Рішення

від 13.12.2017 по справі 916/2440/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р.Справа № 916/2440/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 04.08.2017р.;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом компанії ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОРТАКЛИГИ (Авіаційна компанія "TURKISH AIRLINES INC") в особі представництва "ОСОБА_3 Ерлайнз Інк." до підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Юна-Інтерсервіс" про стягнення 16 329 008,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Компанія ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОРТАКЛИГИ (Авіаційна компанія "TURKISH AIRLINES INC") в особі представництва "ОСОБА_3 Ерлайнз Інк." (далі по тексту - авіаційна компанія "TURKISH AIRLINES INC") звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Юна-Інтерсервіс" (далі по тексту - ТОВ "Юна-Інтерсервіс") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 16 329 008,30 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 13 663 738,73 грн., збитків від інфляції у розмірі 2 152 889,09 грн., трьох відсотків річних у розмірі 509 147,66 грн. та адміністративного збору у розмірі 3 232,82 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання ТОВ "Юна-Інтерсервіс" прийнятих на себе зобов'язань за агентським договором про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. в частині здійснення оплати проданих документів на перевезення.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ "Юна-Інтерсервіс" згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65076, м. Одесса, Малиновський район, вул. Щорса, буд. 2, були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ "Юна-Інтерсервіс" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача суд встановив наступне .

07.05.2007р. між авіаційною компанією "TURKISH AIRLINES INC" (Авіакомпанія) та ТОВ "Юна-Інтерсервіс" (Агент) було укладено договір про продаж авіаперевезень, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Авіакомпанія доручає Агенту здійснювати продаж послуг Авіакомпанії, а також просування послуг Авіакомпанії на території України відповідно до умов, визначених у цьому договорі, а Агент приймає дане доручення. При виконанні даного договору, Агент діє за дорученням від імені, в інтересах та під контролем Авіакомпанії, і не має права перевищувати повноваження, надані йому Авіакомпанією за даним договором.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 243 Цивільного кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Положеннями ст. 295 Господарського кодексу України передбачено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Статті 296 Господарського кодексу України встановлено, що агентські відносини виникають, зокрема, у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п. 1.3 договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. при виконанні даного договору, Авіакомпанія діє самостійно або через свого представника, яким є ІАТА та Представництво ІАТА Україна, що діє в інтересах та від імені Авіакомпанії або в інтересах Авіакомпанії і від свого імені. Авіакомпанія надає ІАТА в особі ІАТА Україна окремі свої повноваження, які випливають з цього договору та інших документів, що регулюють відносини сторін по цьому договору, та які зазначені в ст. 4.

Згідно з п. п. 1.4, 1.5.3 договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. сторони виконують свої зобов'язання за цим договором відповідно до положень цього договору. Окремі умови цього договору, зокрема, умови які перелічені в ст. 1.5 цього договору, регулюються нормами „Посібника з BSP для Агентів. Місцеві процедури. Глава 14» , який являє собою типові умови для агентських договорів на продаж послуг Авіакомпанії. Посібник видається англійською мовою. Посібник оприлюднюється шляхом та з моменту розміщення його на сайті ІАТА. Умови, що регулюються Посібником, зокрема стосуються порядку проведення розрахунків між Агентом та Авіакомпанією через BSP за посередництвом ІАТА, в тому числі порядок проведення розрахунків у випадку неточностей або помилок в системі BSP.

Умовами п. 2.1 договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. визначено, що Агент зобов'язаний здійснювати продаж послуг у сфері пасажирських авіаперевезень від імені Авіакомпанії на рейси, виконувані Авіакомпанією, а також на рейси інших перевізників, з якими у Авіакомпанії існують відповідні угоди через уповноважені офіси/відділення Агента, список яких приводиться в додатку А до даного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 297 Господарського кодексу України агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Згідно з п. п. 3.1, 4.1.3 договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. Авіакомпанія зобов'язана забезпечувати своєчасне інформування Агента, введення в систему бронювання та контроль завантаження авіарейсів Авіакомпанії, всіх змін в розкладі руху рейсу Авіакомпанії. Авіакомпанія доручає ІАТА в особі ІАТА Україна отримувати від Агента кошти від продажу послуг Авіакомпанії та будь-які інші кошти, які Агент повинен сплатити відповідно до умов цього договору (включаючи штрафні санкції та комплексі платежі) та переказувати їх Авіакомпанії, якщо інше не встановлено Авіакомпанією.

Відповідно до положень п. 6.3 договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. Агент повинен здійснювати всі розрахунки з Авіакомпанією в валюті України відповідно до строків та у порядку, що передбачені у Посібнику та/або в додатку до нього, на поточний рахунок ІАТА Україна.

Положеннями п. 13.1 договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. сторонами по справі було передбачено, що відносини між сторонами, що виникають з цього договору чи пов'язані з його виконанням регулюються майновим правом України.

Згідно з п. п. 14.1, 14.2 договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 07.05.2008р. Якщо протягом 1 місяця до дати закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не направить іншій стороні письмові заяву про свій намір розірвати даний договір, договір вважається автоматично продовжений та той самий строк, при цьому кількість продовжень не обмежено.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів відмови сторін від пролонгації даного договору на кожний наступний календарний рік, що слідували за роком його укладення, суд доходить висновку, що на теперішній час договір про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. є діючим.

З матеріалів справи, а саме зі звіту про розрахунки в BSP вбачається, що станом на 08.07.2016р. за ТОВ "Юна-Інтерсервіс" рахується прострочена заборгованість перед авіаційною компанією "TURKISH AIRLINES INC" у загальному розмірі 15 159 145,09 грн. При цьому, зі звіту про розрахунки від 26.08.2016р. вбачається, що на рахунок позивача було переказано грошові кошти у розмірі 1 495 406,36 грн. за рахунок банківської гарантії №1942/15г від 23.10.2015р., яка була надана публічним акціонерним товариством „Артем-Банк» ТОВ "Юна-Інтерсервіс" для забезпечення грошових зобов'язань останнього відповідно до агентських договорів перед Міжнародною асоціацією Повітряного Транспорту (ІАТА).

26.06.2017р. авіаційна компанія "TURKISH AIRLINES INC" звернулась до ТОВ "Юна-Інтерсервіс" із претензією щодо невиконання відповідачем по справі умов агентського договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. в частині перерахування коштів, отриманих від продажу послуг авіакомпанії у загальному розмірі 15 961 787,14 грн.

Оскільки претензія авіаційної компанії "TURKISH AIRLINES INC" була залишена ТОВ "Юна-Інтерсервіс" без задоволення, позивачем з метою захисту порушеного права і було подано до господарського суду даний позов.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Іноземними суб'єктами господарської діяльності є суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

В силу положень ст. 3 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є зокрема юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Приймаючи до уваги наведені положення чинного законодавства, а також суб'єктний склад договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р., зміст зобов'язань, що виникли на підставі даної угоди, господарський суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено зовнішньоекономічний договір з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності. При дослідженні питання можливості застосування до даного договору права України, суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України „Про міжнародне приватне право» .

Так, в силу положень ст. 1 Закону України „Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005р. № 2709-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про міжнародне приватне право» ) для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави; колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Виходячи з положень ст.ст. 4, 5 Закону України „Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. 32 Закону України „Про міжнародне приватне право» передбачено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, ТОВ "Юна-Інтерсервіс" в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. не було перераховано на користь позивача вартість проданих послуг авіакомпанії у загальному розмірі 13 663 738,73 грн. В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги авіаційної компанії "TURKISH AIRLINES INC" про стягнення із ТОВ "Юна-Інтерсервіс" основного боргу у розмірі 13 663 738,73 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача грошових коштів за продаж авіаперевезень позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ "Юна-Інтерсервіс" до сплати 3% річних у загальній сумі 509 147,66 грн. та збитки від інфляції у розмірі 2 152 889,09 грн. протягом періоду з 09.07.2016р. по 29.09.2017р.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції, господарський суд зазначає, що правильним розміром є сума 2 463 826,67 грн., у зв'язку з чим з відповідача відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» підлягають стягненню збитки від інфляції у розмірі 2 152 889,09 грн., які були заявлені до стягнення авіаційною компанією "TURKISH AIRLINES INC".

Незважаючи на правильно обраний позивачем період нарахування 3% річних та суму, на яку здійснювалося їх нарахування, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, зазначає про допущення останнім помилки, оскільки правильним розміром трьох відсотків річних за порушення грошового зобов'язання за договором про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. є грошова сума у розмірі 508 591,16 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача, що має наслідком часткове задоволення позовних вимог авіаційної компанії "TURKISH AIRLINES INC" у названій частині позову.

Відповідно до п. 14.9.1 „Посібника з BSP для Агентів. Місцеві процедури. Глава 14» адміністративні збори стягуються згідно з Параграфом 17.1 за кожний випадок несвоєчасної або неповної/неналежної оплати для покриття витрат, пов'язаних із додатковою адміністративною роботою, що виникла внаслідок невиконання агентом зобов'язань щодо оплати згідно вимог описаних у параграфі 1.6. За кожний випадок несвоєчасної або неповної/неналежної оплати стягується сума у національній валюті України, що еквівалентна EUR 98 (плюс ПДВ) за курсом Національного Банку України на день виставлення рахунку, плюс витрати, що виникли внаслідок несвоєчасної та/або неналежної оплати; плюс повідомлення про подвійний випадок порушення або повідомлення про повторний подвійний випадок порушення, що призводить до застосування процедури дефолту.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Приписами ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладені вище приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що учасникам господарських відносин надано права встановлювати інші, ніж передбачені цивільним законодавством України, види забезпечення виконання зобов'язання. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок адміністративного збору у розмірі 3 232,82 грн., розрахованого відповідно до положень п. п. 14.9.1 „Посібника з BSP для Агентів. Місцеві процедури. Глава 14» , а також враховуючи висновки суду щодо неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору про продаж авіаперевезень від 07.05.2007р. зобов'язань, господарський суд зазначає про правильність та обґрунтованість здійсненого авіаційною компанією "TURKISH AIRLINES INC" розрахунку.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог авіаційної компанії "TURKISH AIRLINES INC"

шляхом присудження до стягнення із ТОВ "Юна-Інтерсервіс" адміністративного збору у розмірі 3 232,82 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Юна-Інтерсервіс" на користь компанії ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОРТАКЛИГИ (Авіаційна компанія "TURKISH AIRLINES INC") в особі представництва "ОСОБА_3 Ерлайнз Інк." суми основного боргу у розмірі 13 663 738,73 грн., збитків від інфляції у розмірі 2 152 889,09 грн., трьох відсотків річних у розмірі 508 591,16 грн. та адміністративного збору у розмірі 3 232,82 грн. відповідно до ст. ст.ст. 11, 243, 509, 525, 526, 610, 612, 617, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 199, 217, 295, 296, 297 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність» , ст. ст. 1, 4, 5, 32 Закону України „Про міжнародне приватне право» . В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Юна-Інтерсервіс" /65076, м. Одесса, Малиновський район, вул. Щорса, буд. 2, ідентифікаційний код 20986291/ на користь компанії ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОРТАКЛИГИ (Авіаційна компанія "TURKISH AIRLINES INC") /юридична особа, зареєстрована за законодавством Турецької Республіки 30.01.1960р. за №75184; ОСОБА_5 Лимань (аеропорт ОСОБА_5), Єшількьой, Турецька Республіка/ в особі представництва "ОСОБА_3 Ерлайнз Інк." /Міжнародний аеропорт „Центральний» , Малиновський район, м. Одеса, ідентифікаційний код 21683492, свідоцтво про реєстрацію іноземного представництва від 15.11.2005р. за № ПІ-2310/ суму основного боргу у розмірі 13 663 738,73 грн. /тринадцять мільйонів шістсот шістдесят три тисячі сімсот тридцять вісім грн. 73 коп./, збитки від інфляції у розмірі 2 152 889,09 грн. /два мільйони сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 09 коп./, три відсотки річних у розмірі 508 591,16 грн. /п'ятсот вісім тисяч п'ятсот дев'яносто одна грн. 16 коп./, адміністративний збір у розмірі 3 232,82 грн. /три тисячі двісті тридцять дві грн. 82 коп./, судовий збір у розмірі 240 000,00 грн. /двісті сорок тисяч грн. 00 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до п. 13 ч. 1 Перехідних положень ГПК України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 91, 93 ГПК в редакції згідно з Законом України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до п. 17.5 ч. 1 Перехідних положень ГПК України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено 18 грудня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна