Постанова

від 18.12.2017 по справі 904/1815/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2017 року Справа № 904/1815/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Дармін М.О. Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017р. у справі № 904/1815/17 (суддя Манько Г.В.), повний текст якого складено 15.05.2017р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп"

про стягнення 750 036, 78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротайр Україна" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмежено відповідальністю "Граніт групп" заборгованості в сумі 311 600 грн. 08 коп., інфляційні втрати 296 620 грн. 93 коп., 3% річних 27 087 грн. 34 коп. та пені 114 728 грн. 43 коп. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовую порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленої продукції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017р. ( суддя Манько Г.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євротайр Україна" заборгованість в сумі 311 600 грн. 08 коп., інфляційні втрати 292 776 грн. 88 коп., 3% річних 27 087 грн. 34 коп., судовий збір 9471 грн. 96 коп.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю доказів належного виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки № 2012-ЕТ-097 від 29.02.2012 року, обґрунтованістю вимог позивача.

Зменшуючи суми інфляційних втрат, суд керувався помилкою в розрахунках.

Відмовляючи в стягненні пені, суд виходив зі спливу позовної давності, про застосування якою заявлено відповідачем.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 10.05.2017р. скасувати в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 292 776 грн. 88 коп.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що вартість одиниці товару, що поставляється позивачем, сказана в іноземній валюті. Офіційний рівень інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.. Норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі. Просив її задовольнити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вказали, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Просять рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст.. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги встановила наступне.

29.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротайр Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" (покупець) укладено договір поставки №2012-ЕТ-097, згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити і прийняти пневматичні шини, що іменуються в подальшому Товар. Товар, що поставляється по даному Договору виготовляється по наявним прес-формам виробників без вказівки на шині номера Технічних умов і поставляється Покупцю під торговою маркою "Eurotire" ( п.1.1 договору).

Кількість, асортимент з зазначенням моделі і типа протектора і ціна встановлюється і узгоджується Сторонами в Специфікаціях на кожну конкретну партію поставки. Підписання і узгодження Специфікації являються невід'ємною частиною даного Договору ( п.1.2 договору).

На підставі ч.2 ст. 524 Господарського кодексу України сторони домовились визначити ціну Товару в доларах США, для зручності підтримання її дійсної вартості на час дії Договору. Оплата за Товар здійснюється в гривнях по виставленому рахунку Постачальника. Рахунок Постачальника виставляється в національній валюті, перерахованій від ціни Товару в доларах США, по курсу НБУ вказаного в Специфікації. Постачальник, при зміні офіційного курсу гривні до долару США на дату перерахування платежу більше ніж на 3%, самостійно здійснює відповідний перерахунок суми виставленого рахунка ( п.2.1 договору).

Загальна договірна ціна товару за договором складається із суми всіх специфікацій до договору. Сума договору на момент підписання 318 688 грн. 49 коп., в тому числі ПДВ 53 114 грн. 75 коп. (п. 2.2. договору).

Вид розрахунків безготівковий. Порядок оплати визначається сторонами в Специфікації на конкретну поставку партії товару. ( п.2.3 договору).

Згідно п.п.4.1., 4.2. договору, товар поставляється партіями та у строки зазначені у специфікації.

Постачання товару здійснюєтьна на умовах зазначених в специфікаціях, згідно правил «Інкотермс-2010» ( п.4.3 договору).

Пунктом 9.1 сторони погодили, що договір діє до 31.12.2012 року.

Згідно Специфікації № 5 від 10.07.2013р. (далі - Специфікація № 5) Позивач зобов'язався на умовах FCA-м. Дніпропетровськ поставити Відповідачу 10 (десять) пневматичних шин моделі 24.00R35 на загальну суму 561559,44 грн. Відповідач зобов'язався сплатити за поставку шин передплату у розмірі 50% від суми Специфікації № 5 та решту у розмірі 50% зобов'язався сплатити протягом 90 календарних днів з дати поставки.

10.07.2013р. платіжним дорученням № 164 відповідач сплатив 280 779,72 грн. передоплати, що становить 50% суми Специфікації № 5.

11.07.2013р. товар відвантажено відповідачу за видатковою накладною № 302.

Згідно Специфікації № 6 від 16.07.2013р. позивач зобов'язався на умовах FCA-м. Дніпропетровськ поставити Відповідачу 4 (чотири) пневматичних шини моделі 24.00R35 на загальну суму 224 623,78 грн. Відповідач зобов'язався сплатити за поставку шин передплату у розмірі 50% від суми Специфікації № 6 та решту у розмірі 50% протягом 90 календарних днів з дати поставки.

16.07.2013р. відповідач платіжним дорученням № 320 сплатив 112 311,85 грн., що становило 50% суми Специфікації № 6.

Товар відвантажено відповідачу за видатковою накладною № 303 від 17.07.2013р.

30.12.2013р. сторонами підписано до договору поставки від 29.02.2012 року додаткову угоду № 2, згідно якої п. 9.1 Договору викладено у наступній редакції:" Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р."

З метою врегулювання взаєморозрахунків по Договору сторони погодили, що суму заборгованості в розмірі 393 091 грн. 65 коп. протягом 2014р. покупець сплачує чотирма частинами за наступним графіком:

-100 000 грн. до 28.02.2014р.

-100 000 грн. до 30.03.2014р.

-100 000 грн. до 30.04.2014р.

- 93 091,65 грн. до 30.05.2014р.

В період з 19.02.2014р. по 12.08.2014р. відповідачем сплачено 81 491,57 грн.

Господарським судом встановлено, що на час прийняття рішення заборгованість відповідача за поставлений товар складає 311 600 грн. 08 коп.

Три проценти річних, нараховані відповідно до ст..625 Цивільного кодексу України,за період з 01.03.2014р. по 22.02.2017р. складають 27 087,34 грн.

В задоволенні стягнення пені в сумі 114 728,43 грн. відмовлено у зв?язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявляв відповідач.

Дані обставини не оспорюють ся сторонами.

Відповідач не погоджується із стягненням інфляційних нарахувань в сумі 292 776,88 грн., з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо неправильного застосування ст..625 Цивільного кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 524, ч.1, 2 ст.533 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Дані норми надають сторонам право визначити грошовий еквівалент зобов?язання в іноземній валюті наслідком чого є здійснення платежу в гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Сплата суми зобов?язання з урахуванням курсу валюти на день платежу є способом захисту кредитора від інфляційних процесів.

І саме застосування такого корегування на час здійснення платежу виключає можливість застосування ст..625 Цивільного кодексу України, оскільки враховує інфляційні процеси.

В даному випадку сума боргу в додатковій угоді № 2 зазначена без врахування зміни курсу валюти і відповідає сумі зазначеній в накладних на день поставки. Предметом позову є дана сума без врахування курсової різниці. Тобто сума боргу з моменту виникнення зобов?язання щодо сплати не змінилася. Тому, захищаючи свої права від знецінення коштів, позивач правильно застосував ст..625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим колегія суддів погоджується з тим, що сума інфляційних є не вірною.

Відповідач зобов?язаний був сплатити:

-100 000 грн. до 28.02.2014р.

-100 000 грн. до 30.03.2014р.

-100 000 грн. до 30.04.2014р.

- 93 091,65 грн. до 30.05.2014р.

Відповідач в лютому (19 та 28 числа) 2014 року сплатив 23091,51 грн., в травні (30) 2014 року - 22 400 грн. і в серпні (12) 2014 року - 36 000 грн.

Згідно Рекомендації стосовно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997р. за № 62-97р, при застосуванні індексу інфляціє слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується з урахуванням індексу цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то з урахуванням індексу наступного місяця.

Таким чином, у урахуванням проведених оплат сума інфляційних складає:

з 76 908,43 грн., період березень 2014р., інфляційні 1 691,98 грн.;

з 176 908,43 грн., період квітень 2014р., інфляційні 5 837,98 грн.;

з 276 908,43 грн., травень 2014р., 10 522,52 грн.;

з 347 600,08 грн., червень-липень 2014р., 4 866,40 грн.;

з 311 600,08 грн., серпень 2014р. - лютий 2017р., 259 874,46 грн.

Загальна сума інфляційних нарахувань складає 282 793,34 грн. Саме дана сума підлягає стягненню.

У зв?язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017р. у справі № 904/1815/17 змінити в частині інфляційних витрат та судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротайр Україна" інфляційні втрати в сумі 282 793 грн. 34 коп. та судовий збір в сумі 10 594,16 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.12.2017р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

М.О. Дармін

---

ОСОБА_2