Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/19396/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа № 910/19396/17

За позовом державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до товариства з обмеженою відповідальністю Скайінформ

про стягнення 898 100,00 грн.

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Дзюбайло О.О. - довіреність № 01-22/7-139 від 29.03.2017.

від відповідача Кочеров М.В. - довіреність від 20.11.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - ДП МА Бориспіль , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Скайінформ (далі - ТОВ Скайінформ , відповідач) про стягнення 898 100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов угоди про надання права щодо виконання інформаційно-довідкових послуг № 37.2.2-14.24-21 від 17.07.2014 р. (далі - угода), в частині обов'язку своєчасного надання довідок про розмір чистого доходу, який виник у відповідача з моменту підписання акту прийому-передачі Web-сайту (І-й етап) до договору про співробітництво № 37.2.2-14.24-22 від 17.07.2014 р., тобто - з 27.05.2015 р.

У позові ДП МА Бориспіль просить суд стягнути з ТОВ Скайінформ штраф у розмірі 898 100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 р. порушено провадження у справі № 910/19396/17 та призначено її до розгляду на 23.11.2017 р.

23.11.2017 р. представник позивача надав для долучення до матеріалів справи документи, витребувані ухвалою суду від 06.11.2017 р.

Представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, який, як керівник ТОВ Скайінформ , брав участь у погодженні умов угоди, додатків та додаткових угод до неї, а також організовував її виконання. Розгляд вказаного клопотання судом було відкладено до наступного судового засідання.

Крім того, представник відповідача подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності та відзив, у якому зазначив, що веб-сайт, розроблений відповідачем на виконання умов договору про співробітництво № 37.2.2-14.24-22 від 17.07.2014 р. (далі - договір про співробітництво), протягом 2015-2016 років не було введено в комерційну експлуатацію і він працював виключно у тестовому режимі. Протягом вказаного періоду часу офіційним веб-сайтом ДП МА Бориспіль був інший веб-сайт, розміщений на домені kbp.аеrо, що належить позивачу. Повноцінний запуск веб-сайту ДП МА Бориспіль , розроблений відповідачем за договором про співробітництво, відбувся лише 28.12.2016 р. У зв'язку з цим відповідач вважав, що його зобов'язання щодо надання довідки про розмір чистого доходу обумовлене виконанням позивачем його обов'язку щодо надання відповідачу права на комерційне виконання інформаційно-довідкових послуг шляхом телефонного зв'язку. Таким чином, зобов'язання відповідача є зустрічним по відношенню до зобов'язання позивача і виконання відповідачем свого зобов'язання було правомірно зупинено до виконання позивачем його обов'язків, тому підстави для покладення на ТОВ Скайінформ відповідальності у вигляді штрафу відсутні. Крім того, представник відповідача зазначив, що наданий позивачем акт прийому-передачі Web-сайту (І-й етап) від 27.05.2015 р. не є належним доказом у справі, оскільки не містить таких реквізитів документу, як місце та дата його підписання (в тексті незаповнені відповідні графи), отже, позивачем не доведено, що обов'язки сторін за угодою виникли з 27.05.2015 р. Також у відзиві зазначалось про те, що згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за кожен день вчинення порушення має обмежуватися шестимісячним строком, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 23.11.2017 р. судом оголошено перерву до 30.11.2017 р.

30.11.2017 р. через відділ автоматизованого діловодства суду представник позивача подав заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності, вважав її необґрунтованою та безпідставною, а також подав заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, вважав, що відповідальність за порушення умов угоди несе відповідач як її сторона, а не його посадова особа - генеральний директор ОСОБА_3

Крім того, представник позивача подав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що акт прийому-передачі Web-сайту (І-й етап) від 27.05.2015 р. містить всі необхідні дані про обставини, які мають значення для визначення моменту виникнення у сторін прав та обов'язків за угодою, а відповідач визнав факт підписання вказаного акту саме 27.05.2015 р. у листі № 26/03 від 26.03.2017 р. Також представник позивача вказав, що укладена сторонами угода не передбачає одночасне виконання кожною зі сторін свого обов'язку, відтак взаємні зобов'язання сторін, що виникають на підставі укладеної ними угоди, не є зустрічними в розумінні ст. 538 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач. До того ж положеннями п. 5.1 угоди передбачений обов'язок відповідача щодо надання позивачу чітко визначеного переліку документів незалежно від отримання або неотримання відповідачем фактичного доходу від здійснення своєї діяльності на умовах угоди. Вважав, що період нарахування штрафу в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги про його стягнення заявлені позивачем у межах строку позовної давності.

У судовому засіданні 12.12.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, судом було розглянуто подане представником відповідача клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та відмовлено у його задоволенні з огляду на його необґрунтованість, оскільки рішення, прийняте судом за результатами розгляду даного спору, не впливатиме на права та обов'язки ОСОБА_3 - попереднього керівника ТОВ Скайінформ (відповідача) щодо однієї з сторін спору.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

17.07.2014 р. між ДП МА Бориспіль (аеропорт) та ТОВ Скайінформ (товариство) була укладена угода про надання права щодо виконання інформаційно-довідкових послуг № 37.2.2-14.24-21 (далі - угода), згідно з умовами якої аеропорт передав, а товариство прийняло та зобов'язувалось оплачувати право на комерційне виконання інформаційно-довідкових послуг шляхом телефонного зв'язку.

Відповідно до п. 5.1 угоди (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.04.2015 р.) за надання права на виконання послуг товариство сплачує на користь аеропорту плату в розмірі 10% від суми чистого доходу (без урахування ПДВ), який товариство отримало протягом звітного місяця від надання послуг згідно з цією угодою. Інформацію про розмір чистого доходу товариство щомісяця надає до бухгалтерії аеропорту до 30 (тридцятого) числа місяця, що слідує за звітним місяцем у вигляді довідки про розмір чистого доходу . Дана довідка має містити в собі інформацію про розмір чистого доходу, отриманого від своєї діяльності в аеропорту відповідно предмету цієї угоди. Така довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером товариства. Разом з довідкою товариство надає аеропорту копію акту винагороди від провайдера, завіреного печаткою товариства, звіт по кількості вхідних дзвінків до контактного центру товариства, форма якого наведена у додатку № 2.

Пунктом 5.8 угоди передбачено, що у випадку порушення строків надання довідки за звітній період, копії акту винагороди від провайдера, завіреного печаткою товариства, та звіту по кількості вхідних дзвінків до контактного центру товариство сплачує аеропорту штраф у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення строку.

Згідно з п. 3.1 угоди остання набирає чинності з моменту укладення обома сторонами та діє до 01.07.2017 р. Моментом виникнення прав і обов'язків на умовах цієї угоди є дата підписання аеропортом та товариством акту прийому-передачі Web-сайту (І-й етап) згідно договору про співробітництво № 37.2.2-14.24-22 від 17.07.2014 р.

Як свідчать матеріали справи, вищевказаний акт прийому-передачі Web-сайту (І-й етап) був підписаний сторонами 27.05.2015 р.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що долучений до матеріалів справи акт прийому-передачі Web-сайту (І-й етап) від 27.05.2015 р. не є належним доказом у справі, оскільки не містить таких реквізитів документу, як місце та дата його підписання (в тексті незаповнені відповідні графи, а дата документа проставлена від руки), з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд з цим, приписами ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем до матеріалів справи долучений лист відповідача № 26/03 від 26.03.2017 р., в якому останній, зокрема, підтвердив факт підписання сторонами акту прийому-передачі Web-сайту (І-й етап) згідно договору про співробітництво № 37.2.2-14.24-22 від 17.07.2014 р. саме 27.05.2015 р.

Водночас, відповідачем, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду доказів на спростування обставин щодо дати підписання акту прийому-передачі Web-сайту (І-й етап).

Крім того, суд не бере до уваги також заперечення відвідача про те, що повноцінний запуск веб-сайту ДП МА Бориспіль , розробленого відповідачем на виконання умов договору про співробітництво № 37.2.2-14.24-22 від 17.07.2014 р., відбувся лише 28.12.2016 р., з огляду на те, що така обставина, за умови її наявності, не змінює положення укладеного сторонами угоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що згідно з положеннями п. 3.1 угоди про надання права щодо виконання інформаційно-довідкових послуг № 37.2.2-14.24-21 від 17.07.2014 р., взаємні права та обов'язки сторін за вказаною угодою виникли - 27.05.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що положеннями п. 5.1 угоди передбачений обов'язок відповідача щомісяця до 30-го числа місяця, що слідує за звітним, надавати позивачу інформацію про розмір чистого доходу у вигляді довідки і такий обов'язок виник у відповідача з 27.05.2015 р.

Проте, відповідач довідки про розмір чистого доходу за травень 2015 р. - грудень 2016 р. позивачу не надав, а довідки за січень 2017 р. - травень 2017 р. - надав з порушенням встановленого умовами угоди строку.

Так, матеріалами справи підтверджується, що довідка за січень 2017 р. надана позивачу 09.03.2017 р., довідка за лютий 2017 р. - надана 21.04.2017 р., довідка за березень 2017 р. - надана 22.09.2017 р., довідка за квітень 2017 р. - надана 22.09.2017 р., довідка за травень 2017 р. - надана 22.09.2017 р.

Пунктом 5.8 угоди передбачена відповідальність ТОВ Скайінформ за порушення строків надання довідки за звітній період у вигляді штраф у розмірі 100,00 грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення строку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач довідки про розмір чистого доходу за спірний період з травня 2015 р. по травень 2017 р. позивачу не надав, або надав з порушенням встановленого умовами угоди строку, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Щодо тверджень відповідача про те, що нарахування штрафних санкцій за кожен день вчинення порушення має обмежуватися шестимісячним строком згідно з вимогами ст. 232 Господарського кодексу України суд зазначає наступне.

Дійсно, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, як роз'яснено у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р., даним приписом передбачено період часу, за який нараховується саме пеня.

Поряд з цим, суд зазначає, що на відміну від пені, при здійсненні розрахунку штрафу період, протягом якого нараховується штрафна санкція, не застосовується, оскільки штраф є такою мірою відповідальності, яка застосовуються лише один раз за кожний окремий факт порушення зобов'язання. Тобто, для нарахування штрафу має значення лише факт порушення зобов'язання, у той час як для нарахування пені важливим є також і період часу, протягом якого тривало таке порушення. Тому визначені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правила не застосовуються при нарахуванні штрафів.

У даному ж випадку умовами п. 5.8 угоди передбачено, що штраф сплачується за кожний календарний день прострочення строку подання довідки про розмір чистого доходу, отже, кожний новий календарний день, протягом якого відповідач не подав вказану довідку позивачу, є окремим фактом порушення ним свого зобов'язання, тому кількість днів, за які позивач здійснює нарахування штрафу, не є періодом, тотожним за своєю суттю періоду часу, протягом якого нараховується пеня.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про необхідність застосування правил ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на те, що строк подання відповідачем довідок про розмір чистого доходу чітко встановлений у п. 5.1 угоди (щомісяця до 30-ого числа місяця, що слідує за звітним) позивач міг довідатись про порушення відповідачем вказаного обов'язку на наступний день, що слідує за останнім днем строку подання довідки. Відповідно, перебіг позовної давності для вимог про стягнення штрафу за невиконання відповідачем обов'язку своєчасно подати такі довідки також почався з дня, наступного за останнім днем строку подання довідки, та сплив через один рік.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 03.11.2017 р., суд зазначає, що строк позовної давності для вимог позивача про стягнення штрафу за неподання довідок за травень 2015 р. - вересень 2016 р. - сплив.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні частини позовних вимог про стягнення штрафу, нарахованого за неподання довідок за травень 2015 р. - вересень 2016 р., на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Здійснивши власний розрахунок штрафу за неподання довідок за жовтень 2016 р. -травень 2017 р., за якими строк позовної давності для нарахування штрафу на момент звернення позивача до суду ще не сплив, суд встановив, що розмір вказаної штрафної санкції становить 88 200,00 грн. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 88 200,00 грн. Відповідно, у стягненні 809 900,00 грн. штрафу судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Скайінформ (02121, м. Київ, Харківське шосе, будинок 201/203, ідентифікаційний код 34968246) на користь державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) штраф у розмірі 88 200,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч двісті грн. 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 323,00 грн. (одна тисяча триста двадцять три грн. 00 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 20.12.2017 р.

Суддя О.Г. Удалова