Рішення

від 22.12.2017 по справі 812/1869/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1869/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до державного підприємства Первомайськвугілля про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 в сумі 715978,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі за текстом - позивач) до державного підприємства Первомайськвугілля (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості відокремленого підрозділу Шахта Гірська по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 в сумі 715978,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.

Відповідно до пункту 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, відповідач повинен вносити до Пенсійного фонду обов'язкові платежі у розмірі 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» (список № 1) та «б» -«з» (список № 2) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Заборгованість відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 склала 645760,79 грн, за списком № 2 за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 - 70217,95 грн. Відповідач добровільно не виконує свої зобов'язання, у зв'язку з цим позивач для захисту своїх інтересів та стягнення заборгованості змушений звернутися до суду.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 51), в клопотанні від 18.12.2017 № 19801/08 просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 54-55, 69). На виконання ухвали суду від 11.12.2017 представник позивача через канцелярію суду 18.12.2017 за реєстраційним № 31693/2017 та 22.12.2017 за реєстраційним № 32501/2017 надав картку особового рахунку відповідача (арк. спр. 56-58, 59-60, 71-72, 73).

Державне підприємство Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта Гірська адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на адміністративний позов від 14.12.2017 № 01/4-1-383 (арк. спр. 62-63).

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачеві в адміністративному позові повністю. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що ані Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ані іншими законами України не встановлено право Пенсійного фонду України або його територіальних управлінь на пред'явлення адміністративних позовів про стягнення плати, що передбачена абзацем 4 підпункту 1 пункту 2 розділу IХ Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Також, відповідач вказав, що Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/866, є підзаконним нормативно-правовим актом та лише регламентує діяльність Пенсійного фонду та його територіальних органів, в тому числі щодо порядку розрахунку сум відшкодування пільгових пенсій, виплачених органами Пенсійного фонду. Зазначена Інструкція, резюмує відповідач, не може визначати порядок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, так як не є законодавством України.

Крім того, відповідач зазначає, що витрати по виплаті пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) у видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затверджених Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів в - е та ж статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення не є витратами Пенсійного фонду в розумінні пункту 6.1 Інструкції і не підлягають відшкодуванню у визначеному нею порядку. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 53). Причини неприбуття у судове засідання не повідомив.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 КАС України закріплено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 22.12.2017 вирішено подальший розгляд адміністративної справи за позовом управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до державного підприємства Первомайськвугілля про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 в сумі 715978,74 грн здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (арк. спр. 68).

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Шахта Гірська (ідентифікаційний код 26402894) є відокремленим підрозділом державного підприємства «Первомайськвугілля» та знаходиться у м. Гірське Попаснянського району Луганської області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2017 № НОМЕР_1 (арк. спр. 66-67).

Органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням відповідача є управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) :

- пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди;

- до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац четвертий підпункту 1 пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ).

Згідно з пунктами 1, 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон № 400) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» -«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, передбачена діючим законодавством.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі за текстом - Інструкція № 21-1).

Відповідно до пункту 6.1 вказаної Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року;

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції № 21-1).

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 глави 6 Інструкції № 21-1 для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим» ). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Отже, підприємство відповідача зобов'язане відшкодовувати органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням підприємства фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Органи Пенсійного фонду України здійснювали доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» (список № 1) та «б» -«з» (список № 2) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , за спірний період (арк. спр. 12 зв.-26, 27 зв.-45 зв.).

Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» (список № 1) та «б» -«з» (список № 2) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (арк. спр. 12, 27), не надавши на них заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

У відповідача виникла заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» (список № 1) та «б» -«з» (список № 2) статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» , за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 у розмірі 645760,79 грн (за списком № 1) та 70217,95 грн (за списком № 2), а всього в сумі 715978,74 грн. Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив у добровільному порядку, що підтверджується карткою особового рахунку платника (арк. спр. 9-10, 11, 56-58, 59-60, 71, 72-73).

Як вбачається з акта звірення взаємних розрахунків по сплаті обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України від 07.12.2017, складеного між управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області та платником - відокремленим підрозділом Шахта Гірська державного підприємства Первомайськвугілля , станом на 01.12.2017 загальна сума заборгованості відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області за списком № 1 складає 44466044,62 грн, за списком № 2 складає 6018608,82 грн, а всього в сумі 51040652,91 грн (арк. спр. 61, 70).

Оскільки в порушення вимог пунктів 6.7, 6.8 Інструкції № 21-1 відокремлений підрозділ Шахта Гірська до 25-го числа не вніс до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зазначену в розрахунках місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, та не сплатив існуючу заборгованість за час судового розгляду справи, у суду є підстави стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» та «б» -«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 за списком № 1 в сумі 645760,79 грн, за списком № 2 в сумі 70217,95 грн, а всього в сумі 715978,74 грн.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що Інструкція № 21-1 є підзаконним нормативно-правовим актом та не може встановлювати порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Обов'язок підприємств та організацій відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено не Інструкцією № 21-1, а Законом № 1058-VI (Розділ ХV «Прикінцеві положення» ). Інструкція № 21-1 розроблена відповідно до Закону № 1058-VI і визначає процедуру відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суд також зауважує, що вказана Інструкція зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, є чинною, не визнавалася такою, що суперечить діючому законодавству України.

Щодо права звернення позивача до суду з даним позовом суд зазначає, що відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку наділений повноваженнями на звернення до суду з цим позовом.

Як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, відповідач посилається на те, що позовні вимоги заявлені з порушенням пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-VI в частині відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «в» -«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля на підприємствах за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Проте, суд зазначає, що винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-1V виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) слідує, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Таким чином, аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV у контексті положень статті 14 Закону 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону № 1788-ХІІ.

Доказів того, що працівники підприємства відповідача, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії були зайняті на цих роботах не менше 25 років, відповідачем суду не надано.

Суд також звертає увагу на той факт, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 10 жовтня 2011 року за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення боргу.

Судом встановлено, що спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та «б» -«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 1 та список № 2), а тому обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам покладено саме на відповідача.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач згідно з пунктом 18 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» на час звернення до суду з позовом від сплати судового збору звільнений, а стягнення його з відповідача в таких випадках статтею 94 КАС України не передбачено.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до державного підприємства Первомайськвугілля про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 в сумі 715978,74 грн задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства Первомайськвугілля (ідентифікаційний код 32320594, місцезнаходження: 93292, Луганська область, Попаснянський район, місто Гірське, вулиця Куйбишева, будинок 21) на користь управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська область, Попаснянський район, місто Попасна, вулиця Шкільна, будинок 2) заборгованість відокремленого підрозділу Шахта Гірська по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 в сумі 645760,79 грн (шістсот сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят грн 79 коп.) та заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 в сумі 70217,95 грн (сімдесят тисяч двісті сімнадцять грн 95 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_1