Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/20853/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа № 910/20853/17

За позовом комунального підприємства Кривбасводоканал

до товариства з обмеженою відповідальністю Профі-Консалтінг

про стягнення 2 507,70 грн.

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Клімовська О.В. - за довіреністю № 65 від 04.12.2017 р.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Кривбасводоканал (далі - КП Кривбасводоканал , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Профі-Консалтінг (далі - ТОВ Профі-Консалтінг , відповідач) про стягнення 2 507,70 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., та Правил приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу, затверджених рішенням Криворізької міської ради № 2202 від 29.09.2004 р., а також умов укладеного сторонами договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 473 від 16.07.2007 р. (далі - договір), здійснював скид стічних вод до мережі міської каналізації з концентрацією забруднюючих речовин у них, яка перевищує гранично допустиму.

У позові КП Кривбасводоканал просить суд стягнути з ТОВ Профі-Консалтінг заборгованість у розмірі 2 507,70 грн., з яких: 1 851,14 грн. - основний борг, 419,20 грн. - пеня, 47,97 грн. - 3% річних, 189,39 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.11.2017 р. порушено провадження у справі № 910/20853/17 та призначено її до розгляду на 14.12.2017 р.

07.12.2017 р. та 14.12.2017 р. представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 27.11.2017 р.

У судовому засіданні 14.12.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103029508287, вимоги ухвали суду від 27.11.2017 р. про надання відзиву на позовну заяву не виконав.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, та наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.07.2007 р. між КП Кривбасводоканал та ТОВ Профі-Консалтінг (споживачЕМ) був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 473 (далі - договір), згідно з умовами якого КП Кривбасводоканал зобов'язувалось забезпечити споживача питною водою та прийняти від нього стічні води, а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити питну воду та послуги з приймання стічних вод.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що об'єкти користування водопостачанням та водовідведенням розташовані за адресами: проспект Металургів, 36 (торгівельний центр) та проспект Металургів, 36/1 (офіс).

Водокористуванням у розумінні ст. 1 Водного кодексу України є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України на водокористувачів покладений обов'язок дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до п. 1.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (далі - Правила № 190), приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Рішенням Криворізької міської ради № 2202 від 29.09.2004 р. були затверджені Правила приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу (далі - Правила № 2202), які є місцевими правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п. 1.2 Правил № 2202 вказані правила регламентують умови користування системою комунального водовідведення міста Кривого Рогу та нормативи водовідведення по кількості і якості стічних вод, прийнятих від підприємств, установ, організацій, юридичних і фізичних осіб-підприємців (надалі - Абоненти), у комунальну каналізаційну мережу.

Згідно з п. 1.6. Правил № 2202 ці правила є обов'язковими для Абонентів усіх видів власності, що відводять стічні води в комунальну каналізаційну мережу міста.

Пунктом 5.1 Правил № 2202 встановлено, що водоканал здійснює постійний контроль за кількістю і якістю стічних вод, що надходять у комунальну каналізаційну мережу від усіх Абонентів.

Якість стічних вод, що скидаються, визначається хімічними аналізами, підтвердженими Актом відбору проб стічних вод (додаток 3) та Протоколом дослідження якості стічних вод (додаток 5). Аналізи виконуються лабораторіями, що акредитовані на виконання цих видів досліджень (п. 5.6 Правил № 2202).

Відповідно до п. 3.7 договору величина плати за скидання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу розраховується згідно з п. 6 Правил приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу. При перевищенні вмісту забруднюючих речовин в стічних водах у контрольному колодязі споживача у порівнянні з встановленими у дозволі на скидання стічних вод, останній сплачує КП Кривбасводоканал додаткову плату, яка нараховується з урахуванням встановленого нормативу плати за скидання понаднормативних забруднень та коефіцієнтом кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Пунктом 5.17 Правил № 2202 встановлено, що період, за який стягується плата за скид Абонентом стічних вод з перевищенням ДК, встановленим разовим аналізом, проведеним Водоканалом, визначається не більше трьох календарних місяців (місяця, у якому відібрана проба та двох попередніх місяців). Підвищена плата стягується за весь об'єм стічних вод, скинутих Абонентом за цей період (п. 3.6. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів.).

Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, які скидають стічні води до каналізаційних мереж м. Кривий Ріг, встановлені у таблиці Допустимі величини показників (ДВП) якості стічних вод Абонентів, що скидаються у басейн каналізування Центральної станції аерації м. Кривого Рогу , яка є додатком до Правил № 2202.

Так, допустимий вміст у стічних водах таких забруднюючих речовин, як фосфати становить 10,0 мг/л, БСК5 - 350,2 мг/л, азот амонійний - 26,0 мг/л., завислі речовини - 270 мг/л.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.10.2016 р. представниками позивача за участі представника відповідача були відібрані проби стічних вод ТОВ Профі-Консалтінг з каналізаційного випуску № КК-4 за адресою: проспект Металургів, 36, про що у той же день був складений акт відбору проб стічних вод № 28, підписаний представниками обох сторін.

За результатами аналізу відібраних проб стічних вод хіміко-бактеріологічною лабораторією КП Кривбасводоканал був складений протокол дослідження якості стічних вод № 230 від 18.10.2016 р., з якого вбачається, що лабораторією виявлено ортофосфати у концентрації 17,93 мг/дм3 (при допустимій нормі 10,0 мг/л), БСК5 у концентрації 493,2 мгО2/дм3 (при допустимій нормі 350,2 мг/л), азот амонійний у концентрації 48,33 мг/дм3 (при допустимій нормі 26,0 мг/л).

У зв'язку з цим, позивачем був складений розрахунок величини плати за скид понаднормативно забруднених стічних вод за серпень, вересень та жовтень 2016 р., згідно з яким розмір вказаної плати склав 1 298,11 грн.

Для сплати відповідачем вказаного грошового зобов'язання позивач направив йому рахунок № 186 від 09.11.2016 р. на суму 1 298,11 грн., який відповідач, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04133180, отримав 25.11.2016 р., проте не оплатив.

06.02.2017 р. представниками позивача за участі представника відповідача були повторно відібрані проби стічних вод ТОВ Профі-Консалтінг з каналізаційного випуску № КК-4 за адресою: проспект Металургів, 36, та з каналізаційного випуску № КК-2 за адресою: проспект Металургів, 36/1, про що у той же день були складені акти відбору проб стічних вод № 102 та № 103, підписані представниками обох сторін.

За результатами аналізу відібраних проб стічних вод хіміко-бактеріологічною лабораторією КП Кривбасводоканал був складений протокол дослідження якості стічних вод № 65 від 13.02.2017 р., з якого вбачається, що лабораторією виявлено фосфати у концентрації 18,5 мг/дм3 (при допустимій нормі 10,0 мг/л), завислі речовини у концентрації 304 мг/дм3 (при допустимій нормі 270 мг/л).

У зв'язку з цим, позивачем був складений розрахунок величини плати за скид понаднормативно забруднених стічних вод за грудень 2016 р., січень та лютий 2017 р., згідно з яким розмір вказаної плати склав 553,03 грн.

Для сплати відповідачем вказаного грошового зобов'язання позивач направив йому рахунок № 119 від 28.02.2017 р. на суму 553,03 грн., який відповідач, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04401443, отримав 13.03.2017 р., проте не оплатив.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, що підтверджують сплату ним боргу перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав, акт відбору стічних вод № 28 від 11.10.2016 р., № 102 та № 103 від 06.02.2017 р. підписав, доказів оскарження дій, вчинених КП Кривбасводоканал під час здійснення контролю якості стічних вод, суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 851,14 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 419,20 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів після пред'явлення платіжного доручення, рахунку або квитанції.

Матеріалами справи підтверджується, що:

- рахунок № 186 від 09.11.2016 р. відповідач отримав 25.11.2016 р., отже, останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати вказаного рахунку було 30.11.2016 р., а прострочення виконання вказаного зобов'язання почалось з 01.12.2016 р.;

- рахунок № 119 від 28.02.2017 р. відповідач отримав 13.03.2017 р., отже, останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати вказаного рахунку було 16.03.2017 р., а прострочення виконання вказаного зобов'язання почалось з 17.03.2017 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач додаткову плату за перевищення вмісту забруднюючих речовин в стічних водах, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення у термін зазначений у п. 3.1 цього договору споживач сплачує на користь КП Кривбасводоканал пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також містить арифметичні помилки.

Здійснивши власний розрахунок пені за періоди з 01.12.2016 р. по 01.06.2017 р. - для рахунку № 186 та з 17.03.2017 р. по 17.09.2017 р. - для рахунку № 119, визначені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та з урахуванням встановленого позивачем початку періоду нарахування, суд встановив, що розмір пені становить 250,49 грн. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 250,49 грн. У стягненні 168,71 грн. пені судом відмовлено.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмір 47,97 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 189,39 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі порушення зобов'язання споживач повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.12.2016 р. по 13.11.2017 р. - для рахунку № 186 та за період з 17.03.2017 р. по 13.11.2017 р. - для рахунку № 119, суд встановив, що він містить арифметичні помилки.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням періодів, визначених позивачем, суд встановив, що їх розмір становить 48,13 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме 47,97 грн.

Щодо порядку обчислення інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені, зокрема, в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Так, у вищевказаному листі Верховного Суду України вказано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Однак, як вбачається з розрахунку інфляційної складової боргу, долученого до матеріалів позовної заяви, позивач не врахував вищенаведених роз'яснень, у зв'язку з чим розрахунок позивача є невірним.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, з урахуванням визначених позивачем періодів її нарахування з 01.12.2016 р. по 13.11.2017 р. - для рахунку № 186 та з 17.03.2017 р. по 13.11.2017 р. - для рахунку № 119, суд встановив, що розмір інфляційної складової боргу становить 203,21 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Тому вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме 189,39 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача додаткової оплати за скид стічних вод до мережі міської каналізації з концентрацією забруднюючих речовин у них, яка перевищує гранично допустиму, а також пені, 3% річних та інфляційної складової боргу підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Профі-Консалтінг (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, будинок 1, ідентифікаційний код 33194244) на користь комунального підприємства Кривбасводоканал (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, будинок 6А, ідентифікаційний код 03341316) основний борг у розмірі 1 851,14 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна грн. 14 коп.), пеню в розмірі 250,49 грн. (двісті п'ятдесят грн. 49 коп.), 3% річних у розмірі 47,97 грн. (сорок сім грн. 97 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 189,39 грн. (сто вісімдесят дев'ять грн. 39 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 492,36 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто дві грн. 36 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 22.12.2017 р.

Суддя О.Г. Удалова