Рішення

від 11.12.2017 по справі 910/19119/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №910/19119/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГАЗ-СЕРВІС";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕКС-ГРУП";

про: стягнення 21.192,52 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Назаренко І.С. - за довіреністю від 01.06.2017 № КГС0000417;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГАЗ-СЕРВІС" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕКС-ГРУП" про стягнення 21.192,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором про надання послуг укладеного між сторонами спору у спрощений спосіб, оскільки не здійснив розрахунок за надані послуги. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 21.192,52 грн., з яких: 16.033,87 грн. - основна заборгованість, 2.665,75 грн. - пеня, 488,65 - 3 % річних та 2.004,25 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/19119/17. Розгляд справи призначено на 11.12.2017.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До господарського суду 11.12.2017 о 10:42 год. від керівника відповідача (нарочно) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що у зв'язку із "запізнілим" отриманням ухвали суду від 02.11.2017 у керівника відповідача відсутня організаційна можливість скористатись правовою допомогою та направити уповноваженого представника в судове засідання.

Зазначене клопотання судом відхилене, оскільки ухвалу суду від 02.11.2017 керівник відповідача отримав 11.11.2017 особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Вказані обставини свідчать про те, що у керівника відповідача було достатньо часу на можливість скористатись правовою допомогою та направити уповноваженого представника в судове засідання.

В судовому засіданні 11.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГАЗ-СЕРВІС" (далі - позивач) на підставі наряду-замовлення від 15.09.2016 № КГС0002011 надані товариству з обмеженою відповідальністю "АВЕКС-ГРУП" (далі - відповідач) послуги з технічного ремонту та обслуговування автомобілю ГАЗ 33021, держ. номер 17318 КТ на загальну суму 16.033,87 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.10.2016 № КГС0002011, який підписаний позивачем, відповідачем та скріплений відбитками їх печаток (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт надання послуг позивачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з надання послуг, укладеного останніми у спрощений спосіб, відтак, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору про надання послуг є предмет (вид послуги) та ціна, які узгоджені сторонами спору у названому наряді-замовленні.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так позивачем, виставлено відповідачу рахунок від 29.10.2016 № КГС0004035 на суму 16.033,87 грн., який сплачений відповідачем не був.

В подальшому позивачем на адресу відповідача були направлені претензія та вимога про сплату заборгованості, які залишені відповідачем без виконання.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобов'язання за Договором, відповідач оплату замовлених послуг на користь позивача не здійснив. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 16.033,87 грн., що водночас підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами спору в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 2.665,75 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 488,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 2.004,25 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 16.033,87 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 16.033,87 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Судом встановлено, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов Договору в частині прострочення сплати грошових коштів за надані послуги.

Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 2.665,75 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у правовідносинах між сторонами спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України шляхом стягнення з останнього трьох відсотків річних в сумі 488,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 2.004,25 грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача, які перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕКС-ГРУП" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ідентифікаційний код 34613469) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГАЗ-СЕРВІС" (02156, м. Київ, вул. Шолом Алейхема, буд. 19, кв. 16; ідентифікаційний код 36192323) основну заборгованість в сумі 16.033 (шістнадцять тисяч тридцять три) грн. 87 коп.; 3 % річних в сумі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 65 коп.; інфляційні втрати в сумі 2.004 (дві тисячі чотири) грн. 25 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 грудня 2017 року

Суддя С.В. Балац