Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/20216/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/20216/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/20216/17

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю ТІК ЛТД ;

до приватного акціонерного товариства Київспецтранс ;

про стягнення 4 926 263,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Колтик О.Т., довіреність б/н від 0404.2017р.;

від відповідача: Голеня С.О., довіреність № 26 від 10.07.2017р..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КС ЛІЗИНГ (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства Київспецтранс (надалі - відповідач ) про стягнення 4 926 263,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № ФЛ2 від 18.07.2012р. не здійснив оплату лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 4 742 928,81 грн., за прострочення сплати якої нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 106936,47 грн., 3% річних у розмірі 10870,53 грн., та 108408,25 грн. пені на підставі п. 7.4 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017р. порушено провадження у справі № 910/20216/17 та призначено розгляд справи на 07.12.2017р..

06.12.2017р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання в порядку ст. 25 ГПК України про заміну позивача у справі №910/20216/17 - товариство з обмеженою відповідальністю КС ЛІЗИНГ на товариство з обмеженою відповідальністю ТІК ЛТД . В обґрунтування поданого клопотання позивачем надано Договір № 01-1/1217 від 01.12.2017р., згідно з яким первісний кредитор - ТОВ КС ЛІЗИНГ , відступило право вимоги новому кредитору - ТОВ ТІК ЛТД до боржника - ПрАТ Київспецтранс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017р. розгляд справи було відкладено на 14.12.2017р. та здійснено заміну позивача у справі № 910/20216/17 товариства з обмеженою відповідальністю КС ЛІЗИНГ на товариство з обмеженою відповідальністю ТІК ЛТД .

Присутній в судовому засіданні 14.12.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з наміром збільшити розмір позовних вимог.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи, оскільки підстави, з яких позивач просить відкласти розгляд справи не відповідають приписам статті 77 ГПК України.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, поданому в судовому засіданні разом із документами на вимогу ухвали суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю КС Лізинг (за договором - лізингодавець) та приватним акціонерним товариством Київспецтранс (за договором - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №ФЛ2, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець надає лізингоодкржувачу у вигляді фінансового лізингу з правом викупу в платне користування об'єкт лізингу.

Об'єктом лізингу є контейнери для збирання твердих побутових відходів об'ємом 1100 літрів в кількості 1436 штук (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору, вартість об'єкта лізингу становить 2 585 120 грн., в тому числі ПДВ 430 853,33 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить 3 515 763,20 грн., де 2 585 120грн., в тому числі (включно) ПДВ 430 853,33 грн., це вартість об'єкту лізингу, а 930 643,20 грн. без ПДВ - процентні виплати лізингодавцю за 4 (чотири) роки.

Передача об'єкта лізингу в користування оформлюється актом приймання-передачі об'єкта лізингу, в якому зазначається його стан на момент передачі, акт складається за формою, передбаченою у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.7 договору).

Так, між сторонами договору підписано акт приймання-передачі об'єкта лізингу, відповідно до умов якого ТОВ КС Лізинг передало, а відповідач прийняв предмет лізингу: евроконтейнер пластмасовий для збирання твердих побутових відходів в кількості 1436 штук.

Об'єкт лізингу вважається переданим лізингоодержувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта лізингу (п.5.6 договору).

Відповідно до п.5.1 договору (в редакції Додатку № 4 від 17.04.2014р.), строк надання послуг: 66 місяців, з дати передачі об'єкта лізингу.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється у Розрахунку лізингових платежів , який є додатком №2 до цього договору.

З Розрахунку лізингових платежів (додаток №2 до договору) вбачається, що сторони розділили ціну договору на 66 лізингових платежів на суму 107 205,87 грн. кожен, який складається з 60 119,07 грн. - відшкодування вартості об'єкта лізингу та 47 086,80 грн. - процентні виплати лізингодавцю. Датою платежу є перше число кожного наступного місяця за звітний.

Лізингові платежі включають у себе суму відшкодування, частини вартості об'єкту лізингу та винагороду лізингодавцю за отриманий лізингоотримувачем об'єкт лізингу (п.4.2 договору).

Лізингові платежі сплачуються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, який зазначений в даному договорі (п.4.3 договору).

Відповідно до акту звірки заборгованості між ТОВ КС Лізинг та ПрАТ Київспецтранс за договором №ФЛ2 від 18.07.2014 року станом на 30.11.2016 року заборгованість відповідача за спірним договором становить 4 238 006,28 грн. з яких: заборгованість з відшкодування вартості становить 2 509 874,99 грн., 1 728 131,29 грн. - заборгованість по сплаті нарахованих процентів.

Відповідно до п.6.5 договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виплачувати лізингові платежі згідно умов цього договору.

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ КС Лізинг зазначало, що відповідач своїх зобов'язань по оплаті лізингових платежів за лізинговим договором № ФЛ2 не виконав на суму 4 742 928,81 грн.

ТОВ КС Лізинг неодноразово зверталося до відповідача з вимогами про погашення заборгованості в сумі 4 742 928,81 грн., проте відповідач такі вимоги залишив без відповіді та задоволення.

В подальшому, 31.10.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 31-1/1017 про дострокове розірвання договору фінансового лізингу № ФЛ2 від 18.07.2012р., згідно з яким 01.11.2017р. достроково розірвано договір фінансового лізингу № ФЛ2 від 18.07.2012р. та відповідач зобов'язався повернути лізингодавцю контейнери для збирання твердих побутових відходів в кількості 1436 штук, а також сплатити заборгованість у сумі 2 449 755,92 грн. з ПДВ, як відшкодування лазингодавцю вартості контейнерів, та заборгованість у сумі 2 293 172,89 грн. без ПДВ, як процентні виплати лізингодавцю. Крім того, відповідач зобов'язався сплатити суми штрафних санкцій та неустойки, а також суми збитків лізингодавця, інфляційних нарахувань на суму боргу за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми відповідно до законодавства України.

Проте, станом на день звернення з позовом до суду, відповідач вказану заборгованість лізингодавцю не сплатив.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ КС Лізинг звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в розмірі 4 742 928,81 грн.

Водночас, 01.12.2017р. між ТОВ ТІК ЛТД (далі - позивач) та ТОВ КС Лізинг укладено Договір № 01-1/1217 від 01.12.2017р., згідно з яким первісний кредитор, ТОВ КС Лізинг , відступило право вимоги новому кредитору - ТОВ ТІК ЛТД до боржника - ПрАТ Київспецтранс за Договором фінансового лізингу № ФЛ2 від 18.07.2012р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає випадки, в яких відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, тобто, матеріальному правовідношенні, при цьому за змістом даної статті правонаступництво та передання своїх прав кредитором іншій особі за правочином є окремими самостійними підставами заміни кредитора у зобов'язанні, що відрізняються як за умовами виникнення, так і їх оформленням та правовими наслідками; заміна боржника в зобов'язанні також є можливою як на підставі правочину (стаття 520 Цивільного кодексу України), так і в силу спеціальних приписів закону (статі 104-109 Цивільного кодексу України).

Порядок та підстави заміни сторони у судовому провадженні за правилами господарського судочинства передбачено статтею 25 Господарського процесуального кодексу України, за якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво відбувається як у разі універсального правонаступництва так і у разі переходу прав у зобов'язанні (сингулярного правонаступництва).

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи викладене, судом було здійснено заміну товариства з обмеженою відповідальністю КС Лізинг на товариство з обмеженою відповідальністю ТІК ЛТД .

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно положень п.3 ч.2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів своєчасної оплати лізингових платежів на суму 4 742 928,81 грн., таким чином суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем у сумі 4 742 928,81 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 742 928,81 грн., що складається з 2 449 755,92 грн. суми відшкодування позивачу вартості контейнерів, та 2 293 172,89 грн. суми процентних виплат, є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав про скрутне фінансове становище.

Такі заперечення судом відхиляються, оскільки наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від виконання договірних зобов'язань.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 106 936,47 грн., 3% річних у розмірі 10 870,53 грн., а також 65 527,59 грн. пені з посиланням на п.7.4.1 договору, що нараховані за період з 01.07.2014р. по 01.11.2017р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.7.4.1 договору, у випадку прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми лізингових платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу у розмірі 65 323,97 грн. відповідно до уточненого розрахунку суду.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, який судом перевірено і який є арифметично вірним, а позовна вимога в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково відповідно до уточненого розрахунку суду в сумі 10 862,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства Київспецтранс (04208, м. Київ, пр. Правди, 85; код ЄДРПОУ 02772037) на користь товариство з обмеженою відповідальністю ТІК ЛТД (79057, м. Львів, вул. Рудницького, 15, кв. 1; код ЄДРПОУ 37953997) заборгованість за відшкодування вартості об'єкта лізингу - 2 449 755 грн. 92 коп., заборгованість по процентній виплаті - 2 293 172 грн. 89 коп., інфляційні втрати - 106 936 грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 10 862,00 грн., 65 323,97грн. - пені та 73 890 грн. 77 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3 В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 22.12.2017р.

Суддя А.І. Привалов