Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/17494/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/17494/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва - 2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ІНВЕСТ"

про стягнення 264 259,74 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Полонська Н.М., за довіреністю.

від відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва - 2" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ІНВЕСТ" про стягнення 264 259,74 грн., з яких: 43 500,04 грн. сума основного боргу, 217 444,20 грн. штрафні санкції, відповідно до п. 7.3 Договору, 2 532,50 грн. інфляційні втрати, 783,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором підряду №03/12-15 від 03 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача по справі.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, буд. 10.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого терміну зберігання).

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

На призначені судові засідання 14.11.2017 та 12.12.2017 представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2015 між Приватним акціонерним товариством "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва - 2" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБС-ІНВЕСТ" (далі - відповідач, підрядник) було укладено договір підряду №03/12-15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню своїми силами доручений комплекс будівельно-монтажних робіт по виготовленню і монтажу металевих дверних блоків (надалі - БМР) на об'єкті: Житловий будинок №5 з вбудованими приміщеннями та 5-ти поверховим паркінгом у 6-му мікрорайоні житлового масиву Осокорки-Північні в Дарницькому р-ні м. Києва у відповідності до умов договору, згідно проектно-кошторисної документації на об'єкт, національними стандартами (ДСТУ), специфікації (додаток №1) з високою якістю, та здати виконані роботи замовнику у закінченому вигляді.

Замовник зобов'язується прийняти у підрядника роботи, виконані у відповідності з проектом об'єкта, і оплати їх (п.1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору вартість БМР, які підлягають виконанню підрядником, складає 76 649,89 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 6749,89 грн., яка уточнюється на підставі актів виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3).

Судом встановлено, що замовником було перераховано на рахунок відповідача авансом грошові кошти за договором в розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №61 від 10.12.2015, №1788 від 23.12.2015, №81 від 09.02.2015.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконано роботи на загальну суму 26 499,96 грн., що підтверджено належним чином оформленою довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2016 року та актом приймання виконаних робіт за січень 2016 року.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 26.01.2017, в якій останній просив відповідача виконати роботи в термін один місяць з дня отримання претензії, а у разі невиконання робіт в цей же термін (один місяць з дня отримання претензії) повернути перераховані позивачем кошти в розмірі 43 500,04 грн. Претензія була надіслана відділенням Укрпошти 27.01.2017 та повернулась 28.02.2017 не врученою з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 43 500,04 грн. основного боргу, 217 444,20 грн. пені за невиконання робіт, 2 532,50 грн. інфляційних втрат, 783,00 грн. 3% річних за не повернення авансового платежу.

Судом встановлено, що відповідач не виконав підрядні роботи в повному обсязі, що були передбачені п.1.1. договору та не повернув перераховані кошти (аванс) позивачем в сумі 43 500,04 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору замовник перераховує підряднику одноразовий платіж у погодженому замовником і підрядником розмірі. Залік авансу здійснюється при розрахунках за виконані роботи звітного місяця. Якщо Підрядник після отримання авансу від Замовника не приступив до виконання робіт чи не відпрацював його в повному обсязі, то він повертає аванс (чи не відпрацьовану його частину) з урахуванням інфляції, за час його використання, на протязі семи днів після отримання письмової вимоги Замовника про його повернення.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В даному випадку передоплата (аванс) - це попередня плата за послуги, які повинні бути отримані (виконані, надані) за Договором.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідач зобов'язаний повернути Позивачеві сплачену останнім суму передоплати у розмірі 43 500,04 грн., строк виконання вказаного зобов'язання є таким, що настав, а отже позов підлягає задоволенню в цій частині.

Позивачем також нараховано відповідачу пеню в розмірі 217 444,20 грн. виходячи з суми 79 649,89 грн. за період з 28.02.2017 по 28.08.2017.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує, встановлену в договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 7.3. договору, за несвоєчасне виконання робіт по вині підрядника, він сплачує замовнику пеню в розмірі 1,5% від вартості прийнятих до виконання робіт по договірній ціні за кожний день затримки, до фактичного строку закінчення робіт.

Відповідно до п. 2.1 Договору БМР, які підлягають виконанню підрядником складає 76 649,89 грн.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки не виконав підрядні роботи, а отже є таким, що не виконав належним чином зобов'язання.

Зважаючи на те, що позивачем було перераховано позивачу 70 000,00 грн. авансу, а відповідачем виконано роботи на загальну суму 26 499,96 грн., суд вважає обґрунтованим та справедливим проведення нарахування пені виходячи з суми 70 000,00 грн.

Оскільки, в порушення умов Договору відповідачем не були повернуті грошові кошти, а роботи, виконання яких взяв на себе Відповідач були виконані не в повному обсязі та не виконані у строк, визначений в претензії, відповідно до п.7.3 Договору, суд перевіривши розрахунок пені, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом в частково в розмірі 191 100,00 грн., (нарахованої за період з 28.02.2017 по 28.08.2017 виходячи з суми прострочення 70 000,00 грн.).

Щодо вимоги про стягнення 3% річних в сумі 783,00 грн. та 2532,50 грн. інфляційних втрат, за невиконання відповідачем грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено раніше, відповідно до п.6.1. Договору якщо Підрядник після отримання авансу від Замовника не приступив до виконання робіт чи не відпрацював його в повному обсязі, то він повертає аванс (чи не відпрацьовану його частину) з урахуванням інфляції, за час його використання, на протязі семи днів після отримання письмової вимоги Замовника про його повернення.

Виходячи з умов вказаного пункту договору, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 532,50 грн. за період з 28.02.2017 по 04.10.2017 нарахованої на суму невикористаного авансу в розмірі 43 500,04 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних, суд вказує наступне.

Згідно із п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Судом встановлено, що Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача кошти, які були перераховані позивачем у якості авансового внеску.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як авансовий платіж, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, у зв'язку з чим підстави для нарахування 3% річних відсутні.

Наведена позиція також викладена і у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 783,00 грн. задоволенню не підлягає.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ІНВЕСТ" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва, буд.10, код ЄДРПОУ 37739942) на користь Приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва - 2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-б, код ЄДРПОУ 32306302) основний борг в розмірі 43 500 (сорок три тисячі п'ятсот) грн. 04 коп., пені в розмірі 191 100 (сто дев'яносто одну тисячу сто),00 грн., 2 532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 50 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 556 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 99 коп.

В решті позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2017

СуддяІ.І. Борисенко