Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/16622/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/16622/17

За позовом Селянського фермерського господарства "Обрій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно Інвестиційна Група"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Інагро-Транс"

2)Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА ГРУП"

про визнання договору недійсним

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Коноваленко Є.Л. за дов.

Від відповідача: Кір'янова Л.М. за дов.

від третьої особи 1:не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги боргу № 25/12/15 від 25.12.2015, укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір є фіктивним правочином, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, позивач був введений відповідачем в оману щодо дійсності грошового зобов'язання, тому з підстав встановлених ст.ст. 203, 215, 230, 234 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати договір недійсним.

Відповідач письмового відзиву не надав, його представник в судових засіданнях проти позову заперечив.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інагро-Транс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА ГРУП" письмових пояснень щодо суті спору не надали, своїх представників в судові засідання не направили.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно Інвестиційна Група" (цедент за договором) та Селянським фермерським господарством "Обрій" (цесіонарій за договором) було укладено договір про відступлення права вимоги боргу № 25/12/15 (далі - договір відступлення), пунктом 1 якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові у відповідності до договору № 1 ПБ від 12.12.2015 між цедентом і ТОВ Інагро - Транс (боржником).

Згідно пункту 2 договору, за цим договором позивач (цесіонарій) набуває право вимагати від боржника реального та належного виконання наступних обов'язків на суму заборгованості боржника (ТОВ "Інагро-Транс" ) за договором № 1ПБ від 12.12.2015:

- емісії боржником (ТОВ "Інагро-Транс") власних простих векселів на користь позивача (цесіонарія);'

- акцепту боржником (ТОВ "Інагро-Транс") переказних векселів, які виписані позивачем (цесіонарієм);

- передачі боржником (ТОВ "Інагро-Транс") векселів третіх осіб на користь позивача (цесіонарія).

В п.2 договору відступлення вказано, що згідно договору № 1 ПБ від 12.12.2015 відповідач надав, а боржник отримав комісійні послуги на загальну суму 1164500,00 грн. Заборгованість за договором № 1ПБ від 12.12.2015 на дату відступлення вимоги складає 1 164500,00 грн.

Згідно з пунктом 3 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги засновано на договорі № 1ПБ від 12.12.2015 року між ТОВ "Аграрно Інвестиційна Група" та ТОВ "Інагро-Транс".

Дослідивши зміст договору № 1 ПБ від 12.12.2015, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що договір № 1 ПБ від 12.12.2015 є договором про переведення боргу, укладений трьома сторонами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Групп" (первісний боржник за договором ), Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Інагро-Транс" (новий боржник за договором) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно Інвестиційна Група" (кредитор за договором).

Згідно із умовами договору № 1ПБ від 12.12.2015 первісний боржник (ТОВ "Аква Групп") переводить свій борг (обов'язки) за договором № 1/27/05-13 від 27.05.2003 у сумі 1164500,00 грн., укладеним між первісним боржником та кредитором (ТОВ "Аграрно Інвестиційна Група"), а новий боржник (ТОВ "Інагро-Транс") приймає на себе обов'язки первісного боржника із зазначеного договору (основний договір) (преамбула та п.1 договору № 1ПБ від 12.12.2015). В п. 2 договору № 1ПБ від 12.12.2015 зазначено, що станом на дату укладення цього договору заборгованість первісного боржника перед кредитором за основним договором складає 1164500,00 грн. (п. 2

За умовами договору № 1ПБ від 12.12.2015, ні в ТОВ "Аква Групп", ні у ТОВ "Інагро-Транс" не існує обов'язку із емісії, акцепту чи передачі простих або переказних векселів на користь відповідача.

З долученої позивачем до матеріалів позовної заяви копії договору комісії на продаж майна № 1/27/05-13 від 27.05.2013 (далі - договір комісії) вбачається, що вказаний договір було укладено між відповідачем (комітент за договором) та ТОВ "Аква Групп" (комісіонер за договором), його предметом є встановлення прав та обов'язків сторін щодо здійснення правочинів з метою реалізації майна шляхом укладання комісіонером (ТОВ "Аква Групп") за рахунок та від імені комітента (відповідача) договорів продажу майна, яке належить відповідачу на праві власності (п. 1.1 договору комісії). Згідно п.1.10 договору комісії, сторони домовились, що майном у розумінні цього договору є: будівельні матеріали, загальна вартість майна, що передається для продажу складає 1164500,00 грн.

У пункті 1.2 договору комісії передбачено, що відповідно до норм глави 68 ЦК України ТОВ "Аква Групп" наділяється виключним правом від свого імені, але за рахунок відповідача вчиняти всі необхідні юридичні дії, які створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки відповідача стосовно реалізації майна шляхом укладання договорів продажу майна згідно цього договору.

Зі змісту договору слідує, що за умовами пункту 1.2 цього договору він є договором комісії (глава 69 ЦК України), а за умовами пункту 1.1 - договором доручення (глава 68 ЦК України).

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору комісії відповідач доручив, а ТОВ "Аква Групп" зобов'язувався реалізувати майно, через укладання договорів купівлі-продажу майна з фізичними та/або юридичними особами. Кошти за укладеними правочинами перераховуються на поточний рахунок ТОВ "Аква Групп" за окремо погодженими реквізитами або надаються готівковим розрахунком із каси відповідача згідно чинного законодавства, якщо інше не буде додатково погоджено сторонами. Після отримання ТОВ "Аква Групп" сум відповідних платежів за кожним окремим договором від третіх осіб, ТОВ "Аква Групп" зобов'язане перерахувати всі такі суми платежів відповідачу протягом п'яти банківських днів з моменту надходження від покупців на рахунок ТОВ "Аква Групп" таких сум, якщо інше не буде додатково погоджено Сторонами.

Доказів погодження між відповідачем та ТОВ "Аква Групп" інших умов розрахунків до матеріалів справи не подано.

12.12.2017 в судовому засіданні представником відповідача долучено до матеріалів справи копії акту приймання-передачі майна в комісію від 27.05.2013 та копію акту звірки взаємних розрахунків за період: 27.05.2013 - 31.05.2013 між відповідачем та ТОВ "Аква Групп".

Акт приймання-передачі майна в комісію від 27.05.2013 може свідчити лише про передачу майна відповідачем на комісію ТОВ "Аква Групп", але не свідчить про реалізацію цього майна останнім на умовах договору комісії.

Акт звірки в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відноситься до первинних облікових документів, який би підтверджував факти здійснення певних господарських операцій, і також не підтверджує факту реалізації переданого на комісію майна.

Інших документів, які б свідчили про виконання договору комісії, реалізації переданого на комісію майна суду не надано.

Пунктами 4.1, 4.2 договору комісії передбачено, що цей договір набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань обома сторонами. Після повного виконання зобов'язань за цим договором сторони підписують акт про надані послуги.

Відтак, за умовами договору комісії заборгованість у ТОВ "Аква Групп" виникає лише після укладання відповідних договорів купівлі-продажу майна та перерахування за ними коштів покупцями на рахунок ТОВ "Аква Групп". Розрахунків з відповідачем за допомогою векселів умови договору комісії не передбачають.

Отже, з огляду на викладене, належить визнати, що на підставі договору комісії заборгованість у ТОВ "Аква Групп" перед відповідачем на суму 1164500,00 грн. не виникла, протилежне суду не доведено.

Тому, вказаний борг не міг бути переведений за договором № 1ПБ від 12.12.2015 на ТОВ "Інагро-Транс", і, відповідно, не могли бути відступлені відповідачем позивачу права вимоги до ТОВ "Інагро-Транс" за договором № 1ПБ від 12.12.2015 на підставі договору відступлення права вимоги боргу № 25/12/15 від 25.12.2015, оскільки у відповідача були відсутні такі права вимоги, та умови вищенаведених договору комісії та договору № 1 ПБ (про переведення боргу) не передбачали можливості проведення розрахунків із застосуванням векселів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Доказів передачі позивачу відповідачем первинних документів, які б підтверджували права, що відступалися за спірним договором про відступлення права вимоги, суду не надано.

В обґрунтування підстав позову позивачем вказано ст.ст. 203, 215, 230, 234 ЦК України.

Встановивши вище зазначені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено суду та не підтверджено належними доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України підстав для визнання оспорюваного договору недійсним в порядку ст. ст. 230, 234 ЦК України, а саме - вчинення договору під впливом обману з боку відповідача, а також наявності умислу обох його сторін, як обов'язкової ознаки фіктивності.

Правила встановлені ст. 215 ЦК України застосовуються господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема і статей 230 та 234 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що оспорюваний правочин не відповідає вимозі встановленій ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки відповідачем за оспорюваним договором про відступлення права вимоги боргу № 25/12/15 від 25.12.2015 була передана недійсна вимога.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідач стверджувань позивача не спростував, належними засобами доказування не спростував ту обставину, що ним було передано позивачу дійсну вимогу, і що правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України наявні підстави для визнання, в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, договору про відступлення права вимоги боргу № 25/12/15 від 25.12.2015 недійсним, що є підставою для задоволення позову.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги боргу № 25/12/15 від 25.12.2015, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Обрій" (08830, Київська область, Миронівський район, село Вікторівка, вулиця Незалежності, будинок 32 А, ідентифікаційний код 20616335) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно Інвестиційна Група" (02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 37332080).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно Інвестиційна Група" (02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 37332080) на користь Селянського (фермерського) господарства "Обрій" (08830, Київська область, Миронівський район, село Вікторівка, вулиця Незалежності, будинок 32 А, ідентифікаційний код 20616335) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2017

Суддя О.М.Ярмак