2016 на суму 18975 грн. 00 коп. Вказаний акт надання послуг підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд». Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг № 352 від 09.06.2016 на суму 20125 грн. 00 коп. Вказаний акт надання послуг підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд». Також, позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг № 365 від 10.06.2016 на суму 2300 грн. 00 коп. Вказаний акт надання послуг підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд». Суд зазначає, що у вказаний актах відсутнє посилання на реквізити Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016. При цьому, позивачем не було виконано вимог ухвал суду від 12.10.2017, від 27.10.2017 та від 17.11.2017 та не було надано суду копії рахунків на оплату, реквізити яких, вказані в актах надання послуг. Втім, враховуючи, що послуги, які вказані в актах надання послуг, відповідають предмету договору, вказаному у п. 1.1 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016, та були надані у період строку дії Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів існування між сторонами господарських зобов'язань, які виникли на підставі будь-яких інших договорів, та відсутність заперечень відповідача на письмові пояснення позивача, викладені у позовній заяві, що послуги за спірними актами були надані позивачем саме на виконання умов Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016, з урахуванням положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що спірні акти надання послуг були складені між сторонами саме на виконання Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016. З огляду на викладене, враховуючи, що сторонами не надано суду підписаного уповноваженим представником відповідача та скріпленого печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016, однак, враховуючи, що матеріали справи містять докази вчинення відповідачем дій, що засвідчують волевиявлення відповідача укласти вказаний договір (прийняти послуги відповідно до вказаних атків), суд дійшов висновку, що вказані дії відповідача є прийняттям пропозиції укласти договір про надання послуг на умовах, викладених у Договорі про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016, тобто Договір про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 є укладеним (відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України). Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором про надання послуг. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі  вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором. Як встановлено судом, позивачем були надані послуги за Договором про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 на загальну суму 72450 грн. 00 коп., а саме за актом № 310 надання послуг від 23.05.2016 на суму 9200 грн. 00 коп., за актом № 322 надання послуг від 28.05.2016 на суму 13800 грн. 00 коп., за актом № 334 надання послуг від 31.05.2016 на суму 8050 грн. 00 коп., за актом № 344 від 04.06.2016 на суму 18975 грн. 00 коп., за актом № 352 від 09.06.2016 на суму 20125 грн. 00 коп., за актом № 365 від 10.06.2016 на суму 2300 грн. 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 3.4 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 замовник здійснює попередню оплату у розмірі 100% від суми замовлених послуг, згідно з рахунком-фактурою, наданого виконавцем. Таким чином, відповідач повинен був у будь-якому випадку оплатити за надані позивачем послуги за спірними актами надання послуг до дати складення сторонами відповідних актів надання послуг, а саме: до 23.05.2016 - за актом № 310 надання послуг від 23.05.2016 на суму 9200 грн. 00 коп., до 28.05.2016 - за актом № 322 надання послуг від 28.05.2016 на суму 13800 грн. 00 коп., до 31.05.2016 - за актом № 334 надання послуг від 31.05.2016 на суму 8050 грн. 00 коп., до 04.06.2016 – за актом № 344 від 04.06.2016 на суму 18975 грн. 00 коп., до 09.06.2016 - за актом № 352 від 09.06.2016 на суму 20125 грн. 00 коп., до 10.06.2016 - за актом № 365 від 10.06.2016 на суму 2300 грн. 00 коп. Разом з тим, суд зазначає, що умова п. 3.4 Договору про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 про здійснення оплати згідно з наданим позивачем рахунком, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати. Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, умова укладеного між сторонами договору про здійснення оплати згідно з наданим позивачем рахунком не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі. Так само, надання рахунку позивачем не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як надання рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин. Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09. Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги за Договором  про надання послуг № 2016-035 від 31.05.2016 у розмірі 72450 грн. 00 коп. (за спірними актами), що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 72450 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 72450 грн. 00 коп. Доказів сплати грошових коштів у сумі 72450 грн. 00 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» у розмірі 72450 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» суми основного боргу у розмірі 72450 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2732 грн. 00 коп., а саме: 3% річних у розмірі 355 грн. 00 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 310 від 23.05.2016 на суму 9200 грн. 00 коп. за період з 23.05.2016 по 04.09.2017; 3% річних у розмірі 526 грн. 00 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 322 від 25.05.2016 на суму 13800 грн. 00 коп. за період з 28.05.2016 по 04.09.2017; 3% річних у розмірі 305 грн. 00 коп. за прострочення оплати робіт за актом № 334 від 31.05.2016 на суму 8050 грн. 00 коп. за період з 31.05.2016 по 04.09.2017; 3% річних у розмірі 713 грн. 00 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 344 від 04.06.2016 на суму 18975 грн. 00 коп. за період з 04.06.2016 по 04.09.2017; 3% річних у розмірі 748 грн. 00 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 352 від 09.06.2016 на суму 20125 грн. 00 коп. за період з 09.06.2016 по 04.09.2017; 3% річних у розмірі 85 грн. 00 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 365 від 10.06.2016 на суму 2300 грн. 00 коп. за період з 10.06.2016 по 04.09.2017. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» 3% річних у розмірі 2732 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11335 грн. 68 коп., а саме: інфляційні втрати у розмірі 1443 грн. 27 коп. грн. 00 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 310 від 23.05.2016 на суму 9200 грн. 00 коп. за період з травня 2016 року по липень 2017 року; інфляційні втрати у розмірі 2164 грн. 91 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 322 від 25.05.2016 на суму 13800 грн. 00 коп. за період з травня 2016 року по липень 2017 року; інфляційні втрати у розмірі 1281 грн. 53 коп. прострочення оплати робіт за актом № 334 від 31.05.2016 на суму 8050 грн. 00 коп. за період з травня 2016 року по липень 2017 року; інфляційні втрати у розмірі 2954 грн. 82 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 344 від 04.06.2016 на суму 18975 грн. 00 коп. за період з червня 2016 року по липень 2017 року; інфляційні втрати у розмірі 3133 грн. 90 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 352 від 09.06.2016 на суму 20125 грн. 00 коп. за період з червня 2016 року по липень 2017 року; інфляційні втрати у розмірі 358 грн. 16 коп. за прострочення оплати послуг за актом № 365 від 10.06.2016 на суму 2300 грн. 00 коп. за період з червня 2016 року по липень 2017 року. Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою   статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості в частині визначення розміру інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем послуг, наданих позивачем за актом № 310 від 23.05.2016, за актом № 322 від 28.05.2016 та за актом № 334 від 31.05.2016. Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги в строк до 23.05.2016 - за актом № 310 надання послуг від 23.05.2016 на суму 9200 грн. 00 коп., в строк до 28.05.2016 - за актом № 322 надання послуг від 28.05.2016 на суму 13800 грн. 00 коп., в строк до 31.05.2016 - за актом № 334 надання послуг від 31.05.2016 на суму 8050 грн. 00 коп. Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Враховуючи викладене, підстави для нарахування інфляційних втрат за травень 2016 року за вказаними актами відсутні. За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування): Період заборгованостіСума боргу (грн.) – за актом № 310 надання послуг від 23.05.2016Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 23.05.2016 - 31.07.201792001.1561432.6410632.64 Період заборгованостіСума боргу (грн.) – за актом № 322 надання послуг від 28.05.2016Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 28.05.2016 - 31.07.2017138001.1562148.9615948.96 Період заборгованостіСума боргу (грн.) – за актом № 334 надання послуг від 31.05.2016Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 31.05.2016 - 31.07.201780501.1561253.569303.56 Розрахунки інфляційних втрат за актами надання послуг № 344 від 04.06.2016 на суму 18975 грн. 00 коп., № 352 від 09.06.2016 на суму 20125 грн. 00 коп., № 365 від 10.06.2016 на суму 2300 грн. 00 коп. є обґрунтованими. Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» інфляційних втрат у розмірі 11335 грн. 68 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 11282 грн. 04 коп. 25.10.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2560 грн. 00 коп., які були понесені позивачем на оплату послуг адвоката. Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Так, у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати. Суд зазначає, що по суті, вказана заява позивача є заявою про стягнення з відповідача адвокатських витрат, понесених у зв'язку з отриманням правової допомоги, та не є заявою про збільшення позовних вимог, так як адвокатські витрати входять до судових витрат. Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013. Позивачем долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги та юридичних послуг від 01.08.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» та Адвокатським об'єднанням «Воронов та Партнери», відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується вчинити від імені довірителя такі юридичні дії: збір та підготовка матеріалів для захисту прав і законних інтересів довірителя; захист прав і представництво інтересів довірителя. Відповідно до п. 2.1 Договору про надання правової допомоги та юридичних послуг від 01.08.2017 об'єм, характер та вартість робіт узгоджується сторонами цього договору шляхом підписання протоколу узгодження договірної ціни. Суд зазначає, що з умов вказаного договору не вбачається, що він укладений з метою надання адвокатських послуг саме при розгляді судом справи № 910/17544/17. При цьому, позивачем не надано суду ані протоколу узгодження договірної ціни, ані доказів сплати позивачем на користь Адвокатського об'єднання «Воронов та Партнери» гонорару (грошових коштів) у розмірі 2560 грн. 00 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача як вартість понесених ним витрат на послуги адвоката. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адвокатських витрат у сумі 2560 грн. 00 коп., так як позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що такі витрати були понесені позивачем при розгляді даної справи. Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 27-А; ідентифікаційний код: 37044064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстрой МЧС» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6; ідентифікаційний код: 37719575) суму основного боргу у розмірі 72450 (сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 11282 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 01 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Повне рішення складено: 19.12.2017 Суддя                                                                                                                       І.М. Отрош