Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/21253/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/21253/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю СУХОНА

про стягнення 152 330, 00 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Гарбузова Т.О.;

від відповідача: Гарібова Н.Е.; Васін М.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухона" (далі -відповідач) про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 152 330, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправильно зазначено відомості про масу вантажу в накладній № 33000167 у вагоні № 65297103, про що було складено комерційні акти № 486202/69 від 29.05.2017 та № 484809/445 від 01.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 за ініціативою суду виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 про порушення провадження у справі № 910/21253/17. У вступній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 про порушення провадження у справі № 910/21253/17, замість: Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , слід читати: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Регіональної філії Донецька залізниця .

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача частково визнали заявлені позовні вимог та надали клопотання, в якому просили суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до розміру провізної плати, а саме до 30 466, 00 грн.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.05.2017 зі станції Тетерів Південно-Західної залізниці, Товариством з обмеженою відповідальністю СУХОНА здійснено відправлення вагону № 65297103 з вантажем - лом чорних металів, на станцію Сартана Донецької залізниці.

Відповідно до накладної № 33000167, провізна плата за вагон від станції Тетерев Південно-Західної залізниці до станції Сартана Донецької залізниці становить 30 466, 00 грн.

Як стверджує позивач, по прибутті вагону на станцію Сартана Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 Про затвердження Статуту залізниць України (далі - Статут ), позивачем здійснено перевірку маси вантажу та виявлено, що маса вантажу у вагоні № 65297103 не відповідає масі, вказаній відповідачем у накладній.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено правила перевезення вантажу та Статуту залізниць України, зокрема щодо внесення відомостей у накладну, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 152 330, 00 грн. за невірно зазначену масу вантажу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 3 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 Про затвердження Статуту залізниць України ).

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

У відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Судом встановлено, що завантаження проводилося засобами вантажовідправника, правильність даних, внесених до накладної, засвідчена електронним цифровим підписом представника відповідача - Пригодським А.М.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах ;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Так, позивачем по прибутті вагону № 65297103 на станцію Сартана Донецької залізниці при переважуванні вантажу на вагонних вагах було виявлено що маса вантажу, зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що складено комерційний акт № 484809/445 від 01.06.2017 та комерційний акт № 486202/69 від 29.05.2017.

Зокрема, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу становить 89 300 кг (23 520 кг тара + 65 780 кг нетто) замість вказаної у накладній № 33000167 - 89 820 кг (23 520 кг тара + 66 300 кг нетто), що на 520 кг менше, ніж зазначено у накладній.

Як вбачається з Розділу Д комерційного акту № 484809/445 від 01.06.2017, останній підписаний начальником станції - Шелех А.Ю., завідуючим грузовим двором - Павелко О.В., та вантажоодержувачем - Гончаровим І.Л.

Отже, суд зазначає, що комерційний акт № 484809/445 від 01.06.2017, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, є складеним у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів, а тому в даному випадку є належним та допустимим доказом відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Також, згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.

За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України).

Тож, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній № 33000167 масу вантажу нараховано відповідачу штраф у сумі 152 330, 00 грн., що становить 5-ти кратний розмір провізної плати - 30 466, 00 грн.

Згідно пункту 6.1. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 року, стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Пунктом 6.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 року роз`яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2012 року у справі № 5006/23/117/2012; від 06.08.2014 року у справі №911/866/14.

Разом з тим, відповідач подав клопотання, в якому просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до розміру провізної плати, а саме до 30 466, 00 грн.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи, що відповідачем, в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не надано суду належних доказів щодо свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. 193 Господарського кодексу України та Статуту залізниць України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 152 330, 00 грн. за неправильно зазначену масу вантажу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СУХОНА (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречко, буд. 18, квартира 22, ідентифікаційний код - 37334727) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, ідентифікаційний код - 40150216) 152 330 (сто п'ятдесят дві тисячі триста тридцять) грн. 00 коп. - штрафу за неправильно зазначену масу вантажу та 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 95 коп. - судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.12.2017

Суддя Щербаков С.О.