Рішення

від 20.01.2010 по справі 2-451/10

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-451/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (ЗАОЧНЕ)

20.01.2010 р. Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Шестака О.І.

при секретарі Тріщук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, суму заробітку за весь час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди,

встановив:

15.01.2009 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати його звільнення, таким, що проведене відповідачем ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції з порушенням трудового законодавства України, і поновити його на займаній посаді директора Харківської обласної філії ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції , стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за період з 02.06.2008 р. в сумі 2781,08 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 814,88 грн., заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 897,95 грн., вихідну допомогу в сумі 1632,00 грн., моральну шкоду в сумі 3000,00 грн. Всього 9125,91 грн. -

В ході слухання справи позивач уточнив свої позовні вимоги і просив, окрім заявлених позовних вимог, розглядати ще й вимогу про скасування наказу №67 К/3 від 05.12.2008 р. про припинення трудового контракту.

Крім того, в ході слухання справи позивачем подано заяву про залишення без розгляду заявлених ним вимог щодо поновлення його на займаній посаді директора Харківської обласної філії ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції .

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просив позов задовольнити на тих підставах, які викладені в ньому, винести заочне рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з контрактом №060 від 02.06.2008 року, укладеним між відповідачем і позивачем, позивача було прийнято на роботу до відповідача на посаду керівника Харківської обласної філії ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції . Контракт підписаний обома сторонами контракту, від імені відповідача генеральним директором, скріплений печаткою товариства, набрав чинності з моменту його підписання та був укладений на строк до 31 грудня 2008 року.

01.07.2008 р. у відповідності з наказом № 34 Позивача було призначено на посаду директора Харківської обласної філії та надано повноваження щодо здійснення загального керівництва. 05.12.2008 р. у відповідності з наказом № 67 К/3 трудовий контракт з позивачем достроково припинено з 08 грудня 2008 р. на підставі п.8 ст.36 КЗпП України. У відповідності до наказу № 44 від 08.12.2008 р. призупинено з 09 грудня 2008 р. діяльність Харківської обласної філії ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції в зв'язку з неспроможністю виконати плани-завдання згідно програм працевлаштування за кордоном та з метою поліпшення діяльності відповідача.

Позивач просить суд визнати звільнення його з посади директора Харківської обласної філії товариства таким, що проведене з порушенням трудового законодавства України та без законних підстав і скасувати наказ №67 К/3 від 05.12.2008 р. про припинення трудового контракту.

Позивача звільнено з займаної посади за ст.36 пунктам 8 КЗпП України, в якому зазначено, що підставою для припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно п.п.5.2. п.5 контракту невиконання наказів генерального директора відповідача, ведення господарської діяльності неналежним чином, не ефективне керування філією, дає підстави для дострокового розірвання даного контракту. Інших підстав для розірвання контракту в його тексті не зафіксовано.

Згідно до ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен неухильно додержуватись законодавства про працю.

Як вказано позивачем, порушень з його сторони умов контракту проведено не було, накази керівництва відповідача виконувались належним чином, господарська діяльність філії велась відповідно до законодавства, керування філією було ефективним, про що свідчить відсутність зі сторони відповідача нарікань на проведену роботу та відсутність дисциплінарних стягнень.

Доказів, які б підтверджували факт порушення зі сторони позивача умов контракту, які б були підставами для дострокового його розірвання, відповідачем чи його представником суду не надано.

Згідно зі ст.40 КЗпП України строковий трудовій договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом за його ініціативою лише у випадку, передбаченому п.1, а саме: в разі змін в організацій виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Пунктами 2-9 статті 40 КЗпП України встановлені випадки дострокового розірвання строкового трудового договору в разі порушень, виявлених з боку працівника. Так як таких порушень зі сторони позивача виявлено та зафіксовано не було, то пункти 2-9 ст.40 КЗпП України застосовані до спірних відносин не можуть бути.

У відповідності до наказу № 44 від 08.12.2008 р. відповідача з 09 грудня 2008 р. призупинено діяльність Харківської обласної філії ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції . При цьому,. начальника юридичного відділу зобов'язано довести за встановленим порядком цю інформацію до зацікавлених інстанцій, а головного бухгалтера зобов'язано забезпечити закриття невирішених питань з фінансового забезпечення діяльності обласних філій. В тексті наказу зазначено, що діяльність філії призупиняється, так як аналіз діяльності філій свідчить, що обласні філії неспроможні виконати плани-завдання згідно програм працевлаштування за кордоном та з метою поліпшення діяльності товариства відповідача.

Фактично, у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників, і строковий трудовий договір (контракт) до закінчення строку його чинності за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, тобто за ініціативою відповідача, повинен бути достроково розірваний з позивачем за п.1 ст.40 КЗпП України, що дає позивачу підстави для звернення за допомогою до державної служби зайнятості для підбору іншої підходящої роботи. Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці.

Тобто, звільнення позивача за п.1ст.40 КЗпП України відповідало би вимогам діючого законодавства України відносно дострокового розірвання строкового трудового договору, укладеного з позивачем, за ініціативою відповідача, але ці дії останнім проведено не було.

Таким чином, суд вважає, що звільнення позивача з займаної посади директора Харківської обласної філії ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції за пунктом 8 статті 36 КЗпП України є таким, що проведене з порушенням діючого трудового законодавства України та без законної підстави, в зв'язку з чим наказ відповідача №67 К/3 від 05.12.2008 р. про припинення трудового контракту підлягає скасуванню.

В цьому випадку строк дії контракту № 060 від 02.06.2008 р. є таким, що закінчився 31.12.2008 року, зі спливом строку, на який його було укладено, іншого контрасту, укладеного між позивачем і відповідачем на новий строк суду не надано, тому суд вважає, що трудові відносини сторін було припинено з моменту закінчення строку дії вищевказаного контракту і стягнення сум на користь позивача повинно бути проведене по 31.12.2008 р.

На день закінчення строку дії вищевказаного контракту з позивачем не було проведено повний розрахунок - йому не виплачена у повному розмірі заробітна плата за період з 02.06.2008 р. по 31.12.2008 р., не виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку. Відповідно до п.п.6.1. п.6 контракту № 060 від 02.06.2008 р. за роботу, виконану позивачем відповідач щомісячно виплачує заробітну плату в розмірі 640 гривень. Таким чином, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 3840,00 грн.(640 грн.*6 місяців).

Відповідно до п.п.6.2. п.6 контракту позивачу надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарних дні. Згідно до ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Щорічна основна відпустка повної тривалості у перший рік роботи надається працівнику після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання відпустки до закінчення 6- місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Згідно зі ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Доказів того, що відпустку або її частину було використано позивачем в період дї контракту, відповідачем суду не надано.

Таким чином, у позивача після закінчення 6 місяців безперервної роботи виникло право на отримання щорічної відпустки повної тривалості 24 календарних дні, а в зв'язку з тим, що відпустку ним не було використано, до закінчення строку дії контракту, позивачу повинно бути виплачено грошову компенсацію за всі не. використані ним дні щорічної відпустки, сума якої становить 814,88 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму вихідної допомоги в розмірі 1632,00 грн., суму заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 897,95 грн. Однак, суд відмовляє в задоволенні цих позовних вимог і при цьому, виходить з наступного.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 ст.36 і пунктах 1, 2, 6 ст.40 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 ст.36) - не менше двомісячного середньомісячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38,39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Сума вихідної допомоги в розмірі 1632,00 грн., яку позивач просить стягнути, відповідає виплаті вихідної допомоги в розмірі не меншому тримісячного середнього заробітку. Відповідно до ст.44 КЗпП України виплата вихідної допомоги в такому розмірі передбачена лише в разі звільнення позивача за ст.38 (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника) та ст.39 КЗпП України (розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника). Трудовий договір (контракт) з позивачем розірвано за ст.36 п.8 КЗпП, розірвання трудового договору з ініціативи позивача не проводилось, умови для розірвання договору, передбачені ст.38, 39 КЗпП України, не застосовані, судом звільнення позивача з займаної посади директора за п.8 ст.36 КЗпП України визнано таким, що проведене з порушенням діючого трудового. законодавства України та без законної підстави, наказ відповідача №67 К/3 від 05.12.2008 р. про припинення трудового контракту скасовано, контракт № 060 від 02.06.2008 р. вважається таким, що закінчився 31.12.2008 року зі спливом строку, на який його було укладено, тому, підстави для стягнення вихідної допомоги у позивача відсутні.

Питання про стягнення суми заробітку за весь час вимушеного прогулу вирішується судом при внесенні рішення про поновлення працівника на роботі відповідно до ст.235 КЗпП України. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Вимоги позивача про поновлення на роботі судом не розглядались в зв'язку з заявою позивача про залишення них без розгляду тому, факт вимушеного прогулу судом не може бути встановлений, і відповідно до цього, суми заробітку за цей час не підлягають стягненню. На підставі цього, суд відмовляє в стягненні з відповідача 897,95 грн. суми заробітку за час вимушеного прогулу.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. суд задовольняє в повному обсязі і при цьому, виходить з наступного.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 3000,00 гривень. В її обгрунтування він посилається на те, що в результаті дій відповідача його трудові та цивільні права порушено, позивача заздалегідь не попередили про припинення трудового контракту, з моменту його укладення, тобто з 02.06.2008 р. жодного разу йому не сплатили заробітну плату, він працював лише на голому ентузіазмі, це призвело до моральних страждань заниження своєї самооцінки, крім того, діями відповідача було підірвано його ділову репутацію. До теперішнього часу позивачу дзвонять обурені припиненням діяльності філії клієнти, орендодавець, якому філія не сплачувала орендну плату за користування приміщенням, йому приходиться щось пояснювати, на це позивач тратить свій час, це призводить до сварок з боку цих осіб, в результаті чого позивач втрачає душевну рівновагу, втрачає нормальні життєві зв'язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає очевидним факт душевних страждань позивача з приводу викладених ним обставин, які сталися в зв'язку з неправомірними діями відповідача, з порушенням роботодавцем законних прав працівника.

Тому, оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує, що фактами незаконного звільнення позивача з займаної посади, невиплатою йому заробітної плати, що сталися внаслідок дій відповідача, які не відповідають вимогам діючого трудового законодавства України, підтверджуються душевні страждання позивача. Вищевказані факти є умовами, що призвели до завданню моральних страждань позивачу. Причиною виникнення умов, що призвели до порушення прав позивача, є протиправність діяння відповідача, як заподіювача шкоди, вина останнього в її заподіянні.

Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Однак, відповідач чи його представник не надали суду доказів, що спростовують свою вину в завданні моральної шкоди позивачу та її розмір. Тому, суд вважає ці обставини доведеними, а позов в цій частині, таким, що підлягає задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України по даній категорії справ судом з відповідача стягується судовий збір в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог, сума якого становить 59,5 грн.

На підставі ст.ст. 21, 36, 38, 39, 40, 44, 49-2, 75, 83, 141, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 8, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212 - 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора Харківської обласної філії ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції таким, що проведене з порушенням діючого трудового законодавства України та без законної підстави.

Наказ ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції №67 К/З від 05.12.2008 р. по припинення трудового контракту з ОСОБА_1 з 08.12.2008 р. скасувати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції (ЕДРПОУ 34343325, п/р №26002300047161 в АКБ Форум , МФО 322948) на користь ОСОБА_1 7714,88 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції на користь держави судовий збір у сумі 59,5 грн., та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Позовні вимогу в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді директора Харківської обласної філії ТОВ Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції залишити без розгляду.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий: