Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/18104/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/18104/17

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рада 5 , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Печерська Хвиля , м. Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 11 706,82 грн.

За участю представників:

від позивача: Гіневська-Фареник М.О.

від відповідача: Донченко К.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рада 5 (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Печерська Хвиля (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 10 962,10 грн., інфляційних витрат в сумі 581,57 грн., 3% річних в розмірі 163,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати житлово-комунальних послуг в період з червня 2016 року по вересень 2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2017р. суддею Князьковим В.В. порушено провадження у справі №910/18104/17, розгляд справи призначено на 15.11.2017р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. розгляд справи відкладено на 13.12.2017р.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що об'єкт нерухомого майна, як квартира №7б по вул.Старонаводницькій, 13-А у місті Києві, було виділено та зареєстровано у серпні 2016 року, отже стягнення заборгованості за період з червня 2016 року по серпень 2016 року не може бути здійснено за утримання об'єкту, якого не існувало. Крім того, між сторонами не було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим, у відповідача відсутні підстави на оплату вказаних послуг.

У судовому засіданні 13.12.2017р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Рада 5 є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок за адресою: м.Київ, вулиця Старонаводницька, 13а.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю Печерська Хвиля з 02.06.2016р. є власником квартири за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, 13-А, кв.7.

У зв'язку із поділом квартири 7 по вул. Старонаводницькій, 13-А у м.Києві відповідач з 09.08.2016р. є власником об'єкту нерухомості загальною площею 124,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, 13-А, кв.7б.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих житлово-комунальних послуг у період з червня 2016 року по вересень 2017 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 10 962,10 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що об'єкт нерухомого майна, як квартира 7б по вул.Старонаводницькій, 13-А у місті Києві, було виділено та зареєстровано у серпні 2016 року, отже стягнення заборгованості за період з червня 2016 року по серпень 2016 року не може бути здійснено за утримання об'єкту, якого не існувало. Також, відповідач зазначає, що між сторонами не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим, у відповідача відсутні підстави на оплату вказаних послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

За змістом частини першої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 р. у справі №753/2526/16-ц

Судом встановлено, що з 02.06.2016 року квартира за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд.13-А, кв.7 належить ТОВ "Печерська Хвиля", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Вказані обставини також встановлені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017р. по справі №910/5156/17, яка не скасована та є дійсною.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, за результатом поділу вказаного вище об'єкту нерухомості, відповідач з 09.08.2016р. став власником квартири 7б загальною площею 124,9 кв.м., що знаходиться по вулиці Старонаводницькій, 13-А в м.Києві.

Позивач вказує, що у період з червня 2016 року по вересень 2017 року ним надавались послуги з утримання та технічного обслуговування житлового будинку 13А по вулиці Старонаводницькій в м. Києві, а відтак всім власникам нерухомого майна (житлових та нежитлових приміщень) були нараховані до сплати експлуатаційні витрати за утримання такого майна.

Згідно з п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок) тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку. Тариф на послуги враховує вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води (з урахуванням втрат та витрат води у внутрішньобудинкових системах), водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) в обсягах, визначених за приладами обліку або відповідно до Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами та організаціями, затвердженої в установленому порядку. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

За змістом п.5 Порядку калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загалі площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 19.06.2015р. тариф в гривні за 1 кв.м. для будинку по вулиці Старонаводницька, 13А в м. Києві становить 4,89 грн. (тариф за 1 кв.м загальної площі квартири першого поверху за місяць).

Таким чином, для відповідача є такий тариф на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків та прибудинкової території: 124,9 кв. м. х 4,89 грн. = 610,76 грн.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №386 від 03.04.2017р. встановлено тариф в гривні за 1 кв.м. для будинку по вулиці Старонаводницька, 13А в м. Києві у розмірі 7,02 грн. (тариф за 1 кв.м загальної площі квартири першого поверху за місяць), що загалом для відповідача становить: 124,9 кв. м. х 7,02 грн. = 876,80 грн.

В матеріалах справи містяться відповідні договори, з яких вбачається, що підприємства, з якими ТОВ "Рада 5" укладено договори, залучені як підрядники для обслуговування житлового будинку в місті Києві по вулиці Старонаводницька, 13А.

При цьому, відповідно до вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підрядниками за укладеними з позивачем договорами упродовж спірного періоду здійснювалось обслуговування будинку за адресою: м. Київ, вулиці Старонаводницька, 13А з наданням таких послуг як: електропостачання, інженерне забезпечення та проведення робіт, вивіз твердих побутових відходів, послуги диспетчеризації, дератизація, та інше.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує, а в ст. 322 Цивільного кодексу України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому, будучи власником майна, відповідач зобов'язаний його утримувати.

Згідно зі статтями 11, 16, 177, 360 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи із наведеного, відповідач будучи власником нерухомого майна, не маючи з позивачем належним чином укладеного договору у сфері комунальних послуг, не може бути автоматично звільнений від виконання позадоговірного обов'язку щодо сплати заборгованості за надані позивачем комунальні послуги.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду України від 20.04.2016р. у справі №6-2951цс15.

Більш того суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача в порядку ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо звільнення його від оплати за надані позивачем послуги.

Твердження відповідача стосовно того, що об'єкт нерухомого майна, як квартира 7б площею 124,9 кв.м. по вул.Старонаводницькій, 13-А у місті Києві, було виділено та зареєстровано у серпні 2016 року, отже стягнення заборгованості за період з червня 2016 року по серпень 2016 року не може бути здійснено за утримання об'єкту, суд до уваги не приймає з огляду на те, що квартира №7б до 09.08.2016р. була частиною квартири №7, якою відповідач володів з 02.06.2016р.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 10 962,10 грн. основного боргу за період надання житлово-комунальних послуг з червня 2016 року по вересень 2017 року.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що період нарахування основного боргу має починатися з 02.06.2016 р., оскільки державна реєстрація прав власності за відповідачем на спірні квадратні метри квартири відбулася 02.06.2016р., що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі.

Таким чином, оскільки даний спір вирішує питання стосовно оплати житлово-комунальних послуг нарахованих пропорційно площі приміщення (124,9 кв.м.), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Печерська Хвиля" на праві власності, суд приходить до висновку стосовно правомірного нарахування позивачем вартості послуг наданих позивачу за період з червня 2016 року по вересень 2017 року на загальну суму 10 962,10 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивачем правомірно реалізовано право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як зазначено вище, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: сума санкцій = С х 3 х Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, судом встановлено, що фактичний розмір 3%, що підлягає стягненню з відповідача за період з 21.07.2016р. по 02.10.2017р. становить 173,05 грн.

Проте, в позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних за вказаний період в розмірі 163,15 грн. За висновками суду, заявляти вимоги про стягнення 3% річних у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, що за думкою позивача відповідає фактичним обставинам та правовідносинам сторін, є правом ТОВ Рада 5 як особи, інтереси якої порушені.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ИИс = (ИИ1:100) х (ИИ2:100) х (ИИ3:100) х ... (ИИZ:100), (де ИИ-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ИИ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення, ......, ИИ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення).

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, судом встановлено, що фактичний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за період з 21.07.2016р. по 02.10.2017р. становить 775,75 грн.

Проте, оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 581,57 грн., що менше, ніж передбачено законодавством, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Таким чином, враховуючи приписи ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Рада 5 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Печерська Хвиля 3% річних в сумі 163,15 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 581,57 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Печерська Хвиля (01004, м.Київ, Бессарабська площа, будинок 5; ідентифікаційний код: 40513077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рада 5 (02068, м. Київ, вулиця Г.Ахматової, будинок 3; ідентифікаційний код: 32070545) заборгованість в розмірі 10 962 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 10 коп., інфляційні втрати в розмірі 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 57 коп., 3% річних в розмірі 163 (сто шістдесят три) грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

У судовому засіданні 13.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.12.2017.

Суддя В.В. Князьков