Постанова

від 05.12.2017 по справі 910/14183/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа№ 910/14183/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного агенства з питань електронного урядування України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. у справі №910/14183/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Державного підприємства "Укркомунобслуговування"

до Державного агенства з питань електронного урядування України

про зобов'язання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Відповідача в примусовому порядку укласти з Позивачем договори на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі та в прибудові за адресою: м. Київ, вул. Димитрова (Ділова), 24) в обсягах пропорційно займаних площ відповідно до договору оренди №6998 від 15.12.2014р. з моменту передачі відповідного майна в оренду відповідно до акту приймання-передачі, а саме з 15.12.2014р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. у справі №910/14183/17 позов задоволено повністю. Зобов'язано Відповідача укласти з Позивачем договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі та в прибудові за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, (Ділова) 24) в обсягах пропорційно займаних площ відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6998 від 15.12.2014р. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення обґрунтоване тим, що обов'язок Відповідача щодо укладення договору на утримання орендованого майна виникає з умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6998 від 15.12.2014р., укладеному Відповідачем з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. у справі №910/14183/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконання вимог п.5.10 договору №6998 від 15.12.2014р. щодо укладення договору на відшкодування витрат на утримання орендованого майна призводить до порушення Відповідачем бюджетного законодавства, оскільки зобов'язання взяті Відповідачем без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями і підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Також Відповідач зазначає, що починаючи з 2014 року Позивачем не проводились роботи з прибирання приміщень, технічного обслуговування пожежної сигналізації, димовиведення, охоронної сигналізації, з технічного обслуговування внутрішніх мереж тепло-, водо-, електропостачання та водовідведення. Відповідач самостійно здійснює ремонт обладнання та прибирання приміщень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.12.2017р.

04.12.2017р. Відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишено судом без задоволення з підстав необґрунтованості.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

15.12.2014р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6998, відповідно до п.1.1 якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі та в прибудові за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 24, загальною площею 935,86 кв. м., що обліковуються на балансі Позивача, вартість якого визначена згідно з актом оцінки на 31.10.2014р. і становить 246475,59 грн.

Відповідно до п.5.10. договору Відповідач зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з Позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Відповідачу.

Згідно з п.10.1. договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.12.2014р. по 15.11.2017р. включно.

15.12.2014р. на виконання договору сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна за адресою: м.Київ, вул. Димитрова, 24.

02.06.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Відповідачем укладено договір про внесення змін №6998/02 від 02.06.2015р. до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6998 від 15.12.2014р., відповідно до якого п.1.1 розділу 1 договору оренди викладено в наступній редакції: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 24, загальною площею 484,46 кв. м., що обліковується на балансі Позивача, вартість якого визначена згідно з актом оцінки на 31.03.2015р. і становить 122555,32 грн.

Претензією №283 від 22.11.2016р. Позивач звернувся до Відповідача з проханням укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6998 від 15.12.2014р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало, а Відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі та в прибудові за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 24, загальною площею 935,86 кв. м., що обліковуються на балансі Позивача, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.12.2014р. У подальшому між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, відповідно до якого площа орендованого приміщення склала 484,46 кв. м.

Також п.5.10. договору оренди сторони домовились, що Відповідач зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання даного договору повинен укласти з Позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Відповідачу.

Отже, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що обов'язок Відповідача укласти договір на утримання орендованого майна виник з умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6998 від 15.12.2014р.

Відповідно до п.5.10 договору та ст.530 Цивільного кодексу України апеляційний суд вважає, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна мав бути укладеним до 13.01.2015р. (враховуючи, що 20-21 грудня 2014р., 27-28 грудня 2014р., 01-04 січня 2015р., 07-11 січня 2015р. - вихідні, останнім днем для виконання зобов'язання укладення договору є 12.01.2015р.).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази укладення такого договору, тому апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що виконання вимог п.5.10 договору №6998 від 15.12.2014р. щодо укладення договору на відшкодування витрат на утримання орендованого майна призводить до порушення Відповідачем бюджетного законодавства, оскільки зобов'язання взяті Відповідачем без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

З наведених норм права та умов укладеного між сторонами договору вбачається, що підписавши договір оренди у відповідній редакції, Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна, а взявши на себе такий обов'язок, Відповідач повинен його виконати.

Отже, відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання, взятого на себе Відповідачем відповідно до чинного законодавства України, та будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017р. №3-77гс17, від 13.10.2009р. у справі №09/209, від 15.05.2012р. у справі №11/446, постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2017р. у справі №925/1485/16 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.).

Апеляційний суд також не приймає доводи Відповідача, що починаючи з 2014 року Позивачем не проводились роботи з утримання орендованого майна, оскільки Відповідач не надав доказів на підтвердження вказаних доводів.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного агенства з питань електронного урядування України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. у справі №910/14183/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. у справі №910/14183/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов