Рішення

від 11.12.2017 по справі 916/2673/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2017 р.Справа № 916/2673/17

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Європейське бюро реструктуризації» ;

до відповідача: Приватного підприємства "Лекарь";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Фрам Ко» ;

про стягнення 18 108,82 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №б/н від 10.04.2017р.;

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Європейське бюро реструктуризації» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Лекарь", в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 18 108, 82 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на наступне.

Так, 22.06.2017 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Фрам Ко» (постачальник) та Приватним підприємством "Лекарь" було укладено договір поставки товару № 3098, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищевказаного договору поставки, ТОВ „Фрам Ко» за період з 28.02.2017р. по 09.03.2017р. було поставлено на адресу відповідача товар (медичні вироби) на загальну суму 18 108, 82 грн., який відповідачем в порушення умов договору оплачено не було.

Водночас, як вказує позивач, 03.07.2017р. між ТОВ „Фінансова компанія „Європейське бюро реструктуризації» (фактор) та ТОВ „Фрам Ко» був укладений договір надання послуги факторингу № Ф030717/40, відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди №2 від 02.10.2017р.) фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 17 203, 38 грн. у розпорядження клієнта - ТОВ „Фрам Ко» за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару № 3098 до ПП "Лекарь" в розмірі 18 108, 82 грн.

Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням викладених вище обставин, у відповідача існують невиконані грошові зобов'язання перед позивачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Європейське бюро реструктуризації» , у заявленій до стягнення сумі.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач зазначив, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки ТОВ "Фрам Ко", оскільки вказане товариство є стороною договору факторингу, за яким перейшло право вимоги стягнення боргу з відповідача, а також в процесі розгляду справи може виникнути необхідність у дослідженні взаємовідносин ТОВ "Фрам Ко" та відповідача, у зв'язку із чим позивач просить суд залучити ТОВ "Фрам Ко" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2017р. порушено провадження у справі №916/2673/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 22.11.2017р.

Водночас, вищевказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Фрам Ко» .

Ухвалою суду від 22.11.2017р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представників відповідача та третьої особи, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутності, а також невиконання сторонами вимог ухвали, розгляд справи було відкладено на 11.12.2017р.

24.11.2017р. до канцелярії суду за вх.№25083/17 від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Фрам Ко» надійшли письмові пояснення (а.с.102-107), відповідно до яких останнє наголошує на тому, що договір факторингу є дійсним, боргове зобов'язання у ПП "Лекарь" наявне і не виконане, а відтак позивач є належним кредитором перед відповідачем на підставі Договору надання послуги факторингу №Ф030717/40 від 03.07.2017р., таким чином, на думку третьої особи, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, 24.11.2017р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за вх.№25082/17 надійшло клопотання, в якому останнє просить розглянути справу за його відсутності, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника (а.с.98).

11.12.2017р. у судове засідання з'явився представник позивача, який, під час розгляду справи по суті, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судові засідання 22.11.2017р. та 11.12.2017р. не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, хоча про дату та час судових засідань він був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу, яка зазначена у витязі з ЄДР (а.с.87-92), вищевказаних ухвал суду.

При цьому, як вбачається із списків згрупованих поштових відправлень Господарського суду Одеської області (а.с.118-119), вищевказані ухвали були передані вчасно до поштової установи для їх подальшого відправлення відповідачу.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги зазначене та те, що ухвала суду про порушення провадження у справі була повернута з відміткою у довідці поштової установи "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.83-86), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (постачальник) та Приватним підприємством "Лекарь" (покупець) було укладено Договір поставки товару № 3098 (а.с.49-50).

За умовами пункту 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. Договору поставки визначено, що загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складаються невід'ємну частину цього договору.

Загальна сума договору визначається фактично сумарною вартістю товару, що був поставлений, згідно цього договору за весь строк його дії. Товари, що поставлені без письмового, факсового або електронного замовлення та прийняті покупцем, вважаються поставленими та сплачуються на умовах даного договору. Отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджується довіреністю. (п.п. 1.3., 2.3., 2.4. договору).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2.,4.3. договору строк оплати товару, сума кожної поставки вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій або готівковій формі, відповідно до законодавства. Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язується постачати товар у відповідності з вимогами законодавства, в кількості та асортименті, згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у строк, вказаний у накладних.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, на виконання умов вищевказаного договору поставки, постачальником - ТОВ Фрам Ко за період з 28.02.2017 р. по 09.03.2017 р. було поставлено на адресу відповідача товар (медичні вироби) на загальну суму 18 108,82 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період (а.с.52-65).

Згідно приписів п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань за правочинами, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою, запровадженою статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п.2.4 вищезазначеного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Ці положення щодо обов'язкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як з'ясовано судом, сторонами договору поставки - ТОВ „Фрам Ко» (постачальник) та ПП "Лекарь" (покупець) господарські операції по поставці товару здійснювались без оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Наразі слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства Фінансів України від 30.09.2014 р. № 987 Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за №293/1318, якою було встановлено обов'язкове надання постачальникові довіреності для передачі матеріальних цінностей, втратила чинність з 01.01.2015 р.

В п.2.7. вказаного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зазначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

У відповідності з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні є належними доказами, які свідчать про здійснення третьою особою та відповідачем господарських операцій з поставки товару, оскільки вказані накладні були підписані представниками обох сторін договору поставки, без жодних зауважень та містять всі, визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі - необхідні відомості про поставлену продукцію, а також інформацію про дату та місце їх складання. Тим більш, відтиск штампу підприємства відповідача, який наявний на товарно-транспортних накладних, є свідченням участі такого підприємства як юридичної особи у здійсненні господарської операції з прийняття товару.

Між тим, як встановлено судом, 03.07.2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації (фактор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (клієнт) було укладено Договір надання послуги факторингу № Ф030717/40 (а.с.66-68).

За умовами п.1.1. Договору факторингу(а.с.66-69), в редакції додаткової угоди №2 від 02.10.2017р. (а.с.73), фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 17 203, 38 грн. у розпорядження клієнта - ТОВ Фрам Ко за плату, а клієнт - ТОВ Фрам Ко зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за Договором поставки товару № 3098 до ПП "ЛЕКАРЬ" в розмірі 18 108,82 грн.

Відповідно до п.2.1. договору факторингу, детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між Клієнтом і Фактором визначені у додатку №1 та додатку №2 до цього Договору.

Згідно Додатку №1 до договору факторингу вбачається, що ТОВ Фрам Ко передано ТОВ Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації право вимоги до боржника ПП "ЛЕКАРЬ" за Договором поставки товару № 3098 від 22.06.2015 р. (а.с.69).

Відповідно до Додатку № 2 (а.с.70), що є невід'ємною частиною Договору факторингу, ТОВ ФРАМ КО передало позивачу наступні документи, що підтверджують дійсність вимоги перед боржником - ПП "ЛЕКАРЬ" :

- договір поставки № 3098 від 22.06.2015 р.;

- реєстр податкових накладних станом на 09.03.2017 р.;

- реєстр неоплачених видаткових накладних станом на 09.03.2017 р.;

- акт звірки взаємних розрахунків з 28.02.2017 р. по 09.03.2017 р.

Крім цього, 03.07.2017р. відповідно до Акту до договору факторингу ТОВ ФРАМ КО передало позивачу ОСОБА_3 накладні згідно з реєстром станом на 09.03.2017 р. (а.с.71).

Згідно до ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.74) 26.07.2017р. позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» надіслав на адресу відповідача повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором поставки товару №3098 від 22.06.2015 р. із вимогою про сплату боргу, що підтверджується відповідним описом та фіскальним чеком (а.с.75), при цьому доказів виконання вимоги матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на те, що заборгованість Приватного підприємства "Лекарь" за Договором поставки №3098 від 22.06.2017р. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, з урахуванням того, що Договір надання послуги факторингу №Ф030717/40 від 03.07.2017р. відповідає вимогам законодавства та враховуючи, що в матеріалах справи наявне відповідне повідомлення про відступлення права грошової вимоги, суд доходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги до відповідача - ПП "Лекарь" за вищевказаним договором поставки, у зв'язку позов слід задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у розмірі 1 600 грн. покладаються на Приватне підприємство "Лекарь".

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лекарь" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, буд. 21/20 (вул. Калініна, буд. 21/20), код ЄДРПОУ 36680233) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Європейське бюро реструктуризації» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 39704618) заборгованість у розмірі 18 108 /вісімнадцять тисяч сто вісім/ грн. 82 коп. та 1 600 /одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 грудня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська