Рішення

від 20.12.2017 по справі 913/568/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

20 грудня 2017 року Справа № 913/568/17

Провадження № 16/913/568/17

Господарським судом Луганської області у складі: судді Ворожцова А.Г.

за участю: секретаря судового засідання Богуславської Є.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Філтрейд , м. Бориспіль Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 82467 грн. 93 коп.

у присутності:

представника позивача: ОСОБА_1 , адвокат, посвідчення № 56 від 27.07.2012,

представник відповідача: не прибув.

15.12.2017 року набрав чинності новий Господарський процесуальний кодекс України.

Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VІІІ ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

в с т а н о в и в:

Позивачем, ТОВ Філтрейд , заявлено вимогу про стягнення з відповідача, ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит , боргу в сумі 72600,00 грн., пені у розмірі 6310,24 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2831,40 грн. та 3% річних у сумі 726,29 грн. за договором поставки № 705-РА-УМТС від 16.02.2017.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки від 16.02.2017 № 705-РА-УМТС він поставив відповідачу продукцію на суму 72600,00 грн., за яку відповідач у встановлений договором строк не розрахувався, у зв'язку з чим утворився борг, на який нараховані пеня, інфляційні нарахування та 3% річних.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача.

Відповідач явку повноважного представника у засідання суду не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений.

Письмовим відзивом від 20.12.2017 на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем факту поставки спірної продукції.

Крім того, надійшло клопотання відповідача про звільнення його від відповідальності за порушення спірного договору з посиланням на обставини непереборної сили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи представника позивача, приймаючи позицію відповідача щодо спірних відносин, суд встановив такі фактичні обставини.

16 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 705-РА-УМТС (далі - договір) (а.с. 8-20), згідно з яким за специфікацією від 16.02.2017 та видатковою накладною № РН-000010 від 23.02.2017 (а.с. 21, 22) позивач (постачальник) поставив відповідачу (покупець) продукцію виробничо-технічного призначення, а саме, різець РТМ 32.88.55.90/22 СЕ у кількості 200 шт. на загальну суму 72 600,00 грн.

Умовою п. 5.4 договору розрахунок за продукцію, що постачається, має здійснюватися в порядку та строки, які узгоджені сторонами у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 4 специфікації до договору від 16.02.2017 відповідач мав розрахуватися за отриману продукцію протягом 5 робочих днів після спливу 15 календарних днів з дати поставки на підставі отриманого ним рахунку, тобто відповідач мав розрахуватися за отриману продукцію не пізніше 17.03.2017.

У порушення умов договору відповідач своє грошове зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, борг на день розгляду справи складає 72600,00 грн., цю суму підтвердив й відповідач, підписавши акт звірення розрахунків (а.с. 24).

Умовою п. 6.8 договору сторони передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несплаченої продукції.

За цієї умови позивачем за період з 17.03.2017 по 17.07.2017 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 6310,24 грн.

Крім того, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по червень 2017 року в сумі 2831,40 грн. та 3% річних за період з 17.03.2017 по 17.07.2017 в сумі 726,29 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 25).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків.

На підставі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що спір виник через порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Згідно з нормою частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо недоведеності позивачем факту поставки з наступних підстав.

Видаткова накладна № РН-000010 від 23.02.2017 на суму 72600,00 грн., підписи сторін на якій скріплені печатками, містить відомості щодо найменування товару, його кількості та вартості, тому відповідачу нічого не заважало розрахуватися за цей товар на підставі цих відомостей.

Суд також не погоджується з посиланням відповідача на форс-мажорні обставини, які він намагається підтвердити наданими до клопотання сертифікатами Торгово-промислової палати України, оскільки ці сертифікати засвідчують неможливість виконання концесійного договору від 01.12.2011 (концесійні платежі) та неможливість сплати податків і зборів, однак стосовно спірного договору ці сертифікати ніяким чином не доводять неможливість його виконання.

Суд вважає, що з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, позивачем доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своєї вимоги, натомість відповідач не спростував це в належний спосіб та не довів іншого.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають повному задоволенню, з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору, згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" , 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 30/1, код 37713861, на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Філтрейд" , 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100/5, код 41012761, основний борг у сумі 72600,00 грн., пеню в розмірі 6310,24 грн., інфляційні втрати в сумі 2831,40 грн., 3% річних у сумі 726,29 грн., разом - 82467,93 грн., крім того, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено - 21.12.2017.

Суддя А.Г. Ворожцов