Постанова

від 19.12.2017 по справі 908/497/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

19.12.2017р. справа №908/497/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача:не з явився від відповідача 1: від відповідача 2:ОСОБА_5 - предст. за дов. №1649 від 24.11.2017р. не з явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця м.Київ на рішення господарського судуЗапорізької області від 11.05.2017 року (повний текст складено 16.05.2017р.) ухвалене в м. Запоріжжі у справі№908/497/17 (суддя Топчій О.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування м. Київ до відповідача 1 до відповідача 2Публічного акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю Термінатор Плюс м. Запоріжжя простягнення солідарно з відповідачів боргу у розмірі 123 699,99грн., пені у розмірі 2751,90грн., 3% річних у розмірі 589,69грн., інфляційних у розмірі 1 360,70грн.

ВСТАНОВИВ:

13.03.2017р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування м. Київ, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю Термінатор Плюс м. Запоріжжя про стягнення солідарно з відповідачів основного боргу у розмірі 123 699,99грн., пені у розмірі 2 751,90грн., 3% річних у розмірі 589,69грн., інфляційних у розмірі 1 360,70грн. (т.1 а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.05.2017р. у даній справі позов задоволений у повному обсязі (а.с.43-45).

Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю Термінатор Плюс м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування м.Київ основний борг у розмірі 123 699,99грн., пеню у розмірі 2 751,90грн., 3% річних у розмірі 589,69грн., інфляційні у розмірі 1 360,70грн. та судовий збір у розмірі 1926,03грн.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд вважав доведеним факт виконання позивачем п.5.5 договору поставки і обґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу, та приймаючи до уваги договір поруки між позивачем та відповідачем 2, дійшов висновку про те, що при солідарному обов"язку кредитору надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов"язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо, тому задовольнив позовні вимоги повністю солідарно з обох відповідачів.

За висновками суду позивачем були вірно розраховані пеня відповідно до умов договору п.10.6 договору поставки та 3% річних і інфляційних, тому позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 2751,90грн., 3% річних у сумі 589,69грн. та інфляційних у сумі 1360,70грн. судом були задоволені у повному обсязі.

Відповідач 1, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця м. Київ звернувся із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, в якій, посилаючись на невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2017р. по справі №908/497/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі (т.2 а.с. 123-126).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач 1 послався на те, постачальником не було здійснено навчання працівників протягом трьох місяців з дати постачання, у зв язку з чим ДП Укрзалізничпостач не отримало актів, які б слугували підставою для проведення остаточних розрахунків з позивачем у сумі 123 699,99грн. (5 % від суми договору поставки).

Апелянт вказує на те, що 16.09.2016р. на адресу ПАТ Українська залізниця від позивача надійшов ОСОБА_6 проведення навчання працівників за договором поставки №ЦХП-06-02713-01 від 17.12.2013р., датований 14.01.2014р. Проте, зазначений акт не був підписаний з боку ДП Укрзалізничпостач , оскільки фактично ТОВ Торговий дім Енергетичне машинобудування не було здійснено навчання працівників роботі з поставленою за договором продукцією. ОСОБА_6, на думку апелянта, не міг бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у зазначеній справі та не міг бути підставою для задоволення позову.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017р. по справі №908/497/17 порушено апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.) за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Українська залізниця м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2017р. по справі №908/497/17 та призначено до розгляду на 19.12.2017р. о 10-00 год.

Цією ж ухвалою були об"єднані в одне провадження розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ, що зареєстровані за вх. № 02-36/1141/17 від 28.11.2017р. та вх.№ 02-30/3028/17 від 28.11.2017р., оскільки на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла ще одна скарга ПАТ "Українська залізниця" м.Киїі разом із клопотанням про відновлення пропущеного строку на рішення господарського суд Запорізької області від 11.05.2017р. по справі № 908/497/17, яка по суті є другим примірником (копією) раніше поданої апеляційної скарги, проте в програмі "Діловодство спеціалізованого суду" вона зареєстрована під іншим номером.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими ГПК України в редакції від 15.12.2017р.

Відповідно до вимог ст.222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи здійснювалося фіксування судового засідання технічними засобами та був складений протокол судового засідання.

Апелянт у судове засідання з"явився, підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідач 2 у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника відповідача 1, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування м.Київ є юридичною особою (ідентифікаційний код 37932631), що підтверджено витягом з ЄДРПОУ та Статутом (т. 1 а.с. 90-95, а.с.119-126).

Відповідач 1, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця м.Київ є юридичною особою (ідентифікаційний код 40075815), що підтверджено витягом з ЄДРПОУ, яке є правонаступником Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (т.1, а.с. 96-116, 228).

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю Термінатор Плюс м.Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 38415864), що підтверджено витягом з ЄДРПОУ (т.1 а.с. 157-161).

17.12.2013р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергетичне машинобудування (за договором - Постачальник) було укладено договір поставки №ЦХП-0602713-01, за умовами якого Постачальник зобов язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (т.1 а.с.15-20).

Розділом 4 договору сторони визначили ціну продукції та суму договору.

Відповідно до п. 4.3 договору (в редакції Додаткової угоди до договору №1 від 18.12.2013р.) загальна сума даного договору на момент його підписання складає 2 061 666,60 грн., крім того ПДВ 20% - 412 333, 32 грн., що разом становить 2 473 999,92 грн. (т.1 а.с.22).

Розділом 5 договору визначено умови і терміни постачання.

Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ до матеріального складу ДП Укрзалізничпостач: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченко, 48, (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010р.). Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена Постачальником (п.5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 60-ти календарних днів з дати письмової рознарядки замовника., якщо інше не вказано в рознарядці.

Відповідно до п. 5.3 договору поставки датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції відповідачем на матеріальний склад ДП Укрзалізничпостач Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийму-передачі.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що Постачальник проводить навчання працівників протягом трьох місяців з дати постачання, що підтверджується оформленими актами проведення навчання працівників, підписаними представниками Постачальника та Вантажоодержувача.

Розділом 6 договору сторони визначили порядок розрахунків.

Так, розрахунки між Замовником та Постачальником здійснюються таким чином:

- Замовник перераховує Постачальнику оплату в розмірі 95% від вартості поставленої продукції протягом 75 банківських днів у відповідності з рахунком - фактурою, після дати поставки партії Продукції;

- остаточний розрахунок у розмірі 5 % від вартості поставленої продукції здійснюється протягом 75 банківських днів після надання Замовнику актів проведення навчання працівників, підписаних представниками Постачальника та Вантажоодержувача у відповідності з рахунком-фактурою, обумовлену згідно з п.5.2 договору (п.6.1).

Датою оплати вважається дата відправлення коштів Замовником за банківськими реквізитами Постачальника (п. 6.2 договору).

Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами (п.6.3).

Пунктом 10.6 договору встановлено, в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання обома сторона до 31.12.2013р., а в разі наявності потреби Замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою до повного виконання (п. 13.7 договору).

Договір поставки №ЦХП-0602713-01 від 17.12.2013р. підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Сторонами було підписано Специфікацію до договору поставки №ЦХП-0602713-01 від 17.12.2013р., в якій узгоджено найменування продукції, технічні характеристики, одиниці виміру, ціна, сума та загальна вартість продукції яка складає 2647179грн. (т.1 а.с.21).

Сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 18.12.2013р. до договору поставки №ЦХП-0602713-01 від 17.12.2013р., за умовами п.1 якої специфікацію №1 даного договору анульовано та включено Специфікацію №2 на суму 2 061 666,60грн., що разом становить 2 473 999,92г рн. (т.1 а.с.23). Решта пунктів договору поставки залишена без змін (т.1 а.с.22).

Позивачем було поставлено відповідачу 1 товар на загальну суму 2 473 999,92грн., що підтверджено видатковою накладною №129 від 23.12.2013р. (т.1 а.с.27).

В матеріалах справи наявна довіреність №ф-1111 від 23.12.2013р., видана відповідачем 1 на отримання від ТОВ ТД Енергетичне машинобудування на отримання матеріальних цінностей за видатковою накладною №129 від 23.12.2013р. за вказаним договором (т.1 а.с.28). Підпис представника відповідача міститься на переліченій видатковій накладній, яка має дату складання - 23.12.2013р.

На оплату відповідачу 1 був виставлений рахунок №129 від 23.12.2013р. на суму 2 473 999,92грн. (т.1 а.с.32).

Згідно умов договору поставки №ЦХП-0602713-01 від 17.12.2013р., що не заперечується позивачем та відповідачем 1, останній перерахував 2 350 299,93грн., що складає 95% оплати від суми договору.

Таким чином, залишок несплаченої суми за вказаним договором становить 123 699,99 грн., що складає 5% вартості поставленої продукції, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергетичне машинобудування (за договором - Кредитор, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Термінатор Плюс (за договором - Поручитель, далі - відповідач 2) був укладений договір поруки №31/01/2014-ЦХП-06-02713-01 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель зобов язався солідарно відповідати перед Кредитором за виконання ДП МТЗЗТУ Укрзалізнипостач (Боржником) зобов язань за договором поставки №ЦХП-06-02713-01, укладеним 17.12.2013р. між Кредитором і Боржником в розмірі 1 000,00 грн. (т.2 а.с. 64-65).

Підставою для виникнення відповідальності поручителя перед кредитором є невиконання, несвоєчасне виконання або невиконання належним чином боржником всіх зобов язань, що передбачені договором, визначеним в п.1.1 (п.1.2 договору).

Пунктом 8.1 договору поруки визначено, що цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання взаєморозрахунків між сторонами.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно залишку суми належної до сплати за Договором поставки №ЦПХ-06-02713-01 від 17.12.2013р. суми у розмірі 123 699,99грн. (5% від суми Договору), а також 2 751,90грн. пені за період з 03.01.2017р. по 01.03.2017р., 589,69 грн. 3% річних, 1360,70 грн. за період з 03.01.2017р. по 01.03.2017р., інфляційних витрат за січень -березень 2017р.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарським процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017р.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів належної до сплати за Договором поставки №ЦПХ-06-02713-01 від 17.12.2013р. суми у розмірі 123 699,99грн. (5% від суми Договору), а також 2 751,90грн. пені за період з 03.01.2017р. по 01.03.2017р., 589,69 грн. 3% річних, 1360,70 грн. за період з 03.01.2017р. по 01.03.2017р., інфляційних витрат за січень -березень 2017р. та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.

За приписами ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст. 554 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов"язання не встановлений або встановлений моментом пред"явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред"явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст. 559 ЦК України).

З змісту відзиву відповідача 2, ТОВ Термінатор Плюс вбачається, що він не визнає позовні вимоги з огляду на те, що: по-перше, на підставі договору поруки відповідач 2 поручився перед позивачем за невиконання відповідачем 1 зобов"язань за договором поставки № ЦХП-06-02713-01 від 17.12.2013р. у розмірі 1 000 грн., тобто стягнення більшої суми не передбачено ані договором поруки, ані законом; по-друге, позивач до відповідача 2 з вимогою як до поручителя за зазначеним договором поруки від 31.01.2014р. № 31/01/2014-ЦХП-06-02713-01 не звертався, тому вважає, що позовні вимоги щодо нього є необгрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають (т.2, а.с.48-49).

Договором поруки №31/01/2014-ЦХП-06-02713-01 від 31.01.2014р. між ТОВ Торговий Дім Енергетичне машинобудування та ТОВ Термінатор Плюс було передбачено, що порука за цим договором припиняється одночасно з припиненням зобов"язання, виконання якого забезпечено цим договором, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством (п.8.2 договору поруки).

Враховуючи наведене і те, що кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення боргу 13.03.2017р., майже через два роки після припинення поруки, висновок суду про задоволення позову та стягнення солідарно з відповідача 2, як поручителя, суми боргу є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, тому у позові до відповідача 2 слід відмовити.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За своєю правовою природою договір поставки №ЦХП-0602713-01 від 17.12.2013р. є договором поставки, правовідносини за яким регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України та главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України (частина 1 статті 693 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, пунктом 5.5 договору поставки передбачено, що Постачальник проводить навчання працівників протягом трьох місяців з дати постачання, що підтверджується оформленими актами проведення навчання працівників, підписаними представниками Постачальника та Вантажоодержувача.

Остаточний розрахунок у розмірі 5 % від вартості поставленої продукції здійснюється протягом 75 банківських днів після надання Замовнику актів проведення навчання працівників, підписаних представниками Постачальника та Вантажоодержувача у відповідності з рахунком-фактурою, обумовлену згідно з п.5.2 договору (п.6.1 договору).

Апелянт (відповідач 1) вважає, що в порушення умов договору поставки постачальником не здійснено навчання працівників з поставленою продукцією, у зв"язку з чим ДП "Укрзалізничпостач" не отримало актів, які б слугували підставою для проведення остаточних розрахунків з позивачем у сумі 123 699,99 грн. (5% від суми договору).

Дані доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем на адресу ДП "Укрзалізничпостач" був направлений ОСОБА_6 проведення навчання працівників за договором поставки № ЦХП-06-02713-01 від 17.12.2013р., що підтверджено описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією від 14.09.2016р., який було отримано ДП "Укрзалізничпостач" 16.09.2016р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.34-36).

Слід зазначити, що виходячи зі змісту договору поставки, єдиним належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом щодо стягнення 5% вартості поставленої продукції у розумінні ст.ст.76-79 ГПК України, є ОСОБА_6 проведення навчання працівників.

Іншого в договорі поставки в цій частині сторонами не передбачено.

Таким чином, остаточний розрахунок у розмірі 5 % від вартості поставленої продукції повинен бути здійснений протягом 75 банківських днів після надання Замовнику актів проведення навчання працівників, підписаних представниками Постачальника та Вантажоодержувача у відповідності з рахунком-фактурою згідно з п.5.2 договору. Отже, зобов"язання з оплати виникає після надання Замовнику акту проведення навчання, яке повинно бути виконано протягом 75 банківських днів, а відтак строк виконання зобов"язань відповідача 1 з його оплати сплив 30.12.2016р.

Оплата не була здійснена відповідачем 1.

Крім того, сторони узгодили, що остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами ( п.6.3 договору поставки).

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ДП "Укрзалізничпостач" був складений ОСОБА_6 9 звірки поставок та розрахунків, підписаний обома сторонами та зі змісту якого вбачається, що заборгованість ДП "Укрзалізничпостач" перед ТОВ "ТД "Енергетичне машинобудування" по договору № ЦХП-06-02713-01 від 17.12.2013р. станом на 30.10.2015р. складає 123 699,99 грн.(т.1, а.с.37).

Таким чином, керуючись вищенаведеними нормами та, виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів вважає висновок суду щодо законності та обгрунтованості позовних вимог стосовно стягнення боргу у розмірі 123 699,99 грн. правильним. Одночасно, зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача 1, враховуючи умови договору поставки та приписи діючого законодавства.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції були обґрунтовано задоволені позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 2751,90 грн. за період з 03.01.2017р. по 01.03.2017р. з наступного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем заявлено до стягнення сума пені в розмірі 2751,90 грн. за період з 03.01.2017 р. по 01.03.2017 р., відповідно до п. 10.6 Договору.

Відповідно до п. 10.6 Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої Продукції за кожен день прострочення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, заявлені до стягнення сума 3 % річних за період з 03.01.2017 р. по 01.03.2017 р. в розмірі 589,69 грн. та інфляційних втрат за період з січня 2017 р. по березень 2017 р. в розмірі 1360,70 грн., судом першої інстанції були обґрунтовано задоволені.

Суд апеляційної інстанції за допомогою Інформаційної - правової системи Ліга:Закон перевірив зазначені суми 3% річних та інфляційних втрат та визнав їх обґрунтованими та арифметично правильними.

Водночас, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних повинні бути задоволені щодо відповідача 1, ПАТ "Українська залізниця".

Таким чином, колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу та матеріалами справи, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення немає, а оскаржуване судове рішення підлягає зміні з урахуванням мотивів, викладених в даній постанові з підстав, передбачених п.п.1 ч.1 та ч. 4 ст. 277 ГПК України.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 129, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284, приписами п.17.5 розділу Х1 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017р., Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2017р. у справі №908/497/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2017р. у справі №908/497/17 - змінити.

Абзац перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2017р. у справі №908/497/17 викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця м.Київ (код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування м.Київ (код ЄДРПОУ 37932631) основний борг у розмірі 123 699,99грн., пеню у розмірі 2 751,90грн., 3% річних у розмірі 589,69грн., інфляційні у розмірі 1 360,70грн., судовий збір у розмірі 1926,03грн.

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2017р. у справі №908/497/17 абзацом третім в наступній редакції:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Термінатор Плюс м.Запоріжжя про стягнення основного боргу у розмірі 123 699,99грн., пені у розмірі 2 751,90грн., 3% річних у розмірі 589,69грн., інфляційних у розмірі 1 360,70грн., відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2017р. у справі №908/497/17 залишити без змін.

Господарському суду Запорізької області на виконання цієї постанови видати наказ відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складений 22.12.2017р.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Д.О.Попков

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.