Рішення

від 14.12.2017 по справі 917/1874/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017р. Справа № 917/1874/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасс-Граніт", 50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Маршака, б.15А

до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр", 39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Горького, 151

про стягнення 4 303 087,66 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №5 від 06.11.2017р.

від відповідача: не з"явився

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договорами фінансової допомоги № 15/07.2015 від 15.07.2015 р.; № 14/12 від 14.12.2016 р.; № 05/04-17 від 05.04.2017 р. та № 21/06 від 21.06.2017 р. в розмірі 4 303 087,66 грн., з яких: 4 057 000, 00 грн. - сума основного боргу; 147 274,81 грн. - пеня; 17 672,85 грн. - 3 % річних та 81 140, 00 грн. - інфляційних збитків.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема посилається на порушення відповідачем строків повернення фінансової допомоги.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, поважності причини неявки не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення в матеріалах справи).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо), то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представника відповідача у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

15 липня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСС-ГРАНІТ" (далі - ТОВ "КРИВБАСС-ГРАНІТ" та публічним акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар'єр" (далі - ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр", Позивачльник) склалися договірні зобов"язання надання фінансової допомоги, зокрема:

- 15 липня 2015 року укладено Договір зворотної фінансової допомоги №15/07.2015 на суму на суму 1 300 000,00 гривень.

Факт отримання товариством грошових коштів від позивача, підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 353 від 16.07.2015 р. на суму 200 000,00 грн., № 354 від 17.07.2015 р. на суму 150 000,00, № 358 від 20.07.2015 р. на суму 200 000,00 грн., № 359 від 21.07.2015 р. на суму 50 000,00 грн., № 365 від 23.07.2015 р. на суму 300 000,00 грн., № 368 від 24.07.2015 р. на суму 200 000,00 грн., № 370 від 27.07.2015 р. на суму 100 000,00грн., № 374 від 03.08.2015р. на суму 100 000,00 грн. Всього на загальну суму 1 300 000,00 гривень.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в строк до 31.08.2017 року включно.

- 14 грудня 2016 року договір зворотної фінансової допомоги № 14/12 на суму 750 000,00 гривень.

Факт отримання товариством грошових коштів від позивача, підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 303 від 14.12.2016 р. на суму 500 000,00 грн., № 1089 від 20.12.2016р. на суму 250 000,00 грн. Всього на загальну суму 750 000,00 гривень.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в строк до 31.08.2017 року включно

- 05 квітня 2017 року договір зворотної фінансової допомоги № 05/04-17 на суму 400 000,00 гривень.

Факт отримання товариством грошових коштів від позивача, підтверджується платіжним дорученням № 1209 від 05.04.2017 р. на суму 400 000,00 грн.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в строк до 31.08.2017 року включно.

- 21 червня 2017 року договір зворотної фінансової допомоги № 21/06 на суму 1 607 000,00 гривень.

Факт отримання товариством грошових коштів від позивача, підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 442 від 21.06.2017 р. на суму 500 000,00 грн., № 443 від 22.06.2017 р. на суму 407 000,00 грн., № 464 від 26.06.2017 р. на суму 500 000,00 грн., № 527 від 13.07.2017 р. на суму 200 000,00 грн. Всього на загальну суму 1 607 000,00 грн.

Пунктами 2.5. договорів передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю фінансову допомогу в строк до 31.08.2017 року включно.

Загальна сума заборгованості за договорами фінансової допомоги №15/07.2015 від 15.07.2015 p., № 14/12 від 14.12.2016 p., № 05/04-17 від 05.04.2017 р. та № 21/06 від 21.06.2017 р. становить 4 057 000,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 147 274,81 грн. - пені, 17 672,85 грн. 3% річних та 81 140,00 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором позивач взяв на себе зобов'язання надати зворотну фінансову допомогу, в той час як відповідач зобов'язався повернути фінансову допомогу у строк, визначений договором.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем позивачу фінансової допомоги за договорами №15/07.2015 від 15.07.2015 p., № 14/12 від 14.12.2016 p., № 05/04-17 від 05.04.2017 р. та № 21/06 від 21.06.2017 р. в розмірі 4 057 000,00 грн. у строки, встановлені п. 2.5 Договорів, а саме до 31.08.2017 року включно, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 4 057 000,00 грн. суми основного боргу.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст.549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктами 3.2. та 3.3 договорів визначено, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної безпроцентної фінансової допомоги, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.09.2017р. по 23.10.2017р. пені в сумі 147 274,81 грн. та 3% річних в сумі 17 672,85грн., а також за вересень 2017р. інфляційні втрати в сумі 81 140,00 грн. (розрахунок в мат. справи, а.с.6).

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних судом виявлено, що період та розмір нарахувань є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення повернення фінансової допомоги, вимоги задовольняються в повному обсязі.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4 057 000,00 грн. основного боргу, 147 274,81 грн. пені, 17 672,85 грн. 3% річних, 81 140,00 грн. інфляційних втрат обґрунтовані і підлягають задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Горького, 151, код ЄДРОПУ 03327339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасс-Граніт" (50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Маршака, б.15А; код ЄДРПОУ 38789439) 4 303 087, 66 грн. заборгованості, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 64 546,31 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.12.2017року

Суддя Гетя Н.Г.