Постанова

від 11.12.2017 по справі 925/1041/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 925/1041/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мартюк А.І.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Рудюк С.А. за довіреністю №124 від 10.11.2017;

від відповідача: Андрюхін Д.В. за довіреністю від 01.12.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластхім"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017

у справі №925/1041/17 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славкіної М.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластхім"

про стягнення 2 056 822,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славкіної М.А. (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластхім" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №63/1/13-KL від 15.03.2013р. за період з 21.04.2015р. по 13.06.2017р. а саме: проценти за період з 21.04.2015р. по 13.06.2017р. в розмірі 1288767,09грн.; заборгованість по сплаті пені за прострочку сплати процентів в розмірі 565863,63грн.; 3% від простроченої суми /суми заборгованості за період з 21.04.2015р. по 14.06.2017р. в розмірі 202191,78грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 у справі №925/1041/17 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Пластхім" на користь публічного акціонерного товариства "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" Славкіна М.А. заборгованість за Кредитним договором №63/1/13- KL від 15.03.2013р. за період з 21.04.2015 р. по 13.06.2017 p., а саме: проценти за період з 21.04.2015 р. по 13.06.2017 р. в розмірі 1 288 767,09 грн.; заборгованість по сплаті пені в розмірі 565 863,63 грн.; 3% від простроченої суми заборгованості за період з 21.04.2015 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 193561,64 грн. та 30723,00грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластхім" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки пеня нарахована з порушенням положень ст.232 ГК України та заявлена до стягнення з пропуском позовної давності, також судом було стягнуто 3% річних, частина яких вже була стягнута за іншим рішенням.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 11.12.2017.

08.12.2017 відповідачем подано клопотання про долучення доказів щодо відсутності процедури ліквідації ПАТ "Златобанк".

11.12.2017 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

Представник позивачу судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 березня 2013 року між позивачем - ПAT "ЗЛАТОБАНК", як кредитодавцем, та відповідачем - ТОВ "ПЛАСТХІМ", як позичальником, було укладено Кредитний договір № 63/1/13-KL та додаткові угоди до нього (далі - "Кредитний договір").

Згідно п.1.1 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та виконати інші умови Кредитного Договору.

Відповідно до п. 1.2. кредит надається Позичальнику у формі відкриття відкличної Кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного Кредитним договором. Кредит може надаватись траншами.

Пунктом 1.3. Кредитного договору встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, який становить 3 000 000 грн. 00 коп.

Згідно п.1.4 Кредитного договору кінцева дата повернення Кредиту: не пізніше " 13" березня 2015 року включно.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору 1 за користування Кредитом Позичальником сплачується Проценти у вигляді фіксованої Процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі - 20% річних.

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши Позичальнику грошові кошти відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно п. 3.4.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний Сплачувати Проценти/Комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим Кредитним Договором, згідно з умовами Кредитного Договору.

Згідно п. 3.4.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний Повернути Кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним Договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, в тому числі у випадку настання Несприятливих обставин/подій.

Згідно пункту 3.1.4 Кредитного договору Кредитодавець має право: Відмовитися від подальшого кредитування Позичальника за цим Кредитним Договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих Кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати Процентів за весь строк користування Кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі настання та/або існування хоча б однієї з таких обставин:

- у випадку одноразового порушення Позичальником будь-якого з Боргових Зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення Випадку невиконання умов.

Згідно п. З.4.4. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний Безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні Банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов Кредитного Договору.

Згідно п. 2.2.1. Кредитного договору Повернення Кредитних коштів здійснюється на Рахунок для оплати Боргових Зобов'язань та Процентів.

Згідно пунктів 2.4, 2.5, 2.6. 2.6.1 Кредитного договору Сплата Процентів здійснюється за фактичний строк користування Кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік та місяць, рівні календарній кількості днів День повернення Кредиту до розрахунку не приймається.

Позичальник самостійно сплачує (перераховує) Проценти на Рахунок для оплати Боргових Зобов'язань та Процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування Процентів.

Проценти за останній місяць користування Кредитом сплачуються в Кінцеву дату повернення Кредиту.

Якщо останній день повернення Кредиту та/або сплати Процентів припадає, на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то Позичальник має право повернути Кредит та/або сплатити Проценти наступного робочого дня.

Згідно пункту 4.1. Кредитного договору За несвоєчасне повне чи часткове повернення Кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату Процентів, Банк має право стягнути, а Позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого Кредиту та/або несплачених Процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати Кредиту та/або Процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно пункту 4.3 Кредитного договору невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим Кредитним договором, передбачених п.3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим Кредитним Договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), Банк має право стягнути, а Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. Позичальник порушив умови Кредитного договору не повернувши у встановлений строк суму кредиту та не сплативши проценти за користування кредитом.

У квітні 2015р. ПAT "ЗЛАТОБАНК" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ТОВ "ПЛАСТХІМ" про стягнення заборгованості за Кредитним договором станом на 21.04.2015р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі № 925/749/15, залишеними без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р., позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Пластхім" на користь публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" заборгованість за кредитом - 3 000 000 грн.; заборгованість за процентами - 32 876,71 грн.; заборгованість по сплаті пені - 185 322,12 грн.; 3% від простроченої суми - 9 123,29 грн.; штраф за неналежне виконання зобов'язання - 5 000 грн.

Станом 14.08.2017 (день подачі даної позовної заяви) відповідач заборгованість за Кредитним договором не погасив, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача проценти за період з 21.04.2015р. по 13.06.2017р. в розмірі 1288767,09 грн.; заборгованість по сплаті пені за прострочку сплати процентів в розмірі 565863,63грн.; 3% від простроченої суми /суми заборгованості за період з 21.04.2015р. по 14.06.2017р. в розмірі 202191,78 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не може в повній мірі погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору від 15.03.2013 №63/1/13- KL. За своєю правовою природою цей договір є договором банківського кредиту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статей 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч.2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту

Частиною 1 статті 1061 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 3000000 грн.

Однак, відповідач у визначений договором строк кошти позивачу не повернув, що встановлено рішенням суду у справі №925/749/15, яке набрало законної сили.

Крім цього, відповідач, в порушення умов кредитного договору та наведених норм чинного законодавства, не сплатив позивачу проценти за користування кредитом за період з 21.04.2015 р. по 13.06.2017 р., в сумі 1 288 767,09 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Також позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача за прострочення заборгованості по основному боргу та відсоткам пеню в сумі 565863,63 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с. 43 (зворот), 44) позивачем нараховані 2 730 410,97 грн. пені за період з 16.03.2015 по 14.06.2017 на суму основного боргу - 3 000 000 грн., а також 471 296,41 грн. пені за період з 10.11.2014 по 14.06.2017 на заборгованість по відсоткам. Загальна сума пені згідно вказаного розрахунку становить 3 201 707,38 грн., у тому числі за період з 14.12.2016 по 14.06.2017 нараховані - 565 863,63 грн. (вказана сума заявлена також до стягнення).

При цьому, нарахування пені здійснювалось наростаючим підсумком, без врахування зазначених положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування через шість місяців після настання строку виконання кожного окремого зобов'язання.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі N 3-27гс12).

При цьому, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

Оскільки нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ч. 2 ст. 258, ст. 266 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується (постанова Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі N 3-1217гс16).

Перевіривши розрахунок пені, з врахуванням наведених положень ГК України, правових позицій Верховного Суду України, та застосувавши наслідки спливу позовної давності, колегія суддів погоджується із контрозрахунком відповідача (а.с.118) та приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45628,50 грн. пені, тому в цій частині позовні вимоги задовольняються частково, а оскаржуване рішення підлягає зміні.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних за період з 21.04.2015р. по 14.06.2017р. в розмірі 202191,78 грн., однак, як вбачається з розрахунку (а.с.44) позивачем до вказаної суми помилково включені 8630,14 грн. 3% річних, які увійшли до суми, вже стягнутої за рішенням суду у справі №925/749/15, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 193561,64 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 103, 104 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення у разі невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду першої інстанції в частині розміру стягнутої суми пені та відповідного розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластхім" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 року у справі №925/1041/17 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Черкаської області від 24.10.2017 року у справі №925/1041/17 викласти у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пластхім", Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Лозова, буд. 3, код ЄДРПОУ 32414582 на користь публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495, від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" Славкіна М.А. заборгованість за Кредитним договором №63/1/13- KL від 15.03.2013р. за період з 21.04.2015 р. по 13.06.2017 p., а саме: проценти за період з 21.04.2015 р. по 13.06.2017 р. в розмірі 1 288 767,09 грн.; заборгованість по сплаті пені в розмірі 45628,50 грн.; 3% від простроченої суми заборгованості за період з 21.04.2015 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 193561,64 грн. та 22919,36 грн. судового збору.

В решті позову відмовити."

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Златобанк", (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пластхім", (Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Лозова, буд. 3, код ЄДРПОУ 32414582) - 33937,57 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи №925/1041/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Н.Ф. Калатай

А.І. Мартюк