Постанова
від 27.11.2017 по справі 810/3340/17
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 року № 810/3340/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кушнової А.О., суддів Панової Г. В. та Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стоунхендж до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Стоунхендж (далі - позивач або ТОВ Стоунхендж ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач або ДФС України ), в якому просить суд:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.09.2017 №150070/35162078;

- зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Стоунхендж №31 від 23.06.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірним рішенням було відмовлено у реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, оскаржуваним рішенням ДФС України як підставою для відмови у реєстрації зазначено шаблонне та неконкретизоване формулювання надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування .

Крім цього позивач зауважує, що, керуючись вимогами п.п.201.16.1 п.201.1 ст. 201 ПК України, ТОВ Стоунхендж було надано до ДФС України перелік документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції, пояснення та історію підприємства, які на думку позивача, були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №31 від 23.06.2017. Проте, незважаючи на наявність підтверджуючих документів та пояснень, ДФС України прийнято спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017.

Також позивач зазначає, що основним видом економічної діяльності підприємства є КВЕД 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін. Специфіка вказаного виду діяльності полягає в тому, що для надання послуг з улаштування покриття підлоги ТОВ Стоунхендж купує в іноземного виробника будівельні матеріали, які в подальшому використовує при виконанні робіт і продажу замовнику послуг у вигляді готової підлоги. Як вказує позивач, за таких умов інформаційні бази ДФС фіксують придбання підприємством товарів згідно коду УКТ ЗЕД 3214 90 00 90 (та інших 2505 10 000, 3824 4 00 00) та постачання коду послуг ДКПП 43.33. У процесі такої специфіки господарської діяльності підприємства відбувається зміна (перетворення) придбаних товарів на реалізовані послуги, що у свою чергу стає підставою для блокування податкових накладних.

На думку позивача, ДФС України при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не врахувала вищевказану специфіку діяльності підприємства, що є основною причиною блокування податкової накладної.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення проти позову, відповідно до яких вважає спірне рішення ДФС України обґрунтованим, оскільки позивачем після зупинення реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017, не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій з ПАТ «Миронівський Хлібопродукт» .

У судове засідання, призначене на 27.11.2017, представники сторін не з'явилися, про дату та місце розгляду справи були проінформовані належним чином - телефонограмою про вручення тексту повістки про виклик до суду та під розписку безпосередньо у суді.

Суд зазначає, що у матеріалах адміністративної справи наявне клопотання представника позивача №302 від 02.11.2017 про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження (а.с.147).

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 27.11.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/3340/17 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоунхендж» зареєстровано як юридична особа 10.07.2007 Обухівською районною державної адміністрацією Київської області (ідентифікаційний код 35162078) за адресою: 08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Калініна, будинок 57, та перебуває на обліку як платник податків з 16.07.2007, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №216362 від 25.02.2013 (а.с.88), відомостями із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 29.03.2016 №_277 (а.с.89) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.11.2017 (а.с.90-95).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.08.2007, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200114100 від 11.03.2013 (а.с.107).

23.06.2016 між позивачем та ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області (м. Обухів) був укладений договір про визнання електронних документів №1, який згідно з пунктом 2 Розділу 1, надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2017 між Публічним акціонерним товариством Миронівський хлібопродукт (Замовник) в особі директора відокремленого підрозділу Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ Миронівський хлібопродукт ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоунхендж» (Підрядник) було укладено договір підряду №11, пунктом 1.1. Розділу 1 якого передбачено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується у межах договірної ціни (додаток №1 до договору) на свій ризик, в установлений договором строк, відповідно до проектної документації виконати роботи з влаштування полімерного покриття залізобетонної підлоги Головного виробничого корпусу 2-ї черги будівництва на об'єкті замовника Комплекс по переробці курчат-бройлерів в м. Ладижин, Вінницької області, по вул. Хлібозаводська, 14 (далі - Договір №11 від 29.05.2017, а.с.37-46).

Пунктом 1.2. Розділу 1 Договору №11 від 29.05.2017 визначено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені згідно наданої проектної документації по Акту приймання-передачі (додаток №5 до договору), та договірною ціною з локальним кошторисом та відомостями ресурсів (додаток №1 до договору) та Технічним завданням (додаток №7 до договору).

Замовник зобов'язується надати підряднику за актом приймання-передачі проектну документацію, а після закінчення робіт - прийняти роботи та, при відсутності яких би то не було зауважень, оплатити вартість виконаних робіт в порядку та в розмірах, передбачених договором (пункт 1.4. Розділу 1 договору).

Відповідно до пунктів 1.5., 1.7. Розділу 1 Договору №11 від 29.05.2017 роботи, що є предметом цього договору, виконуються з використанням матеріалів підрядника, вказаних в проектній документації, а також в договірній ціні із зазначенням ціни, та/або матеріалів замовника, додатково наданих згідно умов договору та/або вказаних в договірній ціні без зазначення ціни.

Строки виконання робіт та їх окремих етапів погоджуються сторонами у графіку виконання робіт (додаток №2 до договору), який є невід'ємною частиною договору.

У розділі 2 Договору №11 від 29.05.2017 сторони обумовили ціну робіт та порядок розрахунків за виконані роботи. Згідно з пунктом 2.1.Розділу 2 договору ціна робіт, що є предметом даного договору на момент його укладення, відповідно до погодженої сторонами договірної ціни становить 4 140 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 690 000,00 грн.

Остаточна загальна ціна робіт за цим договором визначається сторонами на підставі підписаних актів виконаних робіт (пункт 2.3. Розділу 2 договору).

Згідно з пунктом 2.6. Розділу 2 Договору №11 від 29.05.2017 всі платежі по цьому договору здійснюються відокремленим підрозділом замовника Птахофабрика Вінницький бройлер шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку:

2.6.1. Розрахунки за виконані роботи проводяться після їх закінчення або поетапно замовником проміжними платежами по мірі виконання робіт на підставі підписаних актів виконаних робіт по формі договірної ціни, з урахуванням п. 2.6.2. даного договору та відповідним зменшенням суми, що підлягає до сплати на 5% від вартості робіт згідно підпункту 2.6.2. даного договору. Розрахунки по даному підпункту проводяться замовником не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 5 банківських днів з моменту підписання сторонами та скріплення їх печатками актів виконаних робіт, наданих замовнику у чотирьох екземплярах. Якщо дата оплати являється не робочим або не платіжним днем замовника, то платіж переноситься на наступний платіжний день. Платіжним днем замовника є вівторок та четвер.

2.6.2. 5% від вартості виконаних робіт без врахування вартості матеріалів, передбачених в договірній ціні та кошторисній документації, що є додатками до даного договору, на підставі підписаних сторонами та скріплених їх печатками актів виконаних робіт по формі договірної ціни. Розрахунки по даному підпункту проводяться замовником через 365 календарних днів з моменту підписання сторонами останнього акту виконаних робіт, не пізніше першого платіжного дня замовника, але у будь-якому випадку після здачі підрядником замовнику всієї виконавчої документації згідно з чинним законодавством та проектної документації зі штампом замовника У виробництво робіт у паперовому вигляді, на підставі отриманого від підрядника рахунку-фактури. Якщо дата оплати являється не робочим або не платіжним днем замовника, то платіж переноситься на наступний платіжний день. Платіжним днем замовника є вівторок та четвер.

Відповідно до пункту 2.7. Розділу 2 Договору №11 від 29.05.2017 оплата за виконані роботи здійснюється замовником лише на банківський рахунок підрядника, що зазначений в договорі.

Пунктом 2.9. Розділу 2 Договору №11 від 29.05.2017 визначено, що замовник має право не здійснювати підряднику оплату за вже виконані роботи у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, - до надання підрядником замовнику податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої підрядником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підрядник зобов'язаний реєструвати податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної, що надаються замовнику, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не пізніше 10 календарних днів з моменту виникнення у підрядника податкових зобов'язань згідно зі ст. 187 Податкового кодексу України (пункт 2.10. Розділу 2 Договору №11 від 29.05.2017).

Відповідно до пункту 3.1. Розділу 3 Договору №11 від 29.05.2017 підрядник приступає до виконання робіт з моменту отримання від замовника проектної документації та ділянки будівельного майданчику по акту приймання-передачі, а також зобов'язується виконати роботи у строки, передбачені графіком виконання робіт.

Після закінчення робіт (їх частини) підрядник подає замовнику у чотирьох екземплярах підписаний ним та скріплений його печаткою акт виконаних робіт (пункт 3.6. Розділу 3 Договору №1 від 29.05.2017).

Пунктом 6.1. Розділу 6 Договору №11 від 29.05.2017 визначено, що сторона, яка забезпечує матеріалами для виконання робіт, передбачених даним договором, гарантує належну якість матеріалів, конструкцій, обладнання та систем, які використовуються, відповідність їх проектним специфікаціям, державним нормам та стандартам та технічним умовам, забезпеченість їх відповідними сертифікатами, технічними паспортами та іншими документами, які посвідчують їх якість.

Згідно з пунктом 6.4. Розділу 6 Договору №11 від 29.05.2017 гарантійний строк на роботи і матеріали складає 10 років згідно умов, зазначених у додатку до договору №7, з моменту підписання сторонами останнього акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 9.1. Розділу 9 Договору №11 від 29.05.2017, цей договір набирає чинності після підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін з 29 травня 2017 року та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, згідно даного договору, і до закінчення гарантійних строків, встановлених законодавством і даним договором.

Судом встановлено, що між відокремленим підрозділом Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ Миронівський хлібопродукт та позивачем складено додаток №1 (договірна ціна) до Договору підряду №11 від 29.05.2017 на виконання робіт з улаштування полімерного покриття та деформаційних, ізоляційних, усадкових швів Головного виробничого корпусу по об'єкту 2-ої черги будівництва Комплексу по переробці курчат-бройлерів ВП Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ МХП в м. Ладижин, Вінницької області (далі - додаток №1 до договору, а.с.47).

Вищевказаним додатком №1 до договору сторонами визначено найменування робіт і витрат; одиницю виміру; кількість; ціна, грн. з ПДВ; вартість, грн. з ПДВ, а саме:

- улаштування полімерного покриття товщиною 6 мм типу Flowfresh HF(з попереднім підготовленням поверхні) у кількості 3331,00 м 2 загальною вартістю з ПДВ 599 580,00 грн.;

- матеріали, необхідні для виконання повного комплексу робіт з улаштування полімерного покриття товщиною 6 мм типу Flowfresh HF у кількості 3331,00 м 2 загальною вартістю з ПДВ 3 231 070,00 грн.;

- улаштування деформаційних швів з укладкою герметику згідно РД (попередньо очищених від бруду і оброблених ґрунтовкою) у кількості 246,00 м.пог. загальною вартістю з ПДВ 20 910,00 грн.;

- матеріали, необхідні для виконання повного комплексу робіт з улаштування деформаційних швів (герметик SABA) у кількості 246,00 м.пог. загальною вартістю з ПДВ 31 980,00 грн.;

- улаштування ізоляційних швів з укладкою герметику згідно РД (попередньо очищених від бруду і оброблених ґрунтовкою) у кількості 777,00 м.пог. загальною вартістю з ПДВ 66 045,00 грн.;

- матеріали, необхідні для виконання повного комплексу робіт з улаштування ізоляційних швів (герметик SABA) у кількості 777,00 м.пог. загальною вартістю з ПДВ 101 010,00 грн.;

- улаштування усадкових швів з укладкою герметику згідно РД (попередньо очищених від бруду і оброблених ґрунтовкою) у кількості 1050,00 м.пог. загальною вартістю з ПДВ 47 250,00 грн.;

- матеріали, необхідні для виконання повного комплексу робіт з улаштування усадкових швів (герметик SABA) у кількості 1050,00 м.пог. загальною вартістю з ПДВ 42 154,98 грн.

Загальна сума вартості робіт та матеріалів з ПДВ, що передбачена додатком №1 до договору підряду №11 від 29.05.2017 складає 4 140 000,00 грн.

Також між відокремленим підрозділом Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ Миронівський хлібопродукт та позивачем складено додаток №2 до Договору підряду №11 від 29.05.2017, а саме, графік виконання робіт на виконання робіт з влаштування полімерного покриття залізобетонної підлоги Головного виробничого корпусу ІІ-ої черги будівництва Комплексу по переробці курчат-бройлерів ВП Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ МХП в м. Ладижин, Вінницької області (далі - додаток №2 до договору, а.с.48). Вищевказаним додатком №2 до договору сторонами обумовлено найменування етапів робіт та строки їх виконання у календарних днях (з дати підписання Акту передачі Проекту та ділянки будівельного майданчику) (а.с.48).

Крім цього, між відокремленим підрозділом Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ Миронівський хлібопродукт та позивачем складено ряд інших додатків до Договору підряду №11 від 29.05.2017, які є невід'ємними частинами зазначеного договору, а саме:

- додаток №3 - Правила дотримання вимог виробничої санітарії, охорони праці, охорони навколишнього природного середовища та безпеки підприємства (а.с.49-51);

- додаток №4 - Перелік документів, необхідний для виконання робіт сторонніми організаціями на території замовника (а.с.52);

- додаток №5 - Акт приймання-передачі проектної документації, відповідно до якого замовником було передано 26.05.2017 підряднику (ТОВ Стоунхендж ) проектну документацію щодо об'єкту Головний виробничий корпус. Цех виробництва м'яса птиці (друга черга будівництва) , а саме: 1) Влаштування полімерного покриття в Бл. №1.2, 3.2, 4.2, 6.2, 7.2 М1:200 Вузли, шифр проекту 497.3.1-1.1.1-АР 6; 2) Влаштування деформаційних, ізоляційних та усадкових швів в Бл. №1.2, 3.2, 4.2, 6.2, 7.2 М1:200 Вузли, шифр проекту 497.3.1-1.1.1-АР 6, яка була отримана підрядником 28.05.2017 (а.с.53);

- додаток №6 - Акт приймання-передачі ділянки будівельного майданчику Птахофабрика Вінницький бройлер Комплекс по забою курчат-бройлерів Вінницька область м. Ладижин вул. Хлібозаводська 14, складений 12.06.2017, згідно з яким підряднику (ТОВ Стоунхендж ) передано: геодезичну основу; точки підключення води; підключення до розподільчого щиту, що знаходиться в межах монтажної ділянки, радіусом до 350 м (а.с.54);

- додаток №7 - Технічне завдання на виконання робіт з влаштування полімерного покриття залізобетонної підлоги Головного виробничого корпусу 2-ї черги будівництва на об'єкті КпПКБ в м. Ладижин вул. Хдібозаводська 14 (а.с.55, 56) із відповідним Додатком до технічного завдання №1 до договору (а.с.57-59);

- додаток №8 - Форма Лімітно-забірна відомість для отримання матеріально-товарних цінностей (а.с.60);

- додаток №9 - Повідомлення про реєстрацію розрахунків коригування до податкової накладної (а.с.61).

У червні 2017 року позивачем були виконані для ВП Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ Миронівський хлібопродукт роботи з улаштування полімерного покриття товщиною 6 мм типу Flowfresh HF (з попереднім підготовленням поверхні) у кількості 10,00 м 2 загальної вартості без ПДВ на суму 1500,00 грн., а також використані відповідні матеріали, необхідні для виконання повного комплексу робіт з улаштування полімерного покриття товщиною 6 мм типу Flowfresh HF у кількості 2100,00 м 2 загальною вартістю без ПДВ 1 697 493,00 грн., про що було складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2017 року, які були підписані сторонами 23.06.2017 (а.с.62, 63).

Як вбачається із вищевказаних Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, загальна вартість виконаних будівельних робіт складає 2 038 791,60 грн., у тому числі ПДВ на суму 339 798,60 грн.

Судом встановлено, що після приймання вищезазначених будівельних робіт, 27.06.2017 замовником ВП Птахофабрика Вінницький бройлер МХП було перераховано позивачу в якості оплати за матеріали та улаштування полімерного покриття кошти у сумі 1 698 993,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4277090001 від 27.06.2017 (а.с.64).

Як вбачається з матеріалів справи, у день фактичного прийняття ВП Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ Миронівський хлібопродукт від позивача виконаних будівельних робіт за правилом першої події, позивачем було складено податкову накладну №31 від 23.06.2017 на суму 2 038 791,60 грн. у тому числі ПДВ 339 798,60 грн. (а.с.28).

Після надіслання вказаної податкової накладної до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем була отримана квитанція про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.07.2017, відповідно до якої зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017 (а.с.29).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.33.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу» .

Судом встановлено, що позивачем через сервіс «Електронний кабінет платника» на веб-сайті ДФС України було надіслано повідомлення №2 від 04.09.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено стосовно податкової накладної №31 від 23.06.2017, в якому викладені наступні пояснення: Документальне підтвердження та копії документів у додатках (а.с.30).

До вищевказаного повідомлення позивачем були додані (прикріплені) документи (відскановані копії) у кількості 8 документів, а саме:

- заяву вих. №131 від 23.08.2017 щодо розгляду наданих пояснень та реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, адресовану ДФС України;

- пояснення вих. №108 від 12.07.2017 щодо відновлення реєстрації податкової накладної, адресовані в.о. начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2 (а.с.67, 68);

- пояснення по основному коду вих. №134 від 12.08.2017 (у двох частинах) до Додатку до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної (форма J1312301), адресовані ДФС України (а.с.69, 70);

- документи на підтвердження імпорту від 19.05.2017 №834321, а саме: МД №UA125260/2017/834321 від 19.05.2017; додаток №136 від 12.05.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008; Лист специфікація №136 від 12.05.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008; Інвойс №20173542 від 12.05.2017; пакувальний лист; договір 351-15 від 21.09.2015 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України; довідка про транспортні витрати вих. 02756 від 17.05.2017 (для пред'явлення в митні органи України); рахунок на оплату №507 від 18.05.2017;

- документи на підтвердження імпорту від 19.05.2017 №834322, а саме: МД №UA125260/2017/834322 від 19.05.2017; додаток №135 від 12.05.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008; Лист специфікація №135 від 12.05.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008; Інвойс №20173541 від 12.05.2017; пакувальний лист; договір №01321-17 від 12.05.2017 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України; довідка про транспортні витрати вих. 02755 від 17.05.2017 (для пред'явлення в митні органи України); рахунок на оплату №508 від 18.05.2017;

- документи на підтвердження імпорту від 29.05.2017 №834492, а саме: МД №UA125260/2017/834492 від 29.05.2017; додаток №137 від 23.05.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008; Лист специфікація №137 від 23.05.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008; Інвойс №20173627 від 23.05.2017; пакувальний лист; платіжне доручення №5075 від 24.05.2017; платіжне доручення №5058 від 16.05.2017; договір №23 від 24.05.2017 про перевезення вантажів автомобільним транспортом; рахунок на оплату №255 від 29.05.2017; довідка про транспортні витрати вих. №37 від 29.05.2017 (в митні органи);

- документи на підтвердження імпорту від 08.06.2017 №834677, а саме: МД №UA125260/2017/834677 від 08.06.2017; додаток №139 від 05.06.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008; Лист специфікація №139 від 05.06.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008; Інвойс №20180022 від 05.06.2017; пакувальний лист; договір №102 від 07.06.2017 на транспортне експедирування вантажу; договір №103 від 07.06.2017 на транспортне експедирування вантажу; довідка для пред'явлення в митні органи вих. №293 від 09.06.2017; рахунок на оплату №179 від 09.06.2017.

Судом встановлено, що Робочою групою Головного управління ДФС у Київській області розглянуто письмові пояснення позивача та додані (прикріплені) документи, що підтверджують здійснення операцій за результатами яких виписано податкову накладну №31 від 23.06.2017, реєстрація якої зупинена. Розглянувши письмові пояснення та копії документів позивача, Робочою групою Головного управління ДФС у Київській області складено висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 05.09.2017 №2946/35162078 (а.с.151-153).

Як вбачається із вищезазначеного висновку, Робоча група Головного управління ДФС у Київській області надала пропозицію ОСОБА_3 ДФС України щодо реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів ДФС України було прийнято рішення від 11.09.2017 №150070/35162078 про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017 (а.с.31-32).

В якості підстави прийняття такого рішення ДФС України зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав до ОСОБА_3 з питань розгляду скарг на рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної скаргу від 13.09.2017 вих. №173, згідно з якою просив скасувати рішення комісії ДФС України від 11.09.2017 №150070/35162078 про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017 в ЄРПК та зареєструвати зазначену накладну (а.с.33-35).

Рішенням від 20.09.2017 №8378/35162078 ОСОБА_3 з питань розгляду скарг відповідно до пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України залишено скаргу від 13.09.2017 вих. №173 без задоволення, а рішення комісії ДФС від 11.09.2017 №150070/35162078 - без змін (а.с.36).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоунхендж» за захистом порушених прав та інтересів звернулось із даним позовом до Київського окружного адміністративного суду з вимогою про його скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_4 України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем в квитанції від 11.07.2017 в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 23.06.2017 №31, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Переліку №567 для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, визначений такий вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_4 України.

Такі підстави встановлені постановою Кабінетом ОСОБА_4 України від 29.03.2017 №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» , якою закріплено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування .

З матеріалів справи вбачається, що саме остання обставина (надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування) була зазначена ДФС України в якості підстави прийняття спірного рішення.

Така підстава для відмови у реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 29.03.2017 №190 містить сполучники «та/або» , що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній ОСОБА_3 ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника «або» .

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

У свою чергу, така підстава для прийняття ОСОБА_3 ДФС України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення ОСОБА_3 у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно до пункту 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 566, ОСОБА_3 розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що ОСОБА_3 може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно з пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Державної фіскальної служби України від 26 червня 2017 року № 450, матеріали, що виносяться на розгляд ОСОБА_3 ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; Таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС; висновок контролюючих органів з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення ОСОБА_3 ДФС України відповідного засідання, на якому членами ОСОБА_3 розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні від 11.09.2017 №150070/35162078 про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017 не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Спірним рішенням ДФС було відмовлено у реєстрації податкової накладної з підстави надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що оскаржуване рішення фактично не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість.

Керуючись закріпленим в статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як вище встановлено судом, позивачем було надано ВП Птахофабрика Вінницький бройлер ПАТ Миронівський хлібопродукт послуги з улаштування полімерного покриття товщиною 6 мм типу Flowfresh HF (з попереднім підготовленням поверхні) з використанням матеріалів, необхідних для виконання повного комплексу робіт з улаштування полімерного покриття товщиною 6 мм типу Flowfresh HF.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.05.2008 між позивачем (покупець) та ТОВ « Flowcrete Polska» , Польща (продавець) згідно із законодавством Польщі було укладено договір №1 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товари в кількості, асортименті, що вказані в листі специфікації, який є невід'ємною частиною даного договору (далі - Договір №1 від 15.05.2008, а.с.10,11).

Пунктами 2.1., 2.2. Розділу 2 Договору №1 від 15.05.2008 визначено, що якість товару, що продається за даним договором, повинна відповідати вимогам покупця, які вказані в замовленнях на поставку. Приймання товару за кількістю проходитиме у відповідності до кількості одиниць, вказаних у товарно-транспортній накладній та аркуші упаковки.

Згідно з Розділом 3 Термін та умови поставки Договору №1 від 15.05.2008 покупець отримує товар на умовах EXW зі складу продавця (м. Варшава, Польща) згідно з міжнародними правилами Інкотермс-2000. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару, несе покупець. Отримання товару здійснюється покупцем протягом 20 робочих днів з моменту погодження замовлення на поставку.

Відповідно до Розділу 4 Ціна та умови оплати Договору №1 від 15.05.2008 валютою при оплаті згідно з договором є Євро. Покупець здійснює оплату партій товару банківським переказом на основі виставленого продавцем інвойсу/проформи інвойсу. Умови здійснення оплати на кожну партію товарів визначаються додатками до договору, що є невід'ємними його частинами. Загальна сума договору становить 10 000 000,00 Євро. ОСОБА_3 за переказ коштів на рахунок продавця згідно Договору сплачується покупцем.

Пунктом 10.4. Розділу 10 Договору №1 від 15.05.2008 визначено, що договір набуває чинності відразу після його підписання сторонами й є дійсним до повного виконання.

Судом встановлено, що 01.01.2016 дилером було видано Сертифікат, підписаний керуючим директором компанії Flowcrete Центральної та Східної Європи, яким засвідчено, що ТОВ Стоунхендж є затвердженим та ексклюзивним дистриб'ютором в Україні безшовних системи настилу підлоги і продуктів виробництва групи компаній Flowcrete (а.с.12, переклад 108). Даний Сертифікат дійсний до 31 грудня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ « Flowcrete Polska» було складено лист специфікацію №138 від 01.06.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008, якою визначено: опис товару; кількість; ціну; загальну суму (а.с.16). Як вбачається із зазначеного листа специфікації, загальна вартість придбаного позивачем товару складає 28 490,70 Євро.

01.06.2017 продавцем (ТОВ « Flowcrete Polska» ) було виставлено покупцю (ТОВ Стоунхендж ) Інвойс №20180001, згідно з яким визначено, зокрема, номер замовлення - 20173302; умови оплати - передплата 100%; термін оплати - 01.06.2017 та умови доставки - EXW Варшава (а.с.17, переклад 109). Також, вказаним Інвойсом №20180001 передбачено, що позивачем було замовлено наступний товар:

- поліуретанову смолу Flowfresh Multipack Base A-Comp. 1000 kg з кодом товару 23515А1000 у кількості 2 шт. загальною вартістю 6400,00 Євро;

- затверджувач до смоли Flowfresh Multipack Hardener B-Comp. 1150 kg з кодом товару 77200001150 у кількості 2 шт. загальною вартістю 8500,80 Євро;

- наповнювач для смоли Flowfresh Multipack HF Filler C 23,1 kg з кодом товару 23515С231 у кількості 480 шт. загальною вартістю 7094,40 Євро;

- пігмент Flowfresh/ Flowcrete Multipack D Mid Grey 0,5 kg з кодом товару 23510-D-MGR у кількості 2000 шт. загальною вартістю 4160,00 Євро;

- наповнювач для смоли Flowfresh Primer comp. C 3,9 kg з кодом товару 23515С39 у кількості 90 шт. загальною вартістю 2335,50 Євро.

01.06.2017 між позивачем та ТОВ « Flowcrete Polska» підписано додаток №138 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008, відповідно до якого визначено, що покупець здійснює оплату у сумі 28 490,70 Євро банківським переказом на основі виставленого продавцем Інвойсу/проформи Інвойсу впродовж 15 днів від дати виставлення Інвойсу/проформи Інвойсу (а.с.15).

Суд зазначає, що ТОВ « Flowcrete Polska» було складено пакувальний лист на товар, який визначений в Інвойсі №20180001 від 01.06.2017 (а.с.18) та виписано транспортну накладну, в якій зазначено дату відправлення - 06.06.2017; опис товару; кількість; вагу нетто - 16739,00 кг. та загальну вагу - 17272,00 кг. (а.с.19).

08.06.2017 до Волинської митниці ДФС представником ПП Декларсервіс ОСОБА_5, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Стоунхендж , було подано митну декларацію №UA125260/2017/834677 (далі - МД №UA125260/2017/834677 ) (а.с.13,14).

Відповідно до графи 31 МД №UA125260/2017/834677 заявлено наступний товар:

Товар №1. Невогнетривкі суміші для підготовки поверхонь підлоги, не в аерозольній упаковці:

- компонент 4-х компонентної системи покриття для підлоги на основі поліуретанової смоли з додаванням летких сполук і фарбувальних речовин: Flowfresh Multipack Base A-Comp 1000 kg; Flowfresh Multipack Hardener B-Comp 1150 kg; Flowfresh Multipack HF Filler C 23,1 kg; Flowfresh/ Flowcrete Multipack D Mid Grey 0,5 kg;

- компонент 3-х компонентної системи покриття для підлоги на основі поліуретанової смоли з додаванням летких сполук і фарбувальних речовин: Flowfresh Primer comp. C 3,9 kg.

Всього: 94 пластикових контейнерів, 480 паперових мішків, 2000 поліетиленових мішків в картонних коробках.

Відповідно до графи 33 МД №UA125260/2017/834677: код товару згідно УКТЗЕД- 32149000 90.

Згідно із графою 47: ставка мита (6,5%) - 55 498,89 грн.; ставка ПДВ (20%) - 170 765,82 грн.

Волинською митницею ДФС на вищевказаній МД №UA125260/2017/834677 проставлено штамп ПМК №123/125 від 08.06.2017 та завірено ОНП №123/125 від 08.06.2017 уповноваженою особою митного органу.

Як встановлено судом, з метою транспортування товару, визначеного у листі специфікації №138 від 01.06.2017 до договору купівлі-продажу №1 від 15.05.2008, та, задекларованого МД №UA125260/2017/834677, між позивачем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Абордаж Логістик (експедитор) укладено 07.03.2017 договір №01276 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (далі - Договір №01276, а.с.20-24).

Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Договору №01276 чинний договір регулює взаємовідносини сторін по організації експедитором клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів клієнта, перевезень вантажів клієнта по території України та іншими країнами.

На виконання умов вищевказаного Договору №01276 та з метою пред'явлення у митні органи України ТОВ Абордаж Логістик було складено довідку про транспортні витрати від 07.06.2017 вих. №02832 (а.с.26), згідно з якої повідомлено, що транспортні витрати по перевезенню вантажу у складі консолідованого вантажу автомобілем НОМЕР_1/ВС2738ХХ за маршрутом:

- м. Beznatka (Польща) - м. Варшава (Польща) - п/п Ягодин (Україна), відстань 330 км. складають 19000,00 грн., у тому числі 500,00 грн. за завантаження;

- п/п Ягодин (Україна) - м. Обухів (Україна), відстань 494 км. складають 13000,00 грн.

Винагорода експедитора складає 1000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 166,67 грн. Всього сума транспортно-експедиційних витрат становить 33 000,00 грн.

Судом встановлено, що 07.06.2017 ТОВ Абордаж Логістик було виставлено позивачу рахунок №583 на оплату щодо відшкодування міжнародних транспортних послуг по перевезенню вантажу від місця завантаження за межами України до пункту прикордонного контролю; відшкодування міжнародних транспортних послуг по перевезенню вантажу від пункту прикордонного контролю до місця розвантаження в Україні; винагорода експедитора на загальну суму 33 000,00 грн., у тому числі ПДВ 166,67 грн. (а.с.25).

Після вивантаження товару, 12.06.2017 позивачем було перераховано ТОВ Абордаж Логістик в якості оплати за транспортно-експедиційні послуги 33 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5115 від 12.06.2017 (а.с.27).

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу наявної у позивача продукції обсягам реалізації, відображеним у податковій накладній №31 від 23.06.2017, підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою сервісу «Електронний кабінет платника» були надіслані позивачем ОСОБА_6 фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначеної податкової накладної.

Крім цього, суд звертає увагу, що Робоча група Головного управління ДФС у Київській області у своєму висновку від 05.09.2017 №2946/35162078 надала пропозицію зареєструвати податкову накладну №31 від 23.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, ДФС України, незважаючи на вищевказане повідомлення ТОВ «Стоунхендж» та додані до нього документи, що підтверджують факти, викладені у повідомленні, а також висновок Робочої групи Головного управління ДФС у Київській області, прийнято спірне рішення від 11.09.2017 №150070/35162078 про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування наданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією ОСОБА_7 ОСОБА_4 Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

У ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ДФС України по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчить про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених у Резолюції ОСОБА_7 ОСОБА_4 Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати у подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» .

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем ОСОБА_3 ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ПАТ «Миронівський Хлібопродукт» , та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоунхендж» відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.06.2017 №31.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовної вимоги ТОВ «Стоунхендж» про скасування спірного рішення ОСОБА_3 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 11.09.2017 №150070/35162078.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання оскаржуваного рішення протиправним.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №31 від 23.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на ОСОБА_3 ДФС України.

Згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені в пункті 19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття ДФС України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Як вбачається з положень Рекомендації ОСОБА_7 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_7 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН досить жорстко обмежені у законодавчому порядку, оскільки Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до ДФС України всіх документів, визначених Переліком №567 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної №31 від 23.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоунхендж» №31 від 23.06.2017, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 3200,00 грн. згідно платіжного доручення №5481 від 03.10.2017, оригінал якого міститься у матеріалах справи (а.с.2).

Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017 (справа №П/800/559/16) зазначив про те, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п'ятої статті 171-1 КАС дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Отже, суд зазначає, що у даному випадку вимога про скасування рішення ДФС України про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, у реєстрації якої було протиправно відмовлено оспорюваним рішенням, є однією позовною вимогою, за звернення до суду із якою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий з Державного бюджету за клопотанням особи. Враховуючи відсутність такого клопотання на день постановлення судом рішення по справі, суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення надмірно сплаченої суми у розмірі 1600,00 грн., що не позбавляє позивача права звернутися до суду із письмовою заявою у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_6 фіскальну службу України, яка є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.09.2017 №150070/35162078 про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 23.06.2017.

3. Зобов'язати ОСОБА_6 фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №31 від 23.06.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоунхендж» (ідентифікаційний код 35162078).

4. Стягнути судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоунхендж» (ідентифікаційний код 35162078, місцезнаходження: 08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Калініна, будинок 57) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

5. Зобов'язати ОСОБА_6 фіскальну службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Кушнова А.О.

Судді: Панова Г. В.

ОСОБА_8

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.11.2017
Оприлюднено25.12.2017
Номер документу71207962
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —810/3340/17

Постанова від 27.11.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

А.О. Кушнова

Ухвала від 02.11.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 09.10.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні