Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/19995/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/19995/17

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство нерухомості Укрбудсервіс плюс

про стягнення 87 664, 02 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Куць О.Т.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство нерухомості Укрбудсервіс плюс (далі -відповідач) про стягнення 87 664, 02, з яких: основний борг - 67 064, 52 грн., штраф 15% - 10 059, 68 грн., 3% річних - 938, 00 грн., інфляційне збільшення - 3 142, 72 грн., пеня 6 459, 10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1917/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 04.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

29.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 14.12.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство нерухомості Укрбудсервіс плюс є: 02183, м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 7А, квартира 23.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 та від 30.11.2017 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте, ані конверти з ухвалами суду, ані повідомлення про вручення поштових відправлень до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.12.2015 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агенство нерухомості Укрбудсервіс плюс (далі - розповсюджувач) укладено договір № 1917/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, умовами якого передбачено, що на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Адресні програми є невід'ємною частиною цього договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, підприємство оформлює адресну програму в новій редакції або зміни до відповідної адресної програми. Розповсюджувач зобов'язаний підписати відповідну адресну програму, зміни до неї, що оформлюються підприємством на підставі встановлених пріоритетів, наданих розповсюджувачу дозволів, внесення змін до дозволів або скасування відповідних пріоритетів та дозволів, протягом трьох робочих днів з моменту встановлення відповідних пріоритетів, надання чи скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами чи внесення відповідних змін (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 5.2.3 договору, розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно з п. 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов цього договору.

У відповідності до п. 6.3 договору, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесенням розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.

Згідно п. 6.7 договору, розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Плата за Право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування (п. 6.8. договору).

Відповідно до п. 6.9 договору, акт приймання-передачі до договору із наведеним в ньому розрахунку плати за право тимчасового користування підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.

Умовами п. 6.10 договору визначено, що плата визначається за такою формулою: Рп = S* Бт*kз*kд, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць); S - площа рекламного засобу (в кв.м.); Бт - базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kз - зональний коефіцієнт; kд -додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення РЗ.

Згідно п. 7.2. договору, підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 грн. за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Відповідно до п. 7.3. договору, підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було погоджено адресні програми на пріоритет № 2 від 04.12.2015, № 3 від 04.12.2015 та № 4 від 15.02.2016 до договору № 1917/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 04.12.2015, відповідно до яких розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за адресами:

1) Дніпровський р-н, вул. Червоногвардійська, 4, вид РЗ - телевізійний екран, що стоїть окремо, розміри 5,000х3,000, заг.пл. 15,0000 кв.м, кількість площин 1, дозвіл № 49960-15, плата за місяць без ПДВ (грн.) - 6 187, 50 грн., дата початку строку дії пріоритету - 16.07.2015, дата кінця строку дії пріоритету - 15.10.2015;

2) Дніпровський р-н, просп. Возз'єднання, 3, вид РЗ - телевізійний екран, що стоїть окремо, розміри 5,000х3,000, заг.пл. 15,0000 кв.м, кількість площин 1, дозвіл № 49811-15, плата за місяць без ПДВ (грн.) - 6 187, 50 грн., дата початку строку дії пріоритету - 02.10.2015, дата кінця строку дії пріоритету - 01.01.2016;

3) Дніпровський р-н, вул. Червоногвардійська, 4, вид РЗ - телевізійний екран, що стоїть окремо, розміри 5,000х3,000, заг.пл. 15,0000 кв.м, кількість площин 1, дозвіл № 49960-15, плата за місяць без ПДВ (грн.) - 6 187, 50 грн., дата початку строку дії пріоритету - 16.10.2015, дата кінця строку дії пріоритету - 15.01.2016;

4) Дніпровський р-н, просп. Возз'єднання, 3, вид РЗ - телевізійний екран, що стоїть окремо, розміри 5,000х3,000, заг.пл. 15,0000 кв.м, кількість площин 1, дозвіл № 54247-16, плата за місяць без ПДВ (грн.) - 6 187, 50 грн., дата початку строку дії пріоритету - 22.01.2016, дата кінця строку дії пріоритету - 21.04.2016.

Крім того, у матеріалах справи наявний дозвіл № 54247-16 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2016 № 783.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 27.09.2016 по 15.09.2017 були надані послуги з розміщення реклами згідно умов договору на загальну суму 67 064, 52 грн., що підтверджується виставленими на оплату рахунками № 151874 від 15.09.2016 на суму 7 425, 00 грн., № 150089 від 15.08.2017 на суму 7 425, 00 грн., № 148222 від 14.07.2017 на суму 7 425, 00 грн., № 146389 від 14.06.2017 на суму 7 425, 00 грн., № 144746 від 15.05.2017 на суму 7 425, 00 грн., № 142969 від 13.04.2017 на суму 7 425, 00 грн., № 140638 від 07.03.2017 на суму 7 425, 00 грн., № 139571 від 15.02.2017 на суму 7 425, 00 грн., № 130276 від 27.09.2016 на суму 7 425, 00 грн., № 130275 від 27.09.2016 на суму 239, 52 грн. (в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 67 064, 52 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з розміщення реклами, зокрема погашення заборгованості у розмірі 67 064, 52 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 059, 68 грн. - штрафу у розмірі 15 % від простроченої суми, 6 459, 10 грн. - пені за періоди з 26.10.2016 по 25.04.2017, з 26.02.2017 по 25.08.2017, з 26.03.2017 по 25.09.2017, з 26.04.2017 по 01.11.2017, з 26.05.2017 по 01.11.2017, з 26.06.2017 по 01.11.2017, з 26.07.2017 по 01.11.2017, з 26.08.2017 по 01.11.2017 та з 26.09.2017 по 01.11.2017, 938, 00 грн. - 3 % річних та 3 142, 72 грн. - інфляційних втрат за періоди з 26.10.2016 по 01.11.2017, з 26.02.2017 по 01.11.2017, з 26.03.2017 по 01.11.2017, з 26.04.2017 по 01.11.2017, з 26.05.2017 по 01.11.2017, з 26.06.2017 по 01.11.2017, з 26.07.2017 по 01.11.2017, з 26.08.2017 по 01.11.2017 та з 26.09.2017 по 01.11.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають xfcnrjdjve задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1917/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 04.12.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Згідно п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Згідно п. 1.3 Порядку розміщення реклами в місті Києві КП "Київреклама" - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - комунальна власність територіальної громади міста Києва), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства

Відповідно до п. 3.1.1 Порядку розміщення реклами в місті Києві КП Київреклама укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Згідно п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно з п. 15.1 Порядку розміщення реклами в місті Києві підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - плата), та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Відповідно до п. 15.2 Порядку розміщення реклами в місті Києві плата визначається за такою формулою: Рп = S * Бт * kз * kд, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць); S - площа рекламного засобу (в кв. м); Бт - базовий тариф, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kз - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив'язку рекламного засобу, яка визначається відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kд - додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення рекламного засобу, визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), застосовується на підставі актів обстеження місць розміщення РЗ та застосовується строком на один місяць, після чого проводиться повторне обстеження.

Згідно п. 15.3 Порядку розміщення реклами в місті Києві плата щомісячно нараховується КП "Київреклама" та перераховується розповсюджувачем реклами згідно з умовами договору на право тимчасового користування місцем виключно на відповідний поточний рахунок КП "Київреклама" і використовується в порядку, встановленому Київською міською радою чи уповноваженим нею органом. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором на право тимчасового користування місцем, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, 04.12.2015 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості Укрбудсервіс плюс (далі - розповсюджувач) укладено договір № 1917/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Крім того, сторонами було погоджено адресні програми на пріоритет № 2 від 04.12.2015, № 3 від 04.12.2015 та № 4 від 15.02.2016 до договору № 1917/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 04.12.2015, відповідно до яких розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за адресами:

1) Дніпровський р-н, вул. Червоногвардійська, 4, вид РЗ - телевізійний екран, що стоїть окремо, розміри 5,000х3,000, заг.пл. 15,0000 кв.м, кількість площин 1, дозвіл № 49960-15, плата за місяць без ПДВ (грн.) - 6 187, 50 грн., дата початку строку дії пріоритету - 16.07.2015, дата кінця строку дії пріоритету - 15.10.2015;

2) Дніпровський р-н, просп. Возз'єднання, 3, вид РЗ - телевізійний екран, що стоїть окремо, розміри 5,000х3,000, заг.пл. 15,0000 кв.м, кількість площин 1, дозвіл № 49811-15, плата за місяць без ПДВ (грн.) - 6 187, 50 грн., дата початку строку дії пріоритету - 02.10.2015, дата кінця строку дії пріоритету - 01.01.2016;

3) Дніпровський р-н, вул. Червоногвардійська, 4, вид РЗ - телевізійний екран, що стоїть окремо, розміри 5,000х3,000, заг.пл. 15,0000 кв.м, кількість площин 1, дозвіл № 49960-15, плата за місяць без ПДВ (грн.) - 6 187, 50 грн., дата початку строку дії пріоритету - 16.10.2015, дата кінця строку дії пріоритету - 15.01.2016;

4) Дніпровський р-н, просп. Возз'єднання, 3, вид РЗ - телевізійний екран, що стоїть окремо, розміри 5,000х3,000, заг.пл. 15,0000 кв.м, кількість площин 1, дозвіл № 54247-16, плата за місяць без ПДВ (грн.) - 6 187, 50 грн., дата початку строку дії пріоритету - 22.01.2016, дата кінця строку дії пріоритету - 21.04.2016.

Відповідно до п. 6.3 договору, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесенням розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.

Так, у матеріалах справи наявний дозвіл № 54247-16 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2016 № 783.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором рекламні послуги за період з 27.09.2016 по 15.09.2017 на загальну суму 67 064, 52 грн., проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 5.2.3 договору, розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Отже, відповідач в порушення умов п. 5.2.3 договору не виконав свої зобов'язання з отримання у позивача рахунків на сплату послуг з розміщення рекламних засобів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги п. 5.2.3. договору, суд відзначає, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг не пізніше 25 числа поточного місяця, тобто з 26 числа кожного поточного місяця відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг з розміщення рекламних засобів, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1917/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 04.12.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 67 064, 52 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 059, 68 грн. - штрафу у розмірі 15 % від простроченої суми, 6 459, 10 грн. - пені за періоди з 26.10.2016 по 25.04.2017, з 26.02.2017 по 25.08.2017, з 26.03.2017 по 25.09.2017, з 26.04.2017 по 01.11.2017, з 26.05.2017 по 01.11.2017, з 26.06.2017 по 01.11.2017, з 26.07.2017 по 01.11.2017, з 26.08.2017 по 01.11.2017 та з 26.09.2017 по 01.11.2017, 938, 00 грн. - 3 % річних та 3 142, 72 грн. - інфляційних втрат за періоди з 26.10.2016 по 01.11.2017, з 26.02.2017 по 01.11.2017, з 26.03.2017 по 01.11.2017, з 26.04.2017 по 01.11.2017, з 26.05.2017 по 01.11.2017, з 26.06.2017 по 01.11.2017, з 26.07.2017 по 01.11.2017, з 26.08.2017 по 01.11.2017 та з 26.09.2017 по 01.11.2017.

Згідно п. 7.2. договору, підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 грн. за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 6 457, 59 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період 26.10.2016 по 25.04.2017, з 26.02.2017 по 25.08.2017, з 26.03.2017 по 25.09.2017, з 26.04.2017 по 01.11.2017, з 26.05.2017 по 01.11.2017, з 26.06.2017 по 01.11.2017, з 26.07.2017 по 01.11.2017, з 26.08.2017 по 01.11.2017 та з 26.09.2017 по 01.11.2017, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 059, 68 грн. - штрафу у розмірі 15 % від простроченої суми, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 7.3. договору, підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення з відповідача розмірів штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.3. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно відповідно до вимогам законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 10 059, 68 грн. - штрафу у розмірі 15 % від простроченої суми.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 938, 00 грн. - 3 % річних та 3 142, 72 грн. - інфляційних втрат за періоди з 26.10.2016 по 01.11.2017, з 26.02.2017 по 01.11.2017, з 26.03.2017 по 01.11.2017, з 26.04.2017 по 01.11.2017, з 26.05.2017 по 01.11.2017, з 26.06.2017 по 01.11.2017, з 26.07.2017 по 01.11.2017, з 26.08.2017 по 01.11.2017 та з 26.09.2017 по 01.11.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1917/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 04.12.2015, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 938, 00 грн. - 3 % річних та 3 142, 72 грн. - інфляційних втрат за періоди з 26.10.2016 по 01.11.2017, з 26.02.2017 по 01.11.2017, з 26.03.2017 по 01.11.2017, з 26.04.2017 по 01.11.2017, з 26.05.2017 по 01.11.2017, з 26.06.2017 по 01.11.2017, з 26.07.2017 по 01.11.2017, з 26.08.2017 по 01.11.2017 та з 26.09.2017 по 01.11.2017.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство нерухомості Укрбудсервіс плюс (02183, м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 7А, квартира 23, ідентифікаційний код - 36515728) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, ідентифікаційний код - 26199714) 67 064 (шістдесят сім тисяч шістдесят чотири) грн. 52 коп. - заборгованості, 10 059 (десять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 68 коп. - штрафу, 938 (дев'ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп. - 3 % річних, 6 457 (шість тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 59 коп. - пені, 3 142 (три тисячі сто сорок дві) грн. 72 коп. - інфляційних втрат та 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.12.2017

Суддя Щербаков С.О.