Рішення

від 12.12.2017 по справі 921/640/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2017 рокуСправа № 921/640/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Променергоавтоматика" вул. Чигоріна, 18, м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації", б-р. Шевченка, 1, м. Тернопіль

відповідача - 2 Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, б-р. Шевченка, 50-Г, м. Київ

про визнання права власності.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: ОСОБА_1, довіреність № 243/01 від 07.02.2017;

третьої особи: не з'явився.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача - 2 процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

Приватне акціонерного товариство "Променергоавтоматика", м. Київ, вул. Чигоріна, 18 звернулось в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації", м. Тернопіль, б-р. Шевченка, 1 та Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5 про визнання за ним права власності на виробничу базу (будинок МЗМ) за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 11 на загальну площу 738,9 кв. м. (основна будівля, літера А).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що він, є правонаступником Спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" та Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика", набув права власності на виробничу базі (будинок МЗМ) за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 11 на загальну площу 738,9 кв. м. відповідно до ст. ст. 328, 329 Цивільного кодексу України, проте з вини відповідачів (до яких звертався його представник у 2003 році) його право власності у спосіб, передбачений законодавством не зареєстроване, що зумовило пред'явлення ним позову про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду від 14.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.12.2017 о 10:00 год.

В подальшому розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі про відкладення розгляду справи від 07.12.2017 на 12.12.2017 на 10:00 год.

Відповідач 1 ТзОВ "Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації" в судові засідання не з'являвся, причин неявки суду не повідомив, жодних клопотань чи заперечень не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Відповідач 2 Тернопільська міська рада проти позову заперечував з підстав, викладених ним у відзиві на позов (вх. № 21635 від 07.12.2017), посилаючись у ньому зокрема на те, що Тернопільська міська рада у жодному разі не оспорювала його права право на вказане у позовній заяві майно відповідно визначення її (Тернопільської міської ради) відповідач 2 у даній справі, є помилковим. Крім цього, у названому відзиві, відповідач 2 заперечив факт невизнання ним права позивача на це майно, а також звернув увагу суду на відсутність у справі будь-яких доказів в підтвердження такого.

11.12.2017 через канцелярію суду Приватним акціонерним товариством "ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКА" надано у справу додаткові письмові пояснення за №07-114 від 08.12.2017 у яких серед іншого зазначив, що в архівах підприємства віднайдено копії заяв від 25.01.2007 №05-24, від 04.06.2009 №05-93 та від 31.10.2012 №02-217 до міського бюро технічної інвентаризації, тобто Відповідач 1 (заявником якого був Виконавчий комітет Відповідача-2, а зараз безпосередньо Відповідач-2 відповідно до наданого раніше витягу з ЄДР) з вимогою про реєстрацію права власності Позивача на нерухоме майно, а саме, на виробничу базу (будинок МЗМ) за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 11 на загальну площу 738,9 кв. м. (основна будівля, літера А), далі - "нерухоме майно", які були залишені Відповідачем-1 без належної відповіді та реагування.

Крім цього в заперечення невизнання позовних вимог відповідачем 2 - Тернопільською міською радою позивач у своїх додаткових письмових поясненнях посилається на те, що відповідачем-2 (як засновника Відповідача-1 та в компетенції якого зараз знаходиться державна реєстрація речових прав на нерухоме майно через відповідне управління) у відзиві на позов та активно висловленій позиції його уповноваженим представника в ході судового засідання 07.12.2017 щодо невизначеності права власності позивача на індивідуально визначене майно, підтверджується повне заперечення та невизнання Відповідачем-2 права власності Позивача на вищезазначене нерухоме майно.

Крім цього, уповноваженим представником відповідача-2 в судовому засіданні, що відбулося 12.12.2017 надано у справу (через канцелярію суду за вх.№22001 від 12.12.2017) заяву про застосування позовної давності у справі №921/640/17-г/4.

В обґрунтування поданої заяви відповідач-2 посилається на те, що в підтвердження позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи докази, які свідчать про приватизацію цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" організацією орендарів цього підприємства , за результатами якої видано свідоцтво про право власності від 10 березня 1994 року. При цьому позивач стверджує, що в 2003 році він звернувся до "Міського бюро технічної інвентаризації" з проханням провести інвентаризацію, оформити свідоцтво про право власності на спірний об'єкт, проте жодних доказів того, якого змісту прохання у 2003 році подавалося до "Міського бюро технічної інвентаризації" та які документи до нього долучалися позивачем, не подано. Проте, зазначено відповідачем-2 у цій заяві, з доданої до позову копії інвентарної справи на об'єкт по вул. Поліська, 11, м. Тернопіль вбачається, що власником зазначено Івано-Франківське ДП "Промавтоматика" №440.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачу з 2003 року було відомо про те, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи він не визначений як особа, яка є власником спірного майна, тому просить суд застосувати до спірних правовідносин за його заявою позовну давність у відповідності до ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву у судових засідання участі не брало. У надісланих на адресу суду письмових поясненнях за вх. № 21414 від 04.12.2017 повідомило, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та організацією орендарів спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" 21.12.1993 року було укладено Договір №36 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" , на виконання якого сторонами 05.03.19994 року було підписано Акт прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика".

10 березня 1994 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву на підтвердження права власності Організації орендарів спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" було видано свідоцтво про власність (реєстраційний №20).

Третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву також повідомила суду, що Регіональне відділення ФДМУ України по м. Києву не приймало участі в роботі по інвентаризації та оцінці майна СОП "Променергоавтоматика", в приватизаційній справі документи представлені не в повному обсязі, а саме: відсутні матеріали інвентаризації (інвентаризаційні описи), документи щодо земельної ділянки.

У вказаних поясненнях представник РВ ФДМУ по м. Києву М.В. Бондар (за довіреністю №74 від 25.10.2017) просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладався на 12.12.2017р, для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи та додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено таке:

- Приватне акціонерного товариство "Променергоавтоматика", ідентифікаційний код 01417222, згідно його Статуту, затвердженого рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариство "Променергоавтоматика" за №16/02 від 08 листопада 2016 року, створене шляхом реорганізації (перетворення) Спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" у ЗАТ "Променергоавтоматика", яке зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва (Свідоцтво про державну реєстрацію №7520 від 09.03.1994) та перереєстровано Печерською районною державною адміністрацією м. Києва (Свідоцтво про перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності №014117222 від 05.03.1996, ідентифікаційний код 01417222). За рішенням Чергових річних Загальних зборів акціонерів від 23 березня 2012 року тип Товариства з Закритого акціонерного товариства було змінено на Публічне акціонерне товариство;

- згідно п.1.1.1. вказаного Статуту Приватне акціонерне товариство "Променергоавтоматика" є новим найменуванням Публічного акціонерне товариство "Променергоавтоматика" у зв'язку із зміною організаційно-правової форми Товариства відповідно до рішення Чергових річних Загальних зборів акціонерів від 29.04.2016;

- відповідно до п. 1.1.4. Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика", зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, свідоцтво про державну реєстрацію №3717 від 05.04.1993, ідентифікаційний код 01417222, та Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика", зареєстрованого Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію, серія А00 № 025402, дата проведення державної реєстрації 09.03.1994 №1 070 120 0000 001404, ідентифікаційний код 014117222;

- 21.12.1993 між Організацією орендарів спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було укладено договір №36 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика";

- 05.03.1994 між сторонами згаданого договору було підписано Акт прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика", а 10.03.1994 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву на підтвердження права власності організації орендарів спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" було видано свідоцтво про власність (реєстраційний №20);

- відповідно до витягу з відомості результатів інвентаризації майна спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" щодо будівель та послуг, які увійшли до Статутного фонду і є власністю спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика" (за підписом начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву В.Ф. Збуржинського) під №5 значиться База (будинок МЗМ), що знаходиться у м. Тернополі по вул. Поліська, 11, за інвентарним номером 259, балансовою вартістю 46 536 768 крб., вартість по якій внесено об'єкт в Статутний фонд - 34 283 637 крб.;

- позивач стверджує, що у 2003 року звертався до відповідача-1 ("Міського бюро технічної інвентаризації" виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів з проханням провести інвентаризацію, оформити свідоцтво про право власності на виробничу Базу (будинок МЗМ) за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 11 на загальну площу 738,9 кв. м., в підтвердження чого надав копію інвентаризаційної справи на будинок за №11 по вул. Поліська у м. Тернополі, у якій власником зазначено Івано-Франківське ДП "Промавтоматика";

- разом з цим, позивачем також надано суду його заяву на ім'я комунального підприємства "Міським бюро технічної інвентаризації" (за №02-127 від 19.09.2016 та відповідь на нього уже ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" за №569/07-2 від 21.09.2016) із яких слідує, що станом на 29.12.2012 року приміщення загальною площею 738,9 кв. м. за адресою вул. Поліська, 11 в м. Тернополі, в бюро не зареєстровані;

- позивач, посилаючись на ст. ст. 321,328 ЦК України, вважає дії відповідача - 1 неправомірними, а його право власника на спірне майно таким, що підлягає захисту шляхом вирішення цього спору в судовому порядку за ст. 392 ЦК України.

Господарський суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке:

- ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- згідно ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання права (п.1);

- відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності;

- при цьому ст. 392 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності;

- тобто, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України у двох випадках:

1) якщо право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки такі особи повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового шляху для відновлення порушеного права.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь - яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачу або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес;

Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема, положеннями ст. ст. 182,331,334 ЦК України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2);

Відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до системи органів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, зокрема, здійснення, ведення реєстраційної справи щодо об'єкта нерухомого майнам, входить Міністерство юстиції України та його територіальні органи, суб'єкти державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації), акредитовані суб'єкти, державні реєстратори прав на нерухоме майно. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або районного значення за місцезнаходженням відповідного майна (ст. ст. 6,9 цього Закону).

Рішенням Тернопільської міської ради за №7/5/12 від 26.01.2016 року створено виконавчий орган міської ради з питань здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, отже на даний час уповноваженим органом реєстрації прав на нерухоме майно є Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, який є структурним підрозділом Тернопільської міської ради та не наділений статусом юридичної особи.

Як уже зазначалося вище, позивач стверджує, що звертався у 2003 році до Відповідача-1 з проханням провести інвентаризацію, оформити свідоцтво про право власності на виробничу базу (будинок МЗМ) за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 11 на загальну площу 738,9 кв. м., в підтвердження чого надав у справу копії довіреностей за №05-87 від 21.02.2006, №05-22 від 25.01.2007,№ 05-23 від 25.01.2007, б/н від 04.06.2009, №02-2016 від 31.10.2012, а також копії заяв про реєстрацію нерухомого майна від 25.01.2007 за №05-24, від 04.06.2009 за №05-93 та від 31.10.2012 за №02-217 адресовані "Міському бюро технічної інвентаризації" виконкому Тернопільської міської ради.

Проте, подані ним копії заяв (сформовані у різні періоди) не містять жодних відомостей про те, що відповідач -1 їх отримував, проте факт відсутності такої реєстрації саме міським бюро технічної інвентаризації виконкому Тернопільської міської ради є доконаним - державної реєстрації у спосіб, передбачений у період дії Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно ( що втратило чинність 01.01.2013 року, не проведено, що підтверджується довідкою ТзОВ Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації за №569/07-2 від 21.09.2016 .

У відповідності до ст.182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження виникають з моменту реєстрації. Отже моментом виникнення права власності на нерухоме майно є державна реєстрація.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Ст. 34 ГПК України встановлено належність і допустимість доказів. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, з огляду на те, що позивачем не надано , а судом не здобуто належних і допустимих доказів факту його звернення до органу , що покликаний здійснювати таку реєстрацію, слід рахувати , що ПАТ "Променергоавтоматика" звернулося до суду з даним позовом фактично про набуття права власності на спірне майно, а не про визнання такого права. Його посилання у додаткових письмових поясненнях про те, що оспорення зі сторони Тернопільської міської ради його права власності на нерухоме майно підтверджується позицією її представника в судовому засіданні, викладеній у відзиві на позов, суд не приймає до уваги, оскільки заперечення відповідача - 2 не стосуються невизнання чи оспорення права позивача на визнання вище нерухоме майна , а стосується права позивача на позов.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 20.12.2017р.

Суддя Н.М. Бурда