Рішення

від 14.12.2017 по справі 925/1364/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 925/1364/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Сахно І.В., за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 - за посвідченням та представників сторін:

від позивача 1 - ОСОБА_2 за довіреністю,

від позивача 2 - ОСОБА_3 за довіреністю,

від відповідача 1 - адвокат ОСОБА_4,

від відповідача 2 - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" та Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" та Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Шполянської РДА від 12.05.2010 №233 (далі - спірне Розпорядження) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в адміністративних межах Ярославської сільської ради площею 195, 2748 га, у тому числі: 195, 2748 га рілля, та передано в оренду терміном на 30 років сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Лан для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктом 2 спірного Розпорядження передано в оренду для ведення сільськогосподарського товарного виробництва земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 195, 2748 га, які знаходяться за межами населеного пункту на території Ярославської сільської ради Шполянського району, Черкаської області строком на 30 років.

18.05.2010 між Шполянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Лан (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Ярославської сільської ради Шполянського району, Черкаської області загальною площею 195, 2748 га, у тому числі: 195, 2748 га ріллі.

На думку заявника відповідачем порушено порядок надання земельних ділянок у користування, оскільки не було проведено відповідного аукціону, а також порушено процедуру поновлення дії договорів оренди земельних ділянок 2005 року, межі яких змінились.

13 грудня 2017 року представник відповідача 2 подав до суду відзив на позов, у якому проти позову заперечив. Заперечення обґрунтовані тим, що прокурор звернувся з позовом в інтересах держави без достатніх на то підстав, прокурор не зазначив чи завдані державі збитки та наголошує на пропуску прокурором позовної давності.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Суд приходить до висновку, що неявка представника відповідача 2 у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти своїх представників у судове засідання, підтримувати позов чи заперечувати проти нього є правом сторони, а не обов'язком.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві. Щодо заяви відповідачів про застосування строку позовної давності зазначила наступне, порушення прав та інтересів держави, як власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, прокурор дізнався у серпні 2017 року після отримання інформації відділу Держгеокадастру у Шполянському районі Черкаської області від 30.08.2017, то перебіг позовної давності для прокурора підлягає обрахуванню саме з цієї дати, а не від дня укладення оспорюваного правочину. Прокурор не погоджується з твердженням відповідачів, що у позивачів, виходячи з контрольних функцій органів Держкомзему на час укладання оспореного договору, не було ніяких перешкод у отриманні інформації щодо законності надання в користування СТОВ ЛАН земельної ділянки. До Позивача-2, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, що були предметом спірних розпорядження та договору, перейшли з 01.01.2013. Позивач не є правонаступником ні райдержадміністрації, ні Державного агентства земельних ресурсів України. При цьому механізм передачі контролю за уже укладеними повноважними розпорядниками таких земель особами (в даному випадку другий відповідач) був відсутній. Тому Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області було з об'єктивних причин позбавлений можливості дізнатись про порушення закону при прийнятті спірних розпоряджень та договору.

Представник позивача 1 у судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві, у письмовому клопотанні просить суд визнати причини пропуску встановленого законом строку поважною і відновити пропущений строк. Клопотання мотивоване тим, що позов поданий прокурором, який не являється позивачем, тому позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач, а не прокурор.

Представник позивача 2 у судовому засіданні та керівник позивача 2 у письмовому поясненні по суті спору позовні вимоги прокурора підтримали та просять задовольнити з тих самих підстав та мотивів.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи тим, що відповідачем 2 не було поновлено дію договорів 2005 року, оскільки фактично мало місце лише надання земельних ділянок у користування, а також просив суд застосувати позовну давність у спірних правовідносинах, як підставу для відмови у позові.

У судовому засіданні 14 грудня 2017 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення і доводи прокурора та представників сторін, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

На підставі розпорядження Шполянської РДА від 20.07.2005 №439 між Шполянською РДА та СТОВ „Лан" укладений договір оренди землі від 05.10.2005, зареєстрований за №040579900002 площею 82,3 га, дія якого закінчилась 01.01.2010 (а.с. 18-20).

На підставі розпоряджень Шполянської РДА від 21.01.2005 №37, від 19.04.2005 №223, від 10.06.2005 №348 між Шполянською РДА та СТОВ „Лан" укладений договір оренди землі від 06.10.2005 зареєстрований за №040579900003 площею 316,8 га.

Відповідно до пункту 8 договору: договір укладено на 5 років, до 01.01.2009 (а.с. 21-23).

Розпорядженням Шполянської РДА №233 від 12.05.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в адміністративних межах Ярославської сільської ради площею 195,2748 га, у тому числі: 195,2748 га - рілля , та передано (поновлено договори оренди землі від 05.10.2005 № 040579900002 та від 06.10.2005 № 040579900003) в оренду терміном 30 років (до 01.01.2040) сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Лан для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зі сплатою із 01.01.2010 за оренду у розмірі 391 грн. за 1 га (а.с.26).

Пунктом 2 спірного Розпорядження передано в оренду для ведення сільськогосподарського товарного виробництва земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 195, 2748 га, які знаходяться за межами населеного пункту на території Ярославської сільської ради Шполянського району, Черкаської області строком на 30 років.

18.05.2010 між Шполянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Лан (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Ярославської сільської ради Шполянського району, Черкаської області загальною площею 195, 2748 га, у тому числі: 195, 2748 га ріллі (а.с. 24, 25, 27, 28).

Як вбачається із матеріалів технічної документації із землеустрою встановлені межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) СТОВ Лан в адміністративних межах Ярославської сільської ради площею 195,2748 га, у тому числі: 195,2748 га - рілля. Кадастрові номери земельних ділянок: 7125789200:05:001:0001, 7125789200:05:001:0011, 7125789200:05:001:0012, 7125789200:05:001:0013, 7125789200:05:001:0014, 7125789200:05:001:0015, 7125789200:05:001:0016, 7125789200:05:001:0017, 7125789200:05:001:0018, 7125789200:05:001:0019, 7125789200:05:001:0020, 7125789200:05:001:0021, 7125789200:05:001:0022, "125789200:05:001:0023 (а.с.29-39).

Згідно з листом голови Шполянської районної ради від 11.08.2017 №02-04/161 СТОВ Лан не зверталось до районної ради з питань затвердження на сесії ради грошової оцінки земельних ділянок, розташованих в межах території Ярославської сільської ради Шполянського району, загальною площею 195, 2748 на земельних ділянках з кадастровими номерами 7125789200:05:001:0001, 7125789200:05:001:0011, 7125789200:05:001:0012, 7125789200:05:001:0013, 7125789200:05:001:0014, 7125789200:05:001:0015, 7125789200:05:001:0016, 7125789200:05:001:0017, 7125789200:05:001:0018, 7125789200:05:001:0019, 7125789200:05:001:0020, 7125789200:05:001:0021, 7125789200:05:001:0022, 7125789200:05:001:0023 (а.с. 40).

Відповідно до рішення державного кадастрового реєстратора ОСОБА_6 від 05.09.2017 про відмову у наданні інформації з Державного земельного кадастру земельні ділянки з вищезазначеними кадастровими номерами не зареєстровані у Державному земельному кадастрі (а.с. 46).

Згідно з довідкою Департаменту культури та взаємозв'язків з громадськістю ОСОБА_5 ОДА від 26.09.2017 №2445 в адмінмежах Ярославської сільської ради Шполянського району, на земельних ділянках з кадастровими номерами 7125789200:05:001:0001, 7125789200:05:001:0011, 7125789200:05:001:0012, 7125789200:05:001:0013, 7125789200:05:001:0014, 7125789200:05:001:0015, 7125789200:05:001:0016, 7125789200:05:001:0017, 7125789200:05:001:0018, 7125789200:05:001:0019, 7125789200:05:001:0020, 7125789200:05:001:0021, 7125789200:05:001:0022, 7125789200:05:001:0023 розташовані кургани з охоронними зонами археологічних об'єктів культурної спадщини, пам'яток археології місцевого значення - курганних груп, взятих на облік та під охорону держави рішенням Черкаського облвиконкому №116 від 26.06.1990, охоронні номери пам'яток №3863 та №3872 (а.с. 48).

На погодження до органів охорони культурної спадщини документації із землеустрою стосовно зазначених земельних ділянок не надходило, охоронні договори не укладалися.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній на день прийняття спірного розпорядження і укладення спірного договору оренди, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на день прийняття спірного розпорядження і укладення спірного договору, було встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набув чинності з 01.01.2013 року внесено зміни до ст. 122 Земельного Кодексу України і визначено, що правом передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб наділено Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 16.09.2008 № 509-VI, який набрав чинності з 14.10.2008, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачає випадки продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них не на конкурентних засадах (земельних торгах), а ч. 3 вказаної статті цього ж Кодексу - випадки не проведення земельних торгів.

Сторонами у справі не надала суду доказів, що стосовно СТОВ Лан існують перелічені у ч. ч. 2, 3 ст. 134 Земельного Кодексу України обставини, що дозволяли набувати спірні земельні ділянки в оренду без продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

У відповідності до ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, порушення чинного законодавства при укладенні договору є підставою для визнання такого договору недійсним.

Отже, на час укладення спірного договору оренди від 18.05.2010 Шполянська районна державна адміністрація мала повноваження на передачу першому відповідачу земельної ділянки загальною площею 195,2748 га із земель державної власності в адміністративних межах Ярославської сільської ради Шполянського району Черкаської області за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України таку передачу можна здійснювати лише за результатами земельних торгів, які не проводились.

Отже, договір оренди від 18.05.2010 суперечить вимогам ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України в редакції, чинній на день укладення такого договору, що є підставою для визнання його недійсним.

Із позовом до суду звернувся прокурор в інтересах держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Стаття 29 ГПК України визначає, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави; обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 ).

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 визначено, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, станом на день прийняття спірного розпорядження і укладення спірного договору, повноваження щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання належали районним державним адміністраціям на їх території.

Статтею 188 Земельного кодексу України в редакції чинній у 2010 році було встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону земель» в редакції, чинній у 2010 році, державний контроль за використанням та охороною земель здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Таким органом чинним законодавством було визначено Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель. В подальшому інспекцію було ліквідовано, а її обов'язки покладено на Державний комітет із земельних ресурсів (потім реорганізовано у Державне агентство земельних ресурсів).

Стаття 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" у 2010 році визначала такі основні завдання державного контролю за використанням та охороною земель:

забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;

запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;

забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

17 серпня 2011 року Кабінет Міністрів України своєю постановою № 974 «Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів» постановив:

1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 1, у тому числі: Головне управління Держземагенства у Черкаській області та управління Держземагенства у Чигиринському районі.

2. Реорганізувати територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 2, у тому числі до Головного управління Держкомзему у Черкаській області та до управління Держкомзему у Чигиринському районі.

Законом України від 23.02.2012 №4444-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» , який набрав чинності з 21.03.2012, та Законом України від 16.10.2012 №5462-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» , який набрав чинності з 09.12.2012, до Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель» , Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" були внесені ряд змін, згідно з якими органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель законодавчо був визначений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а органом, що здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Таким чином, з 21.03.2012 - дня набрання законної сили Законом України від 23.02.2012 №4444-VI повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель перейшли від Державного комітету земельних ресурсів і його територіальних органів до Державної інспекції сільського господарства України і її територіальних органів.

Законом України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01.01.2013, ст. 122 Земельного кодексу України була викладена в новій редакції, згідно з ч. 4 якої повноваження щодо передачі у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності перейшли від районних державних адміністрацій до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, тобто до Державного агентства земельних ресурсів України і його територіальних органів.

Наказом від 25.01.2013 №40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з п. 4.32 якого, Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» були:

утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області;

реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Черкаській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 було затверджене Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з п. 1 та 3 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Основними завданнями Держгеокадастру є:

1) реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру;

2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері;

3) внесення на розгляд Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначеній сфері, крім пропозицій щодо формування державної політики з використання і охорони земель сільськогосподарського призначення, які вносяться на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства.

25 квітня 2015 року була проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Держгеокадастру України від 26.05.2015 №84 «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області» погоджена можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.

Отже, з 26.05.2015 внаслідок реорганізації Головного управління Держземагенства у Черкаській області його повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб на території Черкаської області перейшли до його правонаступника - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Дане управління прокурором у позові визначено як орган, уповноважений представляти державу у спірних відносинах.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є правонаступником Головного управління Держземагенства Черкаській області в частині повноважень щодо передачі у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які виникли у Головного управління Держземагенства Черкаській області на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01.01.2013 і яким до ст. 122 Земельного кодексу України були внесені відповідні зміни.

В силу цих законодавчих змін з 01.01.2013 повноваження Шполянської районної державної адміністрації щодо передачі на її території земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання припинилися. При цьому правонаступництва між Шполянською районною державною адміністрацією і Головним управлінням Держземагенства Черкаській області не виникло.

Отже, господарським судом встановлено, що спірне розпорядження Шполянської районної державної адміністрації №233 від 12.05.2010 на час його прийняття і вичерпання його дії фактичним виконанням, не порушувало прав Головного управління Держземагенства Черкаській області та його правонаступника - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (позивач у справі) як державних органів-юридичних осіб, оскільки вони набули повноваження передавати у власність або у користування для всіх потреб вказані у спірному розпорядженні земельні ділянки уже після прийняття спірного розпорядження і його повного виконання, не є правонаступниками Шполянської районної державної адміністрації і не наділені правом оскаржувати до суду уже виконані розпорядження районних державних адміністрацій.

Отримавши повноваження з 01.01.2013 року розпоряджатися землями державної форми власності, з цієї ж дати другий позивач у справі (як і його попередник) набув і право стати стороною всіх чинних угод з оренди таких земельних ділянок та вносити до них зміни.

При зверненні до господарського суду у позовній заяві прокурор визначив першим позивачем ОСОБА_5 обласну державну адміністрацію.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 обласної державної адміністрації подав до суду клопотання, у якому зазначив, що на окремих земельних ділянках, які були надані у оренду першому відповідачу, розташовані об'єкти культурної спадщини - курганні групи. Оскільки розпорядження землями цієї категорії відноситься до компетенції обласних адміністрацій, перший позивач вважає, що спірним розпорядженням від 12.05.2010 були порушені права та охоронювані інтереси ОСОБА_5 обласної державної адміністрації. Окрім того, представник першого позивача просить суд визнати причину пропущення встановленого строку позовної давності поважною і відновити пропущений строк. Клопотання про визнання пропуску строку поважним обґрунтоване тим, що про прийняття спірного розпорядження від 12.05.2017 першому позивачу стало відомо тільки звернення прокуратури Черкаської області до ОСОБА_5 ОДА із запитами щодо спірних земельних ділянок у вересні 2017 року.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 16 Закону України Про місцеві державні адміністрації в редакції від 09.04.1999 місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за:

використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;

охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду;

Згідно з ст. 53 Земельного кодексу України До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 54 Земельного кодексу України визначено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про охорону культурної спадщини власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Режими використання пам'яток встановлює:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини щодо пам'яток національного значення; (Абзац третій частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012),

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам'яток місцевого значення. (Абзац четвертий частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2245-IV (2245-15) від 16.12.2004, N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012).

Як вбачається з описаних вище матеріалів справи, частина отриманих у користування першим відповідачем земель за спірним договором відносяться до земель, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини - курганні групи, які взяті на облік та під охорону держави рішенням Черкаського облвиконкому №116 від 26.06.1990, охоронні номери пам'яток №3863 та №3872.

Отже, господарським судом встановлено, що на обласні державні адміністрації ще до прийняття спірного розпорядження від 12.05.2010 та укладення спірного договору від 18.05.2010 були покладені функції контролю за охороною пам'яток історії та культури.

Першим відповідачем подано заяву про застосування позовної давності у спірних правовідносинах з тих підстав, що спірне розпорядження було прийняте 12.05.2010, спірний договір укладений та зареєстрований у Полянському районному відділі ОСОБА_5 регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 18.05.2010, а позов прокурором в інтересах держави подано лише 27.10.2017, тобто після закінчення позовної давності .

Обговоривши питання застосування строку позовної давності із учасниками процесу, судом було встановлено наступне:

Позовна давність за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки.

За змістом ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з положеннями п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

У відповідності до ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК).

Згідно з п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

За загальним правилом, господарський договір визнається недійсним з моменту його укладення і наявність порушеного права в зацікавленої особи, яка обрала способом захисту свого права "визнання договору недійсним", також повинно перевірятися саме на цей момент.

Як встановлено судом, з 01.01.2013 року до органів Держземагенства (його правонаступник - позивач у справі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) перейшли права на розпорядження землями державної форми власності для сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів згідно нової редакції ст. 122 ЗК України.

Оскільки договір визнається недійсним з моменту його укладення і невідповідність договору вимогам чинного законодавства перевіряється саме на момент укладення такого договору, то і перебіг позовної давності для визнання договору недійсним починається з часу укладення договору.

Починаючи з 01.01.2013 у органів Держгеокадастру виникло право розпорядження землями державної форми власності, то за всіма чинними на той час договорами оренди таких земель у них виникло і право ініціювати питання внесення змін до цих договорів (в т.ч. в питанні зміни сторони договору замість інших місцевих органів державної влади), а отже і виникло право на визнання таких договорів недійсними.

Закон від 06.09.2012 №5245 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав законної сили 01.01.2013 і вніс зміни до ст. 122 ЗК України, не встановлює ніяких особливостей застосування строків позовної давності для прав органів Держземагенства/Держгеокадастру визнавати недійсними вже чинні на той час договори оренди земельних ділянок державної форми власності.

Положення норм ЦК України про позовну давність не встановлюють для таких випадків (зміна уповноважених органів держави у певних взаємовідносинах чи передача повноважень від одного державного органу до іншого) ніяких особливостей застосування строку позовної давності чи зміни перебігу строку позовної давності.

Суд вважає, що на правовідносини сторін повинна поширюватися норма ст. 262 ЦК України про те, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності.

Станом на 01.01.2013 ще не закінчився строк позовної давності для визнання недійсним договору оренди від 18.05.2010 року для попередника позивача (Державне агентство земельних ресурсів), однак цим правом державний орган не скористався.

Враховуючи роз'яснення постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", поважність причин пропуску строку позовної давності пов'язується із наявністю обставин, що з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Як вже було встановлено господарським суд, зміна керівництва підприємства чи установи, передача державою певних повноважень від однієї установи до іншої, за змістом положень ЦК України про позовну давність не є підставою для зміни її перебігу чи нового обрахунку для таких суб'єктів.

З 12.05.2010 стосовно скасування спірного розпорядження, з 18.05.2010 стосовно визнання недійсним договору, а потім з 01.01.2013 року (та в межах трирічного строку позовної давності) відповідні позови могли подати ОСОБА_5 обласна державна адміністрація, Чигиринська райдержадміністрація, Інспекція сільського господарства, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, чи прокурор в їх інтересах.

Проте, такого позову подано не було.

Прокурором та представником першого позивача не доведено, що у цих осіб, зокрема, у першого позивача та другого позивача по справі чи у його попередника, були якісь об'єктивні (незалежні від їх волі) перешкоди для подачі позову про скасування спірного розпорядження від 12.05.2010 та визнання договору оренди від 18.05.2010 недійсним. Незабезпечення оперативного обміну інформацією про укладені договори оренди щодо земельних ділянок державної форми власності та охорони пам'яток культурної спадщини для прийняття рішення про те, чи є підстави для оскарження договору та для збору позовних матеріалів є організаційною проблемою місцевих органів Департаменту культури та взаємозв'язків з громадськістю ОСОБА_5 ОДА, Держгеокадастру та Держземагенства у Черкаській області, що не дає підстав вважати пропуск строку позовної давності з поважних причин у такому випадку.

Крім того, суд погоджується із доводами представника другого відповідача про те, що вся інформація про площі земель, які перебувають у користуванні юридичних та фізичних осіб регулярно та щорічно вноситься і оновлюється районними відділами земельних ресурсів у державній статистичній звітності, а на органи Держкомзему було покладено функції державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Також на органи прокуратури до 2015 року Законом України Про прокуратуру було покладено функцію нагляду за додержанням і застосуванням закону, зокрема і перевірка актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Тому у прокурора, першого позивача та другого позивача по справі та його попередника не було ніяких перешкод в отриманні інформації щодо користування першим відповідачем земельними ділянками за спірним договором, про право такого користування, для своєчасної перевірки наявності підстав для визнання спірного договору недійсним і пред'явлення відповідного позову для захисту прав держави.

Отже, за матеріалами справи судом встановлено, що при прийнятті спірного розпорядження від 12.05.2010 та при укладенні спірного договору оренди від 18.05.2010 було допущено порушення вимог Земельного Кодексу України про набуття права оренди на такі ділянки лише за результатами конкурсу (аукціону) та порядку надання земель з об'єктами культурної спадщини, що є підставою для скасування спірного розпорядження та визнання договору недійсним.

Однак станом на момент звернення до суду з позовом позивачем та прокурором пропущено строк позовної давності для пред'явлення позову про скасування спірного розпорядження від 12.05.2010 та визнання договору оренди від 18.05.2010 недійсним і поважних причин такого пропуску судом не встановлено.

З підстави пропуску позовної давності у позові слід відмовити повністю.

З цієї підстави до задоволення не підлягає і похідна вимога про скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові в позові судові витрати на відповідача не покладаються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повне рішення складене 21.12.2017.

Суддя О.В. Чевгуз