Рішення

від 05.12.2017 по справі 910/19595/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/19595/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії- Головного управління по м. Києву та Київській області АТ"Ощадбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бочка 2004"

про стягнення 3673,11 грн.

Представники сторін:

від позивача: Алексенко В.Ю. - представник за довіреністю № 320 від 07.02.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ"Ощадбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бочка 2004" про стягнення 3673,11 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.08.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бочка 2004" укладено договір на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства № 1387, відповідно до якого цей договір регулює порядок взаємодії між торговцем і банком під час технологічного, інформаційного обслуговування банком торговця та з проведення платежів і розрахунків за операціями, здійсненнями з використання спеціального платіжного засобу відповідної платіжної системи під час оплати товарів, робіт та/або послуг в торговельних точках торговця (здійснення еквайрингу).

Відповідач не виконав зобов'язання за договором, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди, яка станом на 01.09.2017 р. становить 2 201,51 грн. та 3% річних в розмірі 97,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 426,33 грн., пеню в розмірі 947,38 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2017 р.

В судовому засіданні 26.01.2016 року оголошено перерву до 08.02.2016 року.

В судове засідання 08.02.2016 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.01.2016 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

25.08.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бочка 2004" укладено договір на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства № 1387.

Пунктом 13.9 договору передбачено, що невід'ємними частинами договору є додатки № 1- № 8.

Відповідно до п. 2.1. договору, цей договір регулює порядок взаємодії між торговцем і банком під час технологічного, інформаційного обслуговування банком торговця та з проведення платежів і розрахунків за операціями, здійсненнями з використання спеціального платіжного засобу відповідної платіжної системи під час оплати товарів, робіт та/або послуг в торговельних точках торговця (здійснення еквайрингу).

Згідно з п.п. 1.8, 1.9., 1.42. ст. 1 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , еквайрингова установа (еквайр) - це юридична особа, яка здійсн еквайрінг. Еквайрінг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використання електронних платіжних засобів у платіжній системі. Торговець - це суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи з видачі коштів у готівковій формі).

Згідно з п. 2.2. договору, за даним договором торговець бере на себе зобов'язання приймати в торговельних точках торговця до оплати СПЗ в якості рівноцінного платіжного засобу за товари, роботи та/або послуги за процедурою, що визначена в цьому договорі. Банк забезпечує на умовах цього договору обробку документів і перерахування коштів на поточний рахунок торговця за операціями, які були проведені за допомогою СПЗ з використанням устаткування банку.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що для проведення платежів здійсненими з використанням спеціального платіжного засобу відповідної платіжної системи під час оплати товарів, робіт та/або послуг у торговельних точках торговця банк передає в строкове, платне, тимчасове користування торговцю устаткування, порядок та умови користування яким визначаються в цьому договорі (п. 2.3.).

Додатком № 5 сторонами узгоджено картка торговця. Згідно із карткою торговця місцем торгівлі визначено кафе-бар БОЧКА-2004,що відноситься до ТОВ Бочка 2004 та розташована на вул.. Верхній Вал, буд. 22, літ А в місті Києві.

Відповідно до п.п. 3.1.3., 3.1.6. п. 3.1. договору, банк зобов'язується здійснювати зарахування коштів на поточний рахунок торговця, зазначений торговцем у додатку5 до цього договору, не пізніше 1 робочого дня з дня надходження до банку звітів торговця про проведені операції з використанням СПЗ під час здійснення еквайрінгу, за винятком випадків, коли операція визнається недійсною відповідно до умов, зазначених у розділі 8 цього договору. Передати торговцю в тимчасове користування (оренду) устаткування, зазначене в додатку 7 до цього договору шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передавання устаткування, форма якого наведена в додатку 8 до цього договору, в робочому стані, придатному для використання за цільовим призначенням відповідно до п. 2.3. цього договору. Виставляти рахунок торговцю на суму орендної плати не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом сплати оренди.

Згідно з п. 3.2.28. п. 3.2. договору, торговець зобов'язується своєчасно вносити орендну плату в розмірі й порядку, передбаченому розділом 7 цього договору.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що розмір орендної плати складає 600, 00 грн, у тому числі ПДВ, за квартал оренди за кожну одиницю устаткування згідно з додатком № 7 до цього договору.

Орендна плата сплачується з урахування умов та розміру згідно п. 7.4. в безготівковому порядку на поточний рахунок банку, зазначений в розділі 14 до цього договору, протягом 5 банківських днів від дня отримання оригіналу рахунку, виставленого банком (п. .7.5.).

Відповідно до п. 7.6. договору, у випадку пролонгації договору на кожний наступний рік відповідно до п. 12.3. цього договору, торговець зобов'язаний сплачувати/сплатити орендну плату з урахуванням умов та розміру, які зазначено в п. 7.4. цього договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок банку, відповідно до п.7.5. протягом 5 банківських днів від дня отримання оригіналу рахунку, виставленого банком.

Згідно з п. 7.7. договору, торговець погоджується з тим, що розмір щорічної орендної плати може бути змінений банком. Про зміну розміру щорічної орендної плати та право банку розірвати договір в порядку, передбаченому. 12.2 цього договору, у випадку недосягнення згоди банк повідомляє торговця надсилання письмового повідомлення з повідомленням про вручення на адресу банку, зазначену в розділі 14 цього договору. Якщо протягом 30 банківських днів з дня отримання банком письмового повідомлення про зміну щорічної орендної плати торговець погоджується зі зміною розміру щорічної орендної плати, банк надсилає торговцю два примірники підписаного зі своєї сторони додаткового договору про зміну розміру щорічної орендної плати. Торговець зобов'язаний протягом 20 календарних днів з дати отримання двох примірників додаткового договору про зміну розміру щорічної орендної плати підписати додатковий договір і надіслати один примірник додаткового договору на адресу банку, зазначену в розділі 14 цього договору. У випадку не підписання додаткового договору про зміну розміру щорічної орендної плати протягом 30 календарних днів з дати отримання торговцем письмового повідомлення про зміни розміру щорічної орендної плати банк має право розірвати цей договір у порядку, передбаченому п. 12.2 цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Позивачем виконані зобов'язання за договором на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства № 1387 від 25.08.2015 р. та передано торговцю устаткування: технічна модель Ingenico ICT 220 GPRS, заводський номер 14069СТ21610688, кількість 1 штука, інвентарний номер 95735, балансова вартість 4 000,02 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передавання устаткування від 25.08.2015 р.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін і діє протягом 1 року. При цьому, у випадку невиконання будь-якою зі сторін своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за цим договором (п. 12.1).

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач направив 21.09.2016 р. відповідачеві повідомлення про повернення заборгованості вих. № 185-147 від 15.09.2016 р., відповідно до якої просив сплати заборгованість в розмірі 2 362,80 грн., за рахунками-фактури № 1748 від 23.12.2015 р. на суму 846,67 грн., № 273 від 22.01.2016 р. на суму 600,00 грн., № 546 від 05.05.2016 р. на суму 600,00 грн., № 1039 від 19.08.2016 р. на 316,13 грн.

Відповідач не виконав зобов'язання за договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства № 1387 від 25.08.2015 р. у відповідача перед позивачем в розмірі 2 201,51 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 97.89 грн. та індексу інфляції в розмірі 426,33 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 426,33 грн. та 3% річних в розмірі 97,89 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 947,38 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1. договору, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства країни та умов даного договору.

Згідно з п. 5.6. договору, торговець сплачує банку пеня за несвоєчасне повернення платежу банку на вимогу останнього в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 947,38 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бочка 2004" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 22, код ЄДРПОУ 38090881) на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ"Ощадбанк" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27, код ЄДРПОУ 09322277) основну суму заборгованості в розмірі 2 201 (дві тисячі двісті одну) грн. 51 коп., пеню в розмірі 947 (дев'ятсот сорок сім) грн.. 38 коп., індекс інфляції в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн. 33коп., 3 % річних в розмірі 97 (дев'яносто сім) грн., 89 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 21.12.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий