Ухвала

від 14.12.2017 по справі 911/2652/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" грудня 2017 р. Справа № 911/2652/17

за заявою ОСОБА_1, Кіровоградська обл., Новомиргородський р-н, с. Коробчине (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - Кредитор

до ОСОБА_2 підприємства Бобринець-Агро-К , Київська обл., Вишгородський р-н, смт Димер (код ЄДРПОУ 37168396) - Боржник

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

учасники у справі згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2652/17 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство ПП Бобринець-Агро-К за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (надалі також Закон про банкрутство ), прийнята до розгляду ухвалою суду від 06.09.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2017 порушено провадження у справі № 911/2652/17; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 (свідоцтво № 1089 від 05.06.2013), призначено попереднє засідання суду на 31.10.2017, вирішено інші процедурні питання у справі.

13.09.2017 господарським судом Київської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення № 45927 про порушення справи про банкрутство ПП Бобринець-Агро-К .

05.10.2017 до суду надійшла заява ГУ ДФС у м. Києві б/№, б/дати (вх. № 20904/17) про визнання кредиторських вимог до Боржника.

Ухвалою суду від 09.10.2017 кредиторську заяву ГУ ДФС у м. Києві залишено без руху та в подальшому ухвалою від 12.10.2017 прийнято до розгляду в попередньому засіданні суду 31.10.2017.

17.10.2017 до суду надійшла заява ПП Техагропоставка від 10.09.2017 № 69 (вх. № 21701/17) про визнання кредиторських вимог до Боржника.

Ухвалою суду від 17.10.2017 кредиторську заяву ПП Техагропоставка прийнято до розгляду в попередньому засіданні суду 31.10.2017.

Крім цього, 17.10.2017 до суду надійшли кредиторські заяви Фермерського господарства Інсайт та Фермерського господарства ОСОБА_4, які ухвалами суду від 23.10.2017 були залишені без руху з наданням заявникам строку на усунення недоліків до 03.11.2017.

26.10.2017 до суду надійшло повідомлення розпорядника майна Боржника від 26.10.2017 б/№ (вх. № 22635/17) про результат розгляду кредиторських вимог.

Також 27.10.2017 до суду надійшли відзиви Боржника щодо кредиторських заяв ГУ ДФС у м. Києві та ПП Техагропоставка і заява Боржника про застосування строку позовної давності до вимог ПП Техагропоставка .

27.10.2017 до суду надійшло повідомлення розпорядника майна Боржника від 27.10.2017 б/№ (вх. № 22691/17) про результат розгляду кредиторських вимог.

Ухвалою суду від 31.10.2017 розгляд кредиторських заяв ГУ ДФС у м. Києві та ПП Техагропоставка , а також попереднє засідання у справі відкладено на 28.11.2017.

Крім цього, ухвалами суду від 06.11.2017 прийнято кредиторські заяви ФГ Інсайт та ФГ ОСОБА_4 до розгляду в попередньому засіданні 28.11.2017.

24.11.2017 до суду надійшов відзив Боржника від 22.11.2017 № 22/11/17-1 (вх. № 24934/17) на кредиторську заяву ФГ ОСОБА_4

24.11.2017 до суду надійшов відзив Боржника від 24.11.2017 № 24/11/17-2 (вх. № 24935/17) на кредиторську заяву ФГ Інсайт .

27.11.2017 до суду надійшло повідомлення розпорядника майна Боржника від 24.11.2017 б/№ (вх. № 25008/17) про результати розгляду кредиторських заяв (станом на 24.11.2017).

27.11.2017 до суду надійшла заява ФГ Інсайт від 27.11.2017 б/№ (вх. № 25161/17) про уточнення кредиторських вимог.

27.11.2017 до суду надійшли письмові уточнення Боржника від 24.11.2017 № 24/11/17-6 (вх. № 25163/17) до відзиву на кредиторську заяву ФГ ОСОБА_4

Ухвалою суду від 28.11.2017 розгляд кредиторських заяв ГУ ДФС у м. Києві, ПП Техагропоставка , ФГ Інсайт та ФГ ОСОБА_4, а також попереднє засідання у справі відкладено на 12.12.2017.

05.12.2017 до суду надійшла заява ПП Техагропоставка від 05.12.2017 б/№ (вх. № 25964/17), в якій заявник просить суд скористатись передбаченим ст. 114 Закону про банкрутство правом та усунути арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання обов'язків розпорядника майна Боржника.

Ухвалою суду від 05.12.2017 розгляд вказаної заяви призначено в судовому засіданні 12.12.2017.

08.12.2017 до суду надійшло клопотання Боржника від 06.12.2017 б/№ (вх. № 26277/17) про залучення додаткових доказів, пов'язаних з розглядом кредиторської заяви ГУ ДФС у м. Києві.

12.12.2017 до суду надійшло повідомлення розпорядника майна Боржника від 11.12.2017 № 02-01/35 (вх. № 26508/17) про результати розгляду уточненої заяви ФГ Інсайт .

12.12.2017 до суду надійшла заява ФГ ОСОБА_4 б/№, б/дати (вх. № 26611/17) про уточнення кредиторських вимог.

12.12.2017 до суду надійшла заява ФГ ОСОБА_4 б/№, б/дати (вх. № 26612/17) про залучення додаткових доказів.

12.12.2017 до суду надійшла заява ФГ Інсайт б/№, б/дати (вх. № 26613/17) про залучення додаткових доказів.

12.12.2017 до суду надійшли письмові пояснення ПП Техагропоставка від 12.12.2017 б/№ (вх. № 26617/17) по суті заявлених до Боржника кредиторських вимог.

Ухвалою суду від 12.12.2017 відмовлено у задоволенні кредиторської заяви ГУ ДФС у м. Києві; грошові вимоги до Боржника у сумі 396849,05 грн. відхилено. Також в судовому засіданні 12.12.2017 оголошено перерву щодо розгляду кредиторських вимог ПП Техагропоставка , ФГ Інсайт та ФГ ОСОБА_4 та справи у попередньому засіданні, на 14.12.2017.

13.12.2017 до суду надійшло повідомлення розпорядника майна Боржника від 13.12.2017 № 02-01/36 (вх. № 26742/17) про результат розгляду уточнених вимог ФГ ОСОБА_4

14.12.2017 до суду надійшли заяви заявників ФГ ОСОБА_4 та ФГ Інсайт про розгляд справи без участі заявників.

14.12.2017 до суду надійшли додаткові письмові пояснення заявника ФГ Інсайт від 14.12.2017 б/№ (вх. № 26789/17) по суті заявлених кредиторських вимог.

14.12.2017 до суду надійшли додаткові письмові пояснення заявника ФГ ОСОБА_4 від 13.12.2017 б/№ (вх. № 26790/17) по суті заявлених кредиторських вимог.

14.12.2017 до суду надійшло клопотання Боржника від 13.12.2017 № 13/12/2017-1 (вх. № 26855/17) щодо невзяття додаткових доказів ПП Техагропоставка в якості належних та допустимих.

14.12.2017 до суду надійшла заява ПП Техагропоставка від 14.12.2017 б/№ (вх. № 26860/17) якою викладено в новій редакції раніше подану кредиторську заяву від 10.09.2017 № 69.

14.12.2017 до суду надійшли письмові заперечення ПП Техагропоставка від 14.12.2017 б/№ (вх. № 26861/17) щодо вимог ФГ Інсайт .

14.12.2017 до суду надійшли письмові заперечення ПП Техагропоставка від 14.12.2017 б/№ (вх. № 26862/17) щодо вимог ФГ ОСОБА_4

14.12.2017 до суду надійшли письмові заперечення ПП Техагропоставка від 14.12.2017 б/№ (вх. № 26863/17) щодо вимог ОСОБА_1

14.12.2017 у судове засідання з'явились представники заявника ПП Техагропоставка , Боржника, а також розпорядник майна Боржника. Інші учасники у справі в судове засідання не з'явились.

Розглядаючи кредиторську заяву ПП Техагропоставка суд зазначає таке.

У своїй заяві від 10.09.2017 № 69 (вх. № 21710/17 від 17.10.2017) заявник просить визнати грошові вимоги до Боржника у розмірі 8732337,52 грн. та включити дані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Заявлені вимоги є частково безспірними на підставі рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі № 910/15141/16.

Крім цього заявником заявлено вимоги до Боржника, які обґрунтовані наявністю заборгованості за низкою договорів купівлі-продажу, зокрема: № 01/03-12 від 01.03.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012 та № 25/04-12 від 25.04.2012.

Також заявником заявлено 1050481,94 грн. витрат, пов'язаних з виконавчим провадженням.

Заперечуючи проти кредиторської заяви Боржник у відзиві однією з підстав зазначає, що подана кредиторська заява датована 10.09.2017, та оскільки провадження у даній справі порушене 13.09.2017, така заява подана поза межами строку, встановленого ст. 23 Закону про банкрутство, отже заявлені вимоги не підлягають визнанню в цілому.

Судом відхиляється дана позиція Боржника, оскільки з матеріалів справи вбачається, що кредиторська заява ПП Техагропоставка надіслана до суду засобами поштового зв'язку 12.10.2017, отже в межах 30-денного строку з дня публікації оголошення на веб-сайті ВГСУ, та заявником надано пояснення щодо описки в даті кредиторської заяви.

Щодо грошових вимог заявника, які ґрунтуються на рішенні господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі № 910/15141/16 суд зазначає наступне.

Вказаним рішенням вирішено стягнути з Боржника на користь заявника грошові кошти у розмірі 1963705,95 грн., штраф у розмірі 250000,00 грн. та судовий збір у розмірі 33205,58 грн.

Зазначені вимоги згідно ст. 35 ГПК України не потребують повторного доведення, є безспірними і обґрунтованими, отже підлягають визнанню судом.

Також заявником заявлено 155132,73 грн. інфляційних втрат і 43093,92 грн. 3% річних, у зв'язку з несплатою коштів, які підтверджені рішенням суду, зокрема за період з 16.01.2017 по 10.10.2017.

Заперечуючи проти даних вимог Боржник посилається на судову практику Верховного Суду України в постанові від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За наслідком дослідження матеріалів справи та заслуховування позицій представників учасників у справі суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених ПП Техагропоставка вимог щодо 155132,73 грн. інфляційних втрат і 43093,92 грн. 3% річних, оскільки вони нараховані на суму попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 22/03-12 від 22.03.2012, а стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії Боржник несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Вказана позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012.

Відтак заявлені ПП Техагропоставка вимоги щодо 155132,73 грн. інфляційних втрат і 43093,92 грн. 3% річних відхиляються судом.

Щодо грошових вимог заявника, які ґрунтуються на договорах купівлі-продажу, зокрема: № 01/03-12 від 01.03.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012 та № 25/04-12 від 25.04.2012, суд зазначає наступне.

За договором № 01/03-12 від 01.03.2012 заявником заявлено: 582733,00 грн. основного боргу, 123840,00 грн. інфляційних втрат, 16200,00 грн. 3% річних та 250000,00 грн. штрафу.

За договором № 06/04-12 від 06.04.2012 заявником заявлено: 1362232,00 грн. основного боргу, 292572,00 грн. інфляційних втрат, 38656,00 грн. 3% річних та 175000,00 грн. штрафу.

За договором № 18/04-12 від 18.04.2012 заявником заявлено: 491351,00 грн. основного боргу, 107264,00 грн. інфляційних втрат, 13952,00 грн. 3% річних та 227000,00 грн. штрафу.

За договором № 25/04-12 від 25.04.2012 заявником заявлено: 859239,00 грн. основного боргу, 397627,00 грн. інфляційних втрат, 52447,00 грн. 3% річних та 246405,00 грн. штрафу.

В подальшому згідно заяви заявника від 14.12.2017 кредиторську заяву було викладено в новій редакції та зазначені вище вимоги було уточнено шляхом збільшення.

Згідно умов вказаних договорів заявник (покупець) повинен був оплатити товар - визначену сільськогосподарську продукцію, на умовах передоплати, а Боржник (продавець) був зобов'язаний поставити товар у визначені строки.

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди до договорів, якими визначено, що у випадку непоставки товару у визначені строки продавець зобов'язується протягом трьох банківських днів розрахуватися з покупцем грошовими коштами з урахуванням курсової різниці.

Як вбачається з матеріалів справи, Боржником подано до суду заяву від 25.10.2017 № 25/10/2017-3 про застосування строку позовної давності до вказаних вимог заявника, в зв'язку з чим Боржник просить суд відмовити у визнанні таких вимог.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п. 4.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (надалі також Постанова Пленуму № 10 ), у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 1.4. Постанови Пленуму № 10 визначено, що позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму № 10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено судом, заявником до матеріалів справи надано докази сплати грошових коштів за вказаними договорами, а саме: за договором № 01/03-12 від 01.03.2012 сплачено 500000,00 грн. (платіжне доручення № 234 від 01.03.2012); за договором № 06/04-12 від 06.04.2012 сплачено 350000,00 грн. (платіжні доручення № 249 від 06.04.2012, № 253 від 11.04.2012); за договором № 18/04-12 від 18.04.2012 сплачено 454000,00 грн. (платіжне доручення № 261 від 19.04.2012); за договором № 25/04-12 від 25.04.2012 сплачено 492810,00 грн. (платіжні доручення № 263 від 16.04.2012, № 265 від 04.05.2012, № 272 від 17.05.2012, № 277 від 46900,00).

В той же час Боржником не було поставлено визначений договорами товар у встановлені строки: 30.10.2012 за договором № 01/03-12 від 01.03.2012, 26.10.2012 за договором № 06/04-12 від 06.04.2012, 18.11.2012 за договором № 18/04-12 від 18.04.2012 та 25.11.2012 за договором № 25/04-12 від 25.04.2012.

Також Боржником не було повернуто суми передоплати у триденний термін з дня настання строку поставки, згідно умов додаткових угод до договорів (до 02.11.2012 за договором № 01/03-12 від 01.03.2012, до 29.10.2012 за договором № 06/04-12 від 06.04.2012, до 21.11.2012 за договором № 18/04-12 від 18.04.2012 та до 28.11.2012 за договором № 25/04-12 від 25.04.2012).

Відтак Боржник є таким, що прострочив виконання обов'язку щодо повернення сум передоплати: з 03.11.2012 за договором № 01/03-12 від 01.03.2012, з 30.10.2012 за договором № 06/04-12 від 06.04.2012, з 22.11.2012 за договором № 18/04-12 від 18.04.2012 та з 29.11.2012 за договором № 25/04-12 від 25.04.2012.

Таким чином враховуючи викладену в п. 4.2. Постанови Пленуму № 10 позицію, строк позовної давності для заявника за вказаними правовідносинами почав перебіг: з 03.11.2012 за договором № 01/03-12 від 01.03.2012, з 30.10.2012 за договором № 06/04-12 від 06.04.2012, з 22.11.2012 за договором № 18/04-12 від 18.04.2012 та з 29.11.2012 за договором № 25/04-12 від 25.04.2012.

Отже судом встановлено наявність факту порушення Боржником прав заявника ПП Техагропоставка за вказаними договорами.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму № 10, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Заперечуючи проти заяви Боржника про застосування строку позовної давності заявник зазначає про те, що строк позовної давності переривався за кожним з договорів.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму № 10, правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій . При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу) (п. 5.2., 5.3. Постанови Пленуму № 10).

Так, за договором № 01/03-12 від 01.03.2012 заявник обґрунтовує переривання строку позовної давності посилаючись на часткову сплату Боржником заборгованості у сумі 500000,00 грн. 14.08.2013 та подальше звернення заявника з позовом до господарського суду міста Києва 05.08.2016 про стягнення заборгованості з Боржника (справа № 910/14829/16, яка на даний час є зупиненою згідно ухвали від 20.10.2017).

Заперечуючи проти такої позиції заявника Боржник зазначає, що кошти у сумі 500000,00 грн. були сплачені ним на підставі листа заявника від 05.08.2013 № 05/08-13 проте за іншим договором.

Як стверджує заявник, в рішенні господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі № 910/15141/16 встановлено, що дані кошти були сплачені Боржником саме за договором № 01/03-12 від 01.03.2012.

Судом встановлено, що згідно банківської виписки заявника від 14.08.2013, Боржником було сплачено на користь заявника 500000,00 грн. з призначенням платежу: повернення грошових коштів за непоставлену с/г, згідно листа № 05\08-13 від 05.08.2013 .

Відповідно до наданого заявником листа № 05/08-13 від 05.08.2013, заявник у зв'язку з непоставкою сільгосппродукції просить Боржника повернути кошти згідно договорів № 01/03-12 від 01.03.2012 та № 22/03-12 від 22.03.2012.

Судом також встановлено, що в рішенні господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі № 910/15141/16, предметом спору в якій був саме договір № 22/03-12 від 22.03.2012, надається оцінка листу № 05/08-13 від 05.08.2013, однак у вказаному рішенні при дослідженні і інших доказів в сукупності, судом лише зроблено висновок про те, що позивачем (ПП Техагропоставка ) доведено факт оплати Боржником грошових коштів у сумі 8000,00 грн. за договором № 22/03-12 від 22.03.2012.

Жодного висновку про те, що кошти у сумі 500000,00 грн. були сплачені Боржником на підставі листа № 05/08-13 від 05.08.2013 саме за договором № 01/03-12 від 01.03.2012, в наведеному рішенні суду не встановлено.

При цьому суд враховує, що як за договором № 01/03-12 від 01.03.2012, так і за договором № 22/03-12 від 22.03.2012, заявником було здійснено передоплати по 500000,00 грн.

В той же час, повернення Боржником коштів на підставі листа № 05/08-13 від 05.08.2013 на загальну суму 508000,00 грн. жодним чином не свідчить про те, що повернення здійснювалось за обома договорами, зокрема в силу того, що додатковими угодами до договорів було встановлено обов'язок повернення коштів з урахуванням курсової різниці, та як зазначає сам заявник, станом на 14.08.2013 сплачена сума 500000,00 грн. за договором мала бути повернута враховуючи зміну курсу в розмірі 680000,00 грн.

Таким чином суд встановив, що заявником не було доведено за допомогою належних та допустимих доказів в розумінні ст. 33, 34 ГПК України факту того, що часткова сплата Боржником 500000,00 грн. 14.08.2013 згідно листа № 05/08-13 від 05.08.2013, була здійснена саме за договором № 01/03-12 від 01.03.2012.

Відповідно суд встановив, що заявником не доведено факту переривання позовної давності за договором № 01/03-12 від 01.03.2012.

З огляду на викладене судом встановлено, що строк позовної давності за договором № 01/03-12 від 01.03.2012 почав свій перебіг 03.11.2012 і сплинув 03.11.2015.

За договорами № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012 та № 25/04-12 від 25.04.2012 заявник обґрунтовує переривання строку позовної давності, посилаючись на прибуткові касові ордери № 14 від 24.08.2015 на суму 10000,00 грн. (договір № 06/04-12 від 06.04.2012), № 16 від 09.09.2015 на суму 10000,00 грн. (договір № 18/04-12 від 18.04.2012), № 18 від 16.10.2015 на суму 10000,00 грн. (договір № 25/04-12 від 25.04.2012), а також банківську виписку від 23-24.06.2016, згідно якої за кожним з вказаних договорів Боржником повернуто по 5000,00 грн.

Заперечуючи проти такої позиції заявника Боржник зазначив, що ним не вчинялось жодних дій щодо сплати вказаних коштів на виконання договорів № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012 та № 25/04-12 від 25.04.2012.

Як вже зазначено вище, вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Надані заявником прибуткові касові ордери не містять жодних підписів уповноважених осіб ПП Бобринець-Агро-К та печатки Боржника, наявні лише підписи головного бухгалтера/касира ПП Техагропоставка і печатка підприємства.

Отже зазначені прибуткові касові ордери не можуть бути прийняті в якості належних доказів визнання Боржником свого обов'язку за договорами та свідчити про переривання строку позовної давності.

З наданої заявником банківської виписки про часткову сплату 23-24.06.2016 заборгованості за договорами вбачається, що призначеннями платежів зазначено: повернення коштів за недоставлений товар згідно договорів № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012 та № 25/04-12 від 25.04.2012 ч/з ОСОБА_5, ПП Бобринець-Агро-К , з відмітками: отримувач для клієнта з вулиці .

Суд зазначає, що визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Враховуючи, що обов'язок повернення сум передоплати за договорами № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012 та № 25/04-12 від 25.04.2012 виник у Боржника 29.10.2012 за договором № 06/04-12, 21.11.2012 за договором № 18/04-12 та 28.11.2012 за договором № 25/04-12, а також враховуючи, що вказані вище прибуткові касові ордери не свідчать про переривання строку позовної давності, судом встановлено, що строк позовної давності за договором № 06/04-12 від 06.04.2012 почав свій перебіг 30.10.2012 і сплинув 30.10.2015; за договором № 18/04-12 від 18.04.2012 почав свій перебіг 22.11.2012 і сплинув 22.11.2015; за договором № 25/04-12 від 25.04.2012 почав свій перебіг 29.11.2012 і сплинув 29.11.2015.

Отже вказана банківська виписка теж не є належним доказом переривання строків позовної давності за відповідними правовідносинами сторін, оскільки станом на 23-24.06.2016 строки позовної давності за договорами № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012 та № 25/04-12 від 25.04.2012 є такими, що сплинули (30.10.2015, 22.11.2015 та 29.11.2015 відповідно).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відхилення заявлених ПП Техагропоставка вимог за договорами № 01/03-12 від 01.03.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012 та № 25/04-12 від 25.04.2012, з підстав пропуску строку позовної давності, про яку заявлено Боржником.

Розглядаючи вимоги заявника щодо витрат у виконавчому провадженні, суд зазначає наступне.

Заявником заявлено 1050481,94 грн., з яких: 248203,68 грн. транспортних послуг, 295650,12 грн. послуг по збиранню врожаю, 137646,14 грн. послуг елеватора, 359382,00 грн. охоронних послуг та 9600,00 грн. залучення спеціаліста-агронома.

Заперечуючи проти заявлених вимог Боржник посилається на ст. 11 ЦК України і зазначає, що положеннями законодавства не визначено виникнення обов'язку Боржника компенсувати витрати заявника, пов'язані з примусовим виконанням рішення в межах виконавчого провадження. Також Боржник зазначає про відсутність документального підтвердження заявлених витрат.

Як встановлено судом, між заявником і Боржником не укладалось жодних договорів щодо надання відповідних послуг (транспортних, по збиранню врожаю, послуг елеватора чи охоронних).

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження , витрати, пов'язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 42 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку припинення виконавчого провадження чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов'язкового авансування стягувачем (ч. 2 ст. 43 того ж Закону).

Також, згідно ч. 1 ст. 45 Закону України Про виконавче провадження , розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості, зокрема, у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять жодних доказів покладення на Боржника ПП Бобринець-Агро-К органом ДВС витрат виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі № 910/15141/16.

Отже заявлені ПП Техагропоставка вимоги у сумі 1050481,94 грн. витрат виконавчого провадження відхиляються судом як безпідставні і необґрунтовані.

Таким чином, враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку, що заявлені ПП Техагропоставка грошові вимоги до Боржника підлягають визнанню частково, а саме у сумах: 3200,00 грн. (судовий збір) - 1 черга; 1996911,53 грн. - 4 черга; 250000,00 грн. - 6 черга.

Розглядаючи кредиторську заяву ФГ Інсайт суд зазначає таке.

В кредиторській заяві заявник просить суд визнати грошові вимоги до Боржника на загальну суму 3690893,27 грн.

В подальшому заявником було подано до суду заяву від 27.11.2017 (вх. № 25161/17) про уточнення заявлених вимог, яка за своїм змістом є заявою про надання деталізованих розрахунків заявлених фінансових санкцій.

Кредиторська заява ФГ Інсайт надійшла до суду 17.10.2017 та була надіслана засобами поштового зв'язку 13.10.2017, отже в межах 30-денного строку з дати публікації оголошення на веб-сайті ВГСУ, відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство.

Подані ПП Техагропоставка заперечення з посиланням на дату оформлення експрес-накладної 14.10.2017 відхиляються судом, оскільки ФГ Інсайт надано додаткові докази (вх. № 26613/17 від 12.12.2017), а саме копії фіскального чеку та службового чеку поштової служби від 13.10.2017, якими підтверджується факт здійснення операції саме 13.10.2017.

Заявлені ФГ Інсайт вимоги до Боржника виникли на підставі договору поворотної фінансової допомоги № 29/03-16 від 29.03.2016, а також на підставі договору поставки № 347 від 09.02.2017, укладеного між Боржником та ТОВ Агрозахист Донбас , право вимоги за яким отримано заявником згідно договору від 21.08.2017 про відступлення права вимоги.

Розглянувши вимоги заявника, обґрунтовані договором поворотної фінансової допомоги № 29/03-16 від 29.03.2016, судом встановлено наступне.

Заявником за даним договором заявлено 195200,00 грн. основного боргу, 28858,67 грн. пені, 74683,62 грн. 30% річних та 30622,98 грн. інфляційних втрат.

Згідно умов договору № 29/03-16 від 29.03.2016 (п. 1.1., 4.1.) позикодавець (заявник) надає позичальнику (Боржник) поворотну фінансову допомогу в сумі 195200,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.07.2016.

Матеріалами справи підтверджено надання заявником Боржнику суми поворотної фінансової допомоги (платіжні доручення № 399 від 29.03.2016, № 400 від 29.03.2016, № 408 від 25.04.2016 та № 437 від 20.05.2016), отже вказані вимоги є обґрунтованими і підлягають визнанню.

Як вбачається з кредиторської заяви, у зв'язку з невиконанням Боржником обов'язку щодо повернення суми фінансової допомоги за договором № 29/03-16 від 29.03.2016, заявником нараховано відповідні фінансові санкції.

Так, пунктом 4.2. договору встановлено, що у випадку прострочення повернення фінансової допомоги, позичальник сплачує позикодавцю 30% річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України від розміру неповернутої позики і неустойку у подвійному розмірі облікової ставки НБУ від неповернутої суми за кожний день прострочення повернення.

З наданих заявником розрахунків вбачається, що пеня у сумі 28858,67 грн. нарахована заявником за період з 01.07.2016 по 27.12.2016.

Згідно відзиву Боржника на кредиторську заяву ФГ Інсайт , Боржником заявлено позовну давність до вимог щодо пені та надано контррозрахунок пені, з якого вбачається, що пеня визнана частково у сумі 11509,33 грн. за період з 13.10.2016 по 27.12.2016.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 256, 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, враховуючи, що кредиторська заява подана заявником 13.10.2017, вимоги щодо пені за період з 01.07.2016 по 12.10.2016, відхиляються з підстав пропуску строку позовної давності.

Перевіривши наданий Боржником контррозрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, отже вимоги заявника щодо пені за договором № 29/03-16 від 29.03.2016 підлягають визнанню частково у сумі 11509,33 грн. за період з 13.10.2016 по 27.12.2016.

Щодо вимог заявника у сумі 74683,62 грн. 30% річних, Боржником теж надано заперечення та контррозрахунки, з тих підстав, що відповідні санкції нараховані заявником за період з 01.07.2016 по 09.10.2017, однак ухвалою суду від 13.09.2017 у даній справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, отже згідно ст. 19 Закону про банкрутство, з 13.09.2017 нарахування відповідних санкцій припиняється.

Перевіривши надані Боржником контррозрахунки судом встановлено, що вони є обґрунтованими і арифметично вірними, отже вимоги заявника щодо 30% річних підлягають визнанню частково, у сумі 70351,78 грн. за період з 01.07.2016 по 12.09.2017.

Вимоги заявника щодо інфляційних втрат розраховані за період з липня 2016 по серпень 2017, отже такі вимоги підлягають визнанню повністю у сумі 30622,98 грн.

Розглянувши вимоги заявника, обґрунтовані договором поставки № 347 від 09.02.2017, укладеним між Боржником та ТОВ Агрозахист Донбас , право вимоги за яким отримано заявником згідно договору від 21.08.2017 про відступлення права вимоги, судом встановлено наступне.

09.02.2017 між ТОВ Агрозахист Донбас (постачальник) та ПП Бобринець-Агро-К (покупець) укладено договір поставки № 347, відповідно до умов якого (п. 1.1.) в терміни, визначені даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Пунктами 3.1., 3.5. Договору № 347 від 09.02.2017 визначено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Як зазначає заявник, відповідно до Договору № 347 від 09.02.2017 постачальником було поставлено покупцю товар згідно видаткових накладних № 2051 від 03.04.2017 на суму 123774,56 грн., № 3120 від 13.04.2017 на суму 238112,23 грн., № 3121 від 13.04.2017 на суму 160785,74 грн., № 4329 від 03.05.2017 на суму 383609,10 грн., № 4668 від 11.05.2017 на суму 206832,20 грн., № 5594 від 24.05.2017 на суму 556892,18 грн., № 5591 від 24.05.2017 на суму 181460,14 грн., № 6296 від 09.06.2017 на суму 21690,72 грн., № 6919 від 27.06.2017 на суму 24413,00 грн. та № 6917 від 27.06.2017 на суму 270370,42 грн.

Однак Боржником не було виконано в повному обсязі обов'язку щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого у Боржника виникла відповідна заборгованість, що Боржником не заперечується.

21.08.2017 між ТОВ Агрозахист Донбас (первісний кредитор), ФГ Інсайт (новий кредитор) та ПП Бобринець-Агро-К (боржник) було укладено Договір відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до Боржника на: 1) основну суму боргу в розмірі 1967940,29 грн. за товар, отриманий Боржником за вказаними вище видатковими накладними, згідно умов договору № 347 від 09.02.2017, зокрема п. 1.1., 3.1.-3.10 та додатків до договору; 2) суму всіх штрафних санкцій (штраф, пеня), визначених законодавством та договором № 347 від 09.02.2017; 3) відсотки річних та інфляційне збільшення відповідно до положень ст. 625 ЦК України, а Боржник погоджується виконати зазначені грошові зобов'язання на користь нового кредитора.

Таким чином заявником заявлено суму основного боргу за договором № 347 від 09.02.2017 в розмірі 1967940,00 грн.

Пунктом 7.1.1. договору № 347 від 09.02.2017 визначено, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.7., 7.8. договору № 347 від 09.02.2017, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до п. 7.9. договору № 347 від 09.02.2017, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6. ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

На підставі викладеного заявник крім суми основного боргу в розмірі 1967940,00 грн. за договором № 347 від 09.02.2017 просить суд також визнати вимоги (в ред. заяви від 27.11.2017 про уточнення вимог): 314590,20 грн. 48% річних, 39874,63 грн. інфляційних втрат та 393588,00 грн. штрафу.

Боржником згідно відзиву заявлені вимоги за договором № 347 від 09.02.2017 в частині основного боргу визнані повністю, щодо нарахованих фінансових санкцій вимоги не визнані у зв'язку з відсутністю розрахунків.

Розпорядником майна Боржника в свою чергу надано контррозрахунки заявлених заявником фінансових санкцій, згідно яких арбітражний керуючий зазначив, що додатками до договору № 347 від 09.02.2017 встановлено конкретні строки оплати отриманого Боржником товару, та прострочена заборгованість становить лише 20% від загальної суми, тоді як обов'язок Боржника оплатити інші 80% вартості товару виникає 15.10.2017.

Заявник згідно наданих письмових пояснень від 14.12.2017 (вх. № 26789/17) заперечує проти вказаної позиції розпорядника майна Боржника та зазначає, що в наведених видаткових накладних відсутні посилання на будь-які додатки, отже оплата таких накладних повинна бути здійснена відповідно до п. 3.5. договору № 347 від 09.02.2017 - не пізніше 10 днів з моменту отримання товару.

Судом відхиляється така позиція заявника, оскільки умовами договору № 347 від 09.02.2017 не передбачено посилання в накладних на додатки до договору та в матеріалах справи наявні відповідні додатки, в яких відображено товар, переданий Боржнику за накладними, за виключенням товару, що був переданий згідно накладної № 6919 від 27.06.2017 на суму 24413,00 грн.

Зокрема, товар за накладною № 2051 від 03.04.2017 на суму 123774,56 грн. відображений в додатку № 3 від 03.04.2017; товар за накладною № 3120 від 13.04.2017 на суму 238112,23 грн. відображений в додатку № 1 від 09.02.2017; товар за накладною № 3121 від 13.04.2017 на суму 160785,74 грн. відображений в додатку № 2 від 09.02.2017; товар за накладною № 4329 від 03.05.2017 на суму 383609,10 грн. відображений в додатку № 1 від 09.02.2017; товар за накладною № 4668 від 11.05.2017 на суму 206832,20 грн. відображений в додатку № 4 від 03.05.2017; товар за накладною № 5594 від 24.05.2017 на суму 556892,18 грн. відображений в додатку № 5 від 24.05.2017; товар за накладною № 5591 від 24.05.2017 на суму 181460,14 грн. відображений в додатку № 2 від 09.02.2017; товар за накладною № 6296 від 09.06.2017 на суму 21690,72 грн. відображений в додатку № 6 від 09.06.2017; товар за накладною № 6917 від 27.06.2017 на суму 270370,42 грн. відображений в додатку № 2 від 09.02.2017.

Згідно вказаних додатків визначено порядок оплати отриманого товару, зокрема 20% суми підлягає сплаті у строки: до 01.03.2017 за додатками № 1, № 2; до 10.04.2017 за додатком № 3; до 10.05.2017 за додатком № 4; до 30.05.2017 за додатком № 5 та до 15.05.2017 за додатком № 6.

При цьому згідно всіх вказаних вище додатків, залишок вартості товару - 80% підлягає сплаті 15.10.2017.

Крім цього судом враховано, що згідно Договору про відступлення права вимоги від 21.08.2017 вказано про відступлення права вимоги на користь нового кредитора згідно умов договору № 347 від 09.02.2017, зокрема п. 1.1., 3.1.-3.10 та додатків до договору .

Таким чином, оскільки провадження у даній справі про банкрутство порушене 13.09.2017, судом встановлено, що строк виникнення зобов'язання щодо частини вимог заявника за видатковими накладними - 80% вартості товару (за накладною № 2051 - 99019,65 грн.; за накладною № 3120 - 190489,78 грн.; за накладною № 3121 - 128628,59 грн.; за накладною № 4329 - 306887,28 грн.; за накладною № 4668 - 165465,76 грн.; за накладною № 5594 - 445513,74 грн.; за накладною № 5591 - 145168,11 грн.; за накладною № 6296 - 17352,58 грн. та за накладною № 6917 - 216296,34 грн.), на загальну суму 1714821,83 грн., виник 15.10.2017 - після порушення провадження у даній справі про банкрутство, отже такі вимоги не є конкурсними та можуть бути заявлені заявником в порядку ст. 38 Закону про банкрутство.

Враховуючи зазначене, сума основного боргу за договором № 347 від 09.02.2017 визнається судом частково, в розмірі 453114,46 грн.

Перевіривши надані розпорядником майна Боржника контррозрахунки 48% річних, інфляційних втрат та штрафу згідно умов договору № 347 від 09.02.2017, з урахуванням вказаних вище додатків до договору, а саме враховуючи те, що прострочена сума заборгованості складає 20% за кожною видатковою накладною крім накладної № 6919 від 27.06.2017, судом встановлено, що наведені розрахунки є обґрунтованими і арифметично правильними.

Отже вимоги заявника щодо фінансових санкцій за договором № 347 від 09.02.2017 підлягають визнанню наступним чином: 38201,35 грн. 48% річних; 1765,08 грн. інфляційних втрат та 45527,89 грн. штрафу.

Заперечення заявника ПП Техагропоставка проти кредиторської заяви ФГ Інсайт відносно того, що видаткові накладні від імені ТОВ Агрозахист Донбас підписано не директором ОСОБА_6, а іншою особою ОСОБА_7, відхиляються судом, оскільки ПП Техагропоставка не надано доказів того, що ОСОБА_7 не мав права відпускати товар та підписувати видаткові накладні.

Враховуючи все викладене вище, судом частково визнаються заявлені ФГ Інсайт вимоги у розмірі: 3200,00 грн. (судовий збір) - 1 черга; 789255,64 грн. (основний борг, 30% річних, 48% річних, інфляційні втрати) - 4 черга; 57037,22 грн. (пеня, штраф) - 6 черга.

Розглядаючи кредиторську заяву ФГ ОСОБА_4 суд зазначає таке.

В кредиторській заяві заявник просить суд визнати грошові вимоги до Боржника на загальну суму 4047341,82 грн.

В подальшому заявником було подано до суду заяву (вх. № 26611/17) про уточнення заявлених вимог, яка за своїм змістом є заявою про надання деталізованих розрахунків заявлених фінансових санкцій.

Кредиторська заява ФГ ОСОБА_4 надійшла до суду 17.10.2017 та була надіслана засобами поштового зв'язку 13.10.2017, отже в межах 30-денного строку з дати публікації оголошення на веб-сайті ВГСУ, відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство.

Подані ПП Техагропоставка заперечення з посиланням на дату оформлення експрес-накладної 14.10.2017 відхиляються судом, оскільки ФГ ОСОБА_4 надано додаткові докази (вх. № 26612/17 від 12.12.2017), а саме копії фіскального чеку та службового чеку поштової служби від 13.10.2017, якими підтверджується факт здійснення операції саме 13.10.2017.

Заявлені ФГ ОСОБА_4 вимоги до Боржника виникли на підставі договору поставки № 347 від 09.02.2017, укладеного між Боржником та ТОВ Агрозахист Донбас , право вимоги за яким отримано заявником згідно договору від 21.08.2017 про відступлення права вимоги.

Так, 09.02.2017 між ТОВ Агрозахист Донбас (постачальник) та ПП Бобринець-Агро-К (покупець) укладено договір поставки № 347, відповідно до умов якого (п. 1.1.) в терміни, визначені даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Пунктами 3.1., 3.5. Договору № 347 від 09.02.2017 визначено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Як зазначає заявник, відповідно до Договору № 347 від 09.02.2017 постачальником було поставлено покупцю товар згідно видаткових накладних № 2042 від 03.04.2017 на суму 1723330,32 грн. та № 2049 від 03.04.2017 на суму 649454,53 грн.

Однак Боржником не було виконано обов'язку щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого у Боржника виникла відповідна заборгованість, що Боржником не заперечується.

21.08.2017 між ТОВ Агрозахист Донбас (первісний кредитор), ФГ ОСОБА_4 (новий кредитор) та ПП Бобринець-Агро-К (боржник) було укладено Договір відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до Боржника на: 1) основну суму боргу в розмірі 2372784,85 грн. за товар, отриманий Боржником за вказаними вище видатковими накладними, згідно умов договору № 347 від 09.02.2017, зокрема п. 1.1., 3.1.-3.10 та додатком № 1 до договору; 2) суму всіх штрафних санкцій (штраф, пеня), визначених законодавством та договором № 347 від 09.02.2017; 3) відсотки річних та інфляційне збільшення відповідно до положень ст. 625 ЦК України, а Боржник погоджується виконати зазначені грошові зобов'язання на користь нового кредитора.

Таким чином заявником заявлено суму основного боргу за договором № 347 від 09.02.2017 в розмірі 2372784,85 грн.

Пунктом 7.1.1. договору № 347 від 09.02.2017 визначено, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.7., 7.8. договору № 347 від 09.02.2017, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до п. 7.9. договору № 347 від 09.02.2017, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6. ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

На підставі викладеного заявник крім суми основного боргу в розмірі 2372784,85 грн. за договором № 347 від 09.02.2017 просить суд також визнати вимоги (в ред. заяви про уточнення вимог): 249759,98 грн. пені, 474296,94 грн. 48% річних, 93742,24 грн. інфляційних втрат та 474556,97 грн. штрафу.

Боржником згідно відзиву заявлені вимоги в частині основного боргу визнані повністю, щодо нарахованих фінансових санкцій вимоги не визнані у зв'язку з відсутністю розрахунків.

Розпорядником майна Боржника в свою чергу надано контррозрахунки заявлених заявником фінансових санкцій, згідно яких арбітражний керуючий зазначив, що додатками до договору № 347 від 09.02.2017 встановлено конкретні строки оплати отриманого Боржником товару, та прострочена заборгованість становить лише 20% від загальної суми, тоді як обов'язок Боржника оплатити інші 80% вартості товару виникає 15.10.2017.

Заявник згідно наданих письмових пояснень від 13.12.2017 (вх. № 26790/17) заперечує проти вказаної позиції розпорядника майна Боржника та зазначає, що в наведених видаткових накладних відсутні посилання на будь-які додатки, отже оплата таких накладних повинна бути здійснена відповідно до п. 3.5. договору № 347 від 09.02.2017 - не пізніше 10 днів з моменту отримання товару.

Судом відхиляється така позиція заявника, оскільки умовами договору № 347 від 09.02.2017 не передбачено посилання в накладних на додатки до договору та в матеріалах справи наявні відповідні додатки, в яких відображено товар, переданий Боржнику за накладними.

Зокрема, товар за накладною № 2042 від 03.04.2017 на суму 1723330,32 грн. відображений в додатку № 1 від 09.02.2017; товар за накладною № 2049 від 03.04.2017 на суму 649454,53 грн. відображений в додатку № 2 від 09.02.2017.

Згідно вказаних додатків визначено порядок оплати отриманого товару, зокрема 20% суми підлягає сплаті у строк до 01.03.2017, залишок вартості товару - 80% підлягає сплаті 15.10.2017.

Крім цього судом враховано, що згідно Договору про відступлення права вимоги від 21.08.2017 вказано про відступлення права вимоги на користь нового кредитора згідно умов договору № 347 від 09.02.2017, зокрема п. 1.1., 3.1.-3.10 та додатку № 1 до договору .

Таким чином, оскільки провадження у даній справі про банкрутство порушене 13.09.2017, судом встановлено, що строк виникнення зобов'язання щодо частини вимог заявника за видатковими накладними - 80% вартості товару (за накладною № 2042 - 1378664,26 грн.; за накладною № 2049 - 519563,63 грн.), на загальну суму 1898227,89 грн., виник 15.10.2017 - після порушення провадження у даній справі про банкрутство, отже такі вимоги не є конкурсними та можуть бути заявлені заявником в порядку ст. 38 Закону про банкрутство.

Враховуючи зазначене, сума основного боргу за договором № 347 від 09.02.2017 визнається судом частково, в розмірі 474556,96 грн.

Перевіривши надані розпорядником майна Боржника контррозрахунки пені, 48% річних, інфляційних втрат та штрафу згідно умов договору № 347 від 09.02.2017, з урахуванням вказаних вище додатків до договору, а саме враховуючи те, що прострочена сума заборгованості складає 20% за кожною видатковою накладною, судом встановлено, що наведені розрахунки є обґрунтованими і арифметично правильними.

Отже вимоги заявника щодо фінансових санкцій за договором № 347 від 09.02.2017 підлягають визнанню наступним чином: 101724,21 грн. 48% річних; 28614,36 грн. інфляційних втрат, 94911,39 грн. штрафу та 53956,47 грн. пені.

Заперечення заявника ПП Техагропоставка проти кредиторської заяви ФГ Інсайт відносно того, що видаткові накладні від імені ТОВ Агрозахист Донбас підписано не директором ОСОБА_6, а іншою особою ОСОБА_7, відхиляються судом, оскільки ПП Техагропоставка не надано доказів того, що ОСОБА_7 не мав права відпускати товар та підписувати видаткові накладні.

Враховуючи все викладене вище, судом частково визнаються заявлені ФГ ОСОБА_4 вимоги у розмірі: 3200,00 грн. (судовий збір) - 1 черга; 604895,53 грн. (основний борг, 48% річних, інфляційні втрати) - 4 черга; 148867,86 грн. (пеня, штраф) - 6 черга.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, заявником ПП Техагропоставка подано до суду письмові заперечення проти кредиторських вимог ініціюючого кредитора ОСОБА_1, однак за наслідком дослідження вказаних заперечень суд відхиляє такі заперечення, оскільки кредиторські вимоги ОСОБА_1 були предметом дослідження суду в підготовчому засіданні 13.09.2017 у даній справі, відповідні вимоги є безспірними на підставі рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2017 у справі №395/1319/16-ц та рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11.04.2017 у справі №395/1320/16-ц, та визнані судом у встановленому порядку в межах даної справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника, інших заяв за вимогами до Боржника, окрім викладених вище, до суду не надходило.

Провадження у справі перебуває на стадії попереднього засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги; неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди, як це передбачено абз. 6, 7 ч. 2 ст. 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відтак, з урахуванням викладеного вище, за результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд затверджує реєстр вимог кредиторів Боржника - ОСОБА_2 підприємства Бобринець-Агро-К до якого включаються вимоги: ОСОБА_1 у сумі 3057246,90 грн. - 4 черга; ПП Техагропоставка у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 1996911,53 грн. - 4 черга; 250000,00 грн. - 6 черга; ФГ Інсайт у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 789255,64 грн. - 4 черга; 57037,22 грн. - 6 черга; ФГ ОСОБА_4 у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 604895,53 грн. - 4 черга; 148867,86 грн. - 6 черга.

Дослідивши заяву ПП Техагропоставка від 05.12.2017 б/№ (вх. № 25964/17) судом встановлено, що заявник просить суд скористатись правом, передбаченим ст. 114 Закону про банкрутство, та усунути арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання обов'язків у справі № 911/2652/17.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що арбітражним керуючим ОСОБА_3 неналежним чином виконуються покладені на нього обов'язки, зокрема не здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника та інвентаризація майна Боржника.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розпорядником майна Боржника подано до суду відомості щодо вжиття заходів в частині інвентаризації майна Боржника та здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника.

При цьому суд зазначає, що вказана заява подана ПП Техагропоставка до суду 05.12.2017, та станом на вказану дату ПП Техагропоставка не мало статусу кредитора у справі, отже відповідно до обсягу повноважень заявника, що звернувся до суду з кредиторськими вимогами, позбавлене права ініціювати перед судом питання щодо усунення арбітражного керуючого.

За таких обставин подана ПП Техагропоставка заява щодо усунення арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання повноважень у даній справі, залишається судом без задоволення.

Керуючись ст. 86 ГПК України, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПП Техагропоставка від 10.09.2017 № 69 (вх. № 21701/17) задовольнити частково. Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 підприємства Техагропоставка (код ЄДРПОУ 35084477) до ОСОБА_2 підприємства Бобринець-Агро-К (код ЄДРПОУ 37168396) у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 1996911,53 грн. - 4 черга; 250000,00 грн. - 6 черга. В іншій частині заяву відхилити.

2. Заяву ФГ Інсайт від 13.10.2017 б/№ (вх. № 21730/17) задовольнити частково. Визнати грошові вимоги Фермерського господарства Інсайт (код ЄДРПОУ 36631155) до ОСОБА_2 підприємства Бобринець-Агро-К (код ЄДРПОУ 37168396) у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 789255,64 грн. - 4 черга; 57037,22 грн. - 6 черга. В іншій частині заяву відхилити.

3. Заяву ФГ ОСОБА_4 від 13.10.2017 б/№ (вх. № 21791/17) задовольнити частково. Визнати грошові вимоги Фермерського господарства ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 20644567) до ОСОБА_2 підприємства Бобринець-Агро-К (код ЄДРПОУ 37168396) у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 604895,53 грн. - 4 черга; 148867,86 грн. - 6 черга. В іншій частині заяву відхилити.

4. Затвердити реєстр вимог кредиторів ОСОБА_2 підприємства Бобринець-Агро-К (07330, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 37168396), до якого включити вимоги:

- ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у сумі 3057246,90 грн. - 4 черга.

- ПП Техагропоставка у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 1996911,53 грн. - 4 черга; 250000,00 грн. - 6 черга;

- ФГ Інсайт у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 789255,64 грн. - 4 черга; 57037,22 грн. - 6 черга;

- ФГ ОСОБА_4 у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 604895,53 грн. - 4 черга; 148867,86 грн. - 6 черга.

5. Встановити, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання до Боржника або не заявлені взагалі, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом - не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі, окрім вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

6. Зобов'язати розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

7. Зобов'язати розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 організувати проведення загальних зборів кредиторів Боржника за місцезнаходженням Боржника; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів Боржника, належні докази про що надати суду. Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на 09.01.2018 року.

8. Зобов'язати кредиторів створити комітет кредиторів. Призначити збори комітету кредиторів Боржника на 09.01.2018 року.

9. Зобов'язати розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 надати суду протокольне рішення зборів кредиторів Боржника про утворення і склад комітету кредиторів Боржника, протокол зборів кредиторів Боржника (в порядку ч. 2 ст. 27 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ) і засідання комітету кредиторів Боржника (в порядку ч. 8 ст. 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ) з прийнятим рішенням щодо введення наступної судової процедури банкрутства.

10. Підсумкове засідання суду призначити на 16 січня 2018 року о 15 год. 45 хв. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С.Петлюри, 16, в залі судових засідань № 1).

11. Відмовити у задоволенні заяви ПП Техагропоставка від 05.12.2017 б/№ (вх. № 25964/17) про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання обов'язків у справі № 911/2652/17.

12. Копію ухвали надіслати учасникам у справі про банкрутство.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 20.12.2017

Суддя С.Ю. Наріжний