Рішення

від 12.12.2017 по справі 922/3552/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 922/3552/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпостачання", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер", м.Харків , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп", м.Львів про стягнення 25497,00грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 20.04.2016

від першого відповідача: не з'явився

від другого відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпостачання" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" (далі за текстом - перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_3" (далі за текстом - другий відповідач) про стягнення 25497,00 грн., з яких 23500,00грн. основного боргу, 490,00грн. 3% річних, 1507,00грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором поставки №2906Х від 29.06.2016 в частині оплати отриманого товару та договором поруки від 15.02.2017.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Перший відповідач наданим йому правом не скористався, відзиву не надав, представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Другий відповідач представника в судове засідання не направив, відзиву не надав. Господарським судом перевірено місцезнаходження другого відповідача. У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відповідача є: 79000, м.Львів, вул.Наукова, буд.7Д, офіс 16. Вказані відомості співпадають з відомостями, зазначеними позивачем у позовній заяві. За даною адресою другому відповідачу направлялись копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи приписи чинного законодавства, судом здійснено належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

29 червня 2016 року між позивачем, як постачальником, та другим відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №2906Х (далі за текстом - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався передати в установлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах договору.

Пунктом 2.1 Договору поставки встановлено, що загальна сума договору складається з суми поставлених покупцю товарів, що підтверджується видатковими накладними.

Згідно пунктів 3.2, 3.3 Договору поставки покупець здійснює 50% попередню оплату за товар, що постачається. Інші 50% сплачується протягом 7 календарних днів.

Відповідно до приписів пункту 4.5. Договору поставки датою поставки товару є дата підписання покупцем (представником покупця) видаткової накладної.

Відповідно до пункту 5.2 Договору поставки строк дії цього договору - з моменту підписання його обома сторонами та до повного виконання ними своїх договірних зобов'язань.

На виконання умов Договору поставки позивач передав, а другий відповідач отримав товар на загальну суму 78137,50грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №635 від 23.06.2016 на суму 6100,00грн., №658 від 02.07.2016 на суму 487,50грн., №704 від 12.07.2016 на суму 6100,00грн., №805 від 03.08.2016 на суму 9450,00грн., №105 від 07.02.2017 на суму 7000,00грн., №233 від 10.03.2017 на суму 14000,00грн., №283 від 21.03.2017 на суму 14000,00грн., №338 від 30.03.2017 на суму 21000,00грн.

Другий відповідач свої договірні зобов'язання виконав неналежним чином та здійснив лише часткову оплату отриманого товару на загальну суму 54637,50грн. та з порушенням встановлених Договором поставки строків, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

Інша частина поставленого товару на загальну суму 23500,00грн. відповідачем до даного часу не оплачена.

Крім того, 15.02.2017, між першим відповідачем, як поручителем, та позивачем, як кредитором, укладено договір поруки (далі за текстом - Договір поруки), за умовами якого перший відповідач поручився перед позивачем за належне та своєчасне виконання другим відповідачем (боржником) зобов'язань, що виникли за Договором поставки №2906Х від 29.06.2016 в межах 1000,00грн.

Згідно пункту 1.2 Договору поруки у випадку порушення боржником зобов'язань за основним договором, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

При цьому, згідно пунктів 2.1, 2.3 Договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за належне і своєчасне виконання боржником зобов'язань за Основним Договором на суму, що дорівнює 1000грн.00коп.

Враховуючи невиконання другим відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки в частині оплати поставленого товару, та з урахуванням вищевказаних умов Договору поруки, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 1000грн., а також стягнути з другого відповідача грошові кошти у сумі 25497,00грн., з яких: 23500,00грн. основний борг, 490,00грн. 3% річних, 1507,00грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що другий відповідач свої зобов'язання за Договором поставки виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з оплати отриманого товару в розмірі 23500,00грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Другим відповідачем доводи позивача не спростовані, доказів на підтвердження оплати товару в понову обсязі не надано.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення 23500,00грн. основного боргу.

Згідно статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать матеріали справи, перший відповідач частково поручився (в межах 1000,00грн.) за належне виконання зобов'язання другим відповідачем зобов'язань за Договором поставки (пункти 2.1, 2.3 Договору поруки).

Отже, перший відповідач несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли на підставі Договору поставки, разом з другим відповідачем на суму 1000,00грн.

Стаття 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення солідарно з першого та другого відповідачів основного боргу в розмірі 1000,00грн., а також про стягнення з другого відповідача іншої частини основного боргу в розмірі 22500,00грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми, позивач здійснив нарахування другому відповідачу 490,00грн. 3% річних за період з 19.07.2016 по 10.10.2017, а також 1507,00грн. інфляційних втрат за період серпень 2016-серпень 2017 року.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх таким, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд зауважує, що позивач в позові просить стягнути з другого відповідача загальну суму 25497,00грн., до якої входить 490,00грн. 3% річних, 1507,00грн. інфляційних втрат, а також вся сума основного боргу в розмірі 23500,00грн.

Така позиція позивача є помилковою, оскільки, як зазначалося вище 1000,00грн. основного боргу підлягає стягненню з відповідачів солідарно, а тому безпосередньо з другого відповідача може бути стягнуто саме залишок основного боргу в сумі 22500,00грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову до другого відповідача в частині стягнення 1000,00грн. основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на другого відповідача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу, однак пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" (61037, м.Харків, пр.Московський, буд.199В, код 33122033) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_3" (79000, м.Львів, вул.Наукова, буд.7Д, офіс 16, код 40308676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпостачання" (61060, м.Харків, пр.Московський, буд.140/1, код 36374292) 1000,00грн. основного боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_3" (79000, м.Львів, вул.Наукова, буд.7Д, офіс 16, код 40308676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпостачання" (61060, м.Харків, пр.Московський, буд.140/1, код 36374292) 22500,00грн. основного боргу, 490,00грн. 3% річних, 1507,00грн. інфляційних втрат, 1539,62грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_3" 1000,00грн. основного боргу - в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_4