ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2017Справа №910/18985/17 За позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ГФ"
про спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення у розмірі 100935,92 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
від позивача: Демчук Т.П. (дов. №01-824 від 11.04.2017)
від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ГФ" (далі - відповідач) про спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення у розмірі 100935,92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 порушено провадження у справі № 910/18985/17, судове засідання призначено на 15.11.2017 року.
В судове засідання, призначене на 15.11.2017, представники відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
В судове засідання, призначене на 15.11.2017, представник позивача з'явився та подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 розгляд справи було відкладено на 06.12.2017 та повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали про порушення провадження по справі.
В судове засідання 06.12.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ГФ" про стягнення 278 971,98 грн.
Рішенням суду від 22.01.2014 р. позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ГФ" на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" 278 971, 98 грн. заборгованості та 5 579, 44 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення судом 02.06.2014 р. видано відповідний наказ.
31.10.2014 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ГФ" до господарського суду міста Києва надійшла заява про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження.
Ухвалою від 03.11.2014 р. заяву призначено до розгляду на 25.11.2014 р.
25.11.2014 р. від стягувача надійшли пояснення до заяви.
Представники стягувача та боржника у судовому засіданні 25.11.2014 р. підтримали заяву про затвердження мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.11.2014 у справі 910/22439/13 було затверджено мирову угоду між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ГФ".
Згідно п.2 мирової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ГФ зобов'язана була погасити заборгованість в розмірі 284 451,42 грн. поетапно, а саме:
- 95 670,43 (дев'яносто п'ять тисяч шістсот сімдесят гривень 43коп.) гривень до 31 грудня 2014року,
- 188 880,99 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 99коп) гривні до 31 грудня 2015року.
Пунктом 3 Мирової угоди передбачено, що стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Боржника з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди.
Згідно п. п. 5 та 6 Мирової угоди - Боржник і Стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов'язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на Боржника. Боржник і Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.
Враховуючи, що відповідачем умови мирової угоди виконанні не були, то позивач звернувся до суду з позовом про спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ГФ до виконання Мирової угоди на стадії виконання від 28.10.2014, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/22439/13 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ГФ на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області Броваритепловодоенергія борг у розмірі 100 935, 92 грн., в тому числі: основний борг 95 356, 49 грн. та судовий збір 5 579, 44 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином, який відповідно до ст. 11 та ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язується припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем своїх зобов'язань за Мировою угодою належним чином виконано не було, доказів сплати суми заборгованості у розмірі 100 935, 92 грн. останнім суду не надано, що стало підставою для звернення до суду.
Таким чином, оскільки відповідачем належним чином не виконано зобов'язання, щодо перерахування на рахунок позивача відповідних платежів у відповідності до умов Мирової угоди, позивач отримав право вимагати від відповідача сплати непогашеної суми заборгованості у розмірі 100 935, 92 грн.
Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 по справі № 910/22439/13 було затверджено мирову угоду від 25.11.2014, укладену між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (стягувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ГФ" (боржник).
Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином у розумінні змісту ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, є підставою виникнення прав та обов'язків сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 даного Кодексу підлягає обов'язковому виконанню.
Аналогічна позиція наведена Вищим господарським судом України у постановах від 27.01.2014 у справі № 922/3651/13 та від 09.03.2010 у справі N 10/122-09-2965.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За приписами статей 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція, чинна на дату винесення ухвали)встановлено вимоги до виконавчого документа, згідно якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Згідно п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
За твердженнями позивача на час звернення з даним позовом до господарського суду відповідач частково виконав умови мирової угоди, сплативши 183 615, 60 грн.
Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 у справі № 910/22439/13 про затвердження мирової угоди, зазначений документ не містить дати набрання ухвалою законної сили та строку її пред'явлення до виконання, що свідчить про її невідповідність вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судом встановлено, що ухвала Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 у справі № 910/22439/13 не має статусу виконавчого документа, оскільки не відповідає вимогам, визначеним до виконавчого документа статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2016 по справі № 920/1515/15 та постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 року № 6-274цс15 та від 11.11.2015 року № 6-342цс15.
Таким чином, оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов мирової угоди та невідповідність ухвали Господарського суду м. Києва від від 25.11.2014 у справі № 910/22439/13 про затвердження мирової угоди вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги позивача про спонукання відповідача виконати умови зазначеної мирової угоди шляхом стягнення з останнього 100 935, 92 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як зазначено в п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:
-якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
-якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові, у зв'язку з чим позов в частині стягнення 100 935, 92 грн. основного боргу за мировою угодою визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
При цьому, суд не приймає заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань з огляду на те, що умовами п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволені у повному обсязі, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ГФ" 04070, м. Київ, вул Набережно-Лугова, 5, офіс 49; код ЄДРПОУ: 21624638) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області Броваритепловодоенергія (07400, м. Бровари, вул. Грушевського, 3-А; код ЄДРПОУ:13711949) 95 356,49 грн. - основного боргу, 5 579, 44 грн. - судовий збір та 1600,00 грн. та 1600, 00 грн. судового збору за подання заяви.
3. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 13.12.2017
Суддя М.О. Лиськов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2017 |
Оприлюднено | 24.12.2017 |
Номер документу | 71200972 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Лиськов М.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні